Рішення

від 12.01.2023 по справі 206/2696/22

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/2696/22

Провадження 2/206/72/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12.01.23 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого: судді Черткової Н.І., за участю секретаря судового засідання - Ланного В.Д., представника позивача- Чабаненко Т.В., розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Мелітопольської окружної прокуратури до Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Мелітопольської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку. Позов мотивує тим, що рішенням сесії Кирилівської селищної ради від 20.05.2016 № 25 було передано у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельну ділянку, площею 0,7145 га для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована в межах прибережної захисної смуги, оскільки розташована на відстані 67,82 м від урізу води Азовського моря та на відстані 27,75 м від урізу води Утлюкського лиману, тобто відноситься до земель водного фонду.

На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 здійснено будівництво адміністративно-побутового корпусу з кімнатами відпочинку, подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яку зареєстровано департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, а об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У послідуючому на підставі рішення сесії Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 № 13 земельну ділянку КП «Розвиток курортної зони» повернуто із постійного користування власнику Кирилівській селищній раді.

06.06.2019 Кирилівською селищною радою прийнято рішення № 25 «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 ».

Позивач вказав, що після цього, 24.06.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0095.

Керівник Мелітопольської окружної прокуратури вказав, що постановою Запорізького апеляційного суду від 10.08.2021 визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 20.05.2016 № 25 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», яким було передано у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» земельну ділянку; визнано недійсним інвестиційний договір від 14.09.2016 № 14/09-16, укладений між комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 ; скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкту - адміністративно-побутового корпусу з кімнатами відпочинку в складі бази відпочинку; зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майнаадміністративно-побутовий корпус

з кімнатами відпочинку.

Тобто, вже було зроблено висновок, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря (67, 02-67, 83 м) та Утлюцького лиману (27, 27-27, 75 м), отже відноситься до земель водного фонду.

Окрім того, Верховним Судом зроблено висновок, що виділення ОСОБА_1 селищною радою у червні 2019 року без проведення земельного аукціону спірної земельної ділянки для обслуговування збудованого адміністративно-побутового корпусу, укладення відповідачами договору оренди земельної ділянки під час перебування справи в провадженні суду не спростовує доводи прокурора про те, що будівництво нерухомості здійснено відповідачем самочинно з порушенням вимог чинного законодавства.

Також, Верховним судом надано оцінку факту прийняття Генерального плану та плану зонування (зонінг) смт Кирилівка, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 14.05.2021 № 1 відповідно до якого спірна земельна ділянка кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 розташована в зоні КВТ - Зона установ відпочинку і туризму. Верховний Суд врахував, що поняття «зона установ відпочинку і туризму» не вказує на категорію земельної ділянки за цільовим призначенням.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2003 року № 2 та рішенням Запорізької обласної ради від 29 вересня 2004 року затверджено Генеральний план смт Кирилівка.

Відповідно до пункту 1 «Еколого-містобудівна характеристика території» Книги генерального плану смт Кирилівка (стор. 17) вся територія населеного пункту розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря, Утлюцького та Молочних лиманів.

Позивач вказав, що відстань спірної земельної ділянки від урізу води Азовського моря становить 67, 02-67, 83 м та від урізу води Утлюцького лиману - 27,27-27,75 м та те, що саме вказаний факт надання земельної ділянки у постійне користування коммунального підприємства слугував першопричиною та надав можливість у подальшому здійснення ОСОБА_1 незаконної забудови пляжної зони Азовського моря та Утлюцького лиману, укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності в обхід процедури обов`язковості передачі таких земельних ділянок у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Разом з цим, питання законності прийняття у послідуючому рішення селищною радою про передачу в оренду та укладення Кирилівською селищною радою з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 від 24.06.2019 не було предметом розгляду у справі 330/1009/19 та відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний Договір на цей час є діючим. Таким чином, незважаючи на визнання незаконним та скасування рішення сесії селищної ради щодо передачі у постійне користування земельної ділянки водного фонду кадастровий номер 2320355400:11:001:0095, фактично до комунальної власності земельну ділянку не повернуто та, відповідно, державні інтереси у сфері земельних відносин не поновлено і, що, наразі, наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішенняКирилівської селищної ради від 06.06.2019 року № 25 «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 », яким передано у оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0095. В позові вказано, що станом на момент прийняття рішення сесії селищної ради від 24.06.2019 на земельній ділянці кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 розташовувався самочинно збудований об`єкт нерухомого майна адміністративно-побутовий корпус з кімнатами для відпочинку, збудований ОСОБА_1 , що об`єктивно підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 07.03.2018 № ЗП 141180660484. При цьому, на момент початку будівництва ОСОБА_1 вказаного адміністративно-побутового комплексу селищна рада, як власник, не приймала рішення про передачу останній у користування спірної земельної ділянки, як і не надавала згоду на її забудову.

Отже, ОСОБА_1 без відведеної у встановленому законом порядку земельної ділянки та без дозволу власника цієї земельної ділянки збудувала адміністративно-побутовий корпус з кімнатами відпочинк Таким чином, підставою для надання Кирилівською селищною радою в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 без проведення земельного аукціону слугував факт наявності на ділянці об`єкта нерухомого майна, належного ОСОБА_1 . Разом з цим, означене майно є самочинно збудованим, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 330/1009/19. На момент передачі у користування земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 остання належала до категорії земель водного фонду, розташовувалась у межах пляжної зони Азовського моря (на відстані 67, 02-67, 83 м від урізу води) та Утлюцького лиману (27, 27-27, 75 м від урізу води) та не могла бути надана в оренду для будівництва об`єктів рекреаційного призначення. Отже, ОСОБА_1 збудовано адміністративно-побутовий корпус з кімнатами для відпочинку на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (землі водного фонду на яких заборонено будівництво) та без дозволу власника земельної ділянки. При цьому, з метою надання видимості законності будівництва та отримання можливості оформлення у подальшому права оренди на земельну ділянку на поза конкурентних засадах нею подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141183321442 від 28.11.2018. Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням викладеного, рішення сесії Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 №25 є незаконним та підлягає скасуванню. Окрім того, вказав, що, оскільки рішення сесії Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 25 щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню, договір оренди земельної ділянки від 24.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним. Ухвалою Самарського районного суд м. Дніпропетровська від 09.09.2022 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання. Ухвалою Самарського районного суд м. Дніпропетровська від 09.09.2022 було задовлено заяву в.о. керівника Мелітопольської окружної прокуратури Гаврилова Ю. про забезпечення позову по даній цивільній справі. Ухвалою суду від 04.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. В судовому засіданні представник позивача прокурор Чабаненко Т.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала судові пояснення, аналогічні, викладеним у позові. Представник відповідача -Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, проживає за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, що на теперішінй є тимчасово окупованою територією України, засоби поштового та мобільного зв"язку на зазначеній території відсутні. Про час дату та місце розгляду справи повідомлялася шляхом публікації оголошення на офіційном веб сайті суду. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала. Тому суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, вважає за можливим провести заочний розгляд справи. Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке. Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55,124КонституціїУкраїни та статті 4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно зі ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Згідно рішення сесії Кирилівської селищної ради від 20.05.2016 № 25 було передано у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельну ділянку, площею 0,7145 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0095, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована в межах прибережної захисної смуги, оскільки розташована на відстані 67,82 м від урізу води Азовського моря та на відстані 27,75 м від урізу води Утлюкського лиману, тобто відноситься до земель водного фонду. Судом встановлено, що на підставі інвестиційного договору на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 здійснено будівництво адміністративно-побутового корпусу з кімнатами відпочинку, подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яку зареєстровано Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 07.03.2018 за № ЗП 141180660484. Об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1515597423203. У послідуючому на підставі рішення сесії Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 № 13 земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 КП «Розвиток курортної зони» повернуто із постійного користування власнику Кирилівській селищній раді. З`ясовано, що 06.06.2019 Кирилівською селищною радою прийнято рішення № 25 «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 », а 24.06.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0095, який посвідчено приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу за реєстровим номером за № 1402. Відповідні відомості про речове право внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 32115894. Відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 10.08.2021 по справі № 330/1009/19 визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 20.05.2016 № 25 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», яким було передано у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:11:001:0095; визнано недійсним інвестиційний договір від 14.09.2016 № 14/09-16, укладений між комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 ; скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкту - адміністративно-побутового корпусу з кімнатами відпочинку в складі бази відпочинку; зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майнаадміністративно-побутовий корпус з кімнатами відпочинку. Таким чином, Запорізький апеляційний суд при розгляді справи №330/1009/19, дійшов висновку, що до земель водного фонду належать, зокрема землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК Українитастаття 4 Водного кодексу

України), а отже, спірна земельна ділянка розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря (67, 02-67, 83 м) та Утлюцького лиману (27, 27-27, 75 м), отже відноситься до земель водного фонду. Вказане рішення апеляційного суду від 10.08.2021 по справі № 330/1009/19 залишено в силі судом касаційної інстанції (постанова від 18.07.2022). Зокрема, Верховн Суд дійшов висновку, шо виділення ОСОБА_1 селищною радою у червні 2019 року без проведення земельного аукціону спірної земельної ділянки для обслуговування збудованого адміністративно-побутового корпусу, укладення відповідачами договору оренди земельної ділянки під час перебування справи в провадженні суду не спростовує доводи прокурора про те, що будівництво нерухомості здійснено відповідачем самочинно з порушенням вимог чинного законодавства, а також надано оцінку факту прийняття Генерального плану та плану зонування (зонінг) смт Кирилівка, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 14.05.2021 № 1, відповідно до якого спірна земельна ділянка кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 розташована в зоні КВТ - Зона установ відпочинку і туризму. Верховний Суд врахував, що поняття «зона установ відпочинку і туризму» не вказує на категорію земельної ділянки за цільовим призначенням. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19). Тобто, той факт, що на момент розгляду справи №330/1009/19 судом першої інстанції вже був затверджений Генеральний план та план зонування (зонінг) смт Кирилівка, не спростовують висновків, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. Окрім того, Верховний Суд наголосив, що спірна земельна ділянка в силу положень закону відносилася до земель водного фонду та могла використовуватись лише для спеціально визначених законом цілей. Будівництво адміністративно-побутового корпусу з кімнатами відпочинку в складі бази відпочинку здійснювалося ОСОБА_1 на ділянці, яка не могла бути і не була відведена для цієї мети, що вона не могла не усвідомлювати. Статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. До земель водного фонду належать, зокрема землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК Українитастаття 4 Водного кодексу України). Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Відповідно достатті 60 ЗК України(у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки),статті 88 ВК України(у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки) вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проєктами землеустрою. Згідно зістаттею 62 ЗК Українитастаттею 90 ВК Україниприбережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено законом. Відтак відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Рішенням Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2003 року № 2 та рішенням Запорізької обласної ради від 29 вересня 2004 року затверджено Генеральний план смт Кирилівка. Відповідно до пункту 1 «Еколого-містобудівна характеристика території» Книги генерального плану смт Кирилівка (стор. 17) вся територія населеного пункту розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря, Утлюцького та Молочних лиманів. Відповідно до схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0095, яка виготовлена спеціалізованою організацією ДП «Запорізький науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою», відстань спірної земельної ділянки від урізу води Азовського моря становить 67, 02-67, 83 м та від урізу води Утлюцького лиману - 27,27-27,75 м. Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги потрібно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установленихстаттею 88 ВК України(у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки), та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених устатті 59 ЗК України, суперечить нормам статей83,84цьогоКодексу. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 310/5834/13-ц (провадження № 61-7973св18) та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 (провадження № 14-473цс18). Відповідності до пункту «ґ» частини четвертоїстатті 83 ЗК Українидо земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Частиною третьоюстатті 59 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування визначеним суб`єктам. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина другастатті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Отже, надання у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельної ділянки, яка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Азовського моря та Утлюцького лиману суперечить вимогам законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин. Вказані обставини встановлено судовими рішеннями у цивільній справі № 330/1009/19 та не потребують доказуванню. Саме вказаний факт надання земельної ділянки у постійне користування комунального підприємства слугував першопричиною та надав можливість у подальшому здійснення ОСОБА_1 незаконної забудови пляжної зони Азовського моря та Утлюцького лиману, укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності в обхід процедури обов`язковості передачі таких земельних ділянок у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах). З`ясовано, що питання законності прийняття у послідуючому рішення селищною радою про передачу в оренду та укладення Кирилівською селищною радою з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 від 24.06.2019 не було предметом розгляду у справі 330/1009/19 та відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір на цей час є діючим. Таким чином, незважаючи на визнання незаконним та скасування рішення сесії селищної ради щодо передачі у постійне користування земельної ділянки водного фонду кадастровий номер 2320355400:11:001:0095, фактично до комунальної власності земельну ділянку не повернуто та, відповідно, державні інтереси у сфері земельних відносин не поновлено. Відповідно до ч.3 ст. 178 ЦК України види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюється законом. Відповідності до пункту «ґ» частини четвертоїстатті 83 ЗК Українидо земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Частиною третьоюстатті 59 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури. Згідно зістаттею 85 ВК України(у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки) у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. За змістом частини п`ятоїстатті 88 ВК України(у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина другастатті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря (67, 02-67, 83 м) та Утлюцького лиману (27, 27-27, 75 м), отже відноситься до земель водного фонду, тому з урахуванням вимог земельного та водного законодавства спірна земельна ділянка могла бути надана лише у постійне користування спеціалізованим визначеним суб`єктам, перелік яких визначено ч. 3ст. 59 ЗК України, а не в оренду, а тому наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішенняКирилівської селищної ради від 06.06.2019 року № 25 «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 », яким передано у оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0095, як таке, що суперечить правилам статей 59, 60 ЗК України та статей 85, 88 ВК України. Таким чином, враховуючи місце розташування ділянки у прибережній захисній смузі, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 59 та ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України, земельна ділянка кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 за визначенням ст. 178 ЦК України належить до речей, що обмежені у цивільному обороті. Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц та від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушеннямЗемельного таВодного кодексівУкраїни треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. У розумінні ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України «титульним» користувачем спірної земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 вважається ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.06.2019. Вказаний договір укладено на підставі рішення сесії Кирилівської селищної ради № 25 «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 ». Судом встановлено, що на момент прийняття рішення сесії селищної ради від 24.06.2019 на земельній ділянці кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 розташовувався самочинно збудований об`єкт нерухомого майна адміністративно-побутовий корпус з кімнатами для відпочинку, збудований ОСОБА_1 , що об`єктивно підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 07.03.2018 № ЗП 141180660484. При цьому, на момент початку будівництва ОСОБА_1 вказаного адміністративно-побутового комплексу селищна рада, як власник, не приймала рішення про передачу останній у користування спірної земельної ділянки, як і не надавала згоду на її забудову. Отже, ОСОБА_1 без відведеної у встановленому законом порядку земельної ділянки та без дозволу власника цієї земельної ділянки збудувала адміністративно-побутовий корпус з кімнатами відпочинку, який відповідно до положеньст. 376 ЦК Українивважається самочинним будівництвом. Вказаний факт підтверджено судами апеляційної та касаційної інстанції при розгляді справи № 330/1009/19. Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 вказаної статті визначено, що не підлягаютьпродажу,передачі вкористування наконкурентних засадах(наземельних торгах)земельні ділянкидержавної чикомунальної власностіу разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Таким чином, підставою для надання Кирилівською селищною радою в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 без проведення земельного аукціону слугував факт наявності на ділянці об`єкта нерухомого майна, належного ОСОБА_1 . Крім того, щодо вказаної ділянки діють обмеження щодо її передачі у користування визначені ст. ст. 88-90 Водного кодексу України та ст. ст. 59-62 Земельного кодексу України, оскільки вона розташована у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Азовського моря та Утлюцького лиману. Відповідно до ч. 3 ст. 90 Водного кодексу України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. В ході судового розгляду встановлено, що на момент передачі у користування земельної ділянки, кадастровий номер 2320355400:11:001:0095 остання належала до категорії земель водного фонду, розташовувалась у межах пляжної зони Азовського моря (на відстані 67, 02-67, 83 м від урізу води) та Утлюцького лиману (27, 27-27, 75 м від урізу води) та в силу положень ст. 58 Земельного кодексу України не могла бути надана в оренду для будівництва об`єктів рекреаційного призначення.

Враховуючимісце розташуванняділянки уприбережній захиснійсмузі,з оглядуна вимогич.2ст.59 тач.2ст.56Земельного кодексуУкраїни,земельна ділянкакадастровий номер2320355400:11:001:0095за визначеннямст.178ЦК Україниналежить доречей,що обмеженіу цивільномуобороті. Таким чином, ОСОБА_1 збудованоадміністративно-побутовийкорпус зкімнатами длявідпочинку наземельній ділянці,що небула відведенадля цієїмети (земліводного фондуна якихзаборонено будівництво)та бездозволу власниказемельної ділянки.При цьому,з метоюнадання видимостізаконності будівництвата отриманняможливості оформленняу подальшомуправа орендина земельнуділянку напоза конкурентнихзасадах неюподано деклараціюпро готовністьоб`єкта доексплуатації,яка уподальшому булазареєстрована ДепартаментомДержавної архітектурно-будівельноїінспекції уЗапорізькій областіза №ЗП 141183321442від 28.11.2018. Згідно ч.1ст.21ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. З урахуванням викладеного, рішення сесії Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 25 є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст.215Цивільного кодексуУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Згідно з ч.ч. 1-5 ст.203Цивільного кодексуУкраїни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За змістом ч. 3 ст.215Цивільного кодексуУкраїни якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). З урахуванням викладеного, оскільки рішення сесії Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 25 щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню, в свою чергу, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України договір оренди земельної ділянки від 24.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним, оскільки останній суперечить ст.ст. 58, 59, 60, 62 Земельного кодексу України та ст.ст. 85, 88, 90 Водного кодексу України. Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна особа із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сесії селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення спірної земельної ділянки у сукупності направлені на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальною власністю та охоплюються єдиним способом захисту, визначеним ст. 391 ЦК України та ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, та є засобами реагування на триваюче порушення права комунальної власності. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Таким чином, фактичне поновлення державних інтересів можливе саме шляхом повернення земельної ділянки власнику. Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт Кирилівка та в силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт Кирилівка, у зв`язку з чим має бути повернута ОСОБА_1 її власнику територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьомастатті 41 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина першастатті 50 Конституції України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124). Загальний суспільний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом у заволодінні такою ділянкою у власність з метою розміщення приміщень адміністративно-побутового призначення. Суд, оцінивши усі докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги законими та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст.141ЦПКУкраїни з відповідачів на користь позивача необхідно також стягнути судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 4341,75 грн. з кожного. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ : Позов Мелітопольськоїокружної прокуратуридо Кирилівськоїселищної радиМелітопольського районуЗапорізької області, ОСОБА_1 провизнання незаконнимта скасуваннярішення,визнання недійснимдоговору тазобов`язанняповернути земельнуділянку,задовольнити. Визнатинезаконним таскасувати рішеннясесії Кирилівськоїселищної ради№ 25від 06.06.2019«Про передачуземельної ділянкив оренду ОСОБА_1 ». Визнати недійснимдоговірорендиземельної ділянкикадастровийномер2320355400:11:001:0095,укладений24.06.2019міжКирилівськоюселищною радоюта ОСОБА_1 ,посвідчений24.06.2019приватнимнотаріусомЯкимівського районногонотаріального округуЗапорізької областіУколовим С.А.,зареєстрований уреєстрі за№ 1402,припинивши правокористування ОСОБА_1 на земельнуділянку зкадастровим номером2320355400:11:001:0095,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероб`єкту нерухомогомайна 897681623203,номер записупро іншеречове право32115894. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальнійгромаді смт.Кирилівка Мелітопольськогорайону вособі Кирилівськоїселищної радиМелітопольського районуЗапорізької областіземельну ділянкуплощею 0,7145га зкадастровим номером2320355400:11:001:0095,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 . СтягнутизКирилівської селищноїрадиМелітопольськогорайону Запорізькоїобластіна користьЗапорізькоїобласноїпрокуратури (адреса:вул.Матросова,29а,м.Запоріжжя,розрахунковий рахунок№ UA438201720343180001000000271,код класифікаціївидатків бюджету 2800,відкритий вДержавній казначейськійслужбі України,м.Київ,МФО 820172,отримувач:Запорізька обласнапрокуратура,ЄДРПОУ 02909973)судовий збіру розмірі4341,75грн. Стягнути з ОСОБА_1 накористь Запорізькоїобласної прокуратурив особіМелітопольської окружноїпрокуратури (адреса:вул.Байбулатова,22,м.Мелітополь,72319,тимчасова адреса:69002,м.Запоріжжя,вул.Залізнична,17,розрахунковий рахунок№ UA438201720343180001000000271,код класифікаціївидатків бюджету 2800,відкритий вДержавній казначейськійслужбі України,м.Київ,МФО 820172,отримувач:Запорізька обласнапрокуратура,ЄДРПОУ 02909973)судовий збіру розмірі4341,75грн. Заочне рішенняможе бутипереглянуто судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заяву проперегляд заочногорішення можебути поданопротягом тридцятиднів здня отриманняйого копії. Апеляційнаскарга нарішення судуподається протягомтридцяти днівз дняйого проголошеннядо Дніпровськогоапеляційного суду. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.Строк наапеляційне оскарженняможе бутитакож поновленийв разіпропуску зінших поважнихпричин,крім випадків,зазначених участині другійстатті 358ЦПК України. Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. Уразіподання апеляційноїскаргирішення,якщойогоне скасовано,набираєзаконноїсили післяповерненняапеляційноїскарги,відмовиувідкритті чизакриттяапеляційногопровадження абоприйняттяпостановисуду апеляційноїінстанціїзанаслідками апеляційногоперегляду. Якщо справурозглянуто зазаявою осіб,визначених частиноюдругою статті4ЦПК Українирішення суду,що набралозаконної сили,є обов`язковимдля особи,в інтересахякої булорозпочато справу.Якщо післянабрання рішеннямсуду законноїсили,яким звідповідача присудженіперіодичні платежі,зміняться обставини,що впливаютьна визначенірозміри платежів,їх тривалістьчи припинення,кожна сторонамає правошляхом пред`явленнянового позовувимагати змінирозміру,строків платежівабо звільненнявід них. Позивач:Мелітопольська окружнапрокуратура,вул.Матросова,29а,м.Запоріжжя. Відповідачі:Кирилівська селищнарада Мелітопольськогорайону Запорізькоїобласті (Запорізькаобл.,Мелітопольський район,смт.Кирилівка,вул.Приморський бульвар,1,ЄДРПОУ 25489968); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса: АДРЕСА_2 ,р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 . Повний текстрішення суду складено23січня 2023року. Cуддя: Н.І. Черткова