Рішення

від 01.12.2022 по справі 910/16246/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2022Справа № 910/16246/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС"

про стягнення 102 528,10 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2021 року Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" (далі - позивач, Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" про стягнення 102 528,10 грн, з яких 102 234,00 грн боргу та 294,10 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання свого обов`язку щодо сплати в порядку регресу суми гарантійного платежу за гарантією № 4864-0818/ERL3v від 03.09.2018.

Ухвалою суду від 06.10.2021 відкрито провадження за вищевказаною позовною заявою, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 06.10.2021 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА САГАЙДАКА, будинок 101, проте конверт з поверненням поштового відправлення надійшов на адресу суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

03/09.2018 між Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" (як гарантом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" (як принципалом) укладено договір про надання гарантії №4864-0818/ERL3v за умовами якого гарант надає Міністерству оборони України гарантію, згідно умов якої гарантує перед бенефіціаром виконання принципалом його зобов`язань щодо виконання умов договору, що буде укладений з бенефіціаром. Гарантія видається на суму 102 234,00 грн. Гарантія видається на строк по 01.02.2019 включно.

Відповідно до умов банківської гарантії, Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" безвідклично та безумовно зобов`язалося виплатити бенефіціару 102 231, 0 грн (5 % вартості договору), після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал (ТОВ "Євро Класс") не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору.

Термін дії гарантії з 03.09.2018 по 01.02.2019 і будь-яка письмова вимога бенефіціара на оплату має бути отримана гарантом за адресою: Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, 9 А.

Зобов`язання гаранта перед бенефіціаром припиняється у разі настання одного з таких випадків:

- сплати гарантом суми, на яку видано цю гарантію;

- закінчення строку дії цієї гарантії;

- відмови бенефіціара від своїх прав за цією гарантією шляхом повернення бенефіцаром гаранту оригіналу цієї гарантії.

03.09.2018 АТ "Айбокс Банк" видало гарантію №4864-0818/ERL3v відповідно до якої взяло на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання виплатити Міністерству оборони України 102 234,00 грн у випадку невиконання (неналежного виконання) Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" умов договору (щодо якості, кількості, строків) на закупівлю обладнання для закладів громадського харчування, укладеного в подальшому між принципалом та бенефіціаром за результатами відкритих торгів.

05.09.2018 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" (далі - постачальник) укладено договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) №286/2/18/99 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Міністерству оборони України (далі - замовник) обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (лінія самообслуговування на 500 чол.), яка включає наступні секції: 1.2 нейтральні елементи (прилавки); 2. Стійка для столових приборів та підносів; 3. Прилавок охолоджуємий; 4. Марміт для других страв; 5. Марміт для перших страв; 6. Холодильна вітрина (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

15.01.2019 на адресу позивача надійшла вимога Міністерства № 286/6/7058 від 26.12.2018 про перерахування йому 102 234,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку за банківською гарантію, а саме порушення відповідачем умов виконання договору №286/2/18/99 від 05.09.2018 на поставку бенефіціару обладнання для закладів громадського харчування в частині терміну поставки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/20407/20, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021, підтверджено факт настання гарантійного випадку за банківською гарантією №4864-0818/ERL3v та стягнуто з АТ "Айбокс Банк" на користь Міністерства оборони України суму банківської гарантії у розмірі 102 234,00 грн та витрати по сплаті судового збору.

Як стверджує позивач, на виконання вказаного рішення суду та умов гарантії він 16.08.2021 сплатив Міністерству суму банківської гарантії та витрати зі сплату судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 15101802.

З огляду на наведені вище обставини, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний перерахувати банку сплачені ним на користь Міністерства 102 234,00 грн за банківською гарантією №4864-0818/ERL3v.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позові доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України до відносини сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд зазначає, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі банківської гарантії. Особливості регулювання цих правовідносин визначено параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України та положеннями глави 22 Господарського кодексу України.

Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Водночас, приписами статті 546 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов`язання.

Зокрема, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положенням "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (п. 2 Глави 4 розділу II) визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Згідно зі статтею 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Судом встановлено, що позивачем, як гарантом, виконано умови договору та сплачено бенефіціару суму гарантії у розмірі 102 234,00 грн.

Таким чином, суд констатує, що позивач, як гарант за договором, набув право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача, як принципала, в межах суми гарантії - 102 234,00 грн.

Окрім суми сплаченої гарантії позивач нарахував та просить також стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 294,10 грн за період з 27.08.2021-30.09.2021.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних у сумі 294,10 грн, судом встановлено, що розрахунки Банку є правильними, відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку що вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" стягнення 102 528,10 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА САГАЙДАКА, будинок 101; ідентифікаційний код 36068718) на користь Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 9 А; ідентифікаційний код 21570492) заборгованості у розмірі 102 234,00 грн (сто дві тисячі двісті тридцять чотири гривні 00 копійок), три проценти річних у розмірі 294,10 грн (двісті дев`яносто чотири гривні 10 копійок) та судовий збір в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ