Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/13677/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/13677/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.А.К.", м. Київ

про стягнення 16 601,76 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.А.К." про стягнення основного боргу 10 768,24 грн, штраф в сумі 1615,24 грн, пеню в сумі 1267,96 грн, 3% річних в сумі 289,65 грн та інфляційні втрати в сумі 2660,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №1918/19 від 16.06.2020 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва, для розміщення рекламного засобу в частині внесення плати за період з 01.09.2021 по 28.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13977/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 12.12.2012 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином. При цьому, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м.Київ, вулАнтоновича, буд.169/11. Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження було повернуто до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2020 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.М.А.К." (рекламорозповсюджувач) було укладено договір №1918/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва, для розміщення рекламного засобу, за умовами п.1.1 якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розповсюдження рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламо розповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

Згідно п.1.2 договору №1918/19 від 16.08.2020 рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце і користуватись наданим йому місцем добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого у Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211, своєчасно та в повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця в належному санітарному стані відповідно до законодавства.

У п.5.2.3 договору №1918/19 від 16.08.2020 визначено, що рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі, в разі встановлення/продовження пріоритету.

Відповідно до п.7.2 договору №1918/19 від 16.08.2020 робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

За умовами п.7.3 договору №1918/19 від 16.08.2020 робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, яке складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками й діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламо розповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому (п.8.1 договору №1918/19 від 16.08.2020).

У додатках №1 від 16.06.2020, №2 від 10.08.2020, №3 від 06.10.2020 до договору №1918/19 від 16.08.2020 контрагентами погоджено адресні переліки розміщення РЗ та розмір плати за місяць.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №1918/19 від 16.08.2020 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1918/19 від 16.08.2020 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що всупереч умов договору №1918/19 від 16.08.2020 рекламорозповсюджувачем не було належним чином виконано свої обов`язки з отримання та сплати рахунків за тимчасове користування місцем з період з 01.09.2021 по 28.02.2022, внаслідок чого, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.А.К." утворилась заборгованість перед Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в розмірі 10 768,24 грн, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом вказувалось, що у п.5.2.3 договору №1918/19 від 16.08.2020 визначено, що рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі, в разі встановлення/продовження пріоритету.

У додатках №1 від 16.06.2020, №2 від 10.08.2020, №3 від 06.10.2020 до договору №1918/19 від 16.08.2020 контрагентами погоджено адресні переліки розміщення РЗ та розмір плати за місяць.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що строк внесення Товариством з обмеженою відповідальністю "С.М.А.К." за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ з період з 01.09.2021 по 28.02.2022, настав.

Проте, всупереч умов договору №1918/19 від 16.08.2020 рекламорозповсюджувачем не було належним чином виконано свої обов`язки з отримання та сплати рахунків за тимчасове користування місцем з період з 01.09.2021 по 28.02.2022, внаслідок чого, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.А.К." утворилась заборгованість перед Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в розмірі 10 768,24 грн

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин відсутності заборгованості перед Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ з період з 01.09.2021 по 28.02.2022 в розмірі 10 768,24 грн належним чином доказово не спростовано.

За таких обставин, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.А.К." в частині стягнення основного боргу 10 768,24 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом було встановлено, що відповідно до п.7.2 договору №1918/19 від 16.08.2020 робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

За умовами п.7.3 договору №1918/19 від 16.08.2020 робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, яке складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №1918/19 від 16.08.2020, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 1615,24 грн, пеню в сумі 1267,96 грн, 3% річних в сумі 289,65 грн та інфляційні втрати в сумі 2660,67 грн.

Щодо визначеного позивачем періоду нарахування суд зазначає таке.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, означені приписи позивачем у визначенні періодів нарахування пені та 3% річних враховано не було.

За наслідками здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обгрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 288,33 грн. Одночасно, судом встановлено, що незважаючи на помилки у визначенні періодів нарахування пені, арифметично сума, яка визначена позивачем є вірною.

Одночасно, наведені позивачем розрахунки штрафу та інфляційних втрат є вірними, а отже і позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.А.К." про стягнення основного боргу 10 768,24 грн, штраф в сумі 1615,24 грн, пеню в сумі 1267,96 грн, 3% річних в сумі 289,65 грн та інфляційні втрати в сумі 2660,67 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.А.К." (03150, місто Київ, вул.Антоновича, будинок 169/11, ЄДРПОУ 43562499) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, ЄДРПОУ 41348526) основний борг в сумі 10 768,24 грн, штраф в сумі 1615,24 грн, пеню в сумі 1267,96 грн, 3% річних в сумі 288,33 грн та інфляційні втрати в сумі 2660,67 грн та судовий збір в сумі 2480,80 грн.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 1,32 грн відмовити.

4. Судовий збір в сумі 0,20 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 23.01.2023.

Суддя В.В. Князьков