Рішення

від 20.01.2023 по справі 917/923/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2023 р. Справа № 917/923/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Транслогістик", вул. Благовісна, буд. 210, кв. 31, м. Черкаси, Черкаська область, 18016, код ЄДРПОУ 39236017

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспорт", вул. 29 Вересня, б. 11/19, к. 25А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42266277

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Транслогістик" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 24.01.2022 року (вх. № 1006/22 від 15.08.2022 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспорт" про стягнення заборгованості у розмірі 1 150 586,34 грн., що складається з 758 707,50 грн. сума заборгованості, 75 870,75 грн. штраф за невиконання зобов`язання, 169 587,56 грн. пеня за прострочення виконання зобов`язання, 22 751,22 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та 123 669,31 грн. інфляційні витрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на підставі договору № 02-ВПВ від 13.01.2021 року відступлення права вимоги позивач набув права вимоги до відповідача за договором поставки № 08-19/ОПС від 08.04.2019 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 року матеріали передані судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.08.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня вручення даної ухвали.

Після усунення обставин, які стали підставою для залишення позову без руху, ухвалою суду від 29.08.202 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/923/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У зв`язку із відсутністю коштів на придбання поштових марок господарський суд Полтавської області з 15.06.2022 року припинив відправку поштової кореспонденції суду в паперовому вигляді, про що на офіційному веб-сайті суду було розміщене відповідне інформаційне повідомлення та долучено до матеріалів справи акт від 30.08.2022 року.

За приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

З огляду на норми ст. 120 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була надіслана відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Техекспорт" 25.10.2022 року рекомендованим листом, про що свідчить відтиск печатки про відправлення на зворотному боці вказаної ухвали.

Ухвала суду від 29.08.2022 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 14.11.2022 року з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 р. у справі № 910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

15.08.2019року між Фізичною особою - підриємцем Бобошко Максимом Олеговичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техекспорт" (покупець) було укладено договір № 1-07/ч за яким продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору згідно специфікації (додатків), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно специфікації № 1 до вказаного договору продавець мав поставити покупцю товар: пиломатеріали дубові на загальну суму 505 737,50 грн.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.3 договору товар поставляється покупцю окремими партіями в кількості і сортименті згідно накладної, виписаної продавцем. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю на момент прийому товару за кількістю та якістю:

-рахунок-фактура;

-видаткова накладна.

Дата поставки товару визначається датою, вказаною у видатковій накладній (п. 3.4 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати або у термін 3-х днів після поставки товару за кількістю та якістю продавцем на склад покупця.

ФОП Бобошко М.О. свої зобов`язання виконав у повному обсязі, поставив відповідачу товар на загальну суму 505 737,50 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконав, кошти за поставлений товар не сплатив.

Крім того, 03.09.2019 року між Фізичною особою - підприємцем Третяковою Соломією Ярославівною (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техекспорт" (покупець) було укладено договір № 0001-19 за яким продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору згідно специфікації (додатків), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно специфікації № 1 до договору № 0001-19 від 03.09.2019 року продавець мав поставити покупцю товар: пиломатеріали дубові на загальну суму 252 970,00 грн.

За умовами п. 3.1 та п. 3.3 договору товар поставляється покупцю окремими партіями в кількості і сортименті згідно накладної, виписаної продавцем. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю на момент прийому товару за кількістю та якістю:

-рахунок-фактура;

-видаткова накладна.

Дата поставки товару визначається датою, вказаною у видатковій накладній (п. 3.4 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати або у термін до 20-ти днів після поставки товару за кількістю та якістю продавцем на склад покупця.

Продавець ФОП Третякова С.Я. свої зобов`язання за вказаним договором виконала у повному обсязі, поставила покупцю ТОВ "Техекспорт" товар на суму 252 970,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання і за вказаним договором не виконав, кошти за поставлений товар в розмірі 252 970,00 грн. - не сплатив.

01.12.2021 року між Фізичною особою - підриємцем Бобошко Максимом Олеговичем («цедент»), як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТИК" («цесіонарій»), як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 01/12-Б, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 1-07 ч від 15.07.2019 року між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "Техекспорт", код ЄДРПОУ 42266277, адреса 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 Вересня, б. 11/19, к. 25А.

Відповідно до п. 2 договору відступлення права вимоги цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов`язань:

а) погашення заборгованості за поставлений товар на користь цесіонарія у загальній сумі 505 737,50 грн.

Договір купівлі-продажу передається цедентом цесіонарію в момент підписання цього договору і є його невід`ємною частиною. У вигляді компенсації за набуте за договором право вимоги є сплата вартості вимог згідно договору купівлі-продажу від цесіонарія до цедента. До цесіонарія переходять права, які забезпечують зобов`язання боржника (п. 4-6 договору).

01.12.2021 року між Фізичною особою - підриємцем Третяковою Соломією Ярославівною («цедент»), як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТИК" («цесіонарій»), як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 01/12-Т, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 0001-19 від 03.09.2019 року між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "Техекспорт", код ЄДРПОУ 42266277, адреса 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 Вересня, б. 11/19, к. 25А.

За умовами п. 2 вказаного договору цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов`язань:

а) погашення заборгованості за поставлений товар на користь цесіонарія у загальній сумі 252 970,00 грн.

Договір купівлі-продажу передається цедентом цесіонарію в момент підписання цього договору і є його невід`ємною частиною. У вигляді компенсації за набуте за договором право вимоги є сплата вартості вимог згідно договору купівлі-продажу від цесіонарія до цедента. До цесіонарія переходять права, які забезпечують зобов`язання боржника (п. 4-6 договору).

04.01.2022 року позивач засобами поштового зв`язку повідомив відповідача про факт заміни кредитора у договорі № 1-07/ч від 15.07.2019 року та договорі № 0001-19 від 03.09.2019 року і надіслав останньому вимогу від 24.12.2021 року про стягнення грошових коштів, несплачених за поставлений товар.

Відповідач на вимогу жодним чином не відреагував, грошові кошти за отриманий товар не сплатив.

Викладені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспорт" про стягнення заборгованості у розмірі 1 150 586,34 грн., що складається з: 758 707,50 грн. - сума заборгованості, 75 870,75 грн. - штраф за невиконання зобов`язання, 169 587,56 грн. - пеня за прострочення виконання зобов`язання, 22 751,22 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами та 123 669,31 грн. інфляційні витрати.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладені між первісними кредиторами та ТОВ "Техекспорт" договори купівлі-продажу № 1-07/ч від 15.07.2019 року та № 0001-19 від 03.09.2019 року є підставою для виникнення господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з залучених до матеріалів справи документів, а саме: видаткової накладної № РН-010 від 17.08.2019 року, товарно-транспортної накладної № 000020 від 17.08.2019 року, видаткової накладної № РН-021 від 23.08.2019 року товарно-транспортної накладної № 000021 від 23.08.2019 року ФОП Бобошко М.О. передав, а ТОВ "Техекспорт" прийняло товар на загальну суму 505 737,50 грн.

Відповідач, в свою чергу, порушив умови п. 5.1 договору купівлі-продажу № 1-07/ч від 15.07.2019 року, за яким зобов`язався здійснити оплату шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати або у термін 3-х днів після поставки товару.

Крім того, відповідно до видаткової накладної № РН-001 від 03.09.2019 року, товарно-транспортної накладної № 00001 від 03.09.2019 року ФОП Третякова С.Я передав, а ТОВ "Техекспорт" прийняло товар на загальну суму 252 970,00 грн.

На підставі договору відступлення права вимоги № 01/12-Б від 01.12.2021 року Фізична особа - підриємець Бобошко Максимом Олеговичем (цедент) передав Товариству з обмеженою відповідальністю " ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТИК" (цесіонрій) право грошової вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспорт" за договором купівлі-продажу № 1-07 ч від 15.07.2019 року.

Відповідно до п. 3 договору право вимоги засноване на договорі купівлі-продажу.

На підставі договору відступлення права вимоги №01/12-Т від 01.12.2021 року Фізична особа - підриємець Третякова Соломія Ярославівна (цедент) передала Товариству з обмеженою відповідальністю " ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТИК" (цесіонрій) право грошової вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспорт" за договором купівлі-продажу № 001-19 від 03.09.2019 року.

Відповідно до п. 3 договору право вимоги засноване на договорі купівлі-продажу.

За приписами ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Виконуючи вимоги чинного законодавства, новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Транслогістик" 04.01.2022 року надіслало боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Техекспорт" повідомлення про заміну кредитора від 24.12.2021 року та вимогу від 24.12.2021 року про стягнення грошових коштів, несплачених за поставлений товар, а саме:

-за договором № 1/07ч від 15.07.2019 року: 505 737,50 грн. заборгованості, 1 260 803,59 грн. пеня, 50 573,75 грн. штраф;

-за договором 0001-19 від 03.09.2019 року: 252 970,00 грн. заборгованості, 622 306,20 грн. пеня, 25 297,00 грн. штраф.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідач за поставлений товар не розрахувався, кошти в розмірі 758 707,50 грн. не сплатив.

Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повного та належного виконання зобов`язання за договорами купівлі-продажу.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 758 707,50 грн. заборгованості за поставлений товар, обумовлений договорами купівлі-продажу № 1-07/ч від 15.08.2019 року та № 0001-19 від 03.09.2019 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом п. п. 8.2 договору № 1-07/ч від 15.07.2019 року покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочку терміну оплати за товар штрафна неустойка в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочки та додатково сплачується одноразовий штраф 10% від суми неоплаченого товару.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі ст. 230, 232 ГК України та п. 8.2 договору № 1-07/ч від 15.07.2019 року позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 114 183,68 грн. пені та 50 573,75 грн. штрафу.

Здійснивши за допомогою системи "Ліга:Закон" перевірку наданого розрахунку суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 114 183,68 грн.

Перевіривши суму заявленого штрафу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 50 573,75 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 55 403,88 грн. пені та 25 297,00 грн. штрафу за невиконання зобов`язання за договором № 0001-19 від 03.09.2019 року, відповідно до п. 8.2 договору.

Пунктом п. п. 8.2 вказаного договору сторони також погодили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочку терміну оплати за товар штрафна неустойка в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочки та додатково сплачується одноразовий штраф 10% від суми неоплаченого товару.

Здійснивши перевірку наданого розрахунку суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 50 573,75 грн. та 25 297,00 грн. штрафу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 82 435,20 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 15 172,12 грн. за невиконання умов договору № 1-07/ч від 15.07.2019 року.

Крім того, позивач заявив до стягнення 41 234,11 грн. інфляційних втрат та 7 589,10 грн. - 3% річних за порушення зобов`язань за договором № 0001-19 від 03.09.2019 року.

Суд, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунки 3% річних та інфляційних в межах обраних позивачем періодів встановив, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявлених розмірах.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 17 258,82 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспорт" (вул. 29 Вересня, б. 11/19, к. 25А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42266277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Транслогістик" (вул. Благовісна, буд. 210, кв. 31, м. Черкаси, Черкаська область, 18016, код ЄДРПОУ 39236017) заборгованості у розмірі 1 150 586,34 грн., що складається з: 758 707,50 грн. основної заборгованості, 75 870,75 грн. - штрафу за невиконання зобов`язання, 169 587,56 грн. пеня за прострочення виконання зобов`язання, 22 751,22 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 123 669,31 грн. інфляційні витрати та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 258,82 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.