Ухвала

від 17.01.2023 по справі 757/164/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/164/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність щодо неповернення тимчасового вилученого майна,

В С Т А Н О В И В :

В провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого ГСУ ДБР, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в рамках криміналльного провадження 62021000000000315.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 08 травня 2021 року було проведено обшук нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого незаконно було вилучено вищезазначене майно, яке є непричетним до даного кримінального провадження та не було зазначено в ухвалі Личаківського районного суду м. Львова від 01 липня 2022 року, а належить ОСОБА_4 , а відтак вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.

З огляду на викладене, вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вищевказаною ухвалою слідчого судді № 463/4676/22, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.

Слідчий, бездіяльність якого є предметом оскарження, у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши скаргу, та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000315 від 23.04.2021 року, за фактом незаконної організації та функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор та бездіяльності працівників правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, а також за фактами надання неправомірної вигоди та отримання неправомірної вигоди працівниками Національної поліції України за невжиття передбачених законодавством заходів та приховування виявленої ним незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 203-2, ч. 1 ст. 365-3, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 01 липня 2022 року, надано слідчим слідчої групи Державного бюро розслідувань, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2021000000000315 від 23.04.2021, та прокурорам групи прокурорів Офісу Генерального прокурора дозвіл на проведення обшуку - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить: ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ТОВ "Транспортне агентство Окланд ТЛС", код ЄДРПОУ: 32919587; ТОВ "КОМТЕК М", код ЄДРПОУ: 40142540; Дао КуньНга; ТОВ "КСП "ПОЖТЕХНІКА" Код ЄДРПОУ: 35945523; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ТОВ "Транспортне агенство ОКЛАНД ТЛС" Код ЄДРПОУ: 32919587; ОСОБА_21 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання та вилучення речей, а саме:

-документів, щодо оренди (суборенди) зазначеного нежитлового приміщення;

-чеків, що надають доступ до азартних ігор;

-звітів щодо функціонування закладів з надання доступу до азартних ігор;

-комп`ютерної техніки з відповідним програмним забезпеченням призначеним для отримання доступу до серверів, з розміщеним програмним забезпеченням, а саме симуляторами гральних автоматів, на якій надавалась можливість доступу до азартних ігор через мережу Інтернет, а також яка використовується для організації незаконної мережі закладів, з організації або проведення азартних ігор;

-грошових коштів які отримані внаслідок незаконної діяльності з надання доступу до азартних ігор;

-речей та документів, що зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення у т.ч. в електронному вигляді, що містяться на ноутбуках, накопичувачах флеш-пам`яті, жорстких дисках, переносних носіях інформації, засобах зв`язку (мобільні телефони, планшети тощо), системах відео нагляду, свічах, серверах;

-блокнотів, щоденників, особистих записників, чорнових записах, фото, відеозаписах тощо;

-інші речі та документи, що зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, зокрема, можуть свідчити про взаємопов`язаність службових та інших осіб правоохоронних органів із суб`єктами господарювання, які здійснюють незаконну діяльність з надання доступу до азартних ігор.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 04 липня 2022 року за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 121 А, майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 липня 2022 року на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право ОСОБА_4 законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 , відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність щодо неповернення тимчасового вилученого майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1