Постанова

від 23.01.2023 по справі 640/19401/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19401/21 Головуючий у І інстанції - Клочкова Н.В.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЕКСПО АТП» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вичинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЕКСПО АТП» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 1751-п від 03.03.2021 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРАНСЕКСПО АТП»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00391310704 від 21.05.2021 про завищення суми бюджетного відшкодування на 1 794 520, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції 448 630, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00391270704 від 21.05.2021 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 773, 00 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування всі необхідні дані для відшкодування з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЕКСПО АТП» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за грудень 2020 року в сумі 1 794 520, 00 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що податковим органом без будь-яких законних підстав видано наказ № 1751-п від 03.03.2021 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЕКСПО АТП», за результатами якої складено Акт позапланової документальної перевірки та в подальшому прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки в розрахунок суми бюджетного відшкодування не було враховано від`ємне значення, сформоване за операціями, передбаченими в п. 200.11 ст. 200 ПК України, позаяк свою господарську діяльність товариство розпочало лише у 2019 році.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у місті Києві № 1751-п від 03.03.2021 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРАНСЕКСПО АТП», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00391310704 від 21.05.2021, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00391270704 від 21.05.2021. В іншій частині у задоволені позову - відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом проведено позапланову невиїзну перевірку без законних на це підстав, що свідчить про незаконність прийнятих за наслідками проведення такої перевірки рішень.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначає, що контролюючим органом виконано всі вимоги, визначені Податковим кодексом України, а саме направлено наказ 1751-п від 03.03.2021 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРАНСЕКСПО АТП», однак документи були повернуті «за закінченням терміну зберігання», тобто незабезпечення позивачем отримання кореспонденції не тягне за собою обставин неналежного його повідомлення. Також, звертає увагу, що саме по собі оскарження наказу є неналежним способом захисту порушеного права позивача, оскільки він є реалізованим і вичерпав свою дію. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції досліджувались документі, які не були надані контролюючому органу, що не було враховано судом.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що у період з 11.03.2021 по 17.03.2021 Головним управлінням ДПС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЕКПО АТП» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2020 року

За результатом перевірки складено акт документальної позапланової перевірки від 18.03.2021 № 21609/26-15-07-04-02/43086589, яким встановлено порушення ТОВ «ТРАНСЕКСПО АТП» вимог п. 44.6 ст.44 та п. 85.2 ст. 85, п.198.6 ст. 198 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2020 року на суму 1 794 520, 00 грн, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за грудень 2020 року на суму 1 773, 00 гривень.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 21.05.2021. а саме: № 00391310707 щодо завищення суми бюджетного відшкодування на 1 794 520, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції 448 630, 00 грн та № 00391270704 щодо завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1 773, 00 грн.

Не погоджуючись із такими діями та рішеннями контролюючого органу та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень повною мірою не довів суду, що діяв правомірно.

Разом з тим, колегія суддів не може повною мірою погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 5.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Судом установлено, що Головним управління ДПС у місті Києві відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 11.02.2021 № 1277-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЕКСПО АТП» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість поточний рахунок платника податку за грудень 2020 року.

Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України операціями.

У такому випадку перевірка від`ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю за умови якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 808/2911/17.

Крім того, статтею 200 ПК України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України встановлено, що у строк, передбачений абз. 1 п. 76.3 ст. 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.11 ст. 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 цього Кодексу.

Наведені вище положення ПК України покликані запобігти зловживанням контролюючим органом у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Недотримання контролюючим органом вимог пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 ПК України є порушенням порядку проведення перевірки та самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акту, складеного за результатами такої перевірки.

Як установлено судом, в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року (рядок 20.2.1) позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2020 року в розмірі 1794 520 грн.

Позивач наголошує, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями за липень-серпень 2020 року.

При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що при розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2020 року позивачем не враховувалось від`ємне значення, сформоване за операціями, передбаченими в п. 200.11 ст. 200 ПК України.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у справі № 813/3175/15 зазначив наступне: «перевірка за пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України має відмінність, застосування якої залежить від того, чи заявлено платником податку відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Якщо так, для проведення перевірки необхідна наявність підстав, визначених у розділі V цього Кодексу. Якщо бюджетне відшкодування не заявлено - така вимога відсутня.».

Тобто, правильним є висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України), в якій розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

Отже, враховуючи, що при розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2020 року позивачем не враховувалось від`ємне значення, сформоване за операціями, передбаченими в п. 200.11 ст. 200 ПК України, у відповідача були відсутні визначені у пп. 78.1.8 п 78.1 ст. 78 ПК України підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРАНСЕКСПО АТП».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 460/2939/18, де судом також зазначено, що вживання в тексті норм пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 ПК України словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» наряду із «від`ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України умова перевищення 100 тис. гривень, як підстава для проведення позапланової документальної перевірки стосується від`ємного значення з податку на додану вартість, як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.

Таким чином, контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

З огляду на викладене, встановлені в цій справі обставини свідчать про відсутність передбачених п. 200.11 ст. 200 ПК України підстав для призначення позапланової документальної перевірки.

Крім того, податковим органом було направлено на адресу позивача наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.03.2021 № 1751-п, повідомлення від 09.03.2021 № 297/26-15-07-04-02 та лист про надання документів до перевірки від 09.03.2021 № 25550/І/26-15-07-04-02-14, однак, вказані документи не були вручені позивачу та повернуті до податкового органу, у зв`язку із: «закінченням терміну зберігання».

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з п.п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

При цьому, незважаючи на встановлену п. 79.3 ст. 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальної невиїзної перевірки, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Безпосередньо вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 821/1667/16, від 17.05.2022 у справі 640/32377/20.

Також, колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду у справі № 826/17123/18 від 02.02.2020, відповідно до якої Верховний Суд відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16, від 24.05.2019 у справі № 826/16221/15, від 03.10.2019 у справі №820/850/16, від 16.10.2019 у справі № 820/11291/15, від 22.11.2019 у справі №815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

У постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

Зважаючи на викладене у сукупності та враховуючи незаконність проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки ТОВ «ТРАНСЕКСПО АТП», результати якої оформлені актом перевірки від 18.03.2021, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини унеможливлюють виникнення правових наслідків такої перевірки, в тому числі визначення за її наслідками грошових зобов`язань з податку на додану вартість та зменшення оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням розміру задекларованого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, скасовуючи наказ Головного управління ДПС у місті Києві № 1751-п від 03.03.2021 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРАНСЕКСПО АТП», суд першої інстанції не врахував наступне.

Як вже зазначалось раніше оскаржуваний наказ було реалізовано шляхом проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 8.03.2021 № 21609/26-15-07-04-02/43086589.

На підставі акту перевірки контролюючим органом було сформовано податкові повідомлення рішення від 21.05.2021 № 00391310707 та № 00391270704.

В контексті наведених обставин слід зауважити, що питання можливості скасування в судовому порядку наказу, з огляду на факт вичерпання ним своєї дії та допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а також складення за результатами реалізації такого наказу податкових повідомлень-рішень, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17.

08.09.2021 Велика Палата Верховного Суду розглянула вказану справу та ухвалила постанову, в обґрунтування якої зазначила наступне.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що … за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію .

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням позиції Великої дійшла Палата Верховного Суду, дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині.

Рішення в частин відмовлених позовних вимог не переглядається, оскільки в цій частині воно не оскаржується.

Зі змісту ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 242, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у місті Києві № 1751-п від 03 березня 2021 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРАНСЕКСПО АТП» - скасувати.

Провадження у справі в цій частині - закрити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова