Постанова

від 21.12.2022 по справі 910/20157/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2022 р. Справа№ 910/20157/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Совенко О.П. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Ворона Л.О. (в режимі відеоконфенції)

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: Падалка Р.М. (витяг з ЄДРЮОФОПГФ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полтавської обласної державної (військової) адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 (повний текст рішення складений 02.09.2022)

у справі № 910/20157/21 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц"

до Полтавської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2: Міністерство оборони України

про визнання договору оренди поновленим, додаткової угоди до договору укладеною,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 01.02.2022 вих. № 62) до Полтавської обласної державної адміністрації про:

- визнання поновленим з 19.04.2021 на той самий строк на тих самих умовах договір оренди землі від 31.01.2011 зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 18.04.2011 за номером 531040004000071 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 загальною площею 0,3824 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в м. Кременчук, Полтавської області;

- визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 31.01.2011 у зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 18.04.2011 за номером 531040004000071 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 загальною площею 0,3824 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в м. Кременчук Полтавської області на умовах додаткової угоди № 2 (викладених у заяві про зміну предмету позову від 01.02.2022 вих. № 62).

В обґрунтування необхідності звернення до суду з даними позовом позивач посилався на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, як користувача земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 загальною площею 0,3824 га, відповідачем, як розпорядника земель відповідно до закону.

Відтак, з огляду на недосягнення згоди про продовження договору оренди землі від 31.01.2011 в порядку положень ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", на думку позивача, у нього залишилося право на поновлення договору оренди землі від 31.01.2011 в порядку положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку з чим, позивач й звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання договору оренди землі поновленим на той самий строк та на тих самих умовах та визнання додаткової угоди до нього укладеною.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 позов задоволено, вирішено:

- визнати поновленим на той самий строк на тих самих умовах з 19.04.2021 строком на 10 років договір оренди землі від 31.01.2011 зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 18.04.2011 за номером 531040004000071 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 загальною площею 0,3824 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в м. Кременчук;

- визнати укладеною з 19.04.2021 додаткову угоду до договору оренди землі від 31.01.2011 зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 18.04.2011 за номером 531040004000071 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 загальною площею 0,3824 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в м. Кременчук у редакції викладеної у резолютивній частині рішення4

- стягнути з Полтавської обласної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" судовий збір в сумі 4540,00 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Полтавська обласна державна (військова) адміністрація (відповідно до Указу Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 на період воєнного стану Полтавська обласна державна адміністрація набула статусу відповідної військової адміністрації) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/20157/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, відповідач вважає його таким, яке прийняте судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а також висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевим господарським судом не враховано те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту його права при зверненні до суду з позовною вимогою про визнання договору оренди землі від 31.01.2011 поновленим, а тому і друга позовна вимога про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 31.01.2011 є на думку відповідача, неправомірною.

Також, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції помилково при задоволенні позовних вимог застосовано до спірних правовідносин положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки як стверджує відповідач, в позовній заяві позивач виклав зміст додаткової угоди на інших відмінних умовах ніж ті, що були передбачені у договорі, в частині зміни строку дії договору.

Окрім цього, відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ч.ч 1, 2, 3, 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки на думку відповідача, між ним та позивачем не досягнуто домовленості щодо обов`язкових умов договору в частині розміру орендної плати, об`єкту оренди, тобто у разі їх зміни поновлення договору оренди землі з підстав переважного права приняється.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що ним вчинено спектр дій та заходів, що в свою чергу надає можливість відповідачу виконати свій обов`язок, як органу державної виконавчої влади щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині форми власності по спірній земельній ділянці.

Натомість, відповідач своїми діями перешкоджає позивачу в реалізації законних прав з належного оформлення правовстановлюючих документів з користування спірною земельною ділянкою, що на думку позивача є прямим порушенням принципу "належного урядування".

При цьому, позивач зазначає, що позовні вимоги стосуються питання про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах та той самий строк відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст відзиву третьої особи-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа-2 просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних і допустимих доказах, та виніс оскаржуване судове рішення з дотриманням норми матеріального та процесуального права.

Узагальнений виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 не скористалась правом подати письмові пояснення на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2022, апеляційну скаргу Полтавської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/20157/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20157/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/20157/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 розгляд справи № 910/20157/21 відкладено на 21.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 задоволено клопотання представників позивача та відповідача, вирішено проводити призначене судове засідання на 21.12.2022 в режимі відеоконференції.

В судове засідання, яке відбулося 21.12.2022, з`явився до приміщення суду представник третьої особи-2, а також з`явилися в режимі відеоконференції представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився, до суду апеляційної інстанції надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що явка представника третьої особи-1 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи-1.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2005 № 308 Державне підприємство Міністерства оборони України "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" було включено до складу державного господарського обєднання "Військово-будівельна індустрія".

Згідно з протоколом №2 від 01.08.2007 членами трудового колективу ДП МОУ "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" було прийнято рішення про про створення ЗАТ "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", затвердження статуту, обрання директора, голови та членів ревізійної комісії, а токаж взяття в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства.

Наказом Міністра оборони України від 28.04.2009 №201 припинено діяльність з 30.04.2009 Державного підприємства Міністерства оборони України "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", як юридичної особи шляхом його реорганізації через приєднання до Закритого акціонерного товариства України "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц".

01.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Закритим акціонерним товариством "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу - Державного підприємства Міністерства оборони України "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", про що зроблено реєстраційний запис № 4341, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", а саме будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 85, та будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Теплична, 2 та інше майно згідно додатку № 3 до договору.

Відповідно до договору про внесення змін № 2 до договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського округу Веселовським А.Г. 01.06.2009 за № 4341, строк дії договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.06.2009 продовжено до 01.06.2035.

Згідно з додатку № 3 "Розділ І. Інше майно, що передається в оренду. 1. Основні засоби" до договору оренди № 01/Ц-2009 від 28.05.2009 позивачем прийнято в користування базу насосної станції на річці Дніпро (рядок 97; інвентарний номер 55; кількість 1).

Згідно з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.08.2009 будівлі та споруди бази насосної станції (блокпост охорони, А, А, 32,4 кв.м; господарський блок, В, 15,1 кв.м; навіс, Г; павільйон, Д, 61,5 кв.м; огорожа, № 1-3; вимощення, І; колонка, К) за адресою: вул. Затонна, 13 в м. Кременчук Полтавської області зареєстровані за Міністерством оборони України (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27991825). Технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна проведена 30.06.2009 та заведена інвентаризаційна справа № 4440 реєстровий № М-6/1942.

31.01.2011 між Закритим акціонерним товариством "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" та Кременчуцькою міською радою Полтавської області укладено договір оренди землі щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 загальною площею 0,3824 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в м. Кременчук, Полтавської області.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди бази насосної станції.

В пункті 8 сторони погодили, що договір укладено терміном на 10 років.

Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен на пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За умовами п. 41 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 18.04.2011 за номером 531040004000071. Отже, договір укладено до 18.04.2021.

28.11.2011 в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області за номером 531040004000436 зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 31.01.2011 згідно якої внесено зміни до пункту 2 договору оренди землі від 31.01.2011, а саме: "У пункті 2 замість слів "графа 37 - землі промисловості - 3824 кв.м" читати "графа 40 - відкриті розробки та кар`єри, шахти, які експлуатуються - 3824 кв.м"". Всі інші умови договору залишено без змін.

Крім того, Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди - земельної ділянки по вул. Затонній, 13, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310436100:06:002:0075) загальною площею 0,3824 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в м. Кременчук терміном на 10 років.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство Міністерства оборони України "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (код ЄДРПОУ 07622163) припинило свою діяльність 25.10.2010 та його правонаступником є Закрите акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (код ЄДРПОУ 35328439), яке 28.04.2011 змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Кварц" (код ЄДРПОУ 35328439).

24.04.2018 відбулася зміна назви товариства на Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (код ЄДРПОУ 35328439), про що внесено відповідний запис до відомостей про юридичну особу.

Листом-повідомленням від 05.02.2021 вих. № 1/62 позивач, керуючись п. 8 договору оренди, повідомив відповідача про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі від 31.01.2011.

В пункті 4 списку додатків до даного листа відправником також було надіслано адресату проект додаткової угод до договору оренди на поновлення оренди земельної ділянки. Означений лист-повідомлення відповідачем отримано 08.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3963105392439.

У відповідь на звернення орендаря (позивача) відповідачем направлено лист від 30.04.2021 № 5670/1/01-37 "Про розгляд заяви" яким щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 загальною площею 0,3824 га зазначено про реєстрацію права власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області (згідно даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно) та рекомендовано звернутися до відповідного розпорядника у відповідності до ст. 122 Земельного кодексу України.

30.06.2021 на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у зв`язку з наявністю на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна державної власності, з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області прийнято рішення "Про передачу земельної ділянки комунальної власності у державну власність", зокрема, вирішено: передати земельну ділянку площею 3824 кв.м (кадастровий номер 5310436100:06:002:0075) для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази насосної станції (код КВЦПЗ 11.01) по вул. Затонній, 13 в м. Кременчуці до земель державної власності за актом прийому-передачі земельної ділянки.

20.07.2021 позивач листом № 1/375 "Про поновлення договору оренди земельних ділянок" повторно звернувся до відповідача з питанням підписання додаткової угоди до договору оренди землі від 31.01.2011 з додатковим направленням копій листа від 05.02.2021 № 1/62 та рішення міської ради від 30.06.2021, а також проекту додаткової угоди до договору оренд на поновлення оренди земельної ділянки.

Листом від 10.08.2021 № 10047/1/01-37 про розгляд клопотання відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про продовження строку дії договору оренди землі від 31.01.2011, оскільки в облдержадміністрації відсутні повноваження на розпорядження землями комунальної власності, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 позов задоволено, вирішено:

- визнати поновленим на той самий строк на тих самих умовах з 19.04.2021 строком на 10 років договір оренди землі від 31.01.2011 зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 18.04.2011 за номером 531040004000071 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 загальною площею 0,3824 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в м. Кременчук;

- визнати укладеною з 19.04.2021 додаткову угоду до договору оренди землі від 31.01.2011 зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 18.04.2011 за номером 531040004000071 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 загальною площею 0,3824 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в м. Кременчук у редакції викладеної у резолютивній частині рішення4

- стягнути з Полтавської обласної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" судовий збір в сумі 4540,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За правилами ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 1-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом ч. 6 ст. 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Орендодавець має право заперечити стосовно поновлення договору згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Таку правову позицію наведено в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2019 у справі № 917/848/18, від 12.02.2020 у справі № 906/790/18.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання п. 8 договору оренди землі, позивач листом від 05.02.2021 за вих. № 1/62 повідомив відповвдача про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі від 31.01.2011. До зазначеного листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендарем додано проект додаткової угоди.

В той час, колегія суддів погоджується з висновками місцевим господарським судом про відхилення доводів відповідача стосовно того, що останній не є належним розпорядником спірної земельної ділянки, з огляду на наступне.

В постанові від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації прав на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, 19 Конституції України).

Крім того, у контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції ЄСПЛ розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були, зокрема "правомірні очікування"/"законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (справа "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № l274-2/87, рішення від 23.10.1991).

Згідно ч. 2 ст. 5 Господарського кодексу України конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема і забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Неухильне дотримання основних складових принципу "належного урядування" забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Саме дотримання всіх його складових дозволяє забезпечити високий рівень правовладдя у країні, гарантувати реалізацію прав суб`єктів правовідносин, та як заходу попередження, зменшити кількість позовів проти суб`єктів владних повноважень.

Принцип "належного урядування" викладено у рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року). У цьому рішенні, зокрема, вказано, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Цей принцип не може перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція є рівнозначною, "inter alia", санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не проваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати важливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.

З цього приводу, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, зазначено, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність спірного рішення, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в листі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та залежного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у 2013 році внесено зміни до земельного законодавства України в частині розмежування земель державної і комунальної форми власності відповідно до яких повноваження розпорядження землями державної власності або на яких розміщено об`єкти державної власності відповідно віднесено до місцевих державних адміністрацій (п. 2 ст. 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації").

Так, 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Особливості передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність станом на сьогодні регулюються приписами ст. 117 Земельного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні (абз. 2 ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України).

Як було встановлено судом вище, 30.06.2021 Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області прийнято рішення "Про передачу земельної ділянки комунальної власності у державну власність", а саме, про передачу земельної ділянки площею 3824 кв.м (кадастровий номер 5310436100:06:002:0075), для експлуатації та обслуговування бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в місті Кременчуці до земель державної власності за актом приймання-передачі.

Статтею 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрації у галузі земельних відносин належать розпорядження землями державної власності.

Листом від 23.07.2021 за № 01-49/1024 виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, у відповідності до ст. 117 Земельного кодексу України та згідно рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.06.2021 "Про передачу земельної ділянки комунальної власності в державну власність", направив до Полтавської обласної державної адміністрації для підписання акт приймання-передачі земельної ділянки площею 3824 кв.м (кадастровий номер 5310436100:06:002:0075) по вул. Затонній, 13 в місті Кременчуці до земель державної власності.

Листом від 10.08.2021 за № 10318/1/01-37 відповідач повідомив Кременчуцьку міську раду про те, що з метою з`ясування наявності підстав для прийняття земельної ділянки у державну власність необхідно встановити повноваження облдержадміністрації на розпорядження земельною ділянкою відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, у зв`язку з чим облдержадміністрацією направлено запити до Фонду державного майна України та Міністерства оборони України щодо з`ясування фактичних користувачів об`єктів нерухомості та правового статусу нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці.

Отже, як вказувалося судом вище, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до земельного законодавства України в частині розмежування земель державної та комунальної форми власності.

У свою чергу, до повноваження відповідача в галузі використання та охорони земель, що перебувають у державній власності, або на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній власності, на території Полтавської області віднесено право розпорядження землями державної власності відповідно до закону (п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Відповідно до ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Втім, судом першої інстнації встановлено, що станом на час розгляду даної справи, відповідач жодних дій з метою виконання "прямих" вказівок Закону не вчинив, відповідно акт приймання-передачі земельної ділянки площею 3824 кв.м (кадастровий номер 5310436100:06:002:0075), для експлуатації та обслуговування бази насосної станції по вул. Затонній, 13 в місті Кременчуці до земель державної власності підписано не було, обґрунтованої відмови від його підписання облдержадміністрацією також не надано.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що звернення облдержадміністрації із запитами до Фонду державного майна України та Міністерства оборони України не можуть слугувати обставинами для невиконання вимог закону.

В той час, судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що саме, листом від 30.04.2021 № 5670/1/01-37 "Про розгляд заяв" відповідач щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100Ю6:002:0075 загальною площею 0,3824 га вказав про реєстрацію права власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області (згідно даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно) та рекомендував позивачу звернутися до відповідного розпорядника у відповідності до ст.122 Земельного кодексу України.

Тобто саме, за зверненням позивача, на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у зв`язку з наявністю на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна державної власності, з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області 30.06.2021 й було прийнято рішення "Про передачу земельної ділянки комунальної власності у державну власність".

Таким чином, судова колегія вважає обгрунтовані доводи викладені позивача у відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що останнім вчинено повний спектр дій та заходів, що надає можливість відповідачу виконати свій обов`язок, як органу державної виконавчої влади, щодо реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині форми власності по спірній земельній ділянці

Втім, таких дій, відповідачем протягом тривалого проміжку часу, зокрема, й станом на час розгляду даної справи, вчинено не було.

Колегія суддів погоджується з висновку суду першої інстанції про те, що така бездіяльність відповідача перешкоджає позивачу в реалізації законних прав з належного оформлення правовстановлюючих документів з користування спірною земельною ділянкою, що є прямим порушенням принципу "належного урядування".

Саме про це йдеться й в постанові Касаційного господарського сдуу у складі Верховного Суду у складі у справі № П/811/1015/16, в якій зокрема вказано, що виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Колегія суддів зазначає, що не відповідають дійсності й твердження відповідача щодо не передання Міністерством оборони України позивачу нерухомого майна за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. Затонна, 13.

Так, при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги доводи позивача, що з урахуванням умов договору оренди цілісного майнового комплексу ДП МОУ "ККУ "Кварц", (договір укладено на 26 років, до 2035 року), у надісланій позивачем до відповідача редакції додаткової угоди до договору оренди землі, було запропоновано змінити істотні умови первісного договору оренди землі, в частині строку дії, а саме, до 2035 року.

Частиною 5 ст. 33 цього Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Обов`язковий строк на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди після прийняття позитивного рішення орендодавцем встановлено в один місяць (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У свою чергу, судова колегія вказує, що за наслідками розгляду листа-повідомлення позивача з проектом додаткової угоди до договору оренди землі, відповідачем не висловлено будь якої необхідності щодо зміни орендної плати та/чи інших істотних умов договору.

Предметом позову є захист порушеного права позивача на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку на законне користування орендованим майном переданим на підставі розпорядчого акту орендодавця.

Наявна бездіяльність з боку відповідача щодо реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині форми власності по спірній земельній ділянці, має своїм наслідком й зволікання в укладенні додаткової угоди, що є підставою для оскаржені в суді.

Позивачем доведено, що протягом тривалого часу, ним вчинялись дії спрямовані на проведення державної реєстрації користування спірною земельною ділянкою, як-то звернення про подовження договору оренди земельної ділянки, листування з відповідачем щодо виконання Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 12.04.2019 № 265, надання підтверджуючих документів та дозволів на вимогу відповідача.

Також, судова колегія зауважує на тому, що протягом усього періоду листування з відповідачем заперечень щодо подальшого користування земельною ділянкою чи проти поновлення договору оренди землі від 31.01.2011 з боку відповідача та Кременчуцької міської ради в матеріалах справи не міститься.

Позивачем у позові зазначено, що на даний час продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, сплачує відповідні обов`язкові платежі, ренти та збори, не змінює цільове призначення ділянки та не порушує правил користування землею. Доказів, щоб свідчили про протилежне в матеріалах справи також не міститься.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Таким чином, зазначена стаття Закону у редакції, чинній у спірний період, визначає як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів Цивільного кодексу України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевладене, судова колегія дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявну бездіяльність з боку орендодавця - відповідача щодо реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині форми власності по спірній земельній ділянці, що у свою чергу має своїм наслідком зволікання протягом тривалого часу в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тоді, як позивачем дотримано процедури визначеної ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тобто за таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 01.02.2022 № 62) в судовому порядку.

З огляду на вказані вище обставини, які обґрунтовані матеріалами справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з підстав того, що істотні умови договору не були змінені у редакції додаткової угоди № 2 до договору.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:002:0075 від 31.01.2011 договір укладено терміном до 01.09.2019. Тобто, земельна ділянка була надана в оренду строком на 7 років 5 місяців та 11 днів.

При цьому, як стверджує відповідач, у позові позивач виклав зміст додаткової угоди на інших відмінних умовах ніж ті, що були передбачені у договорі від 21.12.2011, а саме термін дії договору становить 16 років.

Колегією суддів вказані вище доводи відповідача до уваги не приймаються, оскільки останнім без належного обгрунтування вказано термін дії договору строком на 16 років у даній справі.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, наведені позивачем та третьою особою-1 у відзивах на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Полтавської обласної державної (військової) адміністрації залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/20157/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/20157/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено після виходу судді Тарасенко К.В. з відпустки - 23.01.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко