Вирок

від 24.01.2023 по справі 612/21/23

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

612/21/23

1-кп/612/3/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року смт Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 жовтня 2022 року за № 12022221110001291 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель Волинської області, громадянина України, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимості не має,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його, наданні.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити па картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведеним земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок - 25 метрів.

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Згідно зі ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Однак, в порушення вищевказаних норм діючого законодавства України, ОСОБА_5 навесні 2022 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно для себе розуміючи, що ним не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки в охоронній зоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,1180 га, яка розташована у прибережно-захисній смузі водного об`єкту - річки Тернівка, яка знаходиться поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6320680200:01:000:1643, на території Близнюківської територіальної громади Лозівського району Харківської області, здійснивши її розорювання та засівання сільськогосподарською культурою - соняшником, тим самим незаконно використовував її у власних потребах.

03 січня 2023 року під час досудового провадження між представником потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про примирення.

Згідно зазначеної угоди, ОСОБА_5 беззастережно визнав обвинувачення в обсязі підозри і у судовому засіданні, зобов`язався стати на шлях виправлення і в подальшому не вчиняти злочинів та протиправних дій. На час укладення угоди будь-яких претензій матеріального чи морального характеру у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, представник потерпілого ОСОБА_4 до підозрюваного ОСОБА_5 не має.

Також вказаною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 197-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений, за ч. 2 ст. 197-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (одна тисяча сімсот) грн.

Розглядаючи угоду про примирення, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, у вчиненні якого відповідно до угоди ОСОБА_5 визнав себе винуватим, ураховуючи положення ст. 12 КК України, належить до нетяжких злочинів.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 обставин пред`явленого обвинувачення не оспорив, підтримав угоду, повністю визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та пояснив, що повністю розуміє права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, надані йому законом, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, погодився на призначення узгодженого покарання, просив затвердити угоду.

Представник Близнюківської селищної ради ОСОБА_4 підтримав угоду про примирення, вказав, що саме за його ініціативою було укладено угоду про примирення, претензій до ОСОБА_5 щодо відшкодування шкоди Близнюківська селищна рада не має, наслідки затвердження угоди йому зрозумілі.

Обвинуваченому ОСОБА_5 та представнику потерпілого Близнюківської селищної ради ОСОБА_4 судом роз`яснено, що уразі затвердження угоди обмежуються їх права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, зокрема, роз`яснено, що вирок обвинувачений може оскаржити лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Представнику Близнюківської селищної ради ОСОБА_4 також роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Шляхом опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом у підготовчому судовому засіданні з`ясовано думку прокурора ОСОБА_3 , який зазначив, що умови угоди про примирення відповідають законодавству, узгоджене сторонами покарання відповідає закону та особі обвинуваченого, заперечення проти її затвердження відсутні.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про примирення, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.

Обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання, суд вважає щире каяття обвинуваченого, який висловив критичну оцінку своєї поведінки шляхом повного визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність, а також активне сприяння у розкритті злочину, оскільки ОСОБА_5 добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування та суду в з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття та добровільно відшкодував заподіяну шкоду.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого суд встановив, що ОСОБА_5 судимості не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітню доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , утримує домашнє господарство та займається обробітком землі, за місцем проживання характеризується позитивно, користується авторитетом серед односельців.

Ураховуючи особу обвинуваченого, з огляду на наявність трьох пом`якшуючих покарання обвинуваченого обставин, відсутність у потерпілого претензій стосовно відшкодування шкоди, суд вважає, що є підстави призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами угоди покарання, із застосуванням статті 69 КК України, перейшовши до іншого покарання, яке не передбачено у санкції частини 2 статті 197-1 КК України у виді штрафу.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про примирення з призначенням обвинуваченому ОСОБА_5 узгодженої в угоді міри покарання.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 371, 373 - 374, 475 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Затвердити у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 жовтня 2022 року за № 12022221110001291, угоду про примирення від 03 січня 2023 року між представником потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винниму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1КК Українита призначитийому,застосувавши ч.1ст.69КК України,узгоджене покаранняу виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Роз`яснити, що у разі невиконання затвердженої судом угоди про примирення потерпілий має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право копію вироку суду отримати в суді.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1