Рішення

від 12.01.2023 по справі 914/2632/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2023 Справа № 914/2632/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради

до відповідача Фермерського господарства "Марія"

про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури Леонтьєва Н.Т.

від позивача не з`явився

від відповідача Уруський С.М.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Керівником Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради до відповідача Фермерського господарства "Марія" про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Зокрема прокурор у позовній заяві просить зобов`язати Фермерське господарство "Марія" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 12,0490 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, село Уличне та перебуває в комунальній власності Трускавецької територіальної громади, привівши таку до придатного для використання стану шляхом звільнення від сільськогосподарських культур та їх залишків.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник прокуратури в судовому засіданні 12.01.2023р. позові вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Позивач явку представника в судове засідання 12.01.2023р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Необхідно зазначити, що участь позивача в судовому засіданні 12.01.2023р. не визнавалась судом обов`язковою.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.01.2023р. проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників прокуратури та відповідача, суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5.1. рішення Трускавецької міської ради Львівської області №15 від 01.12.2020р. "Про початок реорганізації Доброгостівської сільської ради, Модрицької сільської ради, Орівської сільської ради, Станильської сільської ради та Уличненської сільської ради шляхом приєднання до Трускавецької міської ради", Трускавецька міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Уличненської сільської ради Дрогобицького району.

Дрогобицькою окружною прокуратурою було надіслано лист від 25.07.2022р. №14.52/04-27-2881ВИХ-22 на адресу Трускавецької міської ради, в якому зазначено, що дізнавачами СД відділення №2 Дрогобицького РВ поліції ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022142190000066 від 15.07.2022р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України. Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснювався групою прокурорів Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області.

Як вказано у листі від 25.07.2022р. №14.52/04-27-2881ВИХ-22, під час досудового розслідування встановлено, що на території села Уличне Дрогобицького району Львівської області, яке входить до Трускавецької об`єднаної територіальної громади, на земельній ділянці орієнтованою площею 15 га в межах населеного пункту проводить господарську діяльність невстановлена особа шляхом посівів сільськогосподарських культур, чим могла бути заподіяна значна шкода громадським інтересам.

З огляду на вказане Дрогобицька окружна прокуратура у листі від 25.07.2022р. №14.52/04-27-2881ВИХ-22, керуючись ст.ст. 36, 93, 99 КПК України, просила Трускавецьку міську раду:

- надати інформацію щодо особи/осіб, які самовільно зайняли вказану земельну ділянку;

- в чиїй власності, користуванні перебуває вказана земельна ділянка;

- чи приймалось Трускавецькою МР, Уличанською СР рішення про надання в оренду, у приватну власність, в тому числі на земельних торгах, земельної ділянки орієнтовною площею 15 га на території с.Уличне Дрогобицького району.

У відповідь на вказаний запит Трускавецька МР надіслала лист від 15.08.2022р. №59, в якому зазначено, що:

- дана земельна ділянка обробляється ФГ "Марія" (керівник Уруський Степан Миколайович);

- земельна ділянка є комунальною власністю Трускавецької МР;

- рішення щодо передачі у власність чи надання в оренду Трускавецькою МР/Уличненською СР не приймалось.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.07.2022р., складеного дізнавачами СД ВП №2 Дрогобицького РВ поліції ГУНП у Львівській області, було проведено огляд місця події слідчу дію в межах кримінального провадження №42022142190000066 від 15.07.2022р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України, до якої у встановленому Кримінальному процесуальному кодексі України порядку, постановою прокурора окружної прокуратури були залучені спеціалісти, а саме державний інспектор відділу контролю за використанням та охороною земель у Дрогобицькому, Жидачівському, Сколівському, Стрийському районах та м.Дрогобичі ГУ Держгеокадарстру у Львівській області та сертифікований інженер геодезист - Фізична особа-підприємць Андрейко Василь Володимирович (діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний).

Під час огляду земельної ділянки земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, що знаходиться на території села Уличне Дрогобицького району Львівської області, яке входить до Трускавецької об`єднаної територіальної громади, встановлено та підтверджено факт самовільного зайняття земельної ділянки орієнтованою площею 12.0490 га шляхом посівів сільськогосподарських культур.

При цьому під час досудового розслідування було також встановлено, що зазначена земельна ділянка є несформована, а інформація про власників користувачів в Державному земельному кадастрі відсутня.

Враховуючи наведене, Дрогобицькою окружною прокуратурою було надіслано лист від 04.08.2022р. №14.52/04-27-3015ВИХ-22 на адресу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому прокурор керуючись ст.ст. 36, 93, 99 КПК України, просив надати інформацію щодо:

- перебування вказаної земельної ділянки в комунальній власності;

- розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована на території Львівської області, Дрогобицький район, село Уличне, за межами населеного пункту.

У відповідь на вказаний запит Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надіслало на адресу Дрогобицької окружної прокуратури лист від 15.08.2022р. №3000-22, в якому зазначено, що розгляд листів, які скеровуються до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадстру у Львівській області, в частині проведення заходів державного нагляду (контролю) буде відновлено (проводитись) після скасування воєнного стану та у відповідності до прийнятих нормативно-правових актів вищим органом виконавчої влади України.

У вказаному листі Головне Управління Держгеокадстру у Львівській області додатково повідомило, що під час проведення огляду місця події було встановлено факт самовільного зайняття (шляхом здійснення посівів сільськогосподарським культур земельної ділянки площею 12,0490 га на земельній ділянці комунальної власності, яка розташована на території с.Уличне (Трускавецька ОТГ), Дрогобицького району, а розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення становить 54310,87 грн.

02.08.2022р. прокурором Бориславського відділу Дрогобицької окружної прокуратури було допитано свідка Уруського Степана Миколайовича (голова Фермерського господарства "Марія"), про що було складено протокол допиту свідка.

Як зазначено у протоколі допиту свідка від 02.08.2022р., по суті поставлених запитань свідок дав наступні показання про те, що з 1998 року ОСОБА_1 очолює Фермерське господарство «Марія» в с.Уличне Дрогобицького району. За вказаним ФГ оформлено на підставі державного акту на землю 85 сотих землі в с.Уличне Дрогобицького району, з яких 18 сотих ОСОБА_1 виділив на потреби Територіальної оборони, а іншою землею користується. Як вказано у протоколі допиту свідка, Фермерське господарство здійснює посів сільськогосподарських культур, розведення тварин тощо.

Як вказано у протоколі Уруським Степаном Миколайовичем, в лютому 2017р. та 2018р. на земельні ділянки площею 12,5 га з Уличненською сільською радою укладались договори оренди землі для селянського фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на підставі рішень сільської ради, на якій він здійснював посів сільськогосподарських культур.

При цьому, як зазначено у протоколі, починаючи з 2019 р. ОСОБА_1 звертався до сільської ради для укладення договору оренди вказаної землі більшим терміном - на 49 років, однак сільська рада відмовляла йому в його укладенні, які він не оскаржував. Восени 2021 року ОСОБА_1 засіяв вказані земельні ділянки озимою пшеницею, картоплею, ячменем та іншими культурами. Станом на 02.08.2022р. урожай частково зібрано (ячмінь), однак укладеного договору оренди землі на земельну ділянку площею 12,5 га, на якій здійснено посів немає.

Крім того, як вказано у протоколі допису свідка, на іншій земельній ділянці, яка перебуває поруч та яка була засіяна, ТзОВ "Карпати" було здійснено передискування засіяної гречки, вівса і сої.

Під час допиту свідка було встановлено, що у фермерського господарства відсутні правовстановлюючі документи для підтвердження права користування земельною ділянкою площею 12,5 га в с.Уличне Львівської області, на якій проводився огляд.

Також було встановлено, що засів земельної ділянки здійснювався Фермерським господарством "Марія", керівником якого є ОСОБА_1 , проект землеустрою на вказану земельну ділянку не розроблявся, а орендна плата не сплачувалася, оскільки договори оренди з 2019р. не укладалися.

Крім того, 08.08.2022р. було допитано свідка ОСОБА_2 (староста села Уличне), а 19.08.2022р. допитано свідка ОСОБА_3 (спеціаліст 1 категорії відділу землекористування Труекавецької міської ради з віддаленим місцем праці с.Уличне), про що дізнавачем СД відділення поліції №2 Дрогобицького РВПГУНЛ у Львівській області складено відповідні протоколи допиту свідка.

Як вбачається зі змісту протоків допиту свідка, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по суті поставлених запитань дали показання про те, що земельною ділянкою комунальної власності користується ОСОБА_1 , який є головою Фермерського господарства "Марія". Площа даної земельної ділянки складає 12.5 га, на якій ОСОБА_1 вирощує зернові культури, зокрема у 2022р. посіяно пшеницю та жито.

Також допитаними свідками надано пояснення про те, що у червні 2019р. ОСОБА_1 звертався із заявою про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, однак рішенням сесії Уличненської сільської ради йому було відмовлено в оренді, оскілки останній відмовився інвентаризувати (виробити технічну документацію) дану земельну ділянку.

Згідно з інформацією Трускавецької міської ради №18-29/1732 від 22.08.2022р., земельна ділянка фермерським господарством не звільнена, заходи представницького характеру не вживались, з огляду на що міська рада просить окружну прокуратуру звернутись з позовною заявою до суду в інтересах держави з метою звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, вищевказаними діями відповідача порушено вимоги ст.ст.125-126 Земельного кодексу України, згідно яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, як вказано у позовній заяві, відповідач в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних обставин наявних правовідносин, знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що і використання земельних ділянок комунальної власності можливе лише після отримання земель державної та комунальної власності в оренду у встановленому законодавством порядку.

Як зазначив прокурор, наведене ставить під сумнів добросовісність відповідача під час користування спірними земельними ділянками, а зазначені дії відповідача порушують право державної та комунальної власності на спірні земельні ділянки, а тому таке підлягає захисту в обраний прокурором спосіб на підставі ст.ст.156, 212 Земельного кодексу України.

З огляду на вказане, прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою та просить зобов`язати Фермерське господарство "Марія" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 12,0490 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, село Уличне та перебуває в комунальній власності Трускавецької територіальної громади, привівши таку до придатного для використання стану шляхом звільнення від сільськогосподарських культур та їх залишків.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Фермерське господарство "Марія" зазначає про те, що в урочищі "Яворники" Уличнянської сільської ради в резервному фонді знаходилось 12,5 га землі, яка ніким не оброблялась, заросла бур`янами, однак відповідач обробив та окультурив її і користувався нею з 1998 року по даний час.

У 2014 році було подано клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 29 га на території Уличнянської сільської ради, проте йому була надана відмова в оренді земельної ділянки.

При цьому відповідач продовжував користуватись спірною земельною ділянкою і 03.02.2017р. ФГ «Марія» уклало договір оренди з Уличнянською сільською радою Дрогобицького району Львівської області строком на один рік на земельну ділянку площею 12.0490 га. 05.02.2018 року така ж оренда була укладена ще на один рік.

27.05.2020 року Уличнянською сільською радою на заяву щодо виділення земельної ділянки розміром 12.5 га в користування з резервного фонду для ведення фермерського господарства було надано відповідь, в якій сільська рада не заперечила щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, оренда надавалась кожен раз строком на один рік, а кожен рік необхідно було розробляти проект землеустрою і укладати договір оренди, що є трудомісткою роботою та є фінансово затратним. Як зазначив відповідач, дозволу на оренду хоча б на п`ять років не можна було отримати від сільської ради з невідомих причин.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що протягом 2020-2022 років він продовжував обробляти і засівати спірну ділянку, однак через війну та воєнний стан договір оренди не оформлено. Навесні 2022 року ФГ «Марія» обробило і засіяло гречкою та соєю ще одну ділянку, що була поряд і пустувала та не оброблялась, площею 14 га. В червні 2022 року цей урожай, який був на 80% готовий до збирання з наміром більшу частину його передати на користь ЗСУ, навмисно знищено.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, позов не обґрунтованою саме не вказано у який спосіб відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави та яка необхідність їх захисту. При цьому у відзиві на позовну заяву вказано, що самовільно земельна ділянка не захоплювалась, а навпаки була в оренді у фермерського господарства, і лише через пандемію короновірусу та воєнний стан, маючи в цей час фінансові труднощі, не було укладено договору оренди в 2022 році.

Оскільки, як зазначає відповідач, він відкрито, безперервно і добросовісно користується вказаною земельною ділянкою площею 12.0490 га, яка розташована в с.Уличне Дрогобицького р-ну, не маючи документів про право на цю земельну ділянку, тому він вкотре звернувся до голови Трускавецької ОТГ із клопотанням про передачу її у власність на підставі набувальної давності відповідно до ст.119 ЗК України, однак як вказано у відзиві на позовну заяву, на даний час він відповіді не отримав.

Враховуючи вищезазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представника прокуратури та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з огляду на таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як вказує прокурор, інтерес держави полягає у вибутті земель із державної чи комунальної власності чи незаконне їх використання, що безумовно становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена).

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Отже з огляду на вказані норми, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду з позовною заявою є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, а саме припинення порушення прав територіальної громади.

При цьому також слід зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019р. у справі №915/20/18).

Як вказав суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017р. у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

3 урахуванням викладеного, як вбачається із матеріалів справи, з метою виконання покладених на органи прокуратури функцій та завдань, враховуючи лист окружної прокуратури №04/27-3187вих-22 від 16.08.2022р. про виявлені порушення, лист органу місцевого самоврядування №№18/29 - 1732/1 від 22.08.2022р. щодо відсутності вжиття заходів позовного характеру, в даному випадку існують достатні підстави вважати наявність бездіяльності зі сторони позивача та застосування представницьких повноважень прокурора з метою захисту інтересів держави.

Також слід зазначити, що з моменту звернення прокурора до компетентного органу та надання ним прокурору відповіді до моменту подання позову минуло близько двох місяців, що також свідчить про про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", що в свою чергу означає про наявність підстав в даному випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Крім того, статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За правилами ст.ст.4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

При цьому, самовільне використання вищезазначеної земельної ділянки порушує права держави в особі позивача, як розпорядника земель комунальної власності, та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Аналогічна позиція суду з вказаних питань викладені у рішенні господарських судів №914/1308/18, №903/450/18, №914/1632/18 та інших.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

З наведених норм права вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (пункт 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004р. №7).

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначається Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При цьому пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно із статтею 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядником зазначеної самовільно зайнятої (засіяної) земельної ділянки сільськогосподарського призначення є Трускавецька міська рада Львівської області.

Як встановлено судом, факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки площею 12,0490 га (шляхом здійснення посівів сільськогосподарських культур) відповідачем, підтверджено під час досудового розслідування у межах кримінального провадження №42022142190000066 та проведення огляду земельної ділянки (місця події), яка розташована на території с.Уличне (Трускавецька ОТГ) Дрогобицького району.

Крім того, порушення вимог земельного законодавства підтверджено також листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.4-422/90-22 від 11.08.2022р. та листом Трускавецької міської ради №59 від 15.08.2022р., згідно якого вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності органу місцевого самоврядування та обробляється Фермерським господарством "Марія". Рішень щодо передачі у власність чи надання в оренду Трускавецькою міською радою не приймалося.

Разом з тим, факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 12,0490 га на території Уличнянської сільської ради підтверджує у своєму відзиві на позовну заяву керівник Фермерського господарства "Марія", який стверджує, що користується вказаною земельною ділянкою по даний час.

Як зазначає відповідач, впродовж 2020-2022 років продовжував обробляти спірну земельну ділянку без оформлення договору оренди.

Частинам 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, виходячи із предмета та наведених підстав позову у цій справі прокурор довів належними та допустимими доказами факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки комунальної власності, її оброблення та засіяння, а відтак прокурором вірно обрано спосіб захисту на підставі статей 152, 212 Земельного кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимоги прокурора є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

При зверненні до суду із позовною заявою Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2049 від 03.10.2022р.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Фермерське господарство "Марія" (82177, Львівська обл., Дрогобицький р-н, село Уличне, вул.Лесі Українки, будинок 13, ідентифікаційний код 30061921) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 12,0490 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, село Уличне та перебуває в комунальній власності Трускавецької територіальної громади, привівши таку до придатного для використання стану шляхом звільнення від сільськогосподарських культур та їх залишків.

Стягувач: Трускавецька міська рада (82200, Львівська обл., місто Трускавець, вулиця Бориславська, будинок 2, ідентифікаційний код 26230588).

Боржник: Фермерське господарство "Марія" (82177, Львівська обл., Дрогобицький р-н, село Уличне, вул.Лесі Українки, будинок 13, ідентифікаційний код 30061921).

3. Стягнути з Фермерського господарства "Марія" (82177, Львівська обл., Дрогобицький р-н, село Уличне, вул.Лесі Українки, будинок 13, ідентифікаційний код 30061921) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.01.2023р.

Суддя Петрашко М.М.