Рішення

від 09.01.2023 по справі 910/11832/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2023Справа № 910/11832/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Страшко Володимира Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Трейдінг»

про стягнення 56 838, 88 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Страшко Володимир Вікторович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Трейдінг» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 56 838, 88 грн., з яких: 44 000, 00 грн - основний борг, 4 006, 16 грн - пеня, 1 451, 92 грн - 3 % річних та 7 380, 80 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міському сполученні від 29.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Болсуновська, буд.13-15, м. Київ, 01014, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.11.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Трейдінг» (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Страшко Володимиром Вікторовичем (далі - експедитор) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міському сполученні, умовами якого передбачено, що цей договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та експедитором при плануванні, розрахунках і здійсненні доставки вантажів автомобілями в міжміському та міському сполученнях.

Експедитор зобов`язується виконати транспортне перевезения за маршрутом, вказаним у разовій транспортної заявці замовника (яка є невід?ємною частиною цього договору, яка може бути отримана факсом і має юридичну силу нарівні з оригіналом до моменту її заміни на оригінал), залучаючи для цих цілей автотранопорт власний або третьої сторони, а замовник - прийняти і оплатити перевезення в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору, замовник забезпечує якісне оформлення товарно-транспортної документації та своєчасність розрахунків за перевезення.

Відповідно до п.п. 2.2. та 2.3. договору, для організації перевезення замовник надає експедитору факсом, електронною поштою або іншими видами зв?язку письмову транспортну заявку, завірену підписами та печатками замовника. У транспортній заявці замовник вказує дату завантаження, адреси завантаження і вивантаження, контактні телефони та адреси відповідальних осіб на місцях завантаження і розвантаження автомобіля, найменування і вагу вантажу, тип рухомого складу, штрафи і вартість перевезення.

За умовами п. 3.1. договору, експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених цим договором і заявкою послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а замовник зобов`язується оплатити за такі послуги встановлену сторонами плату (суму фрахту).

Пунктом 6.3. договору визначено, що вартість кожного перевезення визначається транспортною заявкою. Узгодження ставок і тарифів замовник здійснює з експедитором письмово шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу експедитора, факсом або іншими засобами зв`язку з відображенням в транспортній заявці.

Відповідно до п. 6.5. договору, замовник здійснює оплату транспортних послуг експедитора в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора до вивантаження з моменту надання факсокопії акту, рахунку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення його печатками сторін і діє по 31.12.2021 включно (п. 9.1. договору).

В подальшому, на виконання умов договору, сторонами було складено та підписано договори-заявки на разове автотранспортне перевезення вантажу на загальну суму 44 000, 00 грн, а саме:

- від 13.09.2021 по маршруту м. Горішні Плавні - м. Чернігів - м. Славутич, на суму 8 000, 00 грн;

- від 17.09.2021 по маршруту м. Горішні Плавні - м. Решетилівка - м. Чернігів - м. Славутич, на суму 7 500, 00 грн;

- від 18.09.2021 по маршруту м. Славутич - м. Чернігів - м. Горішні Плавні, на суму 7 500, 00 грн.;

- від 24.09.2021 по маршруту м. Горішні Плавні - м. Решетилівка - м. Славутич, на суму 7 500, 00 грн.;

- від 25.09.2021 по маршруту м. Славутич - м. Решетилівка - м. Горішні Плавні, на суму 7 500, 00 грн.;

- від 01.10.2021 по маршруту м. Горішні Плавні - м. Олександрія - м. Кропивницький - м. Олександрія - м. Горішні Плавні, на суму 6 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги з перевезення вантажу на загальну суму 44 000, 00 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних послуг №091401 від 14.09.2021 на суму 8000, 00 грн, № 091801 від 18.09.2021 на суму 7500, 00 грн, № 092001 від 20.09.2021 на суму 7500, 00 грн, № 092501 від 25.09.2021 на суму 7500, 00 грн, № 092701 від 27.09.2021 на суму 7500, 00 грн, № 100401 від 04.10.2021 на суму 6000, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також рахунками-фактури.

Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Трейдінг» утворилась заборгованість у розмірі 44 000, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 22.08.2022, в якій позивач просив відповідача в термін 3 банківських днів з моменту отримання цієї претензії погасити заборгованість у розмірі 44 000, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 22.08.2022.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 44 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 006, 16 грн - пені за період з 14.09.2021 по 04.04.2022 (нарахована окремо по кожному акту/рахунку), 1 451, 92 грн - 3 % річних за період з 14.09.2021 по 28.10.2022 та 7 380, 80 грн - інфляційні втрати за період вересень 2021 - травень 2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги з перевезення вантажу на загальну суму 44 000, 00 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних послуг №091401 від 14.09.2021 на суму 8000, 00 грн, № 091801 від 18.09.2021 на суму 7500, 00 грн, № 092001 від 20.09.2021 на суму 7500, 00 грн, № 092501 від 25.09.2021 на суму 7500, 00 грн, № 092701 від 27.09.2021 на суму 7500, 00 грн, № 100401 від 04.10.2021 на суму 6000, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також рахунками-фактури.

Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Трейдінг» утворилась заборгованість у розмірі 44 000, 00 грн.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 6.3. договору визначено, що вартість кожного перевезення визначається транспортною заявкою. Узгодження ставок і тарифів замовник здійснює з експедитором письмово шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу експедитора, факсом або іншими засобами зв`язку з відображенням в транспортній заявці.

Відповідно до п. 6.5. договору, замовник здійснює оплату транспортних послуг експедитора в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора до вивантаження з моменту надання факсокопії акту, рахунку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд зазначає, що акти здачі-приймання виконаних послуг є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підписання яких фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Таким чином, приймаючи до уваги п. 6.5. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що підписані між сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт є підставою для сплати відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після їх прийняття.

Тож, у даному випадку, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття послуг, відтак за актом здачі-приймання виконаних послуг №091401 від 14.09.2021 на суму 8000, 00 грн починаючи з 15.09.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за актом здачі-приймання виконаних послуг № 091801 від 18.09.2021 на суму 7500, 00 грн починаючи з 19.09.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за актом здачі-приймання виконаних послуг № 092001 від 20.09.2021 на суму 7500, 00 грн починаючи з 21.09.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за актом здачі-приймання виконаних послуг № 092501 від 25.09.2021 на суму 7500, 00 грн починаючи з 26.09.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за актом здачі-приймання виконаних послуг № 092701 від 27.09.2021 на суму 7500, 00 грн починаючи з 28.09.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за актом здачі-приймання виконаних послуг № 100401 від 04.10.2021 на суму 6000, 00 грн починаючи з 05.10.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міському сполученні від 29.07.2021 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44 000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 006, 16 грн - пені за період з 14.09.2021 по 04.04.2022 (нарахована окремо по кожному акту/рахунку), 1 451, 92 грн - 3 % річних за період з 14.09.2021 по 28.10.2022 та 7 380, 80 грн - інфляційні втрати за період вересень 2021 - травень 2022.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, пеня та спосіб її розрахунку є істотною умовою договору, з приводу якого сторонам слід дійти чіткої згоди про її розмір та порядок нарахування.

Відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Тож, неустойка (пеня та штраф) є договірною санкцію, розмір якої визначається за домовленістю сторін, якщо інше не визначено законом. В свою чергу, укладений сторонами договір перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міському сполученні від 29.07.2021 не містить умов, які б передбачали нарахування замовнику неустойки за порушення грошового зобов`язання, а саме прострочення оплати наданих послуг.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 81 883, 57 грн за період з 02.03.2020 по 10.02.2021, задоволенню не підлягають.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 у справі №926/2733/16 та від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, а також з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20.12.2010 у справі №3-41гс10, від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №903/610/13.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 451, 92 грн - 3 % річних за період з 14.09.2021 по 28.10.2022 та 7 380, 80 грн - інфляційні втрати за період з 14.09.2021 по 28.10.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні пені та відповідно розміру нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття послуг актами здачі-приймання виконаних послуг №091401 від 14.09.2021, № 091801 від 18.09.2021, № 092001 від 20.09.2021, № 092501 від 25.09.2021, № 092701 від 27.09.2021, № 100401 від 04.10.2021.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 1 448, 30 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди з 19.09.2021 по 28.10.2022, з 15.09.2021 по 28.10.2022, з 28.09.2021 по 28.10.2022, з 05.10.2021 по 28.10.2022, з 21.09.2021 по 28.10.2022, з 26.09.2021 по 28.10.2022 та сума інфляційних втрат у розмірі 7 380, 37 грн за періоди з вересня 2021 по травень 2022 та з жовтня 2021 по травень 2022, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Страшко Володимира Вікторовича - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Трейдінг» (вул. Болсуновська, буд.13-15, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код - 42375105) на користь Фізичної особи-підприємця Страшко Володимира Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 44 000 (сорок чотири тисячі) грн 00 коп. - заборгованості, 1 448 (одну тисячу чотириста сорок вісім) грн 30 коп. - 3 % річних, 7 380 (сім тисяч триста вісімдесят) грн 37 коп. - інфляційних втрат та 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн 96 коп. - судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков