Рішення

від 16.01.2023 по справі 915/338/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року Справа № 915/338/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Авангард" (55542, Миколаївська область, Єланецький район, с. Возсіятське, вул. Шкільна, 12, код ЄДРПОУ 03764689, тел. (05159) 9-17-39, адреса представника - адвоката Мірошніченка А.О.: 54001, м. Миколаїв, вул. Шнеєрсона, 37/1, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1, тел. НОМЕР_1), яка пред`явлена до відповідача: товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Компанія Прометей" (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114, код ЄРДПОУ 41255380, ел. пошта: office@prometey.org.ua, тел. (044) 233-64-47) про стягнення коштів.

За участю представника позивача - адвоката Мірошніченка А.О.

12.09.2022 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

16.01.2023 року судом за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Із змісту позову вбачається, що позивач поставив відповідачу за договором постачання сільськогосподарську продукцію (соняшник) на суму 9925863,07 грн. разом з ПДВ. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 9308884,37 грн., в зв`язку із чим залишилася заборгованість у розмірі 616978,70 грн. Через те, що відповідач свого обов`язку по оплаті продукції вчасно не виконав позивач також просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції (пеню) та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України втрати від інфляції та 3% річних за невчасне виконання грошового зобов`язання.

Відповідача судом повідомлено про розгляд справи належним чином відповідно до вимог ч.5 ст. 242 ГПК України, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №5400500830979.

Правом надати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

21.11.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання щодо долучення доказів про сплату відповідачем заявленої до стягнення заборгованості.

21.11.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява щодо допущення описки у тексті позовної заяви та її виправлення.

12.12.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 616978,70 грн. за відсутністю предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені сторонами докази на підтвердження обставин викладених ними у заявах по суті, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.

08.04.2022 року у м. Миколаєві позивач (продавець) уклав із відповідачем (покупцем) договір поставки сільськогосподарської продукції №68998, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію, найменування та кількість якої визначається сторонами у специфікації, яка додається до договору та є його невід`ємною частиною.

На підтвердження факту укладення договору позивачем приєднано до позову копії договору поставки сільськогосподарської продукції №68998 та специфікацій №1 від 08.04.2022 року та №2 від 25.04.2022 року до договору.

З 11.04.2022 року по 29.04.2022 року позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу соняшнику у кількості 654,48 тон вартістю 9925863,07 грн. разом з ПДВ, що підтверджується наданими позивачем накладними №40-47.

Здійснення відповідачем часткової оплати на суму 9308884,37 грн. позивач підтвердив випискою по банківському рахунку позивача за період з 01.04.2022 року по 18.08.2022 року та актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2022 року по 26.07.2022 року між позивачем та відповідачем за договором поставки.

До позову позивач додав претензії №36 від 23.06.2022 року та №46 від 28.07.2022 року стосовно порушення відповідачем умов договору в частині своєчасності та повноти розрахунків за поставлену продукцію, а також застосування штрафних санкцій. При цьому, доказів направлення (отримання) претензій відповідачу позивачем до позову не додано.

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2022 рок, а у частині зобов`язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідними сторонами.

Відповідно до п. 5.1. договору поставки покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку:

- 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписаної видаткової накладної;

- 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар.

Як зазначалося вище сільськогосподарську продукцію позивачем було поставлено з 11.04.2022 року по 29.04.2022 року.

Згідно прикладених позивачем податкових накладних їх було зареєстровано 30.05.2022 року.

Таким чином, згідно п. 5.1 договору останнім днем оплати залишку вартості продукції є 02.06.2022 року.

У період з 26.04.2022 року по 11.05.2022 року відповідач перерахував на рахунок позивача в якості оплати 9251546,32 грн., а 05.08.2022 року ще 57338,05 грн.

Отже, станом на 03.06.2022 року - дату прострочення оплати, заборгованість становила 674316,72 грн.

Таким чином, відповідачем вчасно не було виконано обумовленого п. 5.1 договору обов`язку по повній оплаті отриманої від позивача продукції.

Надані позивачем письмові докази з огляду на приписи ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України є належними, допустимими та достовірними.

Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору між сторонами існують правовідносини, які врегульовані господарським та цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється:

- виконанням, проведеним належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання;

- у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі;

- за згодою сторін;

- через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.5 договору поставки у випадку несвоєчасної оплати товару відповідно до умов договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 217 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГПК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 230 ГПК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом відшкодування штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Позивачем на підставі умов п. 6.5 договору заявлено до стягнення пеню за невиконання позивачем обов`язку по своєчасній оплаті продукції починаючи з 31.05.2022 року по 05.09.2022 року виходячи із суми заборгованості 616978,70 грн.

При цьому, суд зазначає, що з 03.06.2022 року по 05.08.2022 року (дата сплати 57338,05 грн.) розмір заборгованості становив 674316,72 грн.

Тобто, позивач вправі був з 03.06.2022 року по 05.08.2022 року здійснити розрахунок пені виходячи із суми боргу у розмірі 674316,72 грн., а з 06.08.2022 року по 05.09.2022 року вже на суму 616978,70 грн.

Так, згідно доданого до позову розрахунку розмір пені за період з 31.05.2022 року по 05.09.2022 року виходячи із суми боргу в розмірі 616978,70 грн. становить 40652,98 грн.

Суд не погоджується із даними розрахунком з огляду на те, що позивачем не правильно визначено початок прострочення оплати - замість 03.06.2022 року вказано 31.05.2022 року.

Розмір пені, нарахованої за період з 03.06.2022 року по 05.09.2022 року становить 40145,87 грн., тобто на 507,11 грн. менше.

Крім того, з огляду на те, що невиконане відповідачем зобов`язання по оплаті товару є грошовим зобов`язанням, то на вимогу позивача підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума нарахованих 3% річних за період з 03.06.2022 року по 05.09.2022 року становить 4817,50 грн., що на 152,14 грн. менше, ніж заявлено позивачем.

Сума втрат від інфляції, які нараховані за період з 03.06.2022 року по 05.09.2022 року, становить 30625,21 грн., що на 7046,14 більше, ніж заявлено до стягнення відповідачем - 23579,07 грн.

Отже, з урахуванням обставин справи та положень законодавства вимога позивача по стягненню 3% річних та втрат від інфляції, є законною і підлягає задоволенню.

Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 10292,71 грн., що підтверджується доданою до позову квитанцією №38743752 від 06.09.2022 року.

З урахуванням того, що в частині позовних вимог провадження у справі було закрито, то виходячи із розміру позовних вимог, які залишилися, сума судового збору становить 2481 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Компанія Прометей" (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114, код ЄРДПОУ 41255380) на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Авангард" (55542, Миколаївська область, Єланецький район, с. Возсіятське, вул. Шкільна, 12, код ЄДРПОУ 03764689) пеню у розмірі 40145 (сорок тисяч сто сорок п`ять грн.) 87 коп., 3% річних у розмірі 4817 (чотири тисячі вісімсот сімнадцять грн.) 50 коп., втрати від інфляції у розмірі 23579 (двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять грн.) 07 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481(дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн.) 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог по стягненню пені у розмірі 507,11 грн., 3% річних у розмірі 152,14 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2023 року.

Суддя А.П. Алексєєв