Рішення

від 02.09.2022 по справі 910/2841/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2022Справа № 910/2841/22

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА"

до Приватного підприємства "ЛЕАНТ"

про стягнення грошових коштів у розмірі 564 302,46 грн та розірвання договору,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "ЛЕАНТ" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у розмірі 564 302,46 грн та розірвання договору.

Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

08.07.2022 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву.

13.07.2022 позивачем до суду подана відповідь на відзив.

19.07.2022 відповідачем до суду були подані письмові заперечення.

10.08.2022 до суду Товариством були подані додаткові пояснення.

Інших заяв та клопотань до суду сторонами подано не було.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХНАЛАДКА», як покупцем, та Приватним підприємством «ЛЕАНТ», як постачальником, був укладений договір поставки № 18/05/21 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник приймає на себе обов`язки в обумовлені строки передати у власність покупцю товар - «Башту металеву-30м» (далі - товар), а також здійснити його монтаж.

Згідно з пунктом 1.2 договору асортимент товару, його кількість та ціна зазначається згідно специфікацій, котрі є невід`ємними частинами даного договору, а покупець зобов`язується відповідно з умовами даного договору прийняти товар та сплатити постачальнику його вартість.

Загальна ціна договору складає 480 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 80 000,00 грн (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору вартість товару включає в себе в тому числі його доставку на склад покупця, зазначеного у пункті 4.4 даного договору.

Розрахунки між Сторонами за товар передбачають здійснення попередньої оплати 100% від загальної суми цього Договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цього договору (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору строк виготовлення товару - тридцять банківських днів з моменту отримання на поточний рахунок коштів, у строки, визначені у пункті 3.2. договору.

Крім того, відповідно до пункту 2 Специфікації № 1 від 18.05.2021 до договору, також передбачено, що строк поставки товару та монтажу - тридцять банківських днів з моменту отримання на поточний рахунок коштів, у строки, визначені у пункті 3.2. договору.

Відповідно до пункту 4.9. договору постачальник заздалегідь, за 10 (десять) робочих днів до дня поставки товару, направляє на адресу покупця письмове повідомлення про готовність відвантаження товару на складі покупця, згідно з пунктом 4.4. цього договору.

Згідно з пунктом 4.4. договору постачання товару здійснюється на умовах DDP (згідно «Інкотермс» в редакції 2010 року), за адресою: Україна, 75547, Херсонська область, Генічеський район, с. Придорожнє (приймально-передавальний радіоцентр), якщо інше не узгоджене Сторонами у відповідній специфікації або додатковій угоді.

Відповідно до пункту 4.11. договору Строк виконання монтажу протягом 30 банківських днів з моменту отримання передоплати, визначеної у пункті 3.2. цього договору.

21.05.2021, відповідно до пункту 3.2. договору, позивач здійснив 100% передоплати за товар на користь відповідача в сумі 480 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 80 000,00 грн.

Здійснення передоплати підтверджується платіжним дорученням від 21.05.2021 за № 1506.

Посилаючись на викладене, за твердженнями позивача Підприємство повинно було в строк до 06.07.2021 виготовити, поставити та здійснити монтаж товару, про що необхідно було повідомити позивача.

Проте станом на 22.02.2022 від ПП «ЛЕАНТ» жодного повідомлення про виготовлення товару та дату його постачання ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА» не отримано.

28.01.2022 позивачем засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» рекомендованим листом № 3601101790635 направлено на адресу відповідача претензію від 28.01.2022 за вих. № 32.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3601101790635 Підприємством отримано вказано претензію 31.01.2022.

Так позивач повідомив відповідача у претензії про наступне:

1. Про порушення строків поставки товару за договором зі сторони постачальника на 207 календарних дня, станом на 28.01.2022.

2. Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України покупець в односторонньому порядку відмовляється від необхідності поставки постачальником товару за договором поставки за № 18/05/21, укладеного 18.05.2021.

3. Про отримання постачальником статусу боржника, через невиконання ним умов за договором та виготовлення в необхідні строки товару, на суму 480 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 80 000,00 грн.

4. Про нарахування постачальнику штрафних санкцій у вигляді пені, відповідно до укладеного договору на загальну суму 46 053,70 грн.

Крім того Відповідач повинен був розглянути претензію та надати відповідь протягом 3-х банківських днів з моменту її отримання, тобто в строк по 03.02.2022.

Проте станом на 22.02.2022 позивачем жодної відповіді від відповідача на претензію від 28.01.2022 за вих. № 32 не отримано.

Вищевказані обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду , в межах якого Товариство просить суд розірвати договір поставки від 18.05.2021, а також 564 302,46 грн, з яких 480 00,00 грн основного боргу, 52 629,04 грн пені, 22 560,00 грн інфляційних втрат, 9 113,42 грн три проценти річних.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на факт неукладеності спірного договору, оскільки договір не містить всіх істотних умов щодо товару.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір поставки від 18.05.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України до відносини сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У силу вимог статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відтак, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11.

Так, як вже було зазначено, умовами договору поставки сторонами було погоджено строк виготовлення та поставки товару - тридцять банківських днів з моменту отримання на поточний рахунок коштів, у строки, визначені у пункті 3.2. договору, тобто у строк до 06.07.2021 відповідач мав виготовити, поставити та здійснити монтаж товару, про що необхідно було повідомити позивача.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивачем було в повному обсязі сплачено попередню оплату 21.05.2021 за відповідний товар, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором є таким, що настав.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приймаючи до уваги, що вимогу про повернення грошових коштів від 28.01.2022 (отримана відповідачем 31.01.2022), виходячи з умов договору поставки від 18.05.2021, а також приписів частини 2 статті 530 ЦК України, строк для повернення позивачу грошових коштів, сплачених за непоставлений товар, настав.

Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку з повернення сплаченої попередньої оплати внаслідок поставки товару неналежної якості та кількості, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 480 000,00 грн.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з повернення попередньої оплати настав, сума боргу відповідача, яка складає 480 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу та зобов`язання забрати поставлений відповідачем, але не прийнятий позивачем товар, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову, з огляду на таке.

19.05.2021 відповідач каналами електронного зв`язку з е-mail: оffice@1eant.kiev.ua направляє на адресу позивача (е-mail: info@remtexnal.com) електронний лист з вкладеними файлами щодо сканкопії підписаного зі своєї сторони договору поставки від 18.05.2021 № 18/05/21. Назва прикріплених файлів до електронного листа: «l.jpeg», «2.jpeg», «З,jpeg», « 4.jpeg», « 5.jpeg», « 6.jpeg», « 7.jpeg», «S.jpeg», « 9.jpeg». При цьому назва файлів відповідає порядковому номеру аркушу договору поставки від 18.05.2021 № 18/05/21.

21.05.2021 відповідач каналами електронного зв`язку з е-mail: оffice@1eant.kiev.ua направляє на адресу позивача (е-mail: info@remtexnal.com) електронний лист з вкладенням файлу - сканкопія підписаного зі своєї сторони рахунку на оплату № 323 від 21.05.2021 на суму 480 000,00 грн, за договором поставки від 18.05.2021 № 18/05/21. Назва прикріпленого файлу - «Счет 323.jpeg».

22.07.2021 відповідач каналами електронного зв`язку з е-mail: оffice@1eant.kiev.ua направляє на адресу позивача (е-mail: info@remtexnal.com) електронний лист з наступним змістом: «…Всі технічні характеристики вказані в даному паспорті відповідають вежі 35м та 30м (різниця тільки в висотах). Дані можна використовувати при підписанні актів здачі-приймання робіт, чи будь якій іншій нормативній документації». При цьому до електронного листа прикріплений файл з назвою «ПС Вежа 3 5м A2637.doc».

07.09.2021 відповідач каналами електронного зв`язку з е-mail: оffice@1eant.kiev.ua направляє на адресу позивача (е-mail: info@remtexnal.com) електронний лист з вкладеними файлами щодо сканкопії робочого проекту «Вежа спостережна металева (BCM) 11=30 м. ГОМ 2ALL1KA 301.200.003-80-2 РП». Назва прикріплених файлів до електронного листа: «DOC.pdf» . «DOC001.pdf», «DOC002.pdf», «DOC003.pdf», «DOC004.pdf», «DOC005.pdf», «DOC006.pdf», «DOC007.pdf», «DOC008.pdf», «DOC009.pdf», «DOC010.pdf», «DOC012.pdf». При цьому назва файлів відповідає порядковому номеру аркушу сканкопії робочого проекту «Вежа спостережна металева (ВСМ) Н=30 м. ТОМ 2АШКА 301.200.003-80-2 РП».

Вищенаведені обставини свідчать про обізнаність відповідача щодо стану виконання договірних обов`язків та умов їх виконання, а також спростовують твердження про неукладеність договору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 52 629,04 грн пені за період з 06.07.2021 по 22.02.2022 у зв`язку з невиконанням обов`язку з поставки товару.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 ГК України).

За частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

За пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Частиною 4 статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов Договору згідно діючого законодавства України.

У випадку несвоєчасного відвантаження товару в узгодженні терміни, або несвоєчасного виконання своїх гарантійних зобов`язань, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня (пункт 9.2 договору поставки).

Положення частини 6 статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки сторони умовами договору погодили нарахування пені за несвоєчасно поставлений товар, тому за висновком суду вказана штрафна санкція може бути нарахована виключно до 31.12.2021, тобто до закінчення строку дії договору, визначеного в пункті 12.1 договору поставки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 06.07.2021 по 31.12.2021, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь Товариства підлягає 39 215,34 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 9 113,42 грн та 22 560,00 грн інфляційних втрат за період з 06.07.2021 по 22.02.2022.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом вище вказано, що можливість обрання варіанта правової поведінки боржника у разі невиконання постачальником обов`язку поставити товар є виключно правом покупця, а не продавця. При цьому, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Таким чином, оскільки про повернення суми попередньої оплати в розмірі 480 000,00 грн, а не поставки оплаченого товару, Товариством було заявлено 28.01.2022 (направлення претензії), то саме з 28.01.2022 у Підприємства виникло саме грошове зобов`язання перед позивачем, на яке може бути нараховані компенсаційні втрати.

З урахуванням наведених вище обставин, суд здійснив власний розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 28.01.2022 по 22.02.2022 року та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає три проценти річних у розмірі 1 025,75 грн та 7 680,00 грн інфляційних втрат.

Щодо вимоги Товариства про розірвання договору поставки суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина 4 статті 188 ГК України).

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених вище норм слідує, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.

Як вказано судом вище, договір діє до 31.12.2021, а отже станом на день подання позовної заяви та день розгляду цієї справи строк дії договору є таким що закінчився.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про розірвання договору є такою, що не підлягає задоволенню

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Крім того, у своїй позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 26 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Товариством долучено до матеріалів справи завірену належним чином копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії «ОД» № 003893, виданого 21.08.2019 Радою адвокатів Одеської області, оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії «ВН» № 1129389 від 31.01.2022, завірену належним чином копію договору від 02.04.2021 № 01 «Про надання правової допомоги», завірену належним чином копію додаткового договору від 31.01.2022 № 03 до договору від 02.04.2021 № 01 «Про надання правової допомоги», завірену належним чином копію додаткового договору від 31.01.2022 № 04 до договору від 02.04.2021 № 01 «Про надання правової допомоги», копію акта № 10 від 27.06.2022 на суму 26 000,00 грн. копію рахунку № 10 від 27.06.2022 на суму 26 000,00 грн, копію платіжного доручення № 3559 від 07.07.2022 на суму 26 000,00 грн.

Суд встановив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн є пов`язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Заявлена сума витрат не перевищує їх попереднього орієнтовного розрахунку, наданого суду (протилежного відповідачем не доведено належними та допустимими доказами).

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених Товариством позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині покладення на Підприємство 24 323,74 грн витрат на правову допомогу адвоката, тобто пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" про стягнення грошових коштів у розмірі 564 302,46 грн та розірвання договору задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЛЕАНТ" (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ М.ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 36677110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (36020, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ КОТЛЯРЕВСЬКОГО, будинок 1/27; ідентифікаційний код 25155206) 480 000,00 грн (чотириста вісімдесят тисяч гривень 00 копійок), 39 215,34 грн (тридцять дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять гривень 34 копійки) пені, 1 025,75 грн (одну тисячу двадцять п`ять гривень 75 копійок) три проценти річних, 7 680,00 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) інфляційних втрат, 7 918,82 грн (сім тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень 82 копійки) судового збору та 24 323,74 грн (двадцять чотири тисячі триста двадцять три гривні 74 копійок) витрат на правову допомогу адвоката.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. У іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ