Постанова

від 18.01.2023 по справі 515/417/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 515/417/20

провадження № 61-10718св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Саратська районна державна нотаріальна контора Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Саратська районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації

за касаційною скаргою адвоката Ковпака Олександра Вікторовича як представника ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2018 року, видане державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісник Д. Ю. на ім`я ОСОБА_2 , реєстровий номер 785, на земельну ділянку з кадастровим номером 5125085200:01:001:0508, що розташована на території Трапівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, та скасувати державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером 5125085200:01:001:0508 на ім`я ОСОБА_2 від 05 грудня 2018 року, номер запису 29272144.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 05 грудня 2018 року Саратська районна державна нотаріальна контора на підставі рішення суду від 24 квітня 2018 року у справі № 515/1862/17 про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її батька. Проте постановою апеляційного суду від 26 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції від 24 квітня 2018 року скасоване, а заява ОСОБА_2 залишена без розгляду.

З огляду на те, що рішення суду, яке стало підставою для видачі відповідачу оспорюваного свідоцтва скасоване, є правові підстави для визнання недійсним і цього свідоцтва.

Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Арцизький районний суд Одеської області рішенням від 10 лютого 2021 року позов задовольнив. Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2018 року, видане державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісник Д. Ю. на ім`я ОСОБА_2 , реєстровий номер 785, на земельну ділянку з кадастровим номером 5125085200:01:001:0508, що розташована на території Трапівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, та скасував державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером 5125085200:01:001:0508 на ім`я ОСОБА_2 від 05 грудня 2018 року, номер запису 29272144.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судове рішення, яке стало підставою для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом, скасоване, тому є правові підстави для визнання недійсним і цього свідоцтва.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 на час розгляду цієї справи не є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , адже в установлений законом строк не прийняла спадщину та не є власником спірного майна, тому у неї немає правових підстав для оскарження свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого відповідачу на підставі рішення суду, яке скасоване постановою апеляційного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 27 жовтня 2022 року, адвокат Ковпак О. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14 та постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17.

Як на обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач як єдина дитина померлого ОСОБА_3 звернулася до суду з прагненням захистити свої права шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке було видане особі, у якої не було прав на спадкування після смерті її батька, адже рішення суду, на підставі якого ОСОБА_2 отримав це свідоцтво, скасоване. Проте цей факт потягнув необхідність залучення його відповідачем у справі про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, де він наділений відповідними процесуальними правами та обов`язками, на які він не має прав, що є перешкодою для реалізації її законних прав у прийнятті спадщини після померлого ОСОБА_3 .

Із заявою про визначення додаткового строку ОСОБА_1 звернулася у 2018 році, тобто ще до відкриття спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

05 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомирі, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 серпня 2018 року серії НОМЕР_1 .

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року у справі № 515/1862/17 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менше п`яти років до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року скасовано рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року, а заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без розгляду.

Переглядаючи справу № 515/1862/17, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_3 , раніше засуджений 05 квітня 2004 року Татарбунарським районним судом Одеської області за частиною першою статті 115 КК України до 7 років позбавлення волі, вкотре був засуджений 26 грудня 2014 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за пунктом 13 частини другої статті 115 КК України до 11 років позбавлення волі. Згідно з актовим записом про смерть від 11 лютого 2016 року № 426 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстрація смерті проведена за місцем знаходження установи відбування покарання.

02 жовтня 2018 року за заявою ОСОБА_2 Саратська районна державна нотаріальна контора Одеської області завела спадкову справу № 274/2018 за номером у спадковому реєстрі 63083763 щодо майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 05 грудня 2018 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину реєстровий номер 785.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2018 року у справі № 523/6748/18 встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (цивільна справа № 515/1563/18).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 28 травня 2020 року провадження у справі № 515/1563/18 зупинено до розгляду цієї справи.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).

Аналіз статті 1301 ЦК України свідчить, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 зроблено висновок, що «у статті 1301 ЦК України як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування, - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено, що «скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення».

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду, ухвалене у справі № 523/6748/18, на підставі якого відповідачу видане оспорюване свідоцтво, скасоване постановою апеляційного суду, який встановив, що ОСОБА_3 був засуджений за умисні вбивства у 2004 та 2014 роках, перебував під вартою з 17 липня 2014 року, а в подальшому відбував покарання у місцях позбавлення волі, де і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є дочкою ОСОБА_3 , що встановлено рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2018 року у справі № 523/6748/18, тобто його спадкоємицею за законом першої черги.

05 вересня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті її заяви про прийняття спадщини після смерті батька у зв`язку з недотриманням нею установленого законом строку на звернення з цією заявою.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (цивільна справа № 515/1563/18).

У цій справі апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову, зазначаючи, що ОСОБА_1 передчасно звернулася до суду із цим позовом, оскільки ще не вирішено питання про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини, тому на цей час вона не є такою, що прийняла спадщину.

Проте такий висновок апеляційного суду є передчасним, адже справа про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, з позовом у якій вона звернулася у 2018 році, має вирішальне значення для цієї справи, тому відсутність рішення у справі № 515/1563/18 саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову, поданого до суду у 2020 році.

З огляду на викладене заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Ковпака Олександра Вікторовича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов