Постанова

від 04.09.2007 по справі 32/185-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/185-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04.09.07                                                      м. Київ                                     32/185-А       

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Черевик»

до                   Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про                скасування податкових повідомлень-рішень

                                                                           Суддя Хрипун О.О.

                                                Секретар судового засідання Ковальчук О.В.                                                

Представники:

Від позивача        Пампуха Л.О. - предст., Махмудова О.С.–предст.

Від відповідача   Вакуленчик І.Л.- заст.нач.від., Дружиніна Т.В.- гол.держ.под.інсп.,

                              Назарова О.П. –нач.від.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.02.2007 №0010742304/3 про сплату 710851,00 грн. та №0010752304/3 про сплату 246366,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що поворотна фінансова допомога не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», тому суми отриманої позивачем поворотної фінансової допомоги правомірно не включались  до загального обсягу виручки і не відображались у книзі обліку доходів та витрат. Також позивач зазначає, що обсяг виручки, отриманої ним від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік як у 2005, так і  2006 роках не перевищував 1 млн. грн., у зв'язку з чим підстав для переходу на загальну систему оподаткування та реєстрації в якості платника податку на додану вартість у позивача не було.

З огляду на викладені обставини позивач стверджує, що визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірним.

Відповідач позову не визнав та вказав, що спірні податкової повідомлення –рішення винесені по відношенню до позивача правомірно. Підставою визначення позивачу податкових зобов'язань з єдиного податку та податку на додану вартість стало те, що позивач, в порушення п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»не відобразив отриману поворотну фінансову допомогу в розмірі 1 669 900,00 грн. у складі позареалізаційних доходів та не сплатив з вказаної суми єдиний податок.

Крім цього, протягом 2005 року позивач мав виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та позареалізаційних доходів на суму 1 567 466 грн., що перевищує встановлений законодавством граничний розмір, а тому з початку першого кварталу 2006 року не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності та повинен був перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися в якості платника податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2007 відповідачем - Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва видані:

- податкове повідомлення-рішення №0010752304/3, яким згідно пп. «б»п.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: «єдиний податок з доходів юридичних осіб»у розмірі 246 366,00 грн., в тому числі 167 020,00 грн. основного платежу та 79 346,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення №0010742304/3, яким згідно пп. «б»п.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.1, пп.17.1.2  п.17.1 ст.17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», пп.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 710 851,00 грн., в тому числі 473 334,00 грн. основного платежу та 237 517,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в ході процедури адміністративного оскарження та на підставі акта від 02.08.2006 №652/23-4-19120936 «Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Черевик»(код ЗКПО 19120936) з питань дотримання  вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 10.07.2006».

Серед іншого, в акті зазначено про порушення позивачем п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»внаслідок невідображення поворотної фінансової допомоги, отриману у 2004-2006 роках в розмірі 1 669 900 грн., у складі позареалізаційних доходів, що призвело до заниження єдиного податку на 167020 грн.

Позиція відповідача мотивована тим, що поворотна фінансова допомога відноситься до інших доходів підприємства та відображається в Книзі обліку доходів і витрат у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації».

Відповідач вважає, що позивач у складі свого доходу повинен був враховувати всі надходження, отримані на його розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а також суми позареалізаційних доходів, в тому числі поворотну фінансову допомогу.

За результатами перевірки позивачу донарахований єдиний податок у розмірі 167020грн. та на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовані штрафні санкції у розмірі 79 346 грн. - 50%  від суми недоплати по єдиному податку.

Також в акті зазначено, що у зв'язку з перевищенням позивачем обсягу виручки понад розміри, визначені ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», з початку 2006 року підприємство не мало права застосовувати спрощену систему оподаткування та звітності та повинно було зареєструватися платником податку на додану вартість. Внаслідок порушення ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство не нараховувало та не сплатило до бюджету ПДВ у розмірі 473334 грн. в тому числі у січні 2006 року - в розмірі 309500 грн., у березні 2006 року  - в розмірі 163834 грн.

Згідно наданого до справи розрахунку відповідача, згідно податкового повідомлення-рішення №0010742304/3 до позивача застосовані штрафні санкції в загальному розмірі 237 517 грн., в тому числі 850,00 грн.  - на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством; 236 667 грн. - на підставі пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 вказаного Закону (штраф у розмірі 50 відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки декларації (473334 * 50%).

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки та у запереченнях на позов, визнаються судом помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно із ст.3 вказаного Указу суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами, в період  2004-2006 роки позивач на підставі свідоцтва від 10.12.2003 №26540030431 був платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків.

Протягом 2004-2006 років на підставі договорів:

від 13.09.2004, укладеного з Щепієнком Олександром Павловичем,

від 13.09.2004, укладеного з ТОВ “БНП”,

від 24.11.2005 №6, укладеного з ТОВ “Ліга ЛТД”,

від 10.03.2004 №1, від 26.05.2004, від 05.04.2004,від 09.07.2004, від 06.09.2004, укладених з ТОВ “Київський центральний клуб Кіокушинкай Карате”,

від 23.01.2004, від 06.09.2004,  укладених з ТОВ “ЛізинХолд”,

від 24.12.2003 №4, укладеного з ТОВ “Ринок “Десна”,

від 07.09.2005 №1, укладеного з ТОВ “БСП”,

від 10.12.2003 №6, від 06.02.2004 №6, від 30.10.2003 №5, від 08.11.2005 №5,від 06.12.2005 №7, від 21.10.2005 №3, укладеного з ТОВ “Лізинг-Л.С.”, позивач отримував поворотну фінансову допомогу (копії договорів та платіжних доручень про перерахування коштів на користь позивача знаходяться в матеріалах справи). Суми цієї допомоги до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивачем не включались та єдиним податком не оподатковувались.

Згідно пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Отже, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, яка передається платнику податку за договором, що передбачає повернення таких грошових коштів в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»базою оподаткування єдиним податком є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Виручкою, у свою чергу, є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідач не заперечує, що суми поворотної фінансової допомоги не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), проте вважає, що фінансова допомога відноситься до інших доходів підприємства –платника єдиного податку, яка у Книзі обліку доходів і витрат відображається у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації»та є базою оподаткування єдиним податком.

Статтею 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»передбачено, що суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Державною податковою адміністрацією України Наказом від 13.10.1998 №477 затверджений Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що зареєстрований у Міністерстві  юстиції України 27.10.1998 за №689/3129 (надалі Порядок).

Відповідно до п.1 вказаного Порядку суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (надалі - суб'єкти малого підприємництва), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

У графі 6 «Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів»відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації (п.2 Порядку).

У графі 3 «Сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»відображається сума доходів, отриманих від виробництва та продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (п.3 Порядку).

Пунктом 5 зазначеного Порядку передбачено, що у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації»відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності надає вичерпний перелік доходів, які відображаються у графі 5 цієї Книги як позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації. Відображення сум поворотної фінансової допомоги у складі позареалізаційних доходів вказаним Порядком не передбачено.

З огляду на викладене, доводи відповідача, що суми отриманої позивачем у 2004-2006 році поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 669 900,00 грн. повинні відображатись товариством у складі позареалізаційних доходів та враховуватись при розрахунку єдиного податку не ґрунтуються на законодавстві. Відтак, збільшення бази оподаткування єдиним податком на суми отриманої поворотної фінансової допомоги та донарахування у зв'язку з цим єдиного податку у розмірі 167 020,00 грн.  відповідач здійснив необґрунтовано.

Також суд не погоджується з твердженням відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначає коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 3.1 ст.3 вказаного Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) (п.п.3.1.1); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) (п.п.3.1.2).   

Відповідно до п.4.1 ст. 4Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно із пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 зазначеного Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

У відповідності до п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Поряд з цим, статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість. Однак, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (щодо дозволених обсягів виручки), платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (ст.5 зазначеного Указу), втому числі і зареєструватись платником податку на додану вартість.

Відповідач зазначає, що з початку 2006 року позивач не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування і звітності та  повинен був перейти на загальну систему оподаткування, оскільки у 2005 року мав виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та позареалізаційних доходів у сумі 1 567 466 грн. Крім того, відповідач вказує, що ТОВ “Черевик” мало зареєструватися платником податку на додану вартість та з 01.01.2006 року відповідно до п.3.1 ст.3 та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначити об'єкт та базу оподаткування податком на додану вартість.

Як вбачається з акта перевірки, сума виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2005 році за даними платника податків становить 628 266 грн., за даними перевірки 1 567 466 грн. (таблиця №16 акта). З наведеного у п.3.1.5 акту впливає, що така розбіжність виникла у зв'язку з включенням відповідачем до складу позареалізаційних доходів позивача сум поворотної фінансової допомоги, отриманої у 2005 році.

Оскільки суд прийшов до висновку, що суми поворотної фінансової допомоги не відповідають критерію позареалізаційного доходу, та не вважається виручкою, доводи відповідача про перевищення позивачем обсягів виручки, визначених ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», визнаються судом необґрунтованими. Відповідно, обов'язку перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), як це передбачено ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у позивача не виникло.

Відповідно до акту перевірки від 02.08.2006 обсяг виручки позивача від реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг) у 2006 році становить 819171, сума сплаченого єдиного податку –81917 грн., розбіжностей між даними платника податків та даними перевірки не встановлено.

За вказаних обставин, відповідно до ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»позивач, як суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного, висновки відповідача про порушення вимог  п.3.1 ст.3 та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними. Донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 473 334 грн., в тому числі за січень 2006 року - в розмірі 309 500 грн., за березень 2006 року - в розмірі 163 834 грн. здійснено відповідачем без належних правових підстав.

Пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»фондами від 21.12.2000 №2181-III (зі змінами і доповненнями) встановлюється, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування по відношенню до нього штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

У відповідності до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта  владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності виданих ним податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають  повному задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто –3, 40 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 КАС України судові витрати позивача в частині сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись  ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -   

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 21.02.2007 №0010742304/3 та від 21.02.2007 №0010752304/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черевик»(04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 23/27, код ЄДРПОУ 19120936) 3,40 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяО.О.Хрипун