Рішення

від 01.10.2021 по справі 910/10301/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2021Справа № 910/10301/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС СПЕЦТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ДЖОРДЖІА"

про стягнення 8 531,91 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКС СПЕЦТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ-ДЖОРДЖІА" про стягнення 8 531,91 грн, з яких 5 358,00 грн складає основна заборгованість та 3 173,91 грн штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, за твердженням позивача, виконанням відповідачем умов Заявки на транспортне обслуговування у міжнародному сполученні № А/2605-4 від 26.05.2020 Договору № А/20 від 09.10.2019 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 910/10301/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105478413927 з відміткою про вручення ухвала суду від 30.06.2021 про відкриття провадження у справі отримана позивачем 14.07.2021.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 30.06.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 01004, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 3-Б, 4 ПОВЕРХ.

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду у зв`язку з неврученням адресату з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.06.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2019 між виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКС СПЕЦТРАНС" (далі - позивач, експедитор, виконавець, перевізник) та замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ-ДЖОРДЖІА" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № А/20 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір) предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між замовником та виконавцем при здійсненні автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях, транспортними засобами перевізника шляхом укладання договору по транспортним замовленням (заявкам) виконавця та пов`язаних із ними інших послуг.

Відповідно до п. 1.2. Договору: «Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, транзитних, збірних та інших вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі - послуги).

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення замовника виконуються відповідно до виставленого рахунку. Рахунок вважається врученим замовникові з дати його виставлення. Сторони погодили, будь-які документи, що мають відношення до Договору передані за допомогою факсимільного або електронного зв`язку мають силу оригіналу, до моменту отримання замовником всіх документів.

Розрахунки за Договором здійснюються сторонами у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок виконавця протягом 2-х банківських днів з моменту отримання та підписання акту виконаних робіт, рахунку-фактури, ТТН/CMR з відміткою одержувача вантажу про його отримання й копії квитанцій за додаткові витрати виконавця, якщо у транспортному замовленні (заявці) не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення, при цьому всі банківські витрати та комісії у зв`язку з таким перерахуванням сплачуються замовником (пункт 5.2 Договору).

За неналежне виконання обов`язку щодо здійснення оплати за Договором пунктом 5.3 останнього, який кореспондується з графою 3 пункту 1.2 Заявки, закріплено право виконавця на стягнення з замовника пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

В межах Договору сторонами було укладено Заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № А/2605-4 від 26.05.2020 (далі - Заявка).

Преамбулою Заявки Сторони погодили, що ТОВ «АБ-ДЖОРДЖІА» та ТОВ «ТЕКС СПЕЦТРАНС» уклали Заявку на здійснення транспортно-експедиційних послуг на наступних умовах.

Пунктом 1. Заявки погоджено, дату завантаження 28.05.2020.

Пунктом 3. Заявки визначено та Сторонами погоджено, маршрут перевезення м.

Тбілісі (Грузія) - м. Київ (Україна).

Пунктом 4. Заявки погоджено характер вантажу, його вагу та об`єм - Чіпси т.м. Натахтарі 2 т. 33 палети.

Пунктом 8. Заявки визначено та Сторонами погоджено, місце завантаження м. Тбілісі.

Пунктом 12. Заявки визначено та Сторонами погоджено, місце розвантаження м. Київ.

Пунктом 14. Заявки Сторони погодили, дату доставки вантажу 01.-02.06.2020.

Пунктом 15. Заявки передбачено, сума фрахту в розмірі 1100,00 доларів США по курсу НБУ на день розвантаження авто.

Пунктом 16. Заявки Сторони погодили, умови оплати, а саме, по факту розвантаження вантажу.

Пунктом 18. Заявки визначено, транспортний засіб, що здійснює перевезення та водія - MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Таким чином, оплата фрахту повинна була відбутися не пізніше дня розвантаження вантажу.

Відповідно до відомостей наявної в матеріалах справи підписаної, зокрема, відповідачем без зазначення зауважень та скріпленої його печаткою, транспортної накладної CMR №20200527, вантаж було доставлено до України та вручено відповідачу 31.05.2020.

На виконання умов Договору позивачем було оформлено Акт надання послуг № 521 від 03.06.2020 та рахунок № 502 від 03.06.2020 на суму 29 475,00 грн з ПДВ.

Відтак, позивач стверджує, що обов`язок за Договором щодо надання відповідачу послуг за Заявкою ним виконано в повному обсязі, а строк оплати за надані послуги є таким, що настав. Проте, за твердженням позивача, відповідач свій обов`язок щодо оплати за послуги в повному обсязі та в установлені строки не виконав.

За наслідком проведеної досудової претензійної роботи відповідачем, за твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи, було здійснено часткове погашення заборгованості за Договором та Заявкою на суму 24 117,00 грн. Заборгованість у сумі 5 358,00 грн залишилася не сплаченої.

З огляду на зазначені обставини, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 5 358,00 грн основної заборгованості, а також 3 173,91 грн штрафних санкцій, які складаються з 477,67 грн трьох процентів річних, 720,17 грн інфляційних збитків та 1 976,07 грн пені.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено: обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, клієнт за умовами ч. 2 ст. 12 Закону зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як було встановлено судом вище, строк оплати послуг закріплено у пункті 5.2 Договору - протягом 2 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт, рахунку-фактури, ТТН/CMR з відміткою одержувача вантажу про його отримання й копії квитанцій за додаткові витрати виконавця, якщо у транспортному замовленні (заявці) не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення, при цьому всі банківські витрати та комісії у зв`язку з таким перерахуванням сплачуються замовником

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу узгоджений комплекс транспортно-експедиторських послуг, а отже з огляду на приписи ст. 530 ЦК України та пункт 5.2 Договору строк оплати на момент розгляду справи настав.

Втім, відповідач, у встановлений строк, своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг не здійснив.

За твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи, відповідачем 06.11.2020 було здійснено часткову оплату в розмірі 24 117,00 грн за надані позивачем послуги. Відтак, заборгованість відповідача за Договором та Заявкою станом на момент вирішення спору становить 5 358,00 грн.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем визначених умовами Договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 5 358,00 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, пунктом 5.4 Договору, який кореспондується з графою 3 пункту 1.2 Заявки, сторонами погоджено, що у випадку прострочки замовником здійснення платежу за надані експедитором послуги, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочки.

Отже, сторонами узгоджено інший строк нарахування пені, аніж визначений ч. 6 ст. 232 ГПК України, що не протирічить вимогам чинного законодавства.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за Договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 5.4 Договору нараховано і заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 976,07 грн за період з 03.06.2020 по 22.06.2021.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних у розмірі 477,67 грн та інфляційні збитки в сумі 720,17 грн за період з 03.06.2020 по 22.06.2021.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за отримані ним послуги від позивача, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 6 00,00 грн. Надання та оплата підтверджується доданими до матеріалів справи документами.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, беручи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС СПЕЦТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ДЖОРДЖІА" про стягнення 8 531,91 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ДЖОРДЖІА" (01004, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 3-Б, 4 ПОВЕРХ; ідентифікаційний код 42160488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС СПЕЦТРАНС" (07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ ОЛЕГА ОНІКІЄНКА, будинок 61; ідентифікаційний код 41591088) 5 358,00 грн (п`ять тисяч триста п`ятдесят вісім гривень 00 копійок) основного боргу, 1 976,07 грн (одну тисячу дев`ятсот сімдесят шість гривень 07 копійок) пені, 477,67 грн (чотириста сімдесят сім гривень 67 копійок) трьох процентів річних, 720,17 грн (сімсот двадцять гривень 17 копійок) інфляційних збитків, 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору та 6 000,00 грн (шість тисяч 00 копійок) витрат позивача на правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.12.2022

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ