КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 759/21528/20 Головуючий у І інстанції -Шум Л.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/12023/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «АГРАРІ» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,-
встановив:
У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «СГ «ТАС» (приватне) про стягнення майнової шкоди за пошкоджений автомобіль в розмірі 290 222, 37 грн та 2 500, 00 грн витрат на проведення оцінки (розміру збитків) пошкодженого майна.
Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що 31 серпня 2020 року о 15 годині 11 хвилин в місті Києві по КП «Водогін» перехрестя за участі водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «RENAULT LOGAN» державний номерний знак НОМЕР_1 та водія автомобіля «JEEP GRAND CHEROKEE» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ «АГРАРІ», трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Позивач зазначав, що працівниками патрульної поліції 31.08.2020 року відносно громадянина ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а 13 жовтня 2020 року Оболонським районним судом міста Києва винесено постанову №756/12451/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 340, 00 грн. В мотивувальній частині постанови зазначено, що ОСОБА_1 при виїзді з другорядної дороги, позначеної знаком 2.1. «Дати дорогу», не надав переваги в русі автомобілю марки «JEEP GRAND CHEROKEE» д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив вимоги Правил дорожнього руху, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками.
Позивач зазначав, що транспортний засіб «RENAULT LOGAN» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував відповідач, застрахований у АТ «Страхова група «ТАС», на підтвердження чого ним надано поліс №АО/5069544 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.09.2019 року. Відповідно до умов полісу АТ «СГ «ТАС» за шкоду, завдану майну потерпілого, відшкодовує 100 000, 00 грн. Згідно Розпорядження Нацкомфінпослуг №163 від 07.02.2019 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» збільшено ліміт за шкоду, заподіяну майну, з 100 000, 00 грн. на 130 000, 00 грн.
Позивач зазначав, що товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРІ» у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на адресу АТ «СГ «ТАС» (приватне) було подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про страхове відшкодування. 20.11.2020 року АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснило позивачу страхове відшкодування за полісом №АО/5069544 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.09.2019 року в розмірі 130 000, 00 грн.
Вказував, що на замовлення ТОВ «АГРАРІ» суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 здійснено оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) «JEEP GRAND CНEROKEE» державний номерний знак НОМЕР_2 , про що складено звіт №18/09/20 від 15.09.2020. Відповідно до звіту №18/09/20 від 15.09.2020 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу «JEEP GRAND CНEROKEE» державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку становить 420 222, 37 грн. Відтак, позивач зазначає, що з врахуванням проведеного страхового відшкодування - 130 000, 00 грн, розмір матеріального збитку становить 290 222, 37 грн.
Також позивач зазначав, що поніс витрати в розмірі 2 500, 00 грн за надані послуги суб`єктам оціночної діяльності ОСОБА_2 щодо проведення оцінки вартості збитку нанесеного позивачу в результаті пошкодженого колісного транспортного засобу.
Вказував, що 18.11.2020 року на адресу відповідача було направлено вимогу щодо огляду пошкодженого автомобіля до 01.12.2020 року із залученням суб`єкта оціночної діяльності для встановлення розміру майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та вимога щодо відшкодування майнової шкоди. Також позивач зазначає, що 24.11.2020 року було повторно направлено відповідачу вимогу щодо відшкодування збитків в розмірі 290 222, 37 грн та 2 500, 00 грн витрат на проведення оцінки пошкодженого автомобіля, також повторно запропоновано оглянути пошкоджений автомобіль до 01.12.2020 року, однак відповідачем не відшкодовано завдані збитки.
Також позивач зазначав про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000, 00 грн та посилається на подані суду документи, які підтверджують понесені витрати.
Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача майнову шкоду за пошкоджений автомобіль в розмірі 290 222, 37 грн, 2 500, 00 грн витрат на проведення оцінки (розміру збитків) пошкодженого майна та судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІ» майнову шкоду за пошкоджений автомобіль в розмірі 290 222, 37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІ» витрати на проведення оцінки (розміру збитків) пошкодженого майна в розмірі 2 500, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІ» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІ» судовий збір в розмірі 4 391, 00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити частково стягнувши з нього на користь позивача майнову шкоду в розмірі 66 481,99 грн і залишити решту позовних вимог без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду ухвалене з порушеннями норм матеріального і процесуального права. Вказує, що не погоджується зі складеним на замовлення позивача Звітом №19/09/20 від 15.09.2020 року, який значно відрізняється від звіту складеного на замовлення АТ «СГ «ТАС» від 23.09.2020 року №6487. Вказує, що розбіжності у звіті виникли у зв`язку з різним підходом оцінювачів до застосування коефіцієнту фізичного зносу на вузли та деталі, що підлягають заміні. Вказує, що при розгляді справи в суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення у справі авто товарознавчої експертизи у зв`язку з істотними розбіжностями у Звітах, однак судом першої інстанції було відмовлено у його задоволенні.
Вказує, що позивачем не проведено ремонті роботи по відновленню транспортного засобу, а отже зобов`язання зі сплати ПДВ виникають лише внаслідок фактичного надання (отримання) послуг із проведення такого ремонту за умови, що виконавець такої послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку проведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, відповідні податкові зобов`язання не виникають.
Окрім іншого зазначає, що про підготовчі судові засідання у справі належним чином не повідомлявся, що вбачається із повернутих конвертів із поштовою кореспонденцією (у тому числі - повістками), які направляли йому до закриття підготовчого провадження (ще під час стадії підготовчого провадження та до початку розгляду справі по суті). Так, як слідує з матеріалів справи, зазначені рекомендовані поштові направленні: поверталися до суду із відмітками «Повертається», «За закінченням терміну зберігання» «Інші причини» тощо. Окрім цього, зворотні повідомлення з даних листів також не містять розписок про їх отримання Відповідачем чи його представниками.
Більше того, про існування цивільної справи № 759/21528/20 за позовом до нього про відшкодування майнової шкоди Відповідач на стадії підготовчого провадження взагалі не знав та не був повідомлений відповідним до вимог цивільного процесуального законодавства чином, позаяк тоді ним не було отримано ні судових повісток, ні копії позовної заяви, ні належним чином посвідченої копії Ухвали суду від 10.12.2020 року про відкриття провадження у справі, ні навіть Ухвали суду від 28.09.2021 року про закриття підготовчого провадження у справі.
Про наявність цивільної справи № 759/21528/20 дізнався лише у жовтні 2021 року шляхом виконання запиту у інформаційній таблиці електронної системи «Стан розгляду справ» офіційного веб-порталу судової влади України, виявлення факту існування цивільної справи № 759/21528/20 за позовом про відшкодування із Відповідача шкоди та ознайомлення із текстом судових рішень (ухвал), постановлених судом по даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 31 серпня 2020 року в місті Києві по КП «Водогін» перехрестя за участі водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «RENAULT LOGAN» державний номерний знак НОМЕР_1 та водія автомобіля «JEEP GRAND CHEROKEE» державний номерний знак НОМЕР_2 трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Судом встановлено, що 31.08.2020 року працівниками патрульної поліції відносно громадянина ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року №756/12451/20 винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано відповідача.
Власником транспортного засобу «JEEP GRAND CHEROKEE» державний номерний знак НОМЕР_2 є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Між відповідачем та АТ «СГ «ТАС» (приватне) було укладено договір добровільного страхування №АО/5069544 від 24.09.2019 року, предметом якого було майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням транспортним засобом «RENAULT LOGAN» державний номерний знак НОМЕР_1 .
20.11.2020 року АТ «СГ «ТАС» здійснило позивачу страхове відшкодування за полісом №АО/5069544 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.09.2019 року в розмірі 130 000, 00 грн, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до наданого позивачем Звіту №18/09/20 від 15.09.2020 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) «JEEP GRAND CНEROKEE» державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку становить 420 222, 37 грн. Відповідно до рахунку-фактури №11/09/20 від 11.09.2020 та платіжного доручення №11014 від 30.11.2020 року позивач здійснив суб`єкту оціночної діяльності оплату в розмірі 2 500, 00 грн за послугу з оцінки вартості збитку транспортного засобу.
Листом від 18.11.2020 року та від 24.11.2020 року позивач звертався до відповідача щодо погашення майнової шкоди та з пропозицією здійснити огляд пошкодженого транспортного засобу із залученням суб`єкта оціночної діяльності. Так, в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем 24.11.2020 року листа позивача від 18.11.2020 року.
Суд першої інстанції дослідивши поданий позивачем Звіт №18/09/20 від 15.09.2020 року, не вбачав підстав ставити під сумнів здійснений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 розрахунок вартості матеріального збитку і прийшов до висновку про стягнення з відповідача матеріальних збитків в розмірі 420 222.37 грн., які були визначені відповідно до звіту.
Однак з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувся до суду із метою стягнення із Відповідача на свою користь відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди (вартістю матеріального збитку) та розміром страхового відшкодування, здійсненим страховиком цивільно-правової відповідальності Відповідача за полісом ОСЦПВВНТЗ.
Позивач заявляв позовні вимоги про стягнення із Відповідача 290 222,37 грн майнової шкоди, при цьому беручи за основу як доказ розміру заподіяного йому збитку складений на замовлення Позивача Звіт № 18/09/20 від 15.09.2020 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного Позивачеві у зв`язку із пошкодженням належного йому на праві приватної власності ТЗ «JEEP GRAND CHEROKEE», р.н. НОМЕР_4 , становить 420 222,37 грн.
На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, на момент настання: ДТП була застрахована відповідно до умов дійсного на дату ДТП Полісу ОСЦПВВНТЗ. № АО/5069544, виданого Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», у межах страхової суми (ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб), що становить 130 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання, страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Так, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ніш огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Зі Страхового акта № 26419/01/920 від 16.11.2020 року слідує, що страховик (AT «СГ «ТАС» (приватне)) у свою чергу здійснив на користь Позивача виплату страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності страховика (130 000,00 грн.), однак при цьому страховик здійснював розрахунок розміру страхового відшкодування не на підставі складеного на замовлення Позивача Звіту № 18/09/20 від 15.09.2020 року, а на підставі проведеної на замовлення страховика експертизи (оцінки), за результатами якої СОД ОСОБА_3 10.09.2020 року було оглянуто пошкоджений транспортний засіб і складено (сформовано) Звіт № 6487 від 23.09.2020 року.
Згідно зі складеним на замовлення страховика Звітом № 6487 від 23.09.2020 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Jeep Grand Cherokee», р.н. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного власникові зазначеного транспортного засобу, з урахуванням ПДВ на запасні частини складає 228 899,20 грн.; відповідно до Страхового акта № 26419/01/920 від 16.11.2020 року, складеного на основі Звіту № 6487 від 23.09.2020 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власникові зазначеного транспортного засобу, без урахування ПДВ на запасні частини складає 196 481,99 грн.
Отже, із наведеного вбачається, що згідно зі Звітом вих. №6487 від 23.09.2020 року, складеним на замовлення AT «СГ «ТАС» (приватне), розмір заподіяного Позивачеві матеріального збитку складає 196 481,99 грн.; а згідно зі складеним на замовлення Позивача Звітом № 18/09/20 від 15.09.2020 року розмір заподіяного Позивачеві матеріального збитку у свою чергу складає 420 222,37 грн.: що свідчить про наявність значних, суттєвих відмінностей між зробленими розрахунками розміру матеріального збитку страховиком і Позивачем, і відтак - виникає сумнів у неупередженості змісту складеного на замовлення Позивача Звіту № 18/09/20 від 15.09.2020 року.
Встановлено, що наведені розбіжності виникли у зв`язку із різним підходом оцінювачів до застосування коефіцієнту фізичного зносу на вузли та деталі, що підлягають заміні.
Оцінювачем, що складав Звіт вих. №6487 від 23.09.2020 року на замовлення страхової компанії, було застосовано коефіцієнт фізичного зносу на вузли та деталі, що складає 0,33. Відтак вартість матеріального збитку без ПДВ була розрахована оцінювачем як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та не включає в себе величини втрати товарної вартості.
Натомість оцінювачем, що складав Звіт № 18/09/20 від 15.09.2020 року на замовлення Позивача, було помилково застосовано коефіцієнт фізичного зносу на вузли та деталі, що складає (Ц) (по суті, не здійснювалося застосування коефіцієнту та зменшення вартості вузлів і деталей, що підлягають заміні, з урахуванням їх зношеності). Відтак вартість матеріального збитку була розрахована оцінювачем як і вартість відновлювального ремонту із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу, що дорівнює нулю та, як наслідок, додатково включає в себе величину втрати товарної вартості.
Відповідно до п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення коефіцієнту фізичного зносу Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не, перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів; спеціальних КТЗ, спеціачізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів;; напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Водночас п. 7.39 Методики визначив, що існують винятки із правил нарахуванні зносу за ознакою строку експлуатації ТЗ, у тому числі винятками стосовно використанні зазначених вимог (випадки, коли Фізичний знос може нараховуватися на деталі та вузли ТЗ, строк експлуатації якого є меншим за 7 років) є. зокрема:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлюваним ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6розділу І цієї Методики;
Ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Крім цього, відповідно до Методики величина втрати товарної вартості (далі - ВТВ) це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Згідно з п. 8.6.2. Методики величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо, зокрема:
а) строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництві країн СНД, 7 років - для інших КТЗ;
б) легкові автомобілі експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний (середньостатистичний) нормативний), а строк експлуатації перевищує:
3,5року - для КТЗ виробництва країн СНД;
5 років - для інших КТЗ;
в) строк експлуатації вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів перевищує 3 роки для КТЗ виробництва країн СНД та 4 роки - для інших КТЗ;
г) строк експлуатації мототехніки перевищує 5 років;
ґ) відбулася заміна кузова до оцінюваних пошкоджень;
д) складові частини КТЗ раніше піддавалися відновлювальному ремонту або пофарбуванню повному, зовнішньому, частковому (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень, відповідно до пункту 1.6розділу І цієї Методики);
е) потрібна заміна окремих складників, що не потребують пофарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо). Якщо, крім зазначених складників, пошкоджено складові кузова та оперення, розрахунок величини ВТВ повинен ураховувати всі пошкодження складників у комплексі;
є) складові частини КТЗ мають наскрізні корозійні пошкодження або корозійні пошкодження, що призвели до зниження витривалості і міцності матеріалу їх виготовлення;
ж) КТЗ раніше був аварійно пошкоджений;
з) складові частини оперення кузова, кабіни мають пошкодження деформацією, за винятком такш, що можуть бути усунені методом видалення вм 'ятин без пофарбування та підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу І цієї Методики;
и) КТЗ був виданий громадянинові безоплатно через органи соціального захисту населення (крім випадків, коли нарахування ВТВ здійснюється за завданням особи або органу, яка (який) призначила(в) експертизу);
і) визначається коефіцієнт фізичного зносу для складників КТЗ відповідно до вимог пункту 7.44 розділу VII цієї Методики.
Зі змісту дослідницької частини та додатків складеного на замовлення страховика Звіту вих. №6487 від 23.09.2020 року вбачається, що оцінювачем було застосовано коефіцієнт фізичного зносу 0,33 на вузли та деталі, які підлягають заміні, з огляду на факт того, що складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ вже до цього відновлювали ремонтом ще до ДТП, спричиненого Відповідачем. Це, зокрема, слідує із застосування оцінювачем 10% зменшення ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації за фактором «Кузовні складові КТЗ відновлювалися ремонтом» з чинником «У разі відновлення трьох і більше складових кузова». Тому оцінювачем було розраховано вартість матеріального збитку як вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,33 у розмірі 228 899,20 грн. з врахуванням податку на додану вартість та 196 481,99 грн. без врахування такого (величина втрати товарної вартості не розраховувалася й не включалася з огляду на окреслені вище причини).
Зі змісту складеного на замовлення Позивача Звіту № 18/09/20 від 15.09.2020 року навпаки випливає, що оцінювачем було очевидно помилково проігноровано наявність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу, відтак оцінювач його не враховував при розрахунку розміру завданого матеріального збитку, виходячи з та посилаючись на те, що строк експлуатації автомобіля на дату заподіяння шкоди не перевищив 7 років (хоча в даному випадку наявні виключення, передбачені п. 7.39 Методики, якими встановлено виняткові випадки для обов`язкового нарахування зносу за наявних обставин). Тому оцінювачем було розраховано вартість матеріального збитку як вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням] коефіцієнту фізичного зносу 0,0 (без застосування коефіцієнту фізичного зносу) у розмірі 420 222,37 грн., у тому числі з безпідставним включенням до суми збитку величини втрати товарної вартості у розмірі 43 777,78 грн.
Утім відомості, що відображені у складеному на замовлення Позивача Звіті № 18/09/20 від 15.09.2020 року щодо наявності підстав для розрахунку ВТВ й врахування вартості деталей без коефіцієнту фізичного зносу, не відповідають дійсності, бо як слідує із витягу з програмного забезпечення «AudaHistory» щодо історії Проведених автотоварознавчих оглядів та оцінок КТЗ (є складовою комплексних комп`ютерних програм для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Audatex М21», «Audatex М95», «AudaShare» (Німеччина), офіційно визначених Додатком 8 Методики як рекомендовані' нормативно-правові акти, методична, довідкова література та комп`ютерні бази даних з програмним забезпеченням для використанні при здійсненні товарознавчої оцінки колісних транспортних засобів), транспортний засіб «JEEP GRAND CHEROKEE», р.н. НОМЕР_2 (з відповідним ідентифікаційним серійним номером кузова/шасі), не просто зазнавав пошкоджень, а був фізично (тотальної знищений (конструктивно загиблий), ще задовго до ДТП від 31.08.2020 року, та вже був унаслідок і за результатами цього знищення попередньо відновлений ремонтом із заміною деталей.
Це випливає із відомостей про огляд ТЗ, проведений від 14.05.2019 року, та о переліку заподіяних транспортному засобові пошкоджень на ту дату, які пізніше були усунуті ремонтом із заміною кузовних елементів.
Окрім того, як видно з матеріалів справи огляд від 14.05.2019 року проводив той самий оцінювач, що й огляд від 11.09.2020 року, за результатами якого на замовлення Позивача було складено Звіт № 18/09/20 від 15.09.2020 року. Тому оцінювач Позивача не міг не знати про наявність попередніх пошкоджень та заміни деталей, однак, у порушення законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, не вказав про наявність підстав для застосування коефіцієнту Фізичного зносу на вузли та деталі для зменшення їх оціненої вартості і також додатково все одно нарахував величину втрати; товарної вартості КТЗ, чим збільшив розрахований розмір заподіяного Позивачеві матеріального збитку.
Враховуючи викладене доводи апеляційної скарги стосовно того що він не погоджується зі складеним на замовлення позивача Звітом №19/09/20 від 15.09.2020 року, який значно відрізняється від звіту складеного на замовлення АТ «СГ «ТАС» від 23.09.2020 року №6487 та те, що розбіжності у звіті виникли у зв`язку з різним підходом оцінювачів до застосування коефіцієнту фізичного зносу на вузли та деталі, що підлягають заміні апеляційний суд приймає як обґрунтовані.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не проведено ремонті роботи по відновленню транспортного засобу, а отже зобов`язання зі сплати ПДВ виникають лише внаслідок фактичного надання (отримання) послуг із проведення такого ремонту за умови, що виконавець такої послуги є платником ПДВ, апеляційний суд зазначає наступне.
Зобов`язання зі сплати ПДВ виникають лише внаслідок Фактичного надання (отримання) послуг із проведення такого ремонту зі умови, що виконавець такої послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ. відповідні податкові зобов`язання не виникають.
При цьому зі змісту матеріалів справи вбачається, що у дійсності Позивачем не було проведено відновлювальний ремонт транспортного засобу, окрім того жодних документів, жодних належних та допустимих доказів (акт виконаних робіт та квитанція про його оплату) стороною Позивача не було надано до суду разом із позовною заявою. Тому, відповідно, Позивачем не було понесено витрати на сплату податку на додану вартість, відтак відсутні підстави для стягнення вказаних сум з Відповідача.
Згідно з п. «а», «б» ч. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місці постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Частиною 188.1 ст. 188 ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Отже, такі зобов`язання зі сплати ПДВ виникають лише внаслідок фактичного надання (отримання) послуг із проведення такого ремонту за умови, що виконавець такої послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку непроведения фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, відповідні податкові зобов`язання не виникають.
Наведене випливає також із приписів ч. 2 ст. 1192 ЦК України. Утім із матеріалів справи не вбачається понесення Позивачем витрат на оплату вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу і відповідно - понесення Позивачем витрат на сплату податку на додану вартість у зв`язку із включенням виконавцем ремонту до складу загальних витрат суми ПДВ. Тому вимоги про стягнення завданих в результаті пошкодження ТЗ збитків, у яких враховано ПДВ, без проведення реального (фактичного) ремонту і понесення відповідних витрат Позивачем не можуть підлягати задоволенню.
Окрім того, зважаючи на зміст вказаних норм, за аналогічними правилами розраховується навіть відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку із пошкодженням транспортних засобів страховиками за полісами ОСЦПВВНТЗ: розмір страхового відшкодування завжди зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість за умови, якщо відшкодування здійснюється на рахунок потерпілої особи і відсутні докази проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, оскільки потерпілою особою не було понесено витрат зі сплати сум податку на додану вартість; і лише після того, як будуть надані докази понесення відповідних витрат на здійснення відновлювального ремонту та реальну сплату ПДВ, страховиком відшкодовуються ці витрати (про це прямо вказує зміст ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Водночас зі змісту матеріалів справи та наведеного вбачається, що у дійсності Позивачем не було проведено відновлювальний ремонт транспортного засобу із заміною деталей, оскільки жодних документів (акт виконаних робіт та квитанція про його оплату) стороною Позивача не надавалися до суду разом із позовною заявою. Тому відповідно Позивачем не було понесено витрати на сплату податку на додану вартість, а відтак відсутні підстави для розрахунку розміру матеріального збитку з урахуванням ПДВ на деталі, які підлягають заміні, і для стягнення вказаних сум із Відповідача.
Враховуючи викладене в цій частині доводи апеляційної скарги також є обґрунтованими.
Як видно з матеріалів справи відповідач про підготовчі судові засідання у справі належним чином не повідомлявся, що вбачається із повернутих конвертів із поштовою кореспонденцією (у тому числі - повістками), які направляли йому до закриття підготовчого провадження (ще під час стадії підготовчого провадження та до початку розгляду справі по суті). Так, як слідує з матеріалів справи, зазначені рекомендовані поштові направленні: поверталися до суду із відмітками «Повертається», «За закінченням терміну зберігання» «Інші причини» тощо. Окрім цього, зворотні повідомлення з даних листів також не містять розписок про їх отримання Відповідачем чи його представниками.
В матеріалах справи відсутні відомості , що Відповідач на стадії підготовчого провадження був повідомлений відповідним до вимог цивільного процесуального законодавства чином.
Відсутні також в матеріалах справи і відомості стосовно отримання відповідачем ухвали суду від 10.12.2020 року про відкриття провадження у справи та ухвали суду від 28.09.2021 року про закриття підготовчого провадження у справі.
А отже враховуючи викладене відповідач був позбавлений можливості скористатись своїми правами на стадії підготовчого провадження у справі.
Тому доводи апеляційної скарги в частині не належного повідомлення відповідача про розгляд справи на стадії підготовчого провадження у справі теж обґрунтовані.
Окрім іншого відповідно до ст. 34.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» саме у страховика виникає обов`язок з відшкодування вартості оцінки збитку, а не у заподіювана шкоди, і тільки у конкретних випадках. Так відповідно до положень цієї статті лише якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження), (виключно у такому разі за визначених обставин потерпілий має право на складання своєї оцінку збитку і вимагати стягнення її вартості - саме із страховика), а отже позовні вимоги до відповідача в частині стягнення 2500 грн витрат на проведення оцінки пошкодженого майна не підлягають до задоволення, оскільки на замовлення АТ «СГ «ТАС» було зроблено Звіт №6487 від 23.09.2020 року
Враховуючи вище викладене апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення майнової шкоди у розмірі 66 481,99 грн визначеної відповідно до Звіту складеного на замовлення АТ «СГ «ТАС» від 23.09.2020 року №6487, оскільки Звіт складений з застосуванням вірного коефіцієнту фізичного зносу на вузли та деталі, що підлягають заміні.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем було заявлено позовні вимоги майнового характеру на суму 292 722.37 грн., а апеляційним судом задовольняється позов на суму 66 481,99 грн., а отже судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро «Малеванчук та партнери» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №02/11 від 02.11.2020 року та Додаткову угоду №1 від 02.11.2020 року до Договору. На підтвердження наданих позивачу послуг між ТОВ «АГРАРІ» та АБ «Малеванчук та партнери» складено акт №18/12/20 від 18 грудня 2020 року прийому-передачі наданих послуг на суму 4 500, 00 грн,. Позивачем здійснено оплату наданих послуг в розмірі 7 000, 00 грн згідно рахунку №18/12 від 18.12.2020 року на суму 4 500, 00 грн та рахунку №07/10 від 07.10.2021року на суму 2 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №11126 від 21.12.2020 року та №12212 від 12.10.2021 року. Окрім іншого позивач сплатив 4391 грн судового збору за подачу позовної заяви, які теж покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи повинен бути покладений на відповідача та складає -1005,5 грн., а витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1603 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов Товариства з обмежено відповідальністю «АГРАРІ» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІ» майнову шкоду за пошкоджений автомобіль в розмірі 66 481,99 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІ» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1603 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІ» судовий збір в розмірі 1005,5 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.12.2022 |
Оприлюднено | 26.01.2023 |
Номер документу | 108566514 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої майну фізичних або юридичних осіб |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Гуль В'ячеслав Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні