Рішення

від 09.01.2023 по справі 911/1917/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1917/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ГРУПП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «З ІНШОГО ТІСТА»

про стягнення 164 110, 63 грн

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ГРУПП» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «З ІНШОГО ТІСТА» про стягнення 164 110, 63 грн.

05.10.2022 на електронну адресу суду від позивача було подано заяву про підтвердження повноважень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору поставки № 10.08.21-1 від 10.08.2021 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 98 742,40 грн основного боргу, 20 612,23 грн пені та 44 756,00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/1917/22 від 18.10.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ГРУПП» залишено без руху.

01.11.2022 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1917/22 від 07.11.2022 було відкрито провадження у справі № 911/1917/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку із відсутністю фінансування суду на здійснення поштової кореспонденції, зазначена ухвала суду про відкриття провадження у справі № 911/1917/22 від 07.11.2022 не була направлена поштою на адресу відповідача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.11.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ГРУПП» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «З ІНШОГО ТІСТА» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 10.08.21-2 (далі договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується відповідно до поданих покупцем та узгоджених постачальником замовлень (у строки, вказані в замовленнях та в межах складських запасів постачальника), здійснити поставку покупцеві продуктів харчування, які знаходяться у глибокій заморозці або є охолодженими (далі за текстом названих товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, сорт, кількість, ціна та інші індивідуально визначені відомості про товар визначаються у товарних накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пп. 1.3 та 1.4 договору, право власності на товар та ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати товару чи його частини переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Підписанням цього договору, сторони свідчать, що особи які підписують товарні (товарно-транспортні) накладні, уповноважені на це належним чином та їх підписи є достатнім доказом отримання товару.

Згідно із п. 1.5 договору, ціна цього договору є сума, що підлягає оплаті покупцем за весь поставлений постачальником покупцеві товар на умовах договору протягом терміну дії договору.

Відповідно до пп. 2.1-2.5 договору, зобов`язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженої сторонами заявки (замовлення) покупця.

Поставка товару проводиться за попередньою заявкою покупця. Заявка передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку заявки, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо) за 2 (два) дні до поставки. Строки поставок відповідають датам, які вказані у товарних накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Умови поставки магазин (склад) покупця. Завантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника. Розвантаження та прийом товару у місці поставки здійснюється силами та за рахунок покупця.

В пункті 2.6 договору сторонами узгоджено, що товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжуючих документах постачальника. Підпис уповноваженої особи засвідчується печаткою чи стрічковим штампом покупця. Покупець підписанням даного договору підтверджує, що особи, що розписуються в товарних накладних, належним чином уповноважені на прийняття товару від постачальника, і їх підпис, засвідчений печаткою чи штампом покупця, є достатнім доказом отримання товару від постачальника.

За умовами п. 2.7 договору, товари приймаються за кількістю на підставі товарної (товарно-транспортної) накладної. У випадках, коли є розбіжності по кількості прийнятого товару, постачальником складається коригуючи накладна та накладна на повернення, які направляються/передаються покупцю. Покупець зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів (але не пізніше наступної поставки) із дня отримання відповідної коригуючої накладної та накладної на повернення підписати та повернути підписані документи постачальнику.

Судом встановлено, що позивач, на виконання та протягом дії договору, поставив відповідачу товар, а останнім, у свою чергу, прийнято товар на загальну суму 439 179,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № 3526 від 13.08.2021 на суму 2 951,20 грн, № 3638 від 18.08.2021 на суму 4 671,60 грн, № 3703 від 20.08.2021 на суму 12 810,20 грн, № 3734 від 23.08.2021 на суму 4 800,00 грн, № 3776 від 26.08.2021 на суму 17 760,00 грн, № 3907 від 01.09.2021 на суму 10 176,00 грн, № 3863 від 02.09.2021 на суму 16 920,00 грн, № 3993 від 07.09.2021 на суму 13 071,00 грн, № 4134 від 14.09.2021 на суму 6 480,00 грн, № 4216 від 17.09.2021 на суму 5 918,00 грн, № 4232 від 20.09.2021 на суму 15 407,40 грн, № 4233 від 20.09.2021 на суму 21 960,00 грн, № 4328 від 24.09.2021 на суму 5 200,00 грн, № 4331 від 24.09.2021 на суму 3 248,00 грн, № 4400 від 28.09.2021 на суму 12 960,00 грн, № 4417 від 28.09.2021 на суму 2 280,00 грн, № 4415 від 29.09.2021 на суму 38 772,00 грн, № 4477 від 01.10.2021 на суму 3 990,00 грн, № 4496 від 04.10.2021 на суму 11 400,00 грн, № 4562 від 07.10.2021 на суму 17 100,00 грн, № 4595 від 08.10.2021 на суму 31 000,00 грн, № 4696 від 13.10.2021 на суму 34 992,00 грн, № 4720 від 18.10.2021 на суму 18 600,00 грн, № 4774 від 20.10.2021 на суму 18 600,00 грн, № 4841 від 25.10.2021 на суму 18 600,00 грн, № 5136 від 12.11.2021 на суму 27 216,00 грн, № 5186 від 16.11.2021 на суму 38 880,00 грн, № 5260 від 19.11.2021 на суму 12 400,00 грн, № 5473 від 02.12.2021 на суму 11 016,00 грн, що підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 3.1 та 3.2 договору, вартість товару визначається постачальником у національній валюті України гривні, включає вартість тари, упаковки, суми податку на додану вартість.

Сплата вартості товару проводиться шляхом безготівкового (за банківським переказом) розрахунку. Факт сплати покупцем вартості товару підтверджується банківським витягом з банку постачальника про надходження коштів на поточний рахунок останнього. Датою сплати вартості товару вважається дата, коли сума, що підлягає сплаті за даним договором та перерахована з розрахункового рахунку покупця, поступить на розрахунковий рахунок постачальника.

В пункті 3.3 договору сторонами узгоджено порядок розрахунку, відповідно до якого термін сплати вартості товару не повинен перевищувати 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару.

При наявності попередньої заборгованості за раніше отриманий товар, при надходженні оплати за товар, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, буде зараховуватися за попередню заборгованість (п. 3.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов`язання за договором в частині оплати поставленого товару виконав лише частково, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 340 437,00 грн, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» № КІЕ-07.8/2435 від 31.08.2022 та додатком до довідки (копія наявна в матеріалах справи).

Водночас, станом на дату звернення позивачем до суду із даною позовною заявою, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем, на виконання умов договору, вартість поставленого товару на загальну суму 98 742,40 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 98 742,40 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати товару до суду не надано.

Відповідно до п. 5.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до « 31» грудня 2021 року, а у частині оплати поставленого товару і відповідальності за прострочення оплати вартості поставленого товару до повного погашення заборгованості за отриманий товар.

Згідно з п. 5.2 договору, у випадку якщо жодна зі сторін за два тижні до закінчення терміну дії даного договору не виявить бажання припинити договірні відносини, даний договір автоматично продовжує свою дію на тих же умовах, на один однорічний термін.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами розірвати або змінити договір у прядку, передбаченому п. 5.2 договору, господарський суд дійшов висновку, що договір автоматично продовжив свою дію на тих же умовах на один рік. Отже, станом на дату звернення позивачем до суду договір є чинним та діє до « 31» грудня 2022 року.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 10.08.21-2 від 10.08.2021, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже вказувалося судом вище та передбачено сторонами в п. 1.3 договору, право власності на товар та ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати товару чи його частини переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором, поставивши відповідачу товар на загальну суму 439 179,40 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними за період з 13.08.2021 до 02.12.2021, що підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вже вказувалося судом вище, пунктом 3.3 договору сторони передбачили порядок розрахунків, відповідно до якого термін сплати вартості товару не повинен перевищувати 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

Судом було встановлено, що відповідач виконав зобов`язання за договором в частині оплати за наданий товар лише частково, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 340 437,00 грн, що підтверджується копією довідки АТ «ПУМБ» № КІЕ-07.8/2435 від 31.08.2022 та додатком до довідки.

Водночас, станом на день звернення позивачем до суду, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 98 742,40 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 98 742,40 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий товар до суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи наявний складений сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 до 18.10.2021, відповідно до змісту якого станом на 18.10.2021 заборгованість відповідача перед позивачем склала 173 704,40 грн. вказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 98 742,40 грн.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору, у випадку порушення терміну оплати, зазначеному у п. 3.3 договору, за поставлений товар покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але неоплаченого в строк товару, за кожний день прострочення. При цьому пеня нараховується за весь час прострочення межах загальних строків позовної давності три роки. Нарахування пені не звільняє покупця від відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач за порушення строку виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, керуючись п. 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 20 612,23 грн пені за рахунками на оплату № 704 від 12.11.2021 на суму 27 216,00 грн (видаткова накладна 5136 від 12.11.2021 на суму 27 216,00 грн), № 705 від 16.11.2021 на суму 38 880,00 грн (видаткова накладна № 5186 від 16.11.2021 на суму 38 880,00 грн) та № 706 від 19.11.2021 на суму 12 400,00 грн (видаткова накладна № 5260 від 19.11.2021 на суму 12 400,00 грн).

При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім здійснено нарахування пені на прострочену заборгованість із перевищенням шестимісячного терміну, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку порушення терміну оплати, зазначеному у п. 3.3 договору, за поставлений товар покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але неоплаченого в строк товару, за кожний день прострочення. При цьому пеня нараховується за весь час прострочення межах загальних строків позовної давності три роки. Нарахування пені не звільняє покупця від відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак, проаналізувавши умову, передбачену у п. 4.2. договору, господарський суд не може визнати її такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи вищенаведене, суд здійснив власний перерахунок пені, обмеживши період нарахування шестимісячним строком з моменту, коли зобов`язання мало бути виконано, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, строків поставки, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та дати виникнення прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 7 631,97 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За умовами п 4.3 договору, у випадку, якщо строк прострочення платежу буде складати більше 1 (одного) місяця, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.

Позивач за порушення строку виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, керуючись п. 4.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 44 756,00 грн штрафу у розмірі 50 % від суми заборгованості за рахунками на оплату № 704 від 12.11.2021 на суму 27 216,00 грн (видаткова накладна 5136 від 12.11.2021 на суму 27 216,00 грн), № 705 від 16.11.2021 на суму 38 880,00 грн (видаткова накладна № 5186 від 16.11.2021 на суму 38 880,00 грн), № 706 від 19.11.2021 на суму 12 400,00 грн (видаткова накладна № 5260 від 19.11.2021 на суму 12 400,00 грн) та № 707 від 02.12.2021 на суму 11 016,00 грн (видаткова накладна № 5473 від 02.12.2021 на суму 11 016,00 грн).

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язань за договором в частині оплати за поставлений товар за рахунками № 704 від 12.11.2021, № 705 від 30.11.2021, № 706 від 19.11.2021 та № 707 від 02.12.2021 більше ніж на 1 (один) місяць, то відповідачем обґрунтовано заявлено до стягнення суму штрафу за вказаними рахунками.

Отже, здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем обов`язку з оплати товару у погоджений сторонами строк, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 50 % штрафу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 44 756,00 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 284,77 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 7 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії:

-Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 175/22 від 12.09.2022;

-Додаткової № 1 від 12.09.2021, що є «Специфікацією» до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 175/22 від 12.09.2022;

-Банківська виписка за період з 01.09.2022 до 21.09.2022;

-Ордеру на надання правничої (правової) серія АА № 123824 від 22.09.2022;

-Свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю № 3642 від 26.02.2009;

-Витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу відповідачем витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 906,79 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «З ІНШОГО ТІСТА» (місцезнаходження:вул. Миру, буд. 36, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08131; код ЄДРПОУ 44317045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ГРУПП» (місцезнаходження: Залізничне шосе, буд. 21, офіс 213, м. Київ, 01103; код ЄДРПОУ 39068967) 98 742,40 грн основного боргу, 7 631,97 грн пені, 44 756,00 грн штрафу, 2 284,77 грн судового збору та 6 906,79 грн адвокатських витрат.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко