Постанова

від 17.01.2023 по справі 320/5962/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5962/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.

при секретарі судового засідання Почепі В.В.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Лазебний В.Т. (директор), Хмелюк А.П. (представник)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Радіопередавальний центр» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Державного підприємства «Радіопередавальний центр» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - ГУ ДФС у Київській області, позивач) з позовом до Державного підприємства "Радіопередавальний центр" (надалі - ДП "Радіопередавальний центр", відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 1169357,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказаний податковий борг виник на підставі самостійно задекларованих та несплачених сум та пені, тому податкова заборгованість відповідача становить 1169357,73 грн. У позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з наявністю у відповідача узгодженого податкового боргу та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України контролюючим органом було направлено рекомендованим листом на адресу ДП "Радіопередавальний центр" податкову вимогу форми "Ю" від 16.12.2016 № 7795-17.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено:

- стягнуто з Державного підприємства "Радіопередавальний центр" (код ЄДРПОУ 20571874, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вулиця Кутузова, буд. 6) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 1169357 (один мільйон сто шістдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят сім) грн. 73 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що до матеріалів справи долучено копії податкової вимоги від 16.12.2016 № 7795-17 та повідомлення про її вручення, проте з невідомих причин повідомлення про вручення не містить підпису особи, уповноваженої відповідачем на отримання кореспонденції, а лише прізвище, тобто встановити чи передане взагалі поштове відправлення, а якщо передане то кому, встановити неможливо. При цьому дата вручення згідно з відміткою у поштовому повідомленні 12.01.2016, тобто майже на рік раніше ніж дата видання вимоги. Крім того, відповідач зазначає, що дана справа не підпадає під жодну з ознак незначної складності, що визначені частиною 6 статті 12 КАС України, а тому підлягає розгляду в порядку загального судочинства. Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції на адресу відповідача не було надіслано ухвалу суду про відкриття провадження у справі та позовну заяву, що є підставою для скасування рішення суду.

В судовому засіданні представники відповідача (директор та адвокат) підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, з підстав викладених у скарзі та просили її задовольнити у повному обсязі, а саме, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача, у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що ДП "Радіопередавальний центр", зареєстроване за адресою: вулиця Кутузова, буд. 6, м. Бровари, Київська область, 07400, та знаходиться на обліку Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській обл.

Так, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за лютий 2016 р. За результатами перевірки, на підставі акта від 04.07.2016 № 323/10-06-12-01-09/20571874 (стор.104-105 том І) було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0003981201 (стор. 108 том І) на суму 170 грн.

Також посадовими особами Броварської ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за березень 2016р. За результатами перевірки, на підставі акту від 04.07.2016 № 337/10-06-12-01-09/20571874 (стор.106-107 том І) було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 №0003991201 на суму 170 грн. (стор. 109 том І).

Податкові повідомлення-рішення направлені ДП "Радіопередавальний центр" за адресою: вулиця Кутузова, буд. 6, м. Бровари, Київська область, 07400. Вказані поштові відправлення були вручені відповідачу 26.07.2016 (стор. 110 том І).

Відповідачем подано наступні декларації: від 17.09.2015, якою нараховано суму у розмірі 1261,00 грн; від 16.01.2016, якою нараховано суму у розмірі 25827,00 грн; від 18.02.2016, якою нараховано суму у розмірі 161,00 грн; від 17.11.2016, якою нараховано суму у розмірі 847,00 грн; від 02.03.2017, якою нараховано суму у розмірі 473,00 грн; від 18.03.2017, якою нараховано суму у розмірі 83,00 грн; від 13.04.2017, якою нараховано суму у розмірі 4310,00 грн; від 17.05.2017, якою нараховано суму у розмірі 400,00 грн. Всього з податку на додану вартість - 36396,33 грн.

Крім того, відповідачем подано податковий розрахунок земельного податку від 12.02.2015 № 9013661196, яким нараховано суму в розмірі - 313842,69 грн. (стор. 88 том І), в подальшому річна сума зобов`язання збільшена уточнюючим розрахунком від 09.04.2015 до 314655,80 грн (в рамках позовних вимог заборгованість по декларації, яка заявляється до стягнення - 131106,60 грн.).

Також, відповідачем подано податковий розрахунок земельного податку від 22.08.2016 № 9151270312, яким нараховано суму зобов`язання за 2016 рік, в розмірі - 1001384,21 грн. (стор. 96 том І). Всього заборгованість по земельному податку - 1 132 490,81 грн.

Відповідачем було подано розрахунок податкового зобов`язання з плати на користування надрами для видобування корисних копалин від 09.11.2015 № 9228822415, яким нараховано суму до сплати у розмірі - 87,59 грн (стор. 99-100 том І).

Крім того, відповідачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 16.02.2017 № 9270074962, в якій нараховано суму до сплати у розмірі 383,00 грн. (а.с.101). Всього з податку на прибуток - 383,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що контролюючим органом 16.12.2016 сформовано податкову вимогу за формою "Ю" № 7795-17 на загальну суму 1935529,13 грн. (стор. 111), яку було направлено на адресу ДП "Радіопередавальний центр". Вказане поштове повідомлення було вручено відповідачу (стор. 111 том І).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів оскарження в адміністративному або судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 06.07.2016 №0003981201 та від 06.07.2016 №0003991201. Крім того, судом першої інстанції під час розгляду справи не встановлено сплату відповідачем узгоджене зобов`язання з податкової заборгованості у розмірі 1169 357,73 грн.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Щодо посилання апелянта на те, що до матеріалів справи долучено копії податкової вимоги від 16.12.2016 № 7795-17 та повідомлення про її вручення, проте з невідомих причин повідомлення про вручення не містить підпису особи, уповноваженої відповідачем на отримання кореспонденції, а лише прізвище, тобто встановити чи передане взагалі поштове відправлення, а якщо передане то кому, встановити неможливо, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, доказом, що підтверджує отримання документів є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 (в редакції, яка діяла станом на 2017 рік) порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що контролюючим органом 16.12.2016 сформовано податкову вимогу за формою "Ю" № 7795-17 на загальну суму 1935529,13 грн. (стор. 111), яку було направлено на адресу ДП "Радіопередавальний центр" за адресою: вулиця Кутузова, буд. 6, м. Бровари, Київська область, 07400.

Згідно копії рекомендованого поштового повідомлення вбачається, що лист отримано «за довіреністю Диденко» « 12.06.16». Вказане поштове повідомлення було вручено відповідачу (стор. 111 том І).

Колегією суддів встановлено, що згідно відтиску штампа «Укрпошти» рекомендоване повідомлення було вручено 13.01.17, отже в даному випадку колегія суддів вважає, що представник відповідача, який отримував кореспонденцію допустив помилку в році отримання поштовою кореспонденції.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази направлення на адресу відповідача податкових повідомлень-рішень та на потовому повідомленні зазначено також прізвище особи, яка отримувала кореспонденцію за довіреністю та дату отримання, що апелянтом не заперечується (стор. 110 том І).

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку твердження апелянта не містить достатніх обґрунтувань та зводиться не стільки до наявності у справі не встановлених обставин та/або не досліджених доказів, або оцінки зібраних доказів з порушенням норм процесуального права, а виключно не погодження з рішенням судом та затягування розгляду справи.

Щодо посилання апелянта на те, що дана справа не підпадає під жодну з ознак незначної складності, що визначені частиною 6 статті 12 КАС України, а тому підлягає розгляду в порядку загального судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Обмеження щодо можливості розгляду справи в порядку спрощеного провадження наведені в положеннях ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України. При цьому розгляд справи в порядку спрощеного провадження допускає як з розгляд за участі, так і без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частина п`ята та шоста статті 262 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, що Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено у судове засідання на 18 грудня 2018 року о 16:00.

Отже, в даному випадку судом призначено до розгляду справу в спрощеному провадженні з викликом сторін, що не є порушенням норм процесуального права.

Щодо посилання апелянта, що судом першої інстанції не було надіслано на адресу відповідача Ухвали суду про відкриття провадження у справі та не надіслано копії позовної заяви, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями відповідача з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, що при поданні позовної заяви контролюючим орган надано до суду першої інстанції докази направлення відповідачу позовної заяви, згідно фіскального чека від 07.11.2018 ФН3000457572 (стор. 114 том І).

Отже, в даному випадку твердження відповідача про не направлення на його адресу позовної заяви є необґрунтованим.

Відповідно до частини 3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 4 цієї ж статті у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Частиною 8 статті 126 КАС України встановлено, що вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до частини 11 статті 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: вулиця Кутузова, буд. 6, м. Бровари, Київська область, 07400.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується апелянтом, що відповідач у судове засідання не прибув. Конверт, у якому повістку направлено відповідачу за адресою: вулиця Кутузова, буд. 6, м. Бровари, Київська область, 07400 було повернуто відправнику з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" (стор. 119 том І).

Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 від 25 квітнґя 2018 року зазначила, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю органу, а тому не може свідчити про порушення з його боку. Таку ж позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 щодо того, що належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає, що твердження апелянта про не отримання ним позовної заяви та ухвали суду першої інстанції є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи.

Щодо посилання апелянта на те, що позивачем подано позовну заяву з пропущення строку звернення до суду, оскільки податковий борг відповідача станом на 16.12.2016 становив і 169 357,73 грн, отже строк звернення до суду настав у березні 2017 року, колегія суддів не погоджується з даним твердженням, з наступних підстав.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня

Підпунктом 14.1.156, п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;

Згідно з пп. пп. 14.1.175, 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 100.1, п. 100.2 ст. 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 114.1 ст. 114 ПК України встановлено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає, що твердження апелянта є необґрунтованими та такими, що не підлягає врахуванню, оскільки контролюючим органом дотримано 1095 днів, з моменту узгодження податкового зобов`язання для звернення до суду з даним позовом.

Щодо посилання апелянта на те, що право користування на зазначені земельні ділянки належним чином не зареєстровано за відповідачем (з незалежних від відповідача причин) підстав для нарахування податкового боргу не було, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, що відповідачем подано до контролюючого органу податковий розрахунок земельного податку від 12.02.2015 № 9013661196, яким нараховано суму в розмірі - 313842,69 грн. (стор. 88 том І), в подальшому річна сума зобов`язання збільшена уточнюючим розрахунком від 09.04.2015 до 314655,80 грн (в рамках позовних вимог заборгованість по декларації, яка заявляється до стягнення - 131106,60 грн.).

Також, відповідачем подано податковий розрахунок земельного податку від 22.08.2016 № 9151270312, яким нараховано суму зобов`язання за 2016 рік, в розмірі - 1001384,21 грн. (стор. 96 том І). Всього заборгованість по земельному податку - 1 132 490,81 грн.

Згідно з пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем самостійно подавалися до контролюючого органу податкова звітність (уточнюючі розрахунки), а отже відповідач повинен сплачувати зобов`язання, які ним визначалися.

Щодо посилання апелянта на те, що останній неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування (Броварська міська рада) з метою забезпечення належного оформлення права постійного користування на земельні ділянки, проте ДП «РПЦ» отримував відмови, як підставу для не сплати податкових зобов`язань, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки борг виник з 2015 -2017 рік, а відповідач звернувся до органу місцевого самоврядування лише у 2018 році, отже в даному випадку останній повинен сплати узгоджені зобов`язання з земельного податку (пеню, штрафні санкції).

З аналізу норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації податкового законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Радіопередавальний центр» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови складено 23 січня 2023 року.