Рішення

від 21.12.2022 по справі 922/1861/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1861/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезім",м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакмодерн", м.Харків про стягнення коштів 133 096,60 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сезім" (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакмодерн" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №15/ПТ/14 від 01.08.2014 року у сумі 133 096,60 грн., що складається з 82 927,10 грн основного боргу, 3% річних від простроченої суми 6316,78 грн., інфляційних втрат 17 919,49 грн., пені 25 933,23 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Від відповідача ухвала про відкриття провадження у справі повернулась за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній".

Від відповідача не надходило заяви про продовження строків на подачу відзиву на позов.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сезім" (надалі-Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакмодерн" (надалі-Відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки №15/ПТ/14, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався протягом усього строку дії договору постачати Покупцю продукцію, що є об`єктом торгівлі Постачальника (далі-Товар), а саме: стретч плівка, а Покупець зобов`язався приймати Товар та оплачувати його на умовах, передбачених даним Договором. (п.1.1, 1.2 Договору)

Відповідно до п.2.5 Договору під датою поставки розуміється дата оформлення накладної, виписаної на ім`я Покупця та підписаної її представником, що підтверджує факт приймання Товару.

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що розрахунок за поставлену партію Товару Покупець здійснює протягом 10 календарних днів.

Строк закінчення договору 31.12.2014 (п.9.2 Договору).

Пунктом 9.4 Договору обумовлено, що якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення строку дії цього договору не заявить письмово о його розірванні, Договір буде автоматично продовжено до 31 грудня наступного року.

Як зазначає позивач, відповідач товар у власність від позивача отримав, натомість його вартість у повному об`ємі та у погоджені договором строки не здійснив, внаслідок чого, у відповідача утворилася заборгованість, яка склала 82 927,10 грн.

Позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 82 927,10 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості. Також, у зв`язку із простроченням оплати товару позивачем здійснено нарахування 6 316,78 грн. 3% річних, 17 919,49 грн. інфляційних втрат та 25 933,23 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Поставка та отримання відповідачем товару підтрверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін наступними видатковими накладними:№680 від 06.12.2019, №681 від 06.12.2019, №707 від 19.12.2019, №726 від 27.12.2019, №12 від 17.01.2020, №44 від 06.02.2020, №56 від 13.02.2020, №69 від 21.02.2020, №76 від 25.02.2020, №87 від 03.03.2020, №187 від 28.04.2020, №186 від 28.04.2020, №209 від 07.05.2020, №233 від 15.05.2020, №242 від 25.05.2020, №800 від 28.12.2020, №269 від 02.06.2020, №302 від 16.06.2020, №319 від 23.06.2020, №347 від 03.07.2020, №367 від 09.07.2020, №388 від 17.07.2020, №394 від 22.07.2020, №406 від 29.07.2020, №437 від 07.08.2020, №436 від 07.08.2020, №446 від 11.08.2020, №461 від 14.08.2020, №466 від 14.08.2020, №484 від 27.08.2020, №528 від 11.09.2020, №534 від 15.09.2020, №549 від 18.09.2020, №572 від 24.09.2020, №582 від 29.09.2020, №812 від 30.09.2020, №610 09.10.2020, №600 від 07.10.2020, №621 від 16.10.2020, №633 від 22.10.2020, №642 від 27.10.2020, №651 від 30.10.2020, №673 від 05.11.2020, №687 від 13.11.2020, №697 від 20.11.2020, №710 від 27.11.2020, №726 від 03.12.2020, №730 від 04.12.2020, №732 від 04.12.2020, №753 від 11.12.2020, №776 від 18.12.2020, №15 від 15.01.2021, №47 від 29.01.2021, №33 від 22.01.2021, №55 від 03.02.2021, №61 від 05.02.2021, №78 від 10.02.2021, №86 від 12.02.2021,№89 від 15.02.2021, №97 від 18.02.2021,№112 від 22.02.2021, №136 від 01.03.2021, №139 від 03.03.2021, №145 від 04.03.2021, №149 від 05.03.2021, №160 від 11.03.2021, №167 від 16.03.2021, №192 від 25.03.2021, №201 від 30.03.2021, №215 від 02.04.2021, №238 від 08.04.2021, №241 від 09.04.2021, №254 від 13.04.2021, №265 від 15.04.2021, №271 від 19.04.2021,№280 від 22.04.2021, №311 від 05.05.2021, №315 від 07.05.2021, №330 від 12.05.2021, №339 від 14.05.2021, №354 від 18.05.2021, №369 від 25.05.2021, №379 від 27.05.2021,№398 від 02.06.2021, №408 від 04.06.2021, №428 від 10.06.2021, №440 від 15.06.2021, №451 від 18.06.2021, №470 від 25.06.2021, №812 від 30.09.2021, №511 від 02.07.2021, №525 від 08.07.2021, №541 від 14.07.2021, №554 від 20.07.2021, №598 від 30.07.2021, №569 від 23.07.2021, №614 від 03.08.2021, №630 від 06.08.2021,№652 від 13.08.2021, №688 від 27.08.2021, №687 від 27.08.2021, №718 від 03.09.2021, №745 від 09.09.2021, №746 від 09.09.2021, №791 від 24.09.2021, №768 від 17.09.2021, №791 від 24.09.2021, №838 від 07.10.2021,№871 від 19.10.2021.

Основна заборгованість за Договором поставки №15/ПТ/14 від 01.08.2014 року на суму 82 927,10 грн підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Сезім" за період з 01.10.2019 по 02.10.2022, розрахунком позивача та відповідачем жодним чином не спростована. Строк виконання зобов`язань по оплаті Товару встановлено умовами договору та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 82 927,10 грн основного боргу за отриманий товар.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 6316,78 грн. 3% річних, 17 919,49 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем до стягнення 25 933,23 грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасні виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п. 5.3 договору поставки, за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, зазначене також надає право позивачу на нарахування пені за таке прострочення в порядку, визначеному п. 5.3 договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що в його здійснено арифметично вірно. За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у вказаній сумі також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннямист.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію свідоцтва Серія ПТ №2137 про право на заняття адвокатською діяльністю, копію Ордеру від 05.10.2022р. що підтверджує повноваження адвокатаТарасенко Д.Ю.,копію Договору про надання правової допомоги від 14.11.2018 укладеного із Адвокатом Тарасенко Д.Ю. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сезім" з Додатком №6 до цього договору від 30.09.2022, в якому зазначено, що Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання щодо представництва інтересів Клієнта в спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакмодерн" щодо стягнення заборгованості за Договором поставки № 15/ПТ/14 від 01.08.2014р. Сторони погодили, що Гонорар Адвоката за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції становить 20 000 (двадцять тисяч) грн. Гонорар має бути сплачений протягом 5 (п`яти) днів з дня винесення судом першої інстанції рішення за результатом розгляду справи. Клієнт має право за власним бажанням внести оплату авансом.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійнуправничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду не було надано, тому суд приймає докази позивача та покладає на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 655, 712 Цивільного кодексу України; ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакмодерн" (61002, м.Харків, вул. Дарвіна, буд. 6, кв.80 ; код ЄДРПОУ 34861055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезім" (61089, м.Харків, проспект Московський, буд.277; код ЄДРПОУ 34389417) 82 927 грн. 10 коп. основного боргу, 3% річних від простроченої суми 6316 грн. 78 коп., інфляційні втрати 17 919 грн. 49 коп., пеню 25 933 грн. 23 коп., витрати на професійну правничу допомогу 20 000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору 2481 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "21" грудня 2022 р.

СуддяС.Ч. Жельне