Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/7387/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/7387/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Ілевен», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд», м. Київ

про стягнення 3 807 295,69 грн,

Представники сторін:

від позивача: Калита А.В.;

від відповідача: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦ Ілевен» (далі - ТзОВ «БЦ Ілевен»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд» (далі - ТзОВ «Алюмотрейд»/відповідач) про стягнення 3 807 295,69 грн, у тому числі: 2 700 000,00 грн - основного боргу, 491 400,00 грн - пені, 72 345,21 грн - 3% річних та 543 550,48 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги №БЦ-01/21 від 04.01.2021.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.08.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 12.09.2022.

12.09.2022 суд відклав підготовче засідання на 10.10.2022 у зв`язку із неявкою відповідача.

Підготовче засідання 10.10.2022 не відбулося.

Господарський суд міста Києва ухвалами від 17.10.2022 повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 21.11.2022.

26.10.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

21.11.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.01.2023.

23.01.2023 у судове засідання з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ Ілевен» (далі - позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд» (далі - позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №БЦ-01/21, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу шляхом передачі позичальнику у користування тимчасово вільних коштів позикодавця без нарахування та отримання процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів, у відповідності до умов цього договору.

У відповідності до п. 1.2. договору допомога позичальнику надається на поворотній основі.

Згідно з положеннями п. 2.1. договору сума допомоги за цим договором становить 2 700 000,00 грн.

У відповідності до п. 4.1. договору позичальник зобов`язується повернути отриману допомогу не пізніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про її повернення. Підтвердженням повернення позичальником позикодавцю допомоги є банківська виписка. За домовленістю сторін допомога може бути повернута шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або в інший передбачений чинним законодавством України спосіб.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 квітня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (п. 5.1. договору).

В п. 6.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення повернення суми допомоги більше як на 15 календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи з шістнадцятого календарного дня з граничної дати повернення.

На виконання умов договору платіжними дорученнями № 849 від 04.01.2021 та № 853 від 05.01.2021 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальні сумі 2 700 000,00 грн.

17.08.2021 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за вих. № 75 про повернення суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 2 700 000,00 грн протягом 30 календарних днів від дня пред`явлення цієї вимоги. На підтвердження направлення цієї вимоги позивачем надано суду опис вкладення до листа та службовий чек АТ «Укрпошта» №0304910319808.

Проте, відповідач у встановлений у вимозі строк грошові кошти в сумі 2 700 000,00 грн не повернув, внаслідок чого у ТзОВ «Алюмотрейд» виникла заборгованість в цій сумі.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення фінансової допомоги, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Алюмотрейд» борг у розмірі 2 700 000,00 грн, а також пеню в сумі 491 400,00 грн, нараховану за період з 03.10.2021 по 03.04.2022, 3% річних у розмірі 72 345,21 грн, нарахованих за період з 17.09.2021 по 08.08.2022 та інфляційні втрати в сумі 543 550,48 грн, нараховані за період з 03.10.2021 по 30.06.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом вище встановлено, що 04.01.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №БЦ-01/21, відповідно до якого позивачем надано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 2 700 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 849 від 04.01.2021 на суму 1 500 000,00 грн та № 853 від 05.01.2021 на суму 1 500 000,00 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до п. 4.1. договору позичальник зобов`язується повернути отриману допомогу не пізніше ніж через 30 календарних днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про її повернення. Підтвердженням повернення позичальником позикодавцю допомоги є банківська виписка. За домовленістю сторін допомога може бути повернута шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або в інший передбачений чинним законодавством України спосіб.

Судом вище встановлено, що 17.08.2021 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за вих. № 75, в якій просив повернути грошові кошти в розмірі 2 700 000,00 грн, надані згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги № БЦ-01/21 від 04.01.2021, протягом 30 календарних днів від дня пред`явлення цієї вимоги.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження вручення рекомендованого відправлення із листом-вимогою № 75 від 17.08.2021, відповідно ураховуючи те, що службовий чек №0304910319816 АТ «Укрпошта» та опис вкладення у лист, які підтверджують направлення вимоги на адресу відповідача, датовані 17.08.2021, відповідно судом ураховано семиденний строк на поштовий обіг та датою вручення такого відправлення є 24.08.2021.

Отже, ураховуючи встановлене вище, відповідач повинен був виконати вимогу позивача щодо повернення наданої фінансової допомоги у розмірі 2 700 000,00 грн до 24.09.2021 включно (24.08.2021 + 30 календарних днів).

Разом із тим, відповідач у вказаний строк грошові кошти в сумі 2 700 000,00 грн позивачу не повернув.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Алюмотрейд» порушено умови договору про надання поворотної фінансової допомоги № БЦ-01/21 від 04.01.2021 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 700 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 491 400,00 грн, нараховану за період з 03.10.2021 по 03.04.2022, 3% річних в сумі 72 345,21 грн, нарахованих за період з 17.09.2021 по 08.08.2022 та інфляційні втрати в сумі 543 550,48 грн, нараховані за період з 03.10.2021 по 30.06.2022.

За змістом ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 6.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення повернення суми допомоги більше як на 15 календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи з шістнадцятого календарного дня з граничної дати повернення.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій здійснюється за шість місяців.

Суд перевірив наданий ТзОВ «БЦ Ілевен» розрахунок пені, та встановив, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, зокрема, з урахуванням умов договору, у даному випадку пеня нараховується за період з 10.10.2021 (24.08.2021 + 30 календарних днів + 15 календарних днів згідно п. 6.2.) по 10.04.2022.

Разом із тим, заявлена позивачем сума пені підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки її розмір не перевищує суми, обчисленої судом.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що позивачем також невірно визначено початок нарахування цих сум.

За розрахунком суду, обґрунтованими до стягнення є сума 3% річних у розмірі 70 791,78 грн, нарахованих за період з 25.09.2021 по 08.08.2022 та сума інфляційних втрат в розмірі 543 550,48 грн, нарахованих за період з 10.10.2021 по 30.06.2022.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Ілевен» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд» (04108, місто Київ, проспект Свободи, будинок 2; ідентифікаційний код 40672307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Ілевен» (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 11; ідентифікаційний код 40732355) 2 700 000 (два мільйони сімсот тисяч) грн 00 коп. - заборгованості, 491 400 (чотириста дев`яносто одну тисячу чотириста) грн 00 коп. - пені, 70 791 (сімдесят тисяч сімсот дев`яносто одну) грн 78 коп. - 3% річних, 543 550 (п`ятсот сорок три тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 48 коп. - інфляційних втрат та 57 086 (п`ятдесят сім тисяч вісімдесят шість) грн 15 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 24.01.2023.

Суддя В.В. Бондарчук