Рішення

від 01.12.2022 по справі 910/15965/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2022Справа № 910/15965/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИГРАД "БК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК МІРА"

про стягнення 65 426,83 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИГРАД "БК" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК МІРА" про стягнення 65 426,83 грн, з яких 65 233,81 грн частина попередньої оплати, 193,02 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 910/15965/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481290674 з відміткою про вручення ухвали суду від 04.10.2021 про відкриття провадження у справі уповноваженому представнику відповідача 19.10.2021.

Господарський суд також зазначає, що сторони мали право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.10.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання досягнутих 05.08.2021 домовленостей щодо поставки на об`єкт покупця «Київський університет імені Бориса Грінченка» за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна, 16 товару - металопрокату постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК МІРА" було виставлено покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИГРАД "БК" рахунок на оплату № 1902 на загальну суму 142 992,92 грн, який був оплачений покупцем в повному обсязі.

Під час приймання товару позивачем було виявлено недостачу товару. Відповідач, за твердженням позивача, відмовився від направлення представників для фіксації факту недостачі товару та складання відповідного Акту. З метою фіксації факту недостачі поставленого товару за участі представників позивача, замовника будівництва - Київського університету імені Бориса Грінченка та перевізника було складено Акт приймання-передачі № 1-06/08-21 від 06.08.2021, копія якого долучена до позовної заяви. Загальна вартість недопоставленого товару відповідно до Акту складає 65 233,81 грн.

З метою досудового врегулювання спору 10.08.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 30 з повідомленням про фактичну кількість поставленого товару, встановлення факту недостачі і необхідність повернення частини попередньої оплати за товар у зв`язку з його недостачею. Зазначений лист, за твердженням позивача, був залишений без відповіді.

20.08.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення частини попередньої оплати товару у зв`язку з його недостачею з вимогою про повернення 65 233,81 грн. Відповідно до наданих позивачем документів, претензія була вручена уповноваженому представнику відповідача 26.08.2021. За твердженням позивача, зазначена претензія була залишена без відповіді, грошові кошти відповідачем не повернуто.

З огляду на зазначені вище обставини, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 65 426,83 грн, з яких 65 233,81 грн складає частина попередньої оплати, 193,02 грн - три проценти річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок виставлення позивачем рахунку, який було сплачено позивачем, та поставки відповідачем товару, між сторонами було укладено в усній формі у спрощений спосіб договір поставки товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17 та відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 918/631/19).

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, наявність доказів оплати товару позивачем на суму 142 992,92 грн, поставки товару відповідачем на суму 77 759,11 грн, Акту, яким встановлено недостачу товару під час здійснення поставки на суму 65 233,81 грн, а також враховуючи направлення позивачем претензії про повернення частини попередньої оплати товару у зв`язку з його недостачею, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення про повернення частини попередньої оплати товару у зв`язку з його недостачею під час здійснення доставки настав.

Як вже зазначалось, відповідачем обов`язок щодо здійснення поставки товару виконано з порушенням щодо кількості товару, а саме поставлено товар на суму 77 759,11 грн. а вартість недопоставленого товару складає 65 233,81 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з поставки в повному обсязі оплаченого позивачем товару, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 65 233,81 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з повернення коштів за недопоставлений товар настав, сума боргу відповідача, яка складає 65 233,81 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем або поставку товару у повному обсязі, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 193,02 грн - трьох процентів річних, стосовно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за період з 06.08.2021 по 10.09.2021, суд дійшов висновку про його законність та обґрунтованість, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення 193,02 грн трьох процентів річних також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Застосування вищезазначених положень ГПК України є правом, а не обов`язком суду.

Проте, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Ухвалення рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, прямо суперечить завданням судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для застосування вказаної норми ГПК України.

Водночас, у разі невиконання рішення у даній справі, ТОВ "ТРИГРАД "БК" не позбавлене права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення трьох процентів річних за період, який не був предметом розгляду цього спору.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИГРАД "БК" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИГРАД "БК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК МІРА" про стягнення 65 426,83 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК МІРА" (02092, місто Київ, вул.Бориспільська, будинок 7; ідентифікаційний код 43452599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИГРАД "БК" (02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 12-В; ідентифікаційний код 40942608) 65 233,81 грн (шістдесят п`ять тисяч двісті тридцять три гривні 88 копійок) основного боргу, 193,02 грн (сто дев`яносто три гривні 02 копійки) трьох процентів річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ