Ухвала

від 18.01.2023 по справі 549/184/21

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №549/184/21

Провадження №2/549/1/23

УХВАЛА

18 січня 2023 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

за участю: секретаря судового засідання Бибик О.В.

прокурора Бутенка О.А.

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Магди В.А.

представника відповідача

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Боаки Б.В.

розглянувшив режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Дігтяр Антона Олеговича в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнухинський край» про визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Полтавській області, визнання недійсним договорів оренди землі, припинення договорів суборенди та повернення землі,

установив:

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Дігтяр А.О. в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнухинський край», про визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Полтавській області, визнання недійсним договорів оренди землі, припинення договорів суборенди та повернення землі.

В обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 упродовж 2014 року, з метою реалізації створення фермерського господарства, на території Лохвицького та Чорнухинського районів було передані в оренду земельні ділянки, загальною площею 829, 0891 га.

22 жовтня 2014 року ОСОБА_1 засноване фермерське господарство "Еко-Зем".

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ОСОБА_1 22.10.2014 використав своє право на отримання землі державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки він або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Разом з тим ОСОБА_2 , 22.10.2014 створивши фермерське господарство "Еко-Зем" та використавши своє право на позаконкурсне отримання земель для створення фермерського господарства, повторно звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області (далі ГУ Держземагентства у Полтавській області).

За результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання земельних ділянок для створення/ведення фермерського господарства ГУ Держземагентства у Полтавській області надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а в подальшому наказами №1703-СГ від 06.05.2015, №5532-СГ від 12.12.2014 та №4381-СГ від 12.11.2014 затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки державної власності, загальною площею 114,5372 га.

У подальшому між ГУ Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 було укладено без проведення нормативної грошової оцінки землі такі договори оренди землі:

- від 14.05.2015 щодо земельної ділянки, загальною площею 18,7478 га, кадастровий номер 5325180800:00:001:0590, розташованої на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району;

- від 17.12.2014 щодо земельної ділянки, загальною площею 35,4336 га, кадастровий номер 5325180800:00:001:0362, розташованої на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району;

- від 21.11.2014 щодо земельної ділянки, загальною площею 60,3558 га, кадастровий номер 5325180800:00:001:0592, розташованої на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району.

Право оренди за вищевказаними договорами зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.

В подальшому ОСОБА_1 передав вказані земельні ділянки в суборенду, уклавши 23.02.2016 договори суборенди земельних ділянок з ТОВ "Чорнухинський край".

На момент прийняття ГУ Держземагентства у Полтавській області спірних наказів та укладення вищезазначених договорів оренди земельних ділянок ФГ "Еко-Зем", засновником якого вже був ОСОБА_1 , набуло 22.10.2014 статусу юридичної особи, мало у користуванні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, тому отримання ще земельних ділянок сільськогосподарського призначення після 22.10.2014 суперечить вимогам ст.ст.7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, оскільки таке відбувається за процедурою проведення земельних торгів.

З огляду на викладене прокурор, посилаючись на висновки ВеликоїПалати ВерховногоСуду,викладених упостановах від20березня 2019року усправі №619/1680/17-ц,від 3квітня 2019року усправі №621/2501/18,від 15січня 2020року усправі №698/119/18,від 12травня 2020року усправі №357/1180/17, прохав:

-визнати незаконним та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Полтавській області: наказ №5532-СГ від 12.12.2014 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0362 в оренду ОСОБА_1 ; наказ №4381-СГ від 12.11.2014 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:001:0592 в оренду ОСОБА_1 ; наказ №1703-СГ від 06.05.2015 про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:001:0590 в оренду ОСОБА_1 ;

- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок та припинити на майбутнє: договір оренди землі укладений 17.12.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 35,4336 га, кадастровий номер 5325180800:00:005:0362, розташованої за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області; договір оренди землі укладений 21.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 60,3558 га, кадастровий номер 5325180800:00:001:0592, розташованої за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області; договір оренди землі укладений 14.05.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 18,7478 га, кадастровий номер 5325180800:00:001:0590, розташованої за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області;

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 та припинити таке право на земельні ділянки: кадастровий номер 5325180800:00:001:0362, загальною площею 35,4336 га, розташованої за межами населених пунктів на території Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області; кадастровий номер 5325180800:00:001:0592, загальною площею 60,3558 га, розташованої за межами населених пунктів на території Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області; кадастровий номер 5325180800:00:001:0590, загальною площею 18,7478 га, розташованої за межами населених пунктів на території Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області;

- припинити договори суборенди земельних ділянок та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права права суборенди ТОВ «Чорнухинський край» земельних ділянок: кадастровий номер 5325180800:00:001:0362, загальною площею 35,4336 га, яка перебуває у користуванні ТОВ «Чорнухинський край», відповідно до договору суборенди укладеного 23.02.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Чорнухинський край»; кадастровий номер 5325180800:00:001:0592, загальною площею 60,3558 га, яка перебуває у користуванні ТОВ «Чорнухинський край», відповідно до договору суборенди укладеного 23.02.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Чорнухинський край»; кадастровий номер 5325180800:00:001:0590, загальною площею 18,7478 га, яка перебуває у користуванні ТОВ «Чорнухинський край», відповідно до договору суборенди укладеного 23.02.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Чорнухинський край»;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ТОВ «Чорнухинський край» повернути Чорнухинській селищній раді Полтавської області земельні ділянки: кадастровий номер 5325180800:00:001:0362, загальною площею 35,4336 га, розташованої за межами населених пунктів на території Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, вартістю 4942987,20; кадастровий номер 5325180800:00:001:0592, загальною площею 60,3558 га, розташованої за межами населених пунктів на території Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, вартістю 8419634,10 грн; кадастровий номер 5325180800:00:001:0590, загальною площею 18,7478 га, розташованої за межами населених пунктів на території Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, вартістю 2615318,10 грн.

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 12.07.2021 у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строк відповідачам для подання відзиву.

29 вересня 2021 року ухвалою Чорнухинського районного суду підготовче провадження у справі закрито.

29 жовтня 2021 року ухвалою Чорнухинського районного суду від 10.11.2021 провадженняу справі зупинено на підставі п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/1830/19.

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 26 жовтня 2022 року провадження у справі поновлено.

Під час судового засідання при вирішенні питання щодо розгляду справив порядкуцивільного судочинства представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Магда В.А., та представник ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Боака Б.В. прохали закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19.

Прокурор, посилаючись на зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №922/1830/19, ст.31 ЦПК України, прохав направити справу за підсудністю до господарського суду.

Представник ТОВ "Чорнухинський край" в судове засідання не з`явився, направляв до суду відзив на позов (а.с.135).

Заслухавши учасників справи суд дійшов такого.

Як вбачається з матеріалів справи, наказами ГУ Держземагентства у Полтавській області №1703-СГ від 06.05.2015, №5532-СГ від 12.12.2014 та №4381-СГ від 12.11.2014 затверджено проекти землеустрою щодо відведення відповідачу ОСОБА_1 за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Надано в довгострокову оренду терміном на 21 рік для ведення фермерського господарства:

- земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 18,7478 га, кадастровий номер 5325180800:00:001:0590;

- земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 35,4336 га, кадастровий номер 5325180800:00:001:0362;

- земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею, кадастровий номер 5325180800:00:001:0592 (а.с.26-28).

На підставі вказаних наказів між ГУ Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено три договори оренди вказаних земельних ділянок від 14.05.2015, 21.11.2014, 17.12.2014, площами 18,7478 га, 60,3558 га та 35,4336 га відповідно.

Відповідач ОСОБА_1 був засновником фермерського господарства «Еко-Зем», зареєстрованого як юридична особа 22 жовтня 2014 року (а.с.40), "Полтава-Агро", зареєстрованого 29.05.2015 (а.с.39), "МОЯ ЗЕМЛЯ", зареєстрованого 22.09.2015 (а.с.41).

23 лютого 2016 року між Шамрицьким та ТОВ "Чорнухинський край" укладені договори суборенди вказаних земельних ділянок. (а.с.20-25).

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Великою палатою Верховного Суду у справі №922/1830/19 переглядалось судове рішення у подібних правовідносинах і стосувалось юрисдикції спорів про надання фізичній особі, яка вже мала створене на земельній ділянці державної/комунальної власності фермерське господарство, повторно земельної ділянки для ведення фермерського господарства, без проведення земельних торгів.

Ухвалою від 3 грудня 2020 року справа передана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її правового висновку, висловленого в постановах від 20 березня 2019 року у справі №619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 щодо цивільної юрисдикції спорів про повторне надання фізичній особі земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Розглянувши питання щодо визначення юрисдикції спорів за участю фізичних осіб та фермерських господарств, Велика Палати Верховного Суду дійшла таких висновків (постанова Великої Палати Верховного Суду 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19).

У постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 Велика Палата Верховного Суду визначила цивільну юрисдикційність земельних спорів за участю фермерських господарств у разі, якщо спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка вже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову як фізична особа скористалася таким правом, звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

За положенням статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 1 Закону "Про фермерське господарство", і відповідно статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, зроблено висновок, що dejure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак defacto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Аналіз наявної практики Великої Палати Верховного Суду засвідчує, що як у випадку визначення цивільної юрисдикції, так і у випадку визначення господарської юрисдикції спору спірні земельні ділянки виділялися для ведення фермерського господарства фізичній особі, що оформлялося відповідним актом уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в якості критерію при визначенні юрисдикції зважала на те, що із заявами про надання земельної ділянки повторно звертається фізична особа, підстави ототожнювати яку з фермерським господарством, яке було раніше створене цією фізичною особою, чи з фермерським господарством, створеним після отримання повторно земельної ділянки для ведення фермерського господарства, відсутні.

Таким чином, у кожній окремій справі юрисдикція спору ставиться у залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу спору, ані з точки зору змісту правовідносин (прав і обов`язків учасників спірних правовідносин).

Фактично визначення юрисдикції спору поставлено в залежність від додержання вимог законодавства в межах фактичної процедури створення фермерського господарства.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17 стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Таким чином спір, який виник між сторонами і стосується виділенняземельної ділянкидля веденняфермерського господарствафізичній особі,яка вжереалізувала своєправо наотримання успрощеному порядкуземельної ділянкидля веденняфермерського господарства,створила такефермерське господарство,а потімзнову якфізична особаскористалася такимправом,звернулася докомпетентного органута отрималаповторно земельнуділянку чиземельні ділянкидля веденняфермерського господарства, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене підстави для передачі справи на розгляд іншому суду відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, яким регулюється питання передачі справи у випадку її належності до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, відсутні.

На виконання вимог ч.1 ст.256ЦПК України необхідно роз`яснити, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

При цьому слід зазначити, що згідно з вказаними приписами роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, повинен суд апеляційної або касаційної інстанції.

Зважаючи на те, що в силу вимог ст.7Закону України«Про судовийзбір» повернення судового збору при закритті провадження у справі здійснюється за заявою особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, то суд вважає за необхідне також роз`яснити позивачу право звернутися до суду з заявою про повернення судового збору.

Виходячи з наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 255, ст.ст.259, 260 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Провадження у справі за позовом заступника керівникаЛубенської окружноїпрокуратури Полтавськоїобласті ДігтярАнтона Олеговичв інтересахдержави вособі Чорнухинськоїселищної радиПолтавської областідо Головногоуправління Держгеокадаструу Полтавськійобласті, ОСОБА_1 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Чорнухинський край»про визнаннянезаконним таскасування наказівГоловного управлінняДержземагентства уПолтавській області,визнання недійснимдоговорів орендиземлі,припинення договорівсуборенди таповернення землі закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Дата складення повного тексту ухвали 23.01.2023.

Суддя С.І.Крєпкий