Постанова

від 24.01.2023 по справі 295/2727/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/2727/21 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.

Категорія 77 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/2727/21 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг Енд Шуберг Україна ЖУ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ №292-к/тр від 27.01.2021 «Про припинення трудового договору (контракту)»; поновити його на роботі в ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» з 28.01.2021 на посаді оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2021 по день фактичного поновлення на посаді; стягнути з ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» на свою користь моральну шкоду в сумі 17160,00 грн; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; стягнути з відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що з 29.05.2018 він перебував з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу. Наказом №292-к/тр від 27.01.2021 позивач був звільнений з роботи з 28.01.2021 на підставі п.3ст.40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Звільнення його з посади позивач вважає незаконним, оскільки воно було проведено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, в наказі про звільнення не зазначено, які саме норми трудового та колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції він порушив. Зазначав, що не допускав будь-яких дисциплінарних проступків, на роботу не вийшов в нічну зміну, оскільки відповідач не забезпечив його роботою, не організував доставку до робочого місця, жодних систематичних порушень трудового законодавства не допускав, а тому причини для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні. Крім того, притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення відбулося без проведення службового розслідування та без відповідного рішення профспілкового органу - Первинної профспілкової організації «Вільних людей», членом якої він є. ОСОБА_1 вказує, що незаконними діями відповідач спричинив йому фізичні та моральні страждання, що призвело до погіршення стану його здоров`я, позбавило можливості жити повноцінним життям, забезпечувати свою родину, внаслідок чого йому завдано моральні страждання, а тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 17160,00 грн. Розмір моральної шкоди позивач визначив, виходячи з вартості 24-х днів відпочинку в горах, що необхідне для усунення негативних наслідків завданої моральної шкоди.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконнимта скасованонаказ №292-к/трвід 27.01.2021"Проприпинення трудовогодоговору (контракту)".Поновлено ОСОБА_1 на посадіоператора верстатівз програмнимкеруванням виробничоговідділу вТОВ «КромбергЕнд ШубертУкраїна ЖУ»з 28.01.2021.Стягнуто зТОВ "КромбергЕнд ШубертУкраїна ЖУ"на користь ОСОБА_1 середній заробітокза часвимушеного прогулув сумі195060,00грн (сумавизначена безутримання податківта іншихобов`язковихплатежів),а також моральнушкоду врозмірі 2000,00грн та908,00грн судовогозбору.В задоволеннірешти позовнихвимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 195060,00 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 січня 2021 року по 10 листопада 2022 року в сумі 369053,52 грн.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що його середня заробітна плата становить 780,24 грн. За період з 28.01.2021 по 12.12.2022 було 473 робочих дні. Таким чином, беручи до уваги кількість робочих днів, які мають бути оплачені, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 369053,52 грн (780,24 грн х473).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» просить залишити рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2022 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому в іншій частині оскаржуване судове рішення на законність та обґрунтованість судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом №763-к/тр від 24.05.2018 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 29.05.2018 по 27.06.2018 на посаду комплектувальника проводів виробничого відділу ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ». 07 червня 2018року позивача з 18.06.2018 переведено на посаду оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу лінії SCHNEIDER зміни С та у подальшому переведено на посаду оператора верстатів з ПК виробничого відділу лінії SN зміни А. Відповідно до табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 повинен був працювати з 28.12.2020 по 02.01.2021 у нічну зміну. У табелях обліку робочого часу ОСОБА_1 29, 30, 31 грудня 2020 року та 02.01.2021 поставлено прогули. 04 січня 2021 року безпосереднім керівником позивача складено доповідні записки про те, що останній не вийшов на роботу 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020, 02.01.2021 року.

Відповідно до наказів №20-д/тм від 27.01.2021, №21-д/тм від 27.01.2021, №22-д/тм від 27.01.2021 до ОСОБА_1 були застосовані дисциплінарні стягнення.

Наказом №292-к/трвід 27.01.2021 ОСОБА_1 з 28.01.2021 звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим та колективним договором, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, інших внутрішніх документів, які регулюють в тому числі правила поведінки та міри безпеки, з урахування того, що до працівника раніше було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді доган, які є чинними. Підстава: накази №20-д/тм від 27.01.2021, №21-д/тм від 27.01.2021, №22-д/тм від 27.01.2021 та доповідна записка майстра з виробничої дільниці виробничого відділу від 04.01.2021 року.

Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 195060,00 грн суд першої інстанції виходив з того, що середній заробіток підлягає обрахуванню і стягненню не по день ухвалення рішення, а не більше, ніж за один рік, що відповідає положенням ч. 2 ст. 235 КЗпП України, беручи до уваги те, що судове засідання, яке було призначено на 15.02.2022, було відкладено за клопотанням позивача у зв`язку з неявкою його представника; судове засідання, яке було призначено на 21.03.2022, не відбулося у зв`язку з введенням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні воєнного стану, що унеможливило своєчасне прибуття сторін судового процесу до суду, для безпосередньої участі в судовому розгляді справи, у зв`язку з небезпекою для життя та здоров`я; ухвалою суду від 27.06.2022 провадження у справі зупинялося, крім того, позивачем, у ході розгляду справи, неодноразово заявлялися клопотання, розгляд та вирішення яких потребував додаткового часу, що призвело до затягування судового розгляду.

Однак до такого висновку, суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального права.

Відповідно дост. 235 КЗпП Українив разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Конструкція ч.1ст. 235 КЗпП Українидає підстави для висновку, що оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою.

У свою чергу, системний аналіз і тлумачення приписів ст.235 КЗпП Українидозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями235,236 КЗпП Україниі вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Таким чином, оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Відтак, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі № 6-511цс16), від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року ( справа 826/808/16).

Проте суд першої інстанції на наведене не звернув належної уваги та безпідставно зменшив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1ст. 27 Закону України «Про оплату праці»визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Згідно з п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Середньоденний заробітокпозивача згідноз довідкоюТОВ «Кромбергенд ШубертУкраїна ЖУ»за №1753від 22.04.2021,становить 780,24грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 28 січня 2021 року по 12 грудня 2022 року (день ухвалення судового рішення ) становить 473 робочих днів, а втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 369 053,52 грн. (780,24 грн. х 473 днів) з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, які нараховуються на заробітну плату.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.235 КЗпП України, що призвело до невірного визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому порушене право позивача підлягає захисту в повному обсязі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині частково задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення цієї вимоги.

Згідно з ч.13ст.141 ЦПК України- якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору позивачів - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відтак, позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Враховуючи те, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню, то з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9226, 33 грн ( 3690,53 грн+ 5535,80 грн).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , підстав для стягнення витрат на професійну допомогу в розмірі 10000 грн, які поніс відповідач у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2022 року в частині стягнення з ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 195 060,00 грн (сума визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів) та 908,00 грн судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" на користь ОСОБА_1 369 053,52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів та 9226,33 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25 січня 2023 року.

Головуючий

Судді