Рішення

від 16.01.2023 по справі 916/2606/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2606/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф., при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши справу №916/2606/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-ГАЗ (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 19, приміщення №103, код ЄДРПОУ 30194498)

до відповідача: Приватного підприємства АЙСЕЛЬ (68800, Одеська область, м. Рені, вул. Карташова, буд. 38, код ЄДРПОУ 32629367)

про стягнення 463 488,90грн.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГ-ГАЗ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства АЙСЕЛЬ про стягнення 463 488,90грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором №719 від 01.12.2016р. в редакції Додаткової угоди №44 від 31.01.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2022 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2606/22 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлялись судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення від 03.11.2022р. та від 01.12.2022р. (вх. ГСОО №1617/23 від 13.01.2023р.). Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, ТОВ Юг-Газ є суб`єктом господарювання, який діє на ринку природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України виданої НКРЕКП згідно постанови № 503 від 13.04.2017 р. та забезпечує непобутових споживачів природним газом згідно укладених договорів постачання.

01.12.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Юг-Газ та Приватним підприємством АЙСЕЛЬ (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 719.

Договір №719 на постачання природного газу від 01.12.2016 р. було викладено у новій редакції Додатковою угодою №44 від 31.01.2020р., таким чином протягом періоду, за який Споживачем не здійснено розрахунки діяв Договір у редакції Додаткової угоди №44 від З 1.01.2020 р.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов`язувався постачати природний газ відповідачу в замовлених відповідачем та погоджених обсягах, а відповідач зобов`язувався своєчасно сплатити позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що планові обсяги постачання природного газу визначаються сторонами у додатку № 2, що є невід`ємною частиною договору. Зазначені в додатку № 2 планові обсяги можуть змінюватись відповідачем з дотриманням умов договору.

Обсяг спожитого природного газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті відповідачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об`єктів відповідача за даними комерційних вузлів обліку, визначених в додатку № 1 до договору та па підставі актів про фактичний обсяг розподіленого природного газу відповідачу за розрахунковий період, складених між оператором ГРМ та відповідачем, у відповідності з кодексом ГРМ (п. 3.5. договору).

Ціна 1000 куб.м газу, який передається Постачальником Споживачу на умовах договору, узгоджується шляхом підписання додаткових угод до цього договору (п. 4.1. договору).

В п. 3.8. договору передбачено, що місячний/добовий обсяг відбору газу Сподивачем не повинен перевищувати більше 5% від підтвердженого обсягу, у відповідний розрахунковий період. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду +/- 5% від підтвердженого обсягу без здійснення коригування.

Відповідно до п. 3.9. договору споживання підтвердженого обсягу газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, якщо інший режим споживання не узгоджено сторонами в письмовому вигляді. Споживач зобов`язаний спожити за місяць природний газ в об`ємі, зазначеному в додатку № 2 до договору або здійснити його коригування в порядку, встановленому додатком № 3 до договору.

Згідно з п. 3.10. договору за підсумками розрахункового періоду, на підставі даних отриманих від Споживача а та/або оператора ГРМ/ГТС Постачальник та Споживач до 8 числа місяця, що слідує за розрахунковим, підписують акт приймання-передачі газу з фактичним обсягом спожитого природного газу за розрахунковий період.

Згідно з п. 3.12. договору акти приймання-передачі природного газу, підписані сторонами відповідно до п. 3.10. договору, є підставою для остаточних розрахунків відповідача з постачальником.

Відповідно до п. 4.5.1. договору розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу.

Згідно її.4.9 Договору у разі переплати Споживачем вартості газу, сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період.

П. 5.2.1. договору передбачено обов`язок Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату згідно з умовами договору. Також п. 5.2.3. та п. 5.2.7. договору передбачено обов`язок відповідача не допускати порушення дисципліни споживання природного газу і обов`язок дотримуватись дисципліни відбору природного газу в обсягах та на умовах, передбачених договором.

Як зазначає позивач, сторонами було продовжено строк дії Договору №719 на постачання природного газу від 01.12.2016р.: - до 31.12.2018р. Додаткова угода №13 від 01.11.2017р. до Договору№719 на постачання природного газу від 01.12.2016р.; - до 31.12.2019р. Додаткова угода №27 від 30.11.2018р. до Договору №719 на постачання природного газу від 01.12.2016р.: - до 31.12.2020р. Додаткова угода №40 від 15.11.2019р. до Договору №719 на постачання природного газу від 01.12.2016р.; - до 31.12.2021 р. Додаткова угода №2021 -П від 25.11.2020р. до Договору; - до 3 1.12.2022р. Додаткова угода №2022-П від 15.11.2021р. до Договору та на виконання п. 11.9. Договору укладено Доповнення до Додатку № 2 до Договору «Заявка на планові обсяги споживання природного газу па 2021р.» з плановими обсягами споживання на 2021 рік (далі - Доповнення 1) та Доповнення до Додатку № 2 до Договору «Заявка на планові обсяги споживання природного газу на 2022р.» з плановими обсягами споживання на 2022 рік (далі - Доповнення 2)

Відповідно до Доповнення 1 планові обсяги на грудень 2021 р. складають 2.500 тис. куб. м. Відповідно до Доповнення 2 планові обсяги на період січень - квітень 2022 р. складають: - на січень 2022 р. - 2.000 тис. куб м. - на лютий 2022 р. - 2.000 тис. куб м. -на березень 2022 р .- 2.000 тис. куб м. - на квітень 2022 р. - 2.000 тис. куб м.

Позивач вказує, що сторонами було укладено низку Додаткових угоди, якими встановлено ціни на природний газ, а саме: Додаткову угоду №12-21 від 29.11.2021р„ якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на грудень 2021 р. в розмірі 35 918 грн. в т. ч. ПДВ 20%; Додаткову угоду №01-22 від 22.12.2021р., якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на січень 2022р. в розмірі 68 350,80 грн. в т. ч. ПДВ 20%; Додаткову угоду №02-22 від 24.01.2022р. якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на лютий 2022р. в розмірі 39 440,76 грн. в т. ч. ПДВ 20%; Додаткову угоду №03-22 від 24.02.2022р. якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на березень 2022р. в розмірі 37 255,14 грн. в т. ч. ПДВ 20%; Додаткову угоду №04-22 від 24.03.2022р., якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на квітень 2022 р. в розмірі 37 255,14 грн. в т. ч. ПДВ 20%

У відповідності до п. 3.10 договору сторонами складено акти прийому-передачі спожитого природного газу, а саме: Акт прийому- передачі спожитого природного газу за грудень 2021р. згідно якого обсяг фактично поставленою природного газу у грудні 2021 року становить 1,56400 тис. куб. м на суму 56 176 гривень з ПДВ 20%; Акт прийому- передачі спожитого природного газу за січень 2022 р.. згідно якого обсяг фактично поставленого природного газу у січні 2022 року становить 1,54400 тис. куб. м на суму 105 533,64 гривень з ПДВ 20%; Акт прийому- передачі спожитого природного газу за лютий 2022 р. згідно якого обсяг фактично поставленого природного газу у лютому 2022 року становить 1,43800 тис. куб. м на суму 56 715,81 гривень з ПДВ 20%; Акт прийому- передачі спожитого природного газу за березень 2022 р. згідно якого обсяг фактично поставленого природного газу у березні 2022 року становить 1,53500 тис. куб. м на суму 57186,64 гривень з ПДВ 20%; Акт прийому- передачі спожитого природного газу за квітень 2022 р.. згідно якого обсяг фактично поставленого природного газу у квітні 2022 року становить 1,58600 тис. куб. м на суму 59086,65 гривень з ПДВ 20%

Отже, як вказує позивач, загальний обсяг фактично поставленого (спожитого відповідачем) газу у період грудень 2021р. по квітень 2022р. склав: 7,66700 тис. куб.м на загальну суму 334 698,74 грн. з ПДВ 20%.

Позивач вказує, що Відповідачем зобов`язання за Договором щодо оплати вартості спожитого газу належним чином та в повному обсязі не виконані.

Так, як вбачається з Довідки АБ «ПІВДЕННИЙ» вих. № 236-253-2263 7-2022-БТ від 30.09.2022р.Відповідачем здійснювалися наступні платежі, які в порядку п.4.9 Договору зараховувалися в якості погашення боргів за спожитий природний газу попередніх періодах: платіж 20.01.2022р. зараховано в рахунок частини боргу за спожитий у червені 2021р природний газ; платіж 03.02.2022р. - зараховано в рахунок частини боргу за спожитий у червні 2021р. природний газ. за спожитий у липні 2021р. природний газ та частини боргу за спожитий у серпні 2021р. природний газ; платіж 15.02.2022р. - зараховано в рахунок частини боргу за спожитий у серпні 2021р. природний газ, за спожитий у вересні 2021р., жовтні 2021р., та частини борід за спожитий у листопаді 2021р. природний газ; Платіж 28.04.2022 р. зараховано в рахунок частини боргу за спожитий у листопаді 2021 р. природний газ та частини боргу за спожитий у грудні 2021р. природний газ (9 191,80 грн.). Таким чином, позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у період грудень 2021р. по квітень 2022р. станом на дату подання позову становить 325 506,94 грн.

Також позивач зазначає, що п. 8.3. договору передбачена відповідальність споживача за порушення порядку розрахунків за природний газ: у разі несвоєчасної або неповної оплати та природний газ споживач, окрім інфляційних та 3% річних, сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Так, позивачем нарахована пеня за прострочення оплати та спожитий у період грудень 2021р. по квітень 2022р. природний газ в сумі 54 292,51 грн., 3% річних в сумі 5 459,82 грн. та інфляційне збільшення в сумі 48 304,55 грн., що заявлені до стягнення.

Крім того, позивач посилається на п. 8.4. договору, за яким у випадку відхилення фактичного об`єму природного газу, вказаного в акті приймання - передачі за місяць поставки від планового, зазначеного в додатку № 2 до договору (або скоригованого у встановленому додатком № 3 до договору) порядку, об`єму поставки більш ніж на 5% в сторону збільшення споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф в розмірі 25% різниці вартості фактичного об`єму природного газу, вказаного в акті приймання передачі природного газу за місяць поставки га планового/скоригованого об`єму поставки. У такому випадку сума штрафу, яка підлягає сплаті Споживачем розраховується за формулою:

S = С х (Vф - Vп) х 0.25,

де S - сума штрафу, що підлягає сплаті споживачем;

С - ціна природного газу, встановлена відповідно до п. 4.1 договору, та застосовувалась до розрахунків та газ, в періоді за який здійснюється розрахунок штрафу;

Vф - фактичний об`єм природного газу, вказаний в акті приймання передачі та місць поставки (в тис. куб. м.);

Vп - плановий/ скоригований об`єм поставки на місяць поставки (в тис.куб.м.);

У випадку відхилення фактичного об`єму природного газу, вказаного в акті приймання-передачі за місяць поставки від зазначеного в додатку № 2 до договору (або скоригованого у встановленому додатком №3 до договору порядку) більш ніж на 5% із сторону зменшення споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф в розмірі 25% різниці вартості планового/скоригованого об`єму поставки та фактичного об`єму вказаного в акті приймання - передачі за місяць поставки. У такому випадку сума штрафу, яка піддягає сплаті споживачем розраховується за формулою:

S = С х (Vп - Vф) х 0.25

де S - сума штрафу, що підлягає сплаті споживачем;

С - ціна природного газу, встановлена відповідно до п. 4.1 договору, та застосовувалась до розрахунків за газ. в періоді за який здійснюється розрахунок штрафу;

Vф - фактичний об`єм природного газу, вказаний в акті приймання передачі за місць поставки (в тис.куб.м.);

Vп - плановий/ скоригований об`єм поставки на місяць поставки (в тис.куб.м.).

Споживач зобов`язується сплатити суму штрафу, розраховану згідно з умовами даного пункту, впродовж 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника. Постачальник має право знизити розмір штрафу або не стягувати його.

Так, позивач зазначає, що відповідачем у період грудень 2021р. по квітень 2022р. було допущено відхилення планових обсягів споживання від фактичних в бік зменшення (фактичний обсяг споживання менший за плановий) без здійснення коригування в порядку, встановленому договором.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу штраф за відхилення планових обсягів споживання від фактичних в бік зменшення в розмірі 29 925,08 грн., що також заявлено до стягнення.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-ГАЗ звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Як встановлено судом, 01.12.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Юг-Газ та Приватним підприємством АЙСЕЛЬ (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 719.

При цьому, Договір №719 на постачання природного газу від 01.12.2016 р. було викладено у новій редакції Додатковою угодою №44 від 31.01.2020 р., таким чином протягом періоду, за який Споживачем не здійснено розрахунки діяв Договір у редакції Додаткової угоди №44 від 31.01.2020 р.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов`язувався постачати природний газ відповідачу в замовлених відповідачем та погоджених обсягах, а відповідач зобов`язувався своєчасно сплатити позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що планові обсяги постачання природного газу визначаються сторонами у додатку № 2, що є невід`ємною частиною договору. Зазначені в додатку № 2 планові обсяги можуть змінюватись відповідачем з дотриманням умов договору.

Судом встановлено, що сторонами було продовжено строк дії Договору №719 на постачання природного газу від 01.12.2016 р.: - до 31.12.2018р.. Додаткова угода №13 від 01.11.2017р. до Договору№719 на постачання природного газу від 01.12.2016р.; - до 31.12.2019 р. Додаткова угода №27 від 30.11.2018р. до Договору №719 на постачання природного газу від 01.12.2016р.: - до 31.12.2020р. Додаткова угода №40 від 15.11.2019р. до Договору №719 на постачання природного газу від 01.12.2016р.; - до 31.12.2021р. Додаткова угода №2021 -П від 25.11.2020р. до Договору; - до 31.12.2022р. Додаткова угода №2022-П від 15.11.2021р. до Договору та на виконання п. 11.9. Договору укладено Доповнення до Додатку № 2 до Договору «Заявка на планові обсяги споживання природного газу па 2021р.» з плановими обсягами споживання на 2021 рік (далі - Доповнення 1) та Доповнення до Додатку № 2 до Договору «Заявка на планові обсяги споживання природного газу на 2022р.» з плановими обсягами споживання на 2022 рік (далі - Доповнення 2)

Відповідно до Доповнення 1 планові обсяги на грудень 2021 р. складають 2.500 тис. куб. м. Відповідно до Доповнення 2 планові обсяги на період січень - квітень 2022 р. складають: - на січень 2022р. - 2.000 тис. куб м. - на лютий 2022р. - 2.000 тис. куб м. -на березень 2022р .- 2.000 тис. куб м. - на квітень 2022 р. - 2.000 тис. куб м.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено низку Додаткових угоди, якими встановлено ціни на природний газ, а саме: Додаткову угоду №12-21 від 29.11.2021 р„ якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на грудень 2021 р. в розмірі 35 918 грн. в т. ч. ПДВ 20%; Додаткову угоду №01-22 від 22.12.2021р., якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на січень 2022р. в розмірі 68 350,80 грн. в т. ч. ПДВ 20%; Додаткову угоду №02-22 від 24.01.2022р. якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на лютий 2022 р. в розмірі 39 440,76 грн. в т. ч. ПДВ 20%; Додаткову угоду №03-22 від 24.02.2022р. якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на березень 2022 р. в розмірі 37 255,14 грн. в т. ч. ПДВ 20%; Додаткову угоду №04-22 від 24.03.2022р., якою встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу на квітень 2022 р. в розмірі 37 255,14 грн. в т. ч. ПДВ 20%

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, на виконання вищенаведених умов договору та додаткових угод до нього Товариством з обмеженою відповідальністю Юг-Газ у період з грудень 2021р. по квітень 2022р. відповідно до умов договору № 719 від 01.12.2016 р. поставлено відповідачу 7,66700 тис. куб.м природнього газу на загальну суму 334 698,74грн, про що свідчать складені та підписані сторонами актами прийому-передачі спожитого природного газу.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами договору відповідач мав здійснити розрахунок за фактично переданий газ до 10-го числа (включно) місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу (п. 4.5.1 договору). При цьому підставою для остаточного розрахунку за звітний місяць є акт приймання-передачі спожитого газу, складений сторонами (п. 4.5.2 договору).

Проте, як встановлено судом, Відповідачем зобов`язання за Договором щодо оплати вартості спожитого газу належним чином та в повному обсязі не виконані. Як вбачається з Довідки АБ «ПІВДЕННИЙ» вих. № 236-253-2263 7-2022-БТ від 30.09.2022р.Відповідачем здійснювалися наступні платежі, які в порядку п.4.9 Договору зараховувалися в якості погашення боргів за спожитий природний газу попередніх періодах: платіж 20.01.2022р. зараховано в рахунок частини боргу за спожитий у червені 2021р природний газ; платіж 03.02.2022р. - зараховано в рахунок частини боргу за спожитий у червні 2021р. природний газ. за спожитий у липні 2021р. природний газ та частини боргу за спожитий у серпні 2021р. природний газ; платіж 15.02.2022р. - зараховано в рахунок частини боргу за спожитий у серпні 2021р. природний газ, за спожитий у вересні 2021р., жовтні 2021р., та частини борід за спожитий у листопаді 2021р. природний газ; Платіж 28.04.2022 р. зараховано в рахунок частини боргу за спожитий у листопаді 2021 р. природний газ та частини боргу за спожитий у грудні 2021р. природний газ (9 191,80 грн.)., з урахуванням чого заборгованість відповідача склала 325 506,94грн.

Так, несплата позивачу вказаної суми за поставлений природний газ у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій сумі 325 506,94 грн.

Разом з тим невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем поставленого природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Враховуючи вищенаведене та порушення Приватним підприємством АЙСЕЛЬ строку сплати за поставлений природній газ в сумі 325 506,94 грн., суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом наразі встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних на суму 5 459,82 грн. є вірним і обґрунтованим. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 459,82 грн. є обґрунтованими.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого природного газу в сумі 48 304,55грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено позивачем вірно. Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату поставленого природного газу складає 48 304,55 грн.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 54 292,51 грн. та штрафу в порядку п. 8.4. договору в розмірі 29 925,08 грн. господарський суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.3. договору сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати за природний газ споживач, окрім інфляційних та 3% річних сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, та який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань).

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов`язання за договором постачання природного газу № 719 від 01.12.2016р., суд вважає, що позивачем було правомірно нараховано пеню у розмірі 54 292,51 грн.

Крім того, за умовами п. 8.4. договору у випадку відхилення фактичного об`єму природного газу, вказаного в акті приймання-передачі за місяць поставки від планового, зазначеного в додатку №2 до договору (або скоригованого у встановленому додатком №3 до договору) порядку, об`єму поставки більш ніж на 5% в сторону збільшення споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф в розмірі 25% різниці вартості фактичного об`єму природного газу, вказаного в акті приймання передачі природного газу за місяць поставки та планового/скоригованого об`єму поставки. У такому випадку сума штрафу, яка підлягає сплаті споживачем розраховується за формулою:

S = С х (Vф - Vп) х 0,25,

де S - сума штрафу, що підлягає сплаті споживачем;

С - ціна природного газу, встановлена відповідно до п. 4.1 договору, що застосовувалась до розрахунків за газ в періоді, за який здійснюється розрахунок штрафу;

Vф - фактичний об`єм природного газу, вказаний в акті приймання - передачі за місяць поставки (в тис.куб.м);

Vп - плановий/ скоригований об`єм поставки на місяць поставки (в тис. куб.м.).

У випадку відхилення фактичного об`єму природного газу, вказаного в акті приймання - передачі за місяць поставки, від зазначеного в додатку №2 до договору (або скоригованого у встановленому додатком №3 до договору порядку) більш ніж на 5% в сторону зменшення споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф в розмірі 25% різниці вартості планового/скоригованого об`єму поставки та фактичного об`єму вказаного в акті приймання передачі за місяць поставки. У такому випадку сума штрафу, яка підлягає сплаті споживачем розраховується за формулою:

S = С х (Vn - Vф) х 0,25,

де S - сума штрафу, що підлягає сплаті споживачем;

С - ціна природного газу, встановлена відповідно до п. 4.1 договору, що застосовувалась до розрахунків за газ, в періоді за який здійснюється розрахунок штрафу;

Vф -фактичний об`єм природного газу, вказаний в акті приймання-передачі за місяць поставки (в тис.куб.м );

Vn - плановий/ скоригований об`єм поставки на місяць поставки (в тис.куб.м.).

Споживач зобов`язується сплатити суму штрафу, розрахованої згідно з умовами даного пункту, впродовж 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника. постачальник має право знизити розмір штрафу або не стягувати його.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2021 року відповідачем фактично використано 1,564 тис.куб.м природного газу, тоді як плановий обсяг споживання природного газу становив 2,500 тис.куб.м, тобто відхилення складає 0,936 тис.куб.м, що у відсотковому значенні дорівнює - 37,44 %, у січні 2022 року відповідачем фактично використано 1,544 тис.куб.м природного газу, тоді як плановий обсяг споживання природного газу становив 2,000 тис.куб.м, тобто відхилення складає 0,456 тис.куб.м, що у відсотковому значенні дорівнює - 22,80 %, у лютому 2022 року відповідачем фактично використано 1,438 тис.куб.м природного газу, тоді як плановий обсяг споживання природного газу становив 2,000 тис.куб.м, тобто відхилення складає 0,562 тис.куб.м, що у відсотковому значенні дорівнює - 28,10 %, у березні 2022 року відповідачем фактично використано 1,535 тис.куб.м природного газу, тоді як плановий обсяг споживання природного газу становив 2,000 тис.куб.м, тобто відхилення складає 0,465 тис.куб.м, що у відсотковому значенні дорівнює - 23,25 %, у квітні 2022 року відповідачем фактично використано 1,586 тис.куб.м природного газу, тоді як плановий обсяг споживання природного газу становив 2,000 тис.куб.м, тобто відхилення складає 0,414 тис.куб.м, що у відсотковому значенні дорівнює - 20,70 %

Враховуючи те, що фактичне використання природного газу відповідачем містить відхилення від планового обсягу споживання газу відповідачем суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано штраф у розмірі 29 925,08грн. в порядку п. 8.4. договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-ГАЗ є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-ГАЗ (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 19, приміщення №103, код ЄДРПОУ 30194498) до Приватного підприємства АЙСЕЛЬ (68800, Одеська область, м. Рені, вул. Карташова, буд. 38, код ЄДРПОУ 32629367) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства АЙСЕЛЬ (68800, Одеська область, м. Рені, вул. Карташова, буд. 38, код ЄДРПОУ 32629367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-ГАЗ (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 19, приміщення №103, код ЄДРПОУ 30194498) основний борг в сумі 325 506 (триста двадцять п`ять тисяч п`ятсот шість)грн. 94коп., пеню в сумі 54 292 (п`ятдесят чотири тисячі двісті дев`яносто дві)грн. 51коп., інфляційні втрати в сумі 48 304 (сорок вісім тисяч триста чотири)грн. 55коп., 3% річних в сумі 5 459 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять)грн. 82коп., штраф в сумі 29 925 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять)грн. 08коп. та судовий збір в сумі 6 952 (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві)грн. 33коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23 січня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна