Рішення

від 07.12.2022 по справі 760/26914/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/26914/19 2/760/3890/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омелько Г.Т.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ СИСТЕМ" про стягнення заборгованості за договором, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ СИСТЕМ" про стягнення заборгованості за договором та просить суд стягнути з ТОВ "ФАВОРИТ СИСТЕМ" на його користь заборгованість за договором №04/05/16 від 04.05.2016 в сумі 4753000,00 грн. та понесені судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 04 травня 2016 року між ним, як адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ СИСТЕМ» було укладено договір №04/05/16, відповідно до пункту 1.1. якого, довіритель доручав, а повірений зобов`язувався виконати роботу та здійснити від імені довірителя певні юридичні та фактичні дії відповідно до умов даного договору, а довiритель зобов`язувався оплатити виконану роботу та сплатити винагороду відповідно до умов даного договору.

Пунктом 1.2. сторони договору визначили обсяг робіт за даним договором, які повірений мав виконати по отриманню довірителем юридичних послуг, а саме: підготовка заяв, скарг до обласної прокуратури та Генеральної прокуратури та ГСУ Національної поліції України по кримінальному провадженню №1214000000000134 від 20.03.2014.

Вiдповiдно до пункту 3.2. договору №04/05/16 сума оплати за договором становила 247 000,00 грн.

11 травня 2016 року відповідач на виконання умов пункту 3.1. договору №04/05/16 вiд 04.05.2016 сплатив грошові кошти в розмiрi 247 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 11.05.2016.

Додатковою угодою №1 від 22.07.2016 до договору №04/05/16 від 04.05.2016 сторони внесли зміни до пунктів 1.2, 3.1. та 3.2. вказаного договору.

Зокрема, сторони дiйшли згоди та виклали пункт 1.2. розділу 1 «Предмет договору» в наступній редакції:

"1.2. Робота та дії, пов`язані із вирішенням справи (питання) по отриманню довірителем юридичних послуг, а саме: здійснення захисту та представництво інтересів юридичної особи ТОВ «Фаворит систем» в кримінальному провадженні №12014000000000134 від 20.03.2014 за фактами розтрати та привласнення державного майна ПАТ «Укргазвидобування» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Фаворит систем» та ТОВ «Кувейт Енерджі», в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем під час видобутку та реалізації вуглеводнів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та підготовка заяв, скарг до Генеральної прокуратури України, обласної прокуратури Київської області та прокуратури міста Києва, ГСУ Національної поліції України, судів України, підготовка та подача звернень, претензій, вимог до ПАТ «Укртрансгаз», до ПАТ «Укргазвидобування» з питань щодо зняття арешту з 8 938 385 м/куб природного газу ТОВ «Фаворит систем» орієнтовною вартістю 220 млн.грн. з урахуванням вказівок довірителя та посилань останнього на незаконність накладення арешту на газ, а довіритель зобов`язується оплатити виконану роботу та сплатити винагороду відповідно до умов договору та цієї додаткової угоди".

Крім того, вказує, що пунктом 3 додаткової угоди №1 від 22.07.2016 сторони змінили розмір оплати за договором та визначили, що загальна сума оплати за договором дорівнює 5 000 000,00 грн.

Водночас пунктом 4 додаткової угоди №1 від 22.07.2016 до договору №04/05/16 від 04.05.2016, сторони визначили, що «станом на день підписання цієї додаткової угоди, повіреним частково виконано роботи, передбачені пунктом 1.2. договору №04/05/16 від 04.05.2016 та їх вартість становить 290 000,00 грн., в тому числі з урахуванням сплаченого авансу довірителем в розмірі 247 000,00 грн.

Крім того, зазначає, що сторони в пункті 4 додаткової угоди №1 від 22.07.2016 до договору №04/05/16 від 04.05.2016 дійшли згоди про те, що відповідач не має претензій до обсягу та якості виконаних ним робіт.

Також, сторони визначили в пункті 4 додаткової угоди №1 від 22.07.2016, що станом на день її підписання 22.07.2016, заборгованість відповідача з урахуванням обсягу вже наданих послуг позивачем за даним договором становить 43 000,00 грн. (290 000,00 грн. вартість робіт визначена у пункту 4 додаткової угоди №1 від 22.07.2016 - 247 000,00 грн. сплачених відповідачем на виконання пункту 3.1. договору №04/05/16 від 04.05.2016).

Сторонами було визначено строк погашення заборгованості за договором в розмірі 43 000,00 грн. в термін не пізніше 01.11.2016.

Однак, відповідач безпідставно ухилився від виконання свого зобов`язання про погашення заборгованості за спірним договором в розмірі 43000,00 грн. в строк до 01.11.2016.

Посилається на те, що 11 жовтня 2016 року відповідач направив позивачу заяву про розірвання договору №04/05/16 від 04 квітня 2016 з посиланням на невиконання умов спірного договору.

Однак, на переконання позивача, станом на день направлення цього листа ним було виконано роботи в повному обсязі та у відповідності до вимог пункту 1.2. Договору №04/05/16 від 04.05.2016.

Вважає, що зазначена заява була подана відповідачем з метою ухилення останнім від оплати виконаної роботи (винагороди) за отримані юридичні послуги за Договором №04/05/16 від 04.05.2016, що також підтверджує і подача 07.04.2016 відповідачем відносно нього заяви про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було внесено відомості до ЄРДР за №42016000000000961.

При цьому, вказує, що сторони за договором не передбачили право на його розірвання в односторонньому порядку, письмова угода сторін щодо його розірвання відсутня, рішення суду про його розірвання не ухвалювалось, будь-які зміни до договору щодо цього питання не вносились.

У свою чергу, відмова відповідача від виконання зобов`язання в односторонньому порядку, а саме відмова сплатити за виконані роботи, є істотним порушенням умов договору, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 4 753 000,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2019 справу передано у провадження судді Усатовій І.А.

Ухвалою суду від 02.10.2019 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. В ухвалі про відкриття провадження сторонам було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 06.10.2020 у справі закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

31.03.2021 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

Позивач та його представник у судовому засіданні 07 грудня 2022 року вимоги позовної заяви підтримали, просили задовольнити, виходячи з викладений у ній обставин, заявили клопотання про долучення доказів, а саме: копії заяви директора ТОВ "ФАВОРИТ СИСТЕМ" Світличного Д.О. №111116-01 від 11.10.2016 про розірвання договору, висновок спеціаліста №43 від 17.05.2018, висновок експерта №9/322 від 18.06.2018, висновок експертів №19791/19792/18-61 від 26.12.2018 за результатами проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи, висновком експертів №20419/21-34/28024 від 20.10.2021 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів у кримінальній справі №12017100015570.

Протокольною ухвалою суду від 07 грудня 2022 року задоволено клопотання позивача про долучення доказів.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, про причини неявки суд до відома не поставив. Згідно трекінгу поштових відправлень «Укрпошта» судова повістка, що направлялись відповідачу повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 04.05.2016 між адвокатом Мельниченко Віктором Леонідовичем (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ СИСТЕМ» (довіритель) укладено договір №04/05/16.

Відповідно до пункту 1.1. договору, довіритель доручає, а повірений зобов`язується виконати роботу та здійснити від імені довірителя певні юридичні та фактичні дії відповідно до умов даного договору, а довiритель зобов`язувався оплатити виконану роботу та сплатити винагороду відповідно до умов даного договору.

Пунктом 1.2. договору сторони договору визначили обсяг робіт за даним договором, які повірений мав виконати по отриманню довірителем юридичних послуг, а саме: підготовка заяв, скарг до обласної прокуратури та Генеральної прокуратури та ГСУ Національної поліції України по кримінальному провадженню №1214000000000134 від 20.03.2014.

Згідно п.2.1.1. - 2.1.3. договору повірений зобов`язаний проаналізувати надані довірителем копії документів та його пояснення, з`ясувати обставини справи, перевірити відповідність вимогам законодавства представлених документів, зробити юридичний висновок по справі, поінформувати довірителя про можливі варіанти вирішення справи (питання) про вирішення питання шляхом переговорів або в судовому порядку. Підготувати необхідні документи по справі (питанню) (запити, заяви, скарги тощо), поінформувати довірителя про документи, які необхідно додати до вищевказаних документів.. Особисто здійснити представництво інтересів довірителя на усіх стадіях адміністративного та судового процесу при розгляді справи (питання), в яких захищати права і законні інтереси довірителя по справі.

Вiдповiдно до пункту 3.2. даного договору сума оплати за договором становить 247 000,00 грн.

11 травня 2016 року відповідач на виконання умов договору №04/05/16 вiд 04.05.2016 сплатив позивачу грошові кошти в розмiрi 247 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 11.05.2016.

22.07.2016 між адвокатом Мельниченко Віктором Леонідовичем (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ СИСТЕМ» (довіритель) укладено додаткову угоду №1 до договору №04/05/16 від 04.05.2016, якою сторони внесли зміни до пунктів 1.2, 3.1. та 3.2. вказаного договору.

Відповідно до п.1 додаткової угоди, сторони дiйшли згоди та виклали пункт 1.2. договору №04/05/16 від 04.05.2016 в наступній редакції:

«1.2. Робота та дії, пов`язані із вирішенням справи (питання) по отриманню довірителем юридичних послуг, а саме: здійснення захисту та представництво інтересів юридичної особи ТОВ «Фаворит систем» в кримінальному провадженні №12014000000000134 від 20.03.2014 за фактами розтрати та привласнення державного майна ПАТ «Укргазвидобування» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Фаворит систем» та ТОВ «Кувейт Енерджі», в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем під час видобутку та реалізації вуглеводнів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та підготовка заяв, скарг до Генеральної прокуратури України, обласної прокуратури Київської області та прокуратури міста Києва, ГСУ Національної поліції України, судів України, підготовка та подача звернень, претензій, вимог до ПАТ «Укртрансгаз», до ПАТ «Укргазвидобування» з питань щодо зняття арешту з 8 938 385 м/куб природного газу ТОВ «Фаворит систем» орієнтовною вартістю 220 млн.грн. з урахуванням вказівок довірителя та посилань останнього на незаконність накладення арешту на газ, а довіритель зобов`язується оплатити виконану роботу та сплатити винагороду відповідно до умов договору та цієї додаткової угоди».

Згідно п.3 додаткової угоди, сторони дiйшли згоди та виклали пункт 1.2. договору №04/05/16 від 04.05.2016 в наступній редакції:

«Загальна сума оплати за договором дорівнює 5 000 000,00 грн.».

Відповідно до п.4 додаткової угоди, сторони погодили, що станом на день підписання цієї додаткової угоди, повіреним частково виконано роботи, передбачені пунктом 1.2. договору №04/05/16 від 04.05.2016 та їх вартість становить 290 000,00 грн., в тому числі з урахуванням сплаченого авансу довірителем в розмірі 247 000,00 грн. Довіритель не має претензій до обсягу та якості виконаних повіреним робіт. Станом на день підписання додаткової угоди, заборгованість довірителя за даним договором становить 43 000,00 грн. Довіритель зобов`язується сплатити повіреному суму заборгованості до 01.11.2016.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 598 ЦК України припинення зобов`язань на вимогу однією із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Підставами відповідальності за порушення зобов`язань положеннями ст. 614 ЦК України передбачена вина.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 204 ЦК України, передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина 3 статті 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина 5 статті 626 ЦК України).

Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до положень статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Як вбачається зі змісту договору №04/05/16 від 04.05.2016, між адвокатом Мельниченко Віктором Леонідовичем (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ СИСТЕМ» фактично укладено договір про надання правової допомоги за своєю суттю.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що ним було виконано у повному обсязі та у відповідності до умов договору, роботи, передбачені договором №04/05/16 від 04.05.2016 та додатковою угодою №1 від 22.07.2016 до нього, однак, відповідач в порушення умов договору свого обов`язку по оплаті виконаних робіт у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 4 753 000,00 грн., яку позивач просить стягнути.

На підтвердження заявлених вимог, позивач надав суду:

- клопотання щодо оскарження акту ревізії від 12.09.2014 №05-21/131 та скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12014000000000134;

- заяву Директору НДІ судових експертиз від 09.08.2016;

- заяву про закриття кримінального провадження від 05.05.2016;

- заяву щодо розслідування кримінального провадження від 07.07.2016;

- лист ГСУ НП України від 02.09.2016 №24/М3237;

- лист Генеральної прокуратури України від 30.05.2016 №04/2/5-3120-14;

- лист Генеральної прокуратури України від 21.07.2016 №04/2/4-3120-14;

- заява щодо розслідування кримінального провадження від 27.07.2016;

- лист ГСУ НП України №0134/24/1/2-2016;

- запит адвоката від 05.09.2016;

- запит адвоката від 08.08.2016;

- висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №4666/16-45 від 09.06.2016.

Вбачається, що додатковою угодою №1 від 22.07.2016 до договору №04/05/16 від 04.05.2016, укладеного між сторонами чітко визначено обсяг правової допомоги, яку позивач повинен був надати відповідачу, а саме: захист та представництво інтересів ТОВ «Фаворит систем» в кримінальному провадженні №12014000000000134 від 20.03.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, підготовка заяв, скарг до Генеральної прокуратури України, обласної прокуратури Київської області та прокуратури міста Києва, ГСУ Національної поліції України, судів України, підготовка та подача звернень, претензій, вимог до ПАТ «Укртрансгаз», до ПАТ «Укргазвидобування» з питань щодо зняття арешту з 8 938 385 м/куб природного газу ТОВ «Фаворит систем».

Разом з тим, надані копії клопотання щодо оскарження акту ревізії від 12.09.2014 №05-21/131 та скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12014000000000134, заяви Директору НДІ судових експертиз від 09.08.2016, не містять ні підпису адвоката, ні відомостей щодо їх отримання уповноваженими органами; заява (запит) щодо розслідування кримінального провадження від 27.07.2016 не містить відомостей щодо її отримання уповноваженим органом.

Таким чином, вказані докази суд не вважає належними та достовірними, оскільки не підтверджують обставини, на які посилається позивач, як на підставу свої вимог.

При цьому, надані позивачем з позовною заявою заявою: заява про закриття кримінального провадження від 05.05.2016, заява щодо розслідування кримінального провадження від 07.07.2016, лист ГСУ НП України від 02.09.2016 №24/М3237, лист Генеральної прокуратури України від 30.05.2016 №04/2/5-3120-14, лист Генеральної прокуратури України від 21.07.2016 №04/2/4-3120-14, лист ГСУ НП України №0134/24/1/2-2016, запит адвоката від 05.09.2016, запит адвоката від 08.08.2016, висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №4666/16-45 від 09.06.2016, а також долучені надані позивачем разом з клопотанням про долученям доказів та надані у судовому засіданні докази у свої сукупності не дають змоги дійти висновку про виконання ним у повному обсязі та у відповідності до умов договору, робіт, передбачених п.1 додаткової угоди №1 від 22.07.2016 до договору про надання правової допомоги №04/05/16 від 04.05.2016.

При цьому, суд приймає до уваги пояснення позивача у судовому засіданні про те, що йому не відомо про те, чи знято арешт з майна ТОВ «Фавори систем» у кримінальному провадженні №12014000000000134, на якій стадії на даний момент знаходиться вказане кримінальне провадження, чи було його закрито за заявою позивача.

За таких обставин, позивачем не доведено виконання ним своїх зобов`язань, передбачених додатковою угодою №1 від 22.07.2016 до договору про надання правової допомоги №04/05/16 від 04.05.2016, щодо надання правової допомоги для зняття арешту з майнаТОВ «Фаворит систем» у кримінальному провадженні №12014000000000134 від 20.03.2014.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають і змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази у своїй сукупності не підтверджують обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 525-526, 610, 611, 614, 623, 637, 1000, 1002-1009 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.