Рішення

від 17.01.2023 по справі 636/5485/21

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/5485/21 Провадження 2/636/721/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Есхарівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування заказу про відсторонення позивача від роботи та поновлення позивача на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати незаконним і скасувати наказ відповідача, яким її відсторонено від роботи, поновити її на роботі та зобов`язати відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за весь час незаконного відсторонення її від роботи в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює у відповідача на посаді помічника вихователя. 08.11.2021 наказом відповідача «Про відсторонення від роботи Клавдії Цибульник» № 45/к/тр (далі Наказ) позивача відсторонено від роботи в зв`язку з ухиленням від щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі Щеплення). Позивач вважає такий наказ незаконним, оскільки вона не мала обов`язку робити Щеплення ані відповідно до умов трудового договору, ані відповідно до норм чинного законодавства, а відповідач згідно з законодавством не має права відсторонювати її від роботи на цій підставі. На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відсторонення позивача відбулося на підставі діючого законодавства з дотриманням процедури такого відсторонення.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що відсторонення її від роботи є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки законодавством не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19, яке відсутнє в переліку обов`язкових, відмова чи утримання працівника від незаконної вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни.

Позивач надала до суду заяву, в якій свої вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Третя особа надала до суду заяву, в якій відзив підтримала в повному обсязі.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши надані докази, установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що 01.02.2021 позивач призначена на посаду помічника вихователя та з цього дня перебуває з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.12-14).

Відповідно до копії Наказу (а.с.8) позивача відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати в зв`язку з ухиленням і відмовою від обов`язкового профілактичного Щеплення на строк до здійснення Щеплення але не більше ніж до закінчення дії карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року №1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 (в чинній на 08 листопада 2021 року редакції) на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. №2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Наказ винесений відповідачем на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункту 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» установлено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у якій указано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження, засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх, належних і допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимоги ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного лікарем у присутності свідків, у разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач видав Наказ на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем Наказу без отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного лікарем у присутності свідків, у разі відмови дати таке підтвердження, а також без подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби щодо недопуску позивача до роботи є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.

За таких обставин, ураховуючи, що Наказ винесено з порушенням вимог законодавства, позовні вимоги в частині скасування Наказу суд вважає обґрунтованими та вважає за необхідне їх задовольнити.

Щодо вимоги позивача поновити її на роботі суд вважає, що у задоволенні такої потрібно відмовити, оскільки позивач не була звільнена з роботи, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.12-14), і наразі перебуває з відповідачем у трудових відносинах, а тому така вимога є передчасною.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в повному обсязі за весь час незаконного відсторонення позивача від роботи.

На підставі викладеного суд задовольняє позовні вимоги частково.

Суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 46 КЗпП України, Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280?282, 284, 289, 352, 354, 355, пп. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Есхарівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування заказу про відсторонення позивача від роботи та поновлення позивача на роботі задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №45/к/тр від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », виданий Комунальним закладом «Есхарівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Зобов`язати Комунальний заклад «Есхарівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ 36904320) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , невиплачену заробітну плату у повному обсязі за весь час незаконного відсторонення її від роботи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального закладу «Есхарівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ 36904320) на користь держави суму судового збору в розмірі 1816,00 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення суду виготовлений 20.01.2023.

Суддя О.О.Золотоверха