Рішення

від 05.09.2006 по справі 12/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ            

05.09.2006                                                                                                 Справа  № 12/171

За позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород - Оноківці

до відповідача дочірнього підприємства „Ламелла”, м. Тячів

про стягнення суми 1 629,54 грн. –основного боргу; 51,86 грн. –3% річних та 22,77 грн. –інфляційних збитків за спожиту реактивну електроенергію.

                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

              Представники:

Від позивача –Січка А. Д., (представник за довіреністю № 3451 від 22.09.2005 року)

Від відповідача – не зявився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород –Оноківці до дочірнього підприємства „Ламелла”, м. Тячів про стягнення суми 1 629,54 грн. –основного боргу; 51,86 грн. –3% річних та 22,77 грн. –інфляційних збитків за спожиту реактивну електроенергію.

        Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи та повідомив суд про погашення відповідачем основного боргу в сумі 1 629,54 грн. і просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 51,86 грн. та інфляційних збитків в сумі 22,77 грн.

 На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 2749888 підтверджує вручення відповідачу 18.08.2006 року ухвали від 16.08.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 1 629,54 грн. –основного боргу щодо оплати за використану, згідно договору № 12-0081 від 11.04.2005 року реактивну електроенергію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          графіком зняття показань лічильників;

         -           розрахунками втрат електроенергії в мережі споживача при установці приладів обліку;

         -          актами розмежування балансової належності електромереж;

         -          рахунками за електроенергію 01.02.2006 –31.07.2006;

-          розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

           Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є постачання відповідачу реактивної електроенергії (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданої реактивної електроенергії є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Однак, позивач повідомив суд про погашення відповідачем основного боргу в сумі 1 629,54 грн., тому провадження у справі підлягає припиненню відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині позову.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 51,86 грн. –3% річних та 22,77 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово – майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 80 (п. 1.1); 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

           Стягнути з дочірнього підприємства „Ламелла” (м. Ужгород, вул. Лазівська, 52; код 31247723) на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород - Оноківці, вул. Головна, 57; код 00131529) суму 51,86 (п'ятдесят одну грн. 86 коп.) – 3% річних; 22,77 (двадцять дві грн. 77 коп.) –інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

   2. В частині стягнення суми 1 629,54 грн. –провадження у справі припинити.                

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.