Ухвала

від 28.11.2022 по справі 369/10365/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10365/21

Провадження №2-к/369/4/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Світлак Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання та примусове виконання на території України рішення білоруського суду від 10 вересня 2020 року в частині стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАВІАСНАБ», -

В С Т А Н О В И В :

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання та примусове виконання на території України рішення білоруського суду від 10 вересня 2020 року в частині стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАВІАСНАБ», яке обґрунтоване заступником генерального директора про правам та загальним питанням начальником відділу кадрів ВАТ «Мінський завод цивільної авіації № 407» тим, що 10.09.2020 року Економічним судом міста Мінська прийнято рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАВІАСНАБ» (далі - Боржник) на користь ВАТ «Мінський завод цивільної авіації № 407» (далі Стягувач) 87994,82 доларів США, а також 2413,91 доларів США відшкодування витрат по сплаті державного мита. 21.09.2020 року Стягувач направив боржнику копію рішення Економічного суду міста Мінська від 10.09.2020 року (далі-рішення) з проханням в добровільному порядку виконати вказане рішення. Станом на 25.05.2021 року Боржником грошові кошти не повернено. Зазначив, що згідно тексту рішення Боржник належним чином був повідомлений в судовому засіданні. На підставі ст. 51, ст. 53 Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам від 22.01.1993 року, укладеної в м. Мінськ, з Протоком до Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам від 22.01.1993 року, підписаної в м. Москва 28.03.1997 року, просив суд визнати та звернути до виконання рішення Економічного суду міста Мінська від 10.09.2020 року по справі № 77-20/2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАВІАСНАБ» на користь ВАТ «Мінський завод цивільної авіації № 407» (далі Стягувач) 87994,82 доларів США, а також державного мита 2413,91 доларів США.

В судове засідання учасники справи не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Причини їх неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 5 ст. 467 ЦПК України неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

Дослідивши подане клопотання та перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Рішенням Економічного суду міста Мінська від 10 вересня 2020 року позов Відкритого акціонерного товариства «Мінський завод цивільної авіації № 407» (Республіка Білорусь) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАВІАСНАБ» (Україна) про стягнення 87994,82 доларів США, в тому числі 76431,91 доларів США попередня оплата за контрактом від 06.12.2018 року № 19/11/18, 11562,91 доларів США - пеня - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАВІАСНАБ» (Україна) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мінський завод цивільної авіації № 407» (Республіка Білорусь) 87994,82 доларів США, з яких 76431,91 доларів США попередня оплата за контрактом від 06.12.2018 року № 19/11/18, 11562,91 доларів США пеня, а також відшкодування збитків по сплаті державного мита 6355,58 білоруських рублів, що з а курсом, встановленим Національним банком Республіки Білорусь на день винесення судового рішення, складає 2413,91 доларів США. Рішення суду набрало законної сили 02 жовтня 2020 року.

Згідно довідки, наданої судом за підписом виконуючого обов`язків начальника управління примусового виконання Мінського обласного виконавчого комітету Головного управління юстиції Добровольської М.Ю., рішення Економічного суду міста Мінська від 10 вересня 2020 року по справі № 77-20/2020 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мінський завод цивільної авіації № 407» (Республіка Білорусь) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАВІАСНАБ» (Україна) про стягнення 87994,82 доларів США, в тому числі 76431,91 доларів США попередня оплата за контрактом від 06.12.2018 року № 19/11/18, 11562,91 доларів США пеня до виконання не пред`являлося, виконавче провадження в органах примусового виконання м. Мінська станом на 10.02.2021 року не відкривалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до договору між Україною та Республікою Білорусь про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, що стосуються стягнення коштів на утримання у цивільних справах, застосовується законодавство договірної сторони, на території якої винесено рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

У відповідності до ст. 51, 54 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угодипо таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань. Клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень розглядаються судами договірної сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання. Суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням іноземного суду, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАВІАСНАБ» (Україна) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мінський завод цивільної авіації № 407» (Республіка Білорусь) 87994,82 доларів США, з яких 76431,91 доларів США попередня оплата за контрактом від 06.12.2018 року № 19/11/18, 11562,91 доларів США пеня, а також відшкодування збитків по сплаті державного мита 6355,58 білоруських рублів, що з а курсом, встановленим Національним банком Республіки Білорусь на день винесення судового рішення, складає 2413,91 доларів США.

Відкрите акціонерне товариство «Мінський завод цивільної авіації № 407» (Республіка Білорусь), на користь якого ухвалено рішення, звернулося з клопотанням про виконання та надання дозволу на виконання на території України вказаного рішення.

Згідно з вимогами ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: ім`я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 7 Угодипро порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, що ратифікована Постановою ВР N 2889-XII (2889-12 ) від 19.12.92 року, держави - учасниці СНД взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності.

При цьому, статтею 9 Угоди передбачено підстави, за яких у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопочується виконання рішення, докази того, що: судом держави - учасниці СНД, що запитується, раніше винесене рішення, яке набуло законної чинності у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і на тій самій підставі; є визнане рішення компетентного суду третьої держави - учасниці СНД або держави, що не є членом Співдружності, по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і на тій же підставі; спір згідно з цією Угодою вирішений некомпетентним судом; інша сторона не була повідомлена про процес; закінчився трирічний термін давності подання рішення щодо примусового виконання.

Відповідно до ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; в інших випадках, встановлених законами України.

З матеріалів справи вбачається, що подане клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України відповідає вимогам ст. 466 ЦПК України. Так, до клопотання додано засвідчену в установленому порядку копію рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили; документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником).

В той же час, стаття 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів передбачає, що на докорінну зміну, яка сталася щодо обставин, що існували при укладенні договору, і яка не передбачалась учасниками, не можна посилатись як на підставу для припинення договору або виходу з нього, за винятком тих випадків, коли: а) наявність таких обставин становила істотну підставу згоди учасників на обов`язковість для них договору; і b) наслідок зміни обставин докорінно змінює сферу дії зобов`язань, які все ще підлягають виконанню за договором. На докорінну зміну обставин не можна посилатись як на підставу для припинення договору або виходу з нього: а) якщо договір встановлює кордони; або b) якщо така докорінна зміна, на яку посилається учасник договору, є результатом порушення цим учасником або зобов`язання за договором, або іншого міжнародного зобов`язання, взятого ним на себе відносно будь-якого іншого учасника договору. Якщо відповідно до попередніх пунктів, учасник має право посилатись на докорінну зміну обставин як на підставу для припинення договору або виходу з нього, то він має право також посилатись на цю зміну, як на підставу для зупинення дії договору.

Мирні та дружні відносини, що існували з Росією та Білоруссю на момент надання згоди України на обов`язковість Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах були передумовою та істотною підставою для надання згоди на їх застосування у двосторонніх відносинах між Україною та Республікою Білорусь. Російська Федерація 24 лютого 2022 року розпочала широкомасштабну збройну агресію проти України, грубо порушивши Статут ООН та основоположні норми і принципи міжнародного права. Україна активувала своє право на самозахист відповідно до міжнародного права.

У відповідності до статті 2 Статуту ООН сучасне міжнародне право одним зі своїх основних принципів забороняє "погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несумісним з цілями Об`єднаних Націй". Виокремленням цієї заборони є протиправність та заборона агресії, визначення якої міститься в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року (далі - Резолюція 3314). Її положення вважаються нормами загального міжнародного права та такими, що відбивають універсальний міжнародно-правовий звичай з цього питання.

Відповідно до Резолюції 3314, агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим чином, несумісним зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Крім загального визначення агресії Резолюція 3314 містить і перелік дій, які незалежно від оголошення війни кваліфікуються як акт агресія:

f) дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави.

Відповідно, держава, що погоджується надати свою територію для вчинення нападу на територію третьої держави, навіть за відсутності активної участі в збройному конфлікті є державою-агресором.

Загальновідомим є факт надання республікою Білорусь своєї території та залізничного транспорту Російській Федерації для збройноговторгнення її військ на територію України.

Серед іншого, зазначене підтверджується численнимиповідомленнями в ЗМІ та санкціями багатьох країн відносно Білорусі за збройну агресію щодо України, а саме:

https://www.pravda.com.ua/news/2022/05/24/7348129/(Росіяни поставили "Іскандери" в Білорусі за 50 км від кордону України - Генштаб ЗСУ.

https://suspilne.media/237252-velika-britania-vvodit-novi-sankcii-proti-rosii-j-bilorusi-voni-stosuutsa-torgivli-v-rozmiri-17-mlrd/

https://www.gov.uk/government/news/uk-punishes-putin-with-new-round-of-sanctions-on-17-billion-of-goods(Велика Британія 8 травня запровадила нові санкції проти Росії та Білорусі через агресію проти України).

https://tsn.ua/politika/yaponiya-zaprovadit-sankciyi-proti-bilorusi-protyagom-tizhnya-kogo-torknutsya-1994212.html (Японія запровадить санкціїпроти Білорусі через російську війну в Україні вже цього тижня)

https://zmina.info/news/cherez-vijnu-v-ukrayini-serbiya-zaprovadyla-sankcziyi-proty-bilorusi/(Через війну в Україні Сербія запровадила санкції проти Білорусі)

https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/uk/IP_22_2802 (Європейська комісія вітає ухвалення шостого пакету обмежувальних заходів проти Росії. Даний пакет також запроваджує додаткові санкції проти Білорусі з огляду на її причетність до цієї агресії.

https://prm.ua/tayvan-zaprovadyv-sanktsii-proty-bilorusi-cherez-ii-uchast-u-viyni-proty-ukrainy/(Тайвань запровадив санкції проти Білорусі через її участь у війні проти України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що широкомасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, її підтримка з боку Республіки Білорусь, відмова визнати суверенне існування України, як держави, численні порушення принципів міжнародного права щодо України та її громадян докорінно змінили обставини, за яких надавалась згода на застосування вищезазначених договорів у двосторонніх відносинах з указаними державами, а тому, є вагомі підстави вважати, що виконання рішення Економічного суду міста Мінська від 10 вересня 2020 року по справі № 77-20/2020 за позовом Відкритого акціонерноготовариства «Мінськийзавод цивільноїавіації №407»(РеспублікаБілорусь)до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Торговийдім «УКРАВІАСНАБ»(Україна)про стягнення87994,82доларів США,в томучислі 76431,91доларів США попередняоплата законтрактом від06.12.2018року №19/11/18,11562,91доларів США пеня буде загрожувати інтересам України, оскільки буде ослаблювати зазначене підприємство, яке у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 4 березня 2015 року відноситься до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та посилювати фінансову міць підприємства країни агресора, яке активно залучається до транспортування зброї Російської Федерації, що використовується для збройної агресії проти України.

Отже, виконання рішення Економічного суду міста Мінська від 10 вересня 2020 року по справі № 77-20/2020 в даний момент загрожувало б інтересам України, що у відповідності до ст. 468 ЦПК України є підставою до відмови в задоволенні клопотання.

В той же час, зазначене не свідчить, що вказане судове рішення не може бути виконане в інший час, за умови зміни обставин, які зумовили відмову у наданні дозволу на його виконання на території України.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 462-464, 468 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання та примусове виконання на території України рішення білоруського суду від 10 вересня 2020 року в частині стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАВІАСНАБ» - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Суддя І. О. Фінагеєва