Ухвала

від 13.01.2023 по справі 761/25362/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25362/22

Провадження № 1-кс/761/152/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2021 року /справа №761/19162/21/, в рамках кримінального провадження №12020110000000737 від 22.06.2020,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2021 року /справа №761/19162/21/, в рамках кримінального провадження №12020110000000737 від 22.06.2020 року.

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 31.05.2021 року у справі №761/19162/21, в межах кримінального провадження №12020110000000737, накладено арешт зокрема на земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_5 : кадастровий номер 3222484000:02:002:5897, площею 0,05 га, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, село Крюківщина; кадастровий номер 3222484000:02:002:5892, площею 0,05 га, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, село Крюківщина.

ОСОБА_5 вказує, що арешт на вищевказані земельні ділянки підлягає скасуванню, оскільки розгляд клопотання про арешт розглядався у його відсутність, досудове розслідування триває понад два роки та чотири місяці, арешт, накладений на належні йому земельні ділянки, не відповідає меті прямо передбаченій ст.170 КПК України, оскільки земельні ділянки не відповідають визначенню речового доказу.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 , клопотання підтримав із зазначених у ньому підстав, зауважив, що арешт був накладений більше 2-х років тому та ОСОБА_5 наразі позбавлений права на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому, вказав, що органом досудового розслідування було винесено постанову про визнання речовим доказом даних земельних ділянок, однак дана постанова є формальною та не обґрунтованою. Враховуючи вищевказане, просив клопотання задовольнити та скасувати арешт.

Прокурор ОСОБА_4 долучив документи, просив відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020110000000737 від 22.06.2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.15 ч.3 ст.190 КК України.

20.12.2020 року постановою слідчого земельні ділянки, зокрема й земельні ділянки з кадастровим номером 3222484000:02:002:5897, площею 0,05 га, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, село Крюківщина; та з кадастровим номером 3222484000:02:002:5892, площею 0,05 га, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, село Крюківщина, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

31 травня 2021 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві у справі №761/19162/21, накладено арешт зокрема на земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_5 : кадастровий номер 3222484000:02:002:5897, площею 0,05 га, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, село Крюківщина; кадастровий номер 3222484000:02:002:5892, площею 0,05 га, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, село Крюківщина.

Відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, зокрема, за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Так, відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року вбачається, що при вирішенні питання про накладання арешту слідчий суддя виходив з правової кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичних обставини кримінального провадження, також того, що земельні ділянки мають ознаки речового доказу. Тому, було накладено арешт задля забезпечення збереження їх як речового доказу.

При цьому, доводи представника власника майна про те, що відпала потреба у такому заході забезпечення, як арешт майна, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що арешт на майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, та наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу, та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з урахуванням того, що в подальшому у даному кримінальному провадженні будуть проводитись експертні дослідження для встановлення збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Окрім цього, прокурором було долучено висновок експерта №205/1 від 29.04.2021 року, згідно якого рукописний напис « ОСОБА_6 » (графа «Підпис:») на зворотній стороні довіреності від 31.01.2020, виданої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою остання уповноважує ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вчинення правочинів від її імені та яка посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8 , виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Підпис, що знаходиться ліворуч від рукописного запису ОСОБА_6 » (графа «Підпис:») на зворотній стороні довіреності від 31.01.2020, виданої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою остання уповноважує ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вчинення правочинів від її імені та яка посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8 , виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Так, на час розгляду слідчим суддею даного клопотання про скасування арешту майна, встановлено, що обставини, якими обґрунтовувався арешт не перестали існувати, а необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на даний час не відпала, що доведено прокурором в судовому засіданні, оскільки застосуваннязазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2021 року /справа №761/19162/21/, в рамках кримінального провадження №12020110000000737 від 22.06.2020.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя