Рішення

від 02.12.2022 по справі 910/21647/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2022Справа № 910/21647/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОТЕКС"

про стягнення заборгованості у розмірі 151 372,84 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОТЕКС" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення коштів за надані послуги в розмірі 151 372,84 грн, з яких: 139 088,80 грн основний борг, 6 954,44 грн пеня, 1 257,52 грн три проценти річних, 4 072,08 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання обов`язку оплати наданих послуг з перевезення вантажів та експедирування згідно договору № 2 від 20.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 910/21647/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення № 0105491895531 та № 0105491895540 з відмітками про вручення ухвала суду від 10.01.2022 про відкриття провадження у справі отримана уповноваженими представниками сторін 25.01.2022.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021 між Перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД" та Клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОТЕКС" було укладено Договір № 2 від 20.07.2021 перевезення вантажів та транспортного експедирування (далі - Договір), за умовами якого Перевізник зобов`язався організувати виконання визначених Договором транспортно-експедиторських послуг, а саме: організація перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом(маршрутами), погодженим з Клієнтом; доставки ввіреного Клієнтом вантажу, автотранспортом до місця призначення і видача його уповноваженій на отримання вантажу особі. Клієнт у свою чергу зобов`язався своєчасно оплачувати автотранспортні послуги.

Кількість та вид вантажів, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту та суми оплати узгоджуються сторонами перед кожним конкретним перевезенням і вказуються в заявках до Договору (пункт 1.3 Договору).

Згідно пункту 2.2.6 Договору Перевізник зобов`язаний надати Клієнту оригінали наступних документів: рахунок на оплату, акт виконаних послуг, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажовідправника/вантажоодержувача, …, а в разі необхідності, що підтверджують додаткові витрати Перевізника.

У пунктах 3.1, 3.2 Договору сторони визначили, що розрахунок між Перевізником і клієнтом здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника з урахуванням ПДВ, на підставі документів, визначених у п. 2.2.6 Договору на умовах передоплати у розмірі 40%. Кінцевий розрахунок проводиться після надання документів: рахунок на оплату, акт надання послуг, податкова накладна зареєстрована в ЕРПН, товарно-транспортна накладна з відміткою вантажовідправника/вантажоодержувача протягом 3х банківських днів з моменту отримання документів.

Вартість конкретного перевезення (групи однотипних перевезень) узгоджується додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) і зазначаються в кожній заявці на переміщення вантажу. Заявка підписується двома сторонами і є невід`ємною частиною Договору (пункт 3.3 Договору).

За несвоєчасну оплату Клієнтом, наданих йому Перевізником послуг, Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, вказаної у виставленому рахунку-фактурі за кожен день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості наданих послуг.

На підтвердження надання відповідачу послуг за Договором позивачем надано належним чином засвідчені копії підписаних сторонами товарно-транспортних накладних на загальну суму 139 088,80 грн, а саме: № 2 від 02.08.2021, № 3 від 02.08.2021, № 607113 від 03.08.2021, № 607114 від 03.08.2021, № 607115 від 03.08.2021, № 607119 від 04.08.2021, № 607124 від 05.08.2021, № 607125 від 05.08.2021, № 607126 від 05.08.2021 та № 607128 від 05.08.2021. Також позивачем до позовної заяви долучено Акт надання послуг № 786 від 06.08.2021, калькуляцію № 786 від 06.08.2021, рахунок на оплату № 786 від 06.08.2021, податкову накладну № 30 від 06.08.2021, квитанцію № 9251744379 від 31.08.2021 про реєстрацію податкової накладної № 30 від 06.08.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, останній отримав документи для здійснення оплати за Договором 19.08.2021. Доказів іншого матеріали справи не містять.

З метою досудового врегулювання спору Перевізник звернувся до Клієнта з претензією від 01.11.2021 з вимогою сплати заборгованості з урахуванням інфляційних втрат. 3 процентів річних та пені на загальну суму 147 049,72 грн.

16.12.2021 позивач направив відповідачу лист з повідомленням про наявність заборгованості за Договором.

Проте, відповідач, за твердженням позивача, свій обов`язок щодо здійснення оплати за отримані послуги не виконав.

Зважаючи на викладені вище обставини, Підприємство звернулось до Господарського суду міста Києва за захистом порушеного права з вимогою про стягнення з Товариства 151 372,84 грн, з яких: 139 088,80 грн основний борг, 6 954,44 грн пеня, 1 257,52 грн три проценти річних, 4 072,08 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про надання послуг перевезення.

Відповідно до п. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно положень статей 901 та 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, а саме підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств товарно-транспортними накладними підтверджується, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з перевезення вантажу згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є підтвердженим. Відтак позовна вимога щодо стягнення з відповідача 139 088,80 грн основного боргу підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 6 954,44 грн пені, нарахованої на підставі пункту 4.1 Договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 Цивільного кодексу України).

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 4 072,08 грн інфляційного збільшення та 1 257,52 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.08.2021 по 13.12.2021

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

Відповідач заперечень проти заявлених до стягнення вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань не подав.

Здійснивши арифметичний розрахунок сум заявлених до стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що зазначені розрахунки є арифметично вірними. Відтак вимоги щодо стягнення з відповідача 6 954,44 грн пені, 4 072,08 грн інфляційного збільшення та 1 257,52 грн трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин. За таких обставин даний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОТЕКС" про стягнення заборгованості у розмірі 151 372,84 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОТЕКС" (01054, місто Київ, вул.Франка Івана (Шевченківський р-н), будинок 30; ідентифікаційний код 42141292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 6; ідентифікаційний код 32745802) 139 088,80 грн (сто тридцять дев`ять тисяч вісімдесят вісім гривень 80 копійок) основного боргу, 6 954,44 грн (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 44 копійки) пені, 4 072,08 грн (чотири тисячі сімдесят дві гривні 08 копійок) інфляційного збільшення, 1 257,52 грн (одну тисячу двісті п`ятдесят сім гривень 52 копійки) трьох процентів річних та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.01.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ