Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/11948/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/11948/22

За позовомПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "НФА МАШІНЕРІ" (найменування змінене на Товариство з обмеженою відповідальністю "Голова Горгони")простягнення 5551305,19 грн Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники учасників справи

від позивача: Горопашний І.В.;

від відповідача: не з`явилися;

В судовому засіданні 23.01.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НФА Машінері" (найменування змінене 02.12.2022 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Голова Горгони") про стягнення 5551305,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 01-215160-21 від 27.10.2021.

Ухвалою суду від 14.11.2022 відкрито провадження у справі №910/11948/22, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2022.

30.11.2022 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 30.11.2022 № 01/53089 у справі № 910/11948/22, про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 01.12.2022 задоволено клопотання позивача про участь його представника у підготовчому засіданні 08.12.2022 у режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 08.12.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 19.12.2022.

13.12.2022 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 13.12.2022 № 01/55715 у справі № 910/11948/22, про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 задоволено заяву позивача від 13.12.2022 № 01/55715 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеного на 19.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 закрито підготовче провадження у справі №910/11948/22, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2023.

13.01.2023 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 12.01.2023 № 01/2412 у справі № 910/11948/22, про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 задоволено заяву позивача від 12.01.2023 № 01/2412 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеного на 23.01.2023.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.2023 не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву не скористався, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження справі.

З огляду на зазначене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 23.01.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до ст.217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2021 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НФА Машінері" (найменування змінене 02.12.2022 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Голова Горгони") (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №01-215160-21 (договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору предметом закупівлі (ДК 021:2015) є 34140000-0 великовантажні мототранспортні засоби - автопідйомник. За договором постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю у порядку та строки, встановлені поговором, товар (за предметом закупівлі, зазначеним у абзаці першому цього пункту договору) у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації тощо згідно з договором, а покупець зобов`язується здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору. Найменування, номенклатура, модель, опис технічних характеристик, інші характеристики та вимоги щодо якості, комплектації товару, гарантії якості, гарантійного строку, документів щодо товару, його державної реєстрації та гарантії його якості, - згідно з додатком № 1 до договору.

Ціна товару (з усіма витратами, пов`язаними з поставкою та регламентними (сервісними) роботами з технічного обслуговування товару протягом терміну дії гарантійних зобов`язань в обсязі та періодичністю встановленою виробником в експлуатаційній документації на товар) визначена в специфікації (додатку № 1 до договору). Ціна договору становить (відповідно до специфікації - додатку № 1 до договору) 3510900,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 702180,00 грн, а разом з ПДВ 4213080,00 грн (п.п.2.3, 2.4 договору).

За змістом п.п.3.1, 3.2, 3.2.1, 3.4 договору оплата постачальнику здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів через банк на поточний рахунок Постачальника. Оплата здійснюється з поточного рахунку НЕК "Укренерго". Форми, порядок оплати: часткова попередня оплата (аванс) та остаточна оплата. Розмір авансу становить не більше 80% від ціни договору та сплачується постачальнику протягом 25 банківських днів з дати надання постачальником рахунку. Постачальник зобов`язаний надати рахунок на аванс протягом 3-х робочих днів з дати укладення договору. Датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку покупця на користь постачальника.

Постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю в строк до 31.05.2022 за адресою (місцем) поставки (передачі) товару згідно з додатком № 1 до договору на умовах DDP Інкотермс (в чинній редакції). Датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання видаткової накладної покупцем. З дати підписання видаткової накладної покупцем до нього переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару (п.п.4.1, 4.11 договору).

За порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості (п.7.3 договору).

Відповідно до п.7.5 договору у разі порушення договірних зобов`язань з вини постачальника всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними видатковими накладними, підлягають поверненню покупцю протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця, з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в розмірі облікової ставки НБУ, за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги покупця чи ні.

Згідно п.11.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 30.09.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань та проведення регламентних (сервісних) робіт з технічного обслуговування товару - до повного виконання (щодо кожної одиниці товару).

У специфікації до договору (додаток №1 до договору) сторони погодили, що товаром, який поставляється за цим договором є автопідйомник телескопічний ФПВ-74АР22 у кількості 1 шт., вартістю 4213080,00 грн з ПДВ, місце постачання: м. Вишневе, вул. Київська, 2.

Відповідно до платіжного доручення №68 від 08.12.2021 позивачем сплачено постачальнику 3370464,00 грн попередньої оплати за товар.

Згідно листа №б/н від 10.08.2022 постачальник повідомив покупця про настання юридичного форс-мажору, що виник на підставі постанови правління Національного банку України №154 від 21.07.2022 (корегування офіційного курсу гривні до іноземних валют), внаслідок чого виконання постачальником умов укладеного між сторонами договору за старою ціною є неможливим.

Листом від 18.08.2022 №01/35375 покупець наголосив на необхідності належного виконання постачальником умов укладеного між сторонами правочину.

У листі №б/н від 31.08.2022 постачальник повідомив покупця про необхідність зміни ціни договору або розірвання укладеного між сторонами правочину.

Листом від 15.09.2022 №01/40030 покупець повідомив постачальника про те, що умови укладеного між сторонами договору поставки № 01-215160-21 від 27.10.2021 не підлягають перегляду з підстав, зазначених постачальником та залишаються без змін.

06.10.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансового платежу у розмірі 3370464,00 грн та сплати інфляційних втрат та відсотків за користування чужими коштами.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, попередню оплату за товар не повернув, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідно до умов укладеного між сторонами договору та специфікації до нього сторонами погоджено поставку позивачу товару - автопідйомника телескопічного ФПВ-74АР22 у кількості 1 шт., вартістю 4213080,00 грн з ПДВ.

На виконання умов п.3.2.1 договору позивачем було сплачено попередню оплату за товар на суму 3370464,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №68 від 08.12.2021.

Як вже вказувалось судом, контрагентами у п.4.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю в строк до 31.05.2022 за адресою (місцем) поставки (передачі) товару згідно з додатком № 1 до договору на умовах DDP Інкотермс (в чинній редакції).

Матеріали справи не містять доказів поставки позивачу товару як у строк, погоджений між сторонами у договорі так і станом на день розгляду справи по суті.

За змістом п.7.5 договору у разі порушення договірних зобов`язань з вини постачальника всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними видатковими накладними, підлягають поверненню покупцю протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця.

06.10.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансового платежу у розмірі 3370464,00 грн, а отже, з урахуванням наведених вище положень договору та норм чинного законодавства України строк повернення відповідачем попередньої оплати за договором поставки № 01-215160-21 від 27.10.2021 є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Сума попередньої оплати за непоставлений товар, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 3370464,00 грн, внаслідок чого позовні вимоги позивача в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки товару на суму 627748,92 грн та штрафу в розмірі 294915,60 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У ч.2 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічні положення містяться у п.7.3 договору, в якому сторонами погоджено, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару у строк, який погоджений контрагентами в договорі, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 294915,60 грн та пені на суму 627748,92 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування коштами у розмірі 498644,00 грн, нарахованими у відповідності до п.7.5 договору.

Як вже вказувалось судом, у п.7.5 договору сторони погодили, що у разі порушення договірних зобов`язань з вини постачальника всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними видатковими накладними, підлягають поверненню покупцю протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця, з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в розмірі облікової ставки НБУ, за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги покупця чи ні.

Згідно з частинами 2 і 3 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином позивачем правомірно нараховано відповідачу до сплати проценти за користування чужими коштами згідно положень п.7.5 договору у розмірі облікової ставки НБУ від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника на суму 498644,00 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визначено, що він є вірним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування коштами у розмірі 498644,00 грн, нарахованих за період з 08.12.2021 по 27.10.2022.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З доданого до позову розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на суму 759532,67 грн за період з грудня 2021 року по вересень місяць 2022 року згідно п.7.5 договору, а отже позові вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74, 75 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином. З огляду на встановлені обставини, суд вбачає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НФА Машінері" (найменування змінене на Товариство з обмеженою відповідальністю "Голова Горгони" (43023, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул.Конякіна, будинок 2, ідентифікаційний код: 43204536) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код: 00100227) заборгованість у розмірі 3370464 (три мільйона триста сімдесят тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 00 коп., пеню у розмірі 627748 (шістсот двадцять сім тисяч сімсот сорок вісім) грн 92 коп, штраф у розмірі 294915 (двісті дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн 60 коп., втрати від інфляції у розмірі 759532 (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 67 коп., відсотки за користування чужими коштами у розмірі 498644 (чотириста дев`яносто вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 83269 (вісімдесят три тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн 58 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 24.01.2023

Суддя І.В.Усатенко