Рішення

від 22.05.2007 по справі 15/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        22.05.2007                                                                                               Справа № 15/23

за позовом Приватного підприємства «Бізнес-Гранд», м. Черкаси в особі філії Приватного підприємства «Бізнес-Гранд»в м. Полтаві, м. Полтава

до Приватного підприємства “Паб-Бар”, м. Полтава

про стягнення 3810,28 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача                     Бондаренко О.А., дов. від 28.03.2007 року, № 239;

від відповідача           не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 3810,28 грн. по договору купівлі-продажу № 301 від 10.06.2005 року, з яких: 2501,92 грн. –основна заборгованість; 781,34 грн. –пеня; 451,97 грн. –сума індексу інфляції; 75,05 –3% річних.

Розгляд справи було продовжено на один місяць ухвалою голови господарського суду Полтавської області від 03.05.2007 року.

Позивач підтримав позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу та штрафні санкції, всього 3810,28 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не надав. В матеріалах справи відсутні докази отримання ним ухвали від 17.04.2007 року, яка направлялась відповідачу за адресою згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи: вул. Фрунзе, 92 А, кв.5, м. Полтава. Попередні ухвали суду (від 05.03.07р., від 27.03.07р.) були повернуті органом зв'язку за перебігом строку зберігання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.04.2007 року № 09/2-665 з, відповідач свого місцезнаходження не змінював, тому суд вважає, що він належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

10.06.2005р. між Приватним підприємством «Бізнес-Гранд»в особі філії в м. Полтаві (продавець) та Приватним підприємством “Паб-Бар”, (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 301 (далі - Договір). За умовами Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначеному Договором, кількість та номенклатура якого визначається накладними, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу до 7 банківських днів по готівковому чи безготівковому розрахунку.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу у власність товар на загальну суму 2501,92 грн. Факт передачі товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 66940 від 23.06.2005 року, № 66968 від 23.06.2005 року, № 67490 від 24.06.2005 року (копії в матеріалах справи). В порушення п. 3.1 Договору відповідач свої зобов'язання в частині здійснення оплати не виконував, в зв'язку з чим, з 25.06.2005 року позивачем було припинено постачання товару.

Згідно розрахунку позивача, основна заборгованість відповідача по Договору становить 2501,92 грн. На претензію № 200 від 19.12.2006р. та акт звірки розрахунків від 08.12.2006 року № 766, направлені позивачем, відповідач належним чином не відреагував, сума боргу станом на момент подання позову не сплачена.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В зв'язку з наведеним, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення основаного боргу в повному обсязі.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Суд задовольняє в повному обсязі нараховані позивачем три відсотки річних від простроченої суми за період з 06.07.2005 року по 01.02.2007 року, які складають 75,05 грн., а також 451,97 грн. інфляційних витрат за період з липня 2005 року по грудень 2006 року.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Пунктом. 4.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату партії товару, за будь-яких причин, та при порушенні строків передбачених п. 3.1 Договору, відповідач виплачує пеню в розмірі 20% річних за кожен день затримки платежу. У позові позивачем заявлено до стягнення 781,34 грн. пені за період з 06.07.2005 року по 01.02.2007 року.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд виходить з того, що відповідачем нарахована пеня в розмірі, який не відповідає положенню вказаної статті, і в зв'язку з цим з відповідача пеня підлягає стягненню частково - в розмірі 296,77 грн. (за період з 06.07.2005 року по 05.01.2006 року) в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. В іншій частині вимог про стягнення пені у позові відмовляється.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Паб-Бар”, м. Полтава, вул. Фрунзе, 92 А, кв. 5, р/р 26001301222288 в ЦПВ ПІБ МФО 331069, код ЄДРПОУ 33458002, свідоцтво № 082593, ІПН 334580016011, на користь Приватного підприємства «Бізнес-Гранд», м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, 55 в особі філії в м. Полтаві, м. Полтава, пров. Перспективний, 10, р/р 26008606 в ПФ АБ «Укргазбанк», МФО 331520, код ЄДРПОУ 26218469, свідоцтво № 32132521, ІПН 227977523011, ліцензія № 126405 АА від 02.01.2002 року –2501 грн. 92 коп. –основної заборгованості; 296 грн. 77 коп. –пені, 451 грн. 97 коп. - інфляційних витрат; 75 грн. 05 коп. - три відсотки річних; 89 грн. 03 коп. - відшкодування витрат по оплаті держмита; 102 грн. 99 коп. –відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В частині вимог про стягнення пені у розмірі 484,57 грн. у позові відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                Пушко І.І.