Постанова

від 23.01.2023 по справі 826/9902/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9902/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл Інжиніринг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл Інжиніринг», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2018 №00002211402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року адміністративний позов задоволено:

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2018 №00002211402, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновки акту перевірки грунтуються на підставі встановлених нереальних господарських операцій з ТОВ «Сайленс Прайм», не підтверджено придбання товару контрагентом, також посилається на матеріали досудового слідства.

У прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі представника відповідача.

Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Так, в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин.

З огляду на положення статті 311 КАС України, враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий у порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, суд приходить до висновку про можливість її розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл Інжиніринг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач неодноразово повідомлявся про апеляційний розгляд шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та копії апеляційної скарги за всіма наявними в матеріалах справи адресами позивача (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25А, корпус «г», офіс 201; 65104, місто Одеса, пр. Глушка академіка, 29). Однак, за вказаними адресами повертались поштові відправлення на адресу суду.

Також було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Шостого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 29.01.2018 по 02.02.2018 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Сайленс Прайм» за серпень 2016 року за результатами якої складено акт від 09.02.2018 № 42/26-15-14-02-05/35198717, яким встановлено наступне.

Згідно наданих до перевірки документів, встановлено що ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару (обладнання) від 08.08.2016 № 130086 з ТОВ «Сайленс Прайм» (Постачальник).

На підставі вищезазначеного Договору ТОВ «Сайленс Прайм» відвантажено ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» пульт контролю та управління загальнокотельний АЩКК, на що виписано наступну видаткову накладну: від 31.08.2016 №11 на загальну суму 384 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 64 000,00 грн.

В акті зазначено, що суми податку на додану вартість за зазначеної податковою накладною включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідні періоди.

ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Сайленс Прайм» оплату за відвантажений товар в сумі 86 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 14 400,00 грн., по наступним платіжним дорученням: від 09.09.2016 на загальну суму 38 400,00 грн., від 03.10.2016 на загальну суму 48 000,00 гривень.

Станом на 31.10.2016 кредиторська заборгованість становить 297 600,00 гривень.

В акті перевірки зафіксовано, що останній звіт ТОВ «Сайленс Прайм» подано за вересень 2016 року.

Також в акті зазначено, що в ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, а саме: Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що СВ ФР ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017041640000002 від 12.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. І ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що особи, перебуваючи на території Дніпропетровської області у період з грудня 2015 року по теперішній час створили ряд фіктивних підприємств, в т.ч. і ТОВ «Сайленс Прайм» і використовуючи реквізити яких та шляхом складання завідомо неправдивих документів фінансово-господарської діяльності, в порушення норм Податкового кодексу України, сприяють службовим особам третіх осіб у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Згідно наданих 26.01.2017 ОСОБА_1 пояснень, він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ТОВ «Сайленс Прайм».

Відтак, за результатами проведеної перевірки зроблено висновок про те, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено:

завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 3207,00 грн., у т.ч. за серпень 2016 року у сумі 3207,00 грн.;

заниження податку на додану вартість на загальну суму 60 793 грн., в тому числі за серпень 2016 року у сумі 60 793 гривень.

На підставі акту перевірки від 09.02.2018 № 42/26-15-14-02-05/35198717 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2018 №00002211402, яким ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 75991,00 грн., - за основним платежем 60 793,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями 15 198,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України віл 23.05.2018 № 17757/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.02.2018 №00002211402, без змін. .

Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що відповідачем не спростовується факт постачання обладнання контрагентом позивачу, а факт його поставки саме вищезгаданим контрагентом позивача підтверджується вищезгаданою сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, що у свою чергу не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, враховуючи також факт оплати позивачем товарів/послуг у складі якої також сплачено ПДВ у ціні товару, виходячи з того, що проведення таких операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, його основним видам діяльності, слід дійти висновку про відсутність підстав вважати отриманий позивачем товар безоплатно отриманими, на чому ґрунтуються висновки відповідача в акті перевірки, оскільки між учасниками спірних операцій укладені оплатні угоди, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до вказаних операцій положень 14.1.13. ПК України. У даному випадку відсутні підстави для висновку щодо нездійснення спірних операцій контрагентом позивача, що у свою чергу вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржуваного рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частиною другою статті 9 Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, з системного аналізу приписів Закону № 996-ХІV та Положення № 88 від 24.05.1995 вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

З матеріалів справи, що ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару (обладнання) від 08.08.2016 № 130086 з ТОВ «Сайленс Прайм» (Постачальник).

На підставі вищезазначеного договору ТОВ «Сайленс Прайм» відвантажено ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» пульт контролю та управління загальнокотельний АЩКК, на що виписано наступну видаткову накладну: від 31.08.2016 №11 на загальну суму 384 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 64 000,00 грн.

ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Сайленс Прайм» оплату за відвантажений товар в сумі 86 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 14 400,00 грн., по наступним платіжним дорученням: від 09.09.2016 на загальну суму 38 400,00 грн., від 03.10.2016 на загальну суму 48 000,00 гривень.

На підтвердження факту реального виконання господарських операцій з ТОВ «Сайленс Прайм» позивачем у ході проведення перевірки було надано контролюючому органу належним чином оформлені у встановленому законом порядку копії документів первинного бухгалтерського обліку.

Також матеріалами справи підтверджено реалізацію позивачем товару, позивачем до матеріалів справи надано договір від 26.08.2016 № 26-2608/16-1, укладений між ТОВ « 703 Металообробний завод котельного обладнання» (Замовник) та ТОВ «Ітеа-Груп» (Підрядник) (нова назва ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг»), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник, в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені Договором роботи, а саме: поставку електротехнічного обважнення та обладнання КВП та А, монтаж системи електрозабезпечення та системи комплексної автоматизації, проведення пусконалагоджувальних робіт згідно затвердженої проектної документації по 1 черзі будівництва з «Реконструкції тилового пункту ТП-9 з технічним переоснащенням під котельню по вул. Томилівська, 50В в місті Біла Црква Київської області. До вказаного договору долучено: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які загалом складають 879 507,20 грн., у т.ч. ПДВ 146 584,53 грн., акт б/н вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, в якому пунктом 1 також передбачений пульт контролю та управління загальнокотельний АЩКК за ціною 399079,63 грн., який і було придбано ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» у ТОВ «Сайленс-Прайм» згідно договору купівлі-продажу товару (обладнання) від 08.08.2016 № 130086 (том 1 а.с. 53-56) за ціною 384 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 64 000,00 грн.

Тобто, як вірно встаноив суд першої інстанції, ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» надано докази постачання придбаного у ТОВ «Сайленс-Прайм» товару (обладнання) «Пульт контролю та управління загальнокотельний АЩКК» по ланцюгу постачання, а саме: в подальшому ТОВ « 703 Металообробний завод котельного обладнання», що свідчить про досягнення економічної вигоди.

Аналізуючи зміст акту перевірки, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем фактично не заперечується надання позивачем первинних документів, не вказано наявність недоліків останніх чи їх невідповідність приписам Податкового кодексу та законодавчим нормам щодо бухгалтерського обліку.

В той же час, висновки, які стали підставою в подальшому для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на узагальненій податковій інформації, та зводяться до відсутності у контрагентів необхідних ресурсів, обсягів основних засобів та, зокрема, трудових ресурсів, відсутності інформації про транспортування товару та не підтвердження джерела походження придбаного товару.

При цьому, відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність у контрагента позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, колегія суддів зазначає, що доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

До того ж, надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу щодо наявної в нього вищевказаної податкової інформації, колегія суддів звертає увагу, що така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Так, інформація, що наявна в інформаційних базах даних ДПС чи надана іншими контролюючими органами, на яку посилається контролюючий орган, не заслуговує на увагу, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція щодо можливості використання податкової інформації була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 820/329/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17 та інших.

До того ж, згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою, та була неодноразово викладена, зокрема, у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19, законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Таким чином, в межах спірних правовідносин доводи податкового органу зводяться фактично до використання наявної податкової інформації, а також тверджень про відсутність у контрагента позивача трудових і матеріально-технічних ресурсів, які були спростовані вище. У свою чергу, контролюючим органом не наведено жодних переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі.

Необгрунтованим є посилання відповідачана посилання податкового органу на те, що остання податкова звітність контрагентом позивача подана за вересень 2016 року, оскільки взаємовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «Сайленс Прайм» відбувалися у серпні 2016 року, відповідно, за який ТОВ ««Сайленс Прайм» подавалась податкова звітність, що не заперечується податковим органом.

Отже, наведені податковим органом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

Більш того, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зокрема, відзначається, що не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки лише з посиланням на обсяг матеріальних та трудових ресурсів контрагентів позивача по ланцюгу постачання, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 802/1155/17-а, від 11 червня 2018 року у справі № 826/4565/14, від 18 травня 2018 року у справі № П/811/1508/16, від 03 квітня 2018 року у справі № 2а-7462/10/2170, від 07 березня 2018 року у справі № 804/3420/16.

При цьому, як вже було зазначено вище, ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» придбало у ТОВ «Сайленс Прайм» товар, в подальшому реалізовано ТОВ « 703 Металообробний завод котельного обладнання».

Щодо посилань контролюючого органу на пояснення директора контрагента ОСОБА_1 , що, на думку апелянта, свідчить про нереальність господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Більше того, зі змісту пояснень директора контрагента ОСОБА_1 неможливо встановити за яких обставин та в рамках якого кримінального провадження відібрано пояснення, а також чи триває на цей час досудове кримінальне розслідування або є такий, що набрав законної сили вирок, постановлений у кримінальній справі.

Ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленс Прайм» відсутня.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій, доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За встановлених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки висновки контролюючого органу сформовані лише на підставі податкової інформації, а не безпосередньо наданих позивачем первинних документах.

Крім того, Головне управління ДПС у місті Києві в апеляційній скарзі обмежилось лише викладом обставин та норм права, проте не зазначили та не обґрунтували, у чому саме полягає неправильне застосування або порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга містить інформацію, відображену в акті перевірки, і при цьому, доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл Інжиніринг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма