Рішення

від 01.12.2022 по справі 922/4722/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2022Справа № 922/4722/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРО! ГРУП"

до 1) Фізичної особи-підприємця Виноградова Артура Леонідовича

2) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності"

про визнання недійсним патент України на корисну модель № 100422 "Захисна накладка електронного пристрою" від 27.07.2015 та зобов`язання внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи та корисні моделі,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.12.2022,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "БРО! ГРУП" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Виноградова Артура Леонідовича (далі - відповідач 1, ФОП) та до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач 2, Міністерство), в якій просить суд:

- визнати патент України на корисну модель №100422 «Захисна накладка електронного пристрою» від 27.07.2015 - повністю недійсним;

- зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи та корисні моделі про визнання повністю недійсним патенту України на корисну модель №100422 «Захисна накладка електронного пристрою» від 27.07.2015, та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 вирішено передати за виключною підсудністю матеріали позовної заяви № 922/4722/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРО! ГРУП" до Фізичної особи-підприємця Виноградова Артура Леонідовича та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Господарського суду міста Києва.

За наслідками автоматичного розподілу справи № 922/4722/21 справа передана для розгляду судді Джарти В. В.

Ухвалою суду від 10.01.2022 вищевказану позовну заяву було прийнято до свого провадження та залишено її без руху, встановлений строк для усунення недоліків.

18.01.2022 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Підприємства надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.01.2022 відкрито провадження за вищевказаною позовною заявою, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 21.02.2022. У зв`язку із перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці підготовче засідання було призначене на 24.02.2022.

06.06.2022 відповідною ухвалою суду підготовче засідання було призначене на 07.07.2022.

Підготовче засідання 07.07.2022 було відкладене на 01.09.2022.

За наслідками підготовчого засідання 01.09.2022 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 13.10.2022.

31.10.2022 розгляд справи по суті був призначений на 01.12.2022, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

У призначене судове засідання сторони не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бро!Групп" зареєстровано та здійснює багатовекторну господарську діяльність, зокрема, оптову торгівлю електронним та телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.

Як стверджує позивач, на адресу керівника Товариства масово почали надходити листи-запити від контрагентів, які містить наступну інформацію про те, що фізичних осіб-підприємців, які оптом купували продукцію, імпортовану позивачем, з метою подальшого продажу, почали викликати на допити, у зв`язку з тим, що діяльність останніх, з реалізації чохлів на телефони, нібито порушує права "винахідника" - відповідача Виноградова А. Л. , який запатентував корисну модель "Захисна накладка електронного пристрою".

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Виноградов Артур Леонідович є фізичної особою - підприємцем. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

Як стверджує позивач, Товариству стало відомо, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані за № 12019220510001962 від 13.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 177 Кримінального кодексу України. У межах цього провадження, Виноградов А.Л. пояснив, що він у 2015 році як винахідник зареєстрував патент на корисну модель № 100422 «Захисна накладка електронного пристрою», реєстрація патенту проводилася Державною службою інтелектуальної власності відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та патент зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 27.07.2015. На даний час на території міста Харкова та Харківської області велика кількість суб`єктів господарської діяльності в порушення вимог Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» здійснюють діяльність з продажу захисних накладок електронних пристроїв, чим завдають винахіднику Виноградову А. Л. матеріальні збитки у великому розмірі. У зв`язку з викладеними обставинами, позивача, як особу яка здійснює реалізацію вже начебто "запатентованих" виробів, було викликано на допит.

Позивач вважає, що патент, який зареєстрований за відповідачем від 27.07.2015 підлягає визнанню недійсним у зв`язку з тим, що він виданий всупереч приписам законодавства України про охорону промислових зразків та запатентована корисна модель не відповідає умовам патентоздатності корисної моделі, визначеним для неї вимогам, зокрема, частини 2 статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», а саме умові патентоздатності "новизна". У зв`язку з цим, у разі визнання патенту недійсним, необхідно зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи та корисні моделі про визнання повністю недійсним патенту України на корисну модель № 100422 «Захисна накладка електронного пристрою» від 27.07.2015, та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність». Позивач наголошує, що реєстрація зазначеного патенту, який не відповідає, на думку позивача, умовам надання правової охорони, та процесуальні дії відповідача щодо ініціювання зазначеного кримінального провадження порушують права та законні інтереси позивача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Міністерство у своєму відзиві зазначало про зміну реорганізацію у Міністерство економіки України, а також зазначало про те, що внесення змін до Державного реєстру патентів України належить до повноважень ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент).

ФОП у своєму відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, стверджуючи про те, що предметом патенту України № 100422 від 27.07.2015 є не просто абиякий предмет для захисту електронних гаджетів від впливу зовнішнього середовища. «захисна накладка електронного пристрою» має свої особисті унікальні властивості, автором яких є ФОП. Також відповідач 1 зазначав про недоведеність позивачем факту наявності порушеного права.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 3 статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності відповідно до частини першої статті 155 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини першої статті 420 ЦК України належать, зокрема, винаходи.

Об`єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (частина друга статті 459 ЦК України).

Відповідно до статті 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу.

Суб`єктами права інтелектуальної власності на винахід є: винахідник; інші особи, які набули прав на винахід, за договором чи законом (стаття 463 ЦК України).

За приписами статті 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною другої статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» володілець патенту має право використовувати винахід (корисну модель) на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших володільців патенту.

Використанням винаходу (корисної моделі), зокрема, визнається виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача:

- визнати патент України на корисну модель №100422 «Захисна накладка електронного пристрою» від 27.07.2015 - повністю недійсним;

- зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи та корисні моделі про визнання повністю недійсним патенту України на корисну модель №100422 «Захисна накладка електронного пристрою» від 27.07.2015, та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених у справі позовних вимог, зокрема для визнання недійсним патенту як такого, що не відповідає умовам патентоздатності, зокрема, через відсутність новизни.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначено, що об`єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Обсяг правової охорони, що надається визначається формулою винаходу. Формула винаходу - це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу, що визначає сукупність його суттєвих ознак. Формула винаходу є єдиним критерієм для визначення обсягу правової охорони винаходу і саме вона дозволяє встановити факт використання або невикористання винаходу шляхом порівняння ознак ретельного конкретного об`єкта з сукупністю ознак, наведених у формулі. Таким чином, на основі формули встановлюють факт порушення прав за патентом.

Згідно з положеннями статті 459 ЦК України та статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об`єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. При цьому рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до установи, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Відповідно до приписів пункту «а» частини 1 статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

Позов про визнання патенту недійсним може подати будь-яка особа, яка вважає, що відповідний патент порушує її права та охоронювані законом інтереси. Коло таких осіб (крім сторін договору) з`ясовується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому слід враховувати тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", наведене в пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 85 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» № 12 від 17.10.2012.

Таки чином, перш ніж надати правову оцінку патенту України на корисну модель №100422 «Захисна накладка електронного пристрою» від 27.07.2015, слід встановити чи порушуються права Товариства чи охоронювані законом інтереси даним оспорюваним патентом.

За змістом положень частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, шляхом звернення до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Товариство звертаючись із цим позовом до суду, як на передумову захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів посилався на обмеження здійснення позивачем господарської діяльності, яка полягає в оптовій реалізації імпортованої Товариством продукції - захисних накладок електронних пристроїв. При цьому Товариство зазначає в своєму позові, що здійснювало реалізацію вказаної продукції з 2019 року.

Суд відзначає, що однім з видів господарської діяльності є підприємницька діяльність.

Приписами статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (частина 1 статті 43 ГК України).

Статтею 44 ГК України унормовано, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємці зобов`язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об`єднань, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави (частина 1 статті 49 ГК України).

Керуючись вказаним вище, суд дійшов висновку про те, що Товариство, здійснюючи підприємницьку діяльність з оптової реалізації імпортованої продукції - захисних накладок електронних пристроїв з 2019 року мав не допускати порушення прав та законних інтересів інших суб`єктів господарювання.

Судом враховані доводи ФОП про те, що саме реалізація позивачем захисних накладок електронних пристроїв з 2019 року, у той час як патент на корисну модель №100422 «Захисна накладка електронного пристрою» відповідачем 1 був зареєстрований у 2015 році, стало підставою для звернення ФОП із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про те, що сама по собі наявність у Товариства охоронюваного законом інтересу щодо отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності з оптової реалізації імпортованої продукції - захисних накладок електронних пристроїв, не може бути покладена в основу позовних вимог про визнання недійсним патенту.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено ані наявності порушеного права з боку відповідачів, ані підстав захисту охоронюваних законом інтересу.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, беручи до уваги встановлені обставини, підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову повністю.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БРО! ГРУП" про визнання недійсним патент України на корисну модель № 100422 "Захисна накладка електронного пристрою" від 27.07.2015 та зобов`язання внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи та корисні моделі відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "БРО! ГРУП".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.01.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ