Постанова

від 25.01.2023 по справі 918/581/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року Справа № 918/581/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.10.2022 р. у справі № 918/581/22 (суддя Бережнюк В.В., повний текст рішення складено 26.10.2022 р.)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів"

про стягнення 76 754, 62 грн боргу за надану послугу з розподілу природного газу

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" про стягнення 76 754, 62 грн боргу за надану послугу з розподілу природного газу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Типовим договором розподілу природного газу (далі - договір розподілу природного газу) шляхом підписання заяви - приєднання № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р. в частині проведення розрахунків за надані послуги розподілу природного газу за період з жовтня по грудень 2021 р. та січня по липень 2022 р. на об`єкт за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 120 Б.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.10.2022 р. у справі № 918/581/22 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги чинного законодавства та враховуючи наявний укладений між сторонами договір розподілу природного газу, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за надані послуги з розподілу природного газу підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі представника відповідача; відповідач участі в судовому розгляді не брав і своїх заперечень проти позову надати не зміг;

- договір розподілу природного газу укладений між сторонами даного спору 01.01.2016 є розірваним на підставі листа відповідача від 26.12.2019 р.;

- суд першої інстанції стягнув з відповідача заборгованість, хоча позивач не надав, а відповідно в суді не було досліджено, докази, які підтверджують розмір заборгованості; в матеріалах справи відсутні документи з інформацією про розміри замовленої потужності об`єкта відповідача на вказаний період, або ж розміри фактичного споживання об`єкта відповідача за попередній газовий рік. Суд першої інстанції взагалі не досліджував питання розрахунку суми заборгованості;

- відповідач жодних потужностей на спірний період не замовляв та навіть не мав діючого договору на поставку природного газу; в матеріалах справи відсутні докази про об`єми споживання та замовлені потужності відповідача за період 2019-2022 років.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/581/22 у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Листом від 15.11.2022 р. матеріали справи № 918/581/22 витребувано з Господарського суду Рівненської області.

22.11.2022 р. до суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 р. відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.10.2022 р. у справі № 918/581/22; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.10.2022 р. у справі № 918/581/22 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Позивач зазначає наступне:

- ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. відкрито провадження у справі № 918/581/22 за правилами спрощеного позовного провадження, явка учасників до суду не визнавалася обов`язковою та судом вживалися належні заходи щодо повідомлення учасників про дату, час та місце розгляду справи. В судове засідання представник відповідача не з`явився, ухвалу суду про відкриття провадження у справі було надіслано на адресу реєстрації відповідача, проте вказана ухвала суду повернулась на адресу суду;

- договір розподілу природного газу укладений між сторонами даного спору 01.01.2016 р. не є розірваним на підставі листа відповідач від 26.12.2019 р., оскільки такий лист на адресу товариства не направлявся. Відповідач не звертався із заявою про припинення дії договору, а посилання на лист який, за твердженням відповідача, переданий працівнику товариства, не підтверджує офіційного звернення із заявою про припинення дії договору. Відповідач і на даний час не припинив дію договору розподілу природного газу. За загальним правилом, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні. Однак будь-якого підтвердження направлення такої пропозиції відповідач не надає. При розірванні договору розподілу природного газу проводиться механічне від`єднання об`єктів споживача від газотранспортної системи, про що складається відповідний акт;

- обставина припинення газопостачання шляхом перекриття та опломбування запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та її опломбування, жодним чином не впливають на наявність у об`єктів відповідача цілодобового доступу, оскільки дані об`єкти зберегли фізичне з`єднання з газорозподільною системою. Таким чином, право на користування потужністю об`єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах встановлених в договорі розподілу природного газу наявна у відповідача, оскільки його об`єкти забезпечені цілодобовим доступом до газорозподільної системи та відповідно можливістю для подальшого споживання природного газу, що підтверджується наявним фізичним з`єднанням цих об`єктів з газорозподільною системою та діючими між сторонами умовами укладеного договору розподілу природного газу;

- споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу;

- між позивачем та відповідачем укладений договір розподілу природного газу, об`єкти відповідача приєднані до газорозподільної системи, відсутність заяв на остаточне припинення користування природним газом відповідачем не подавались, що підтверджує правомірність пред`явлення позову стягнення заборгованості з відповідача, та підтверджується судовою практикою, яка склалась при розгляді аналогічної категорії спорів, зокрема постанови у справах № 906/473/21, 906/571/21, 906/664/21, 922/1703/20, 924/605/21 та інші.

- сам факт припинення (споживання) природного газу споживачем не звільняє останнього від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, які згідно з пунктом 1.4 договору, крім розподілу (переміщення) природного газу газорозподільною системою, включають в себе також забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, оскільки в даному випадку об`єкт вважається приєднаним навіть, якщо газоспоживаюче обладнання опломбоване на газопроводі - вводі, оскільки для початку фактичного споживання природного газу, окрім зняття пломби немає перешкод.

Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" надіслало до суду відповідь на відзив, в якій вказує наступне:

- суд першої інстанції безпідставно позбавив відповідача права брати участь в судових засіданнях, надати пояснення суду та свої заперечення проти позову, а головне подавати докази;

- оскільки відповідач участі в розгляді справи судом першої інстанції не брав, з матеріалами судової справи ознайомився лише після подання апеляційної скарги, копію листа від 26.12.2019 р. про розірвання договору розподілу природного газу № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р. має можливість надати суду лише разом із даною відповіддю. Станом на дату подання апеляційної скарги відповідач обґрунтовано вважав, що лист про розірвання договору розподілу природного газу № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р. є в матеріалах справи, оскільки йому надав оцінку в своєму рішенні суд першої інстанції (з рішенням суду відповідач ознайомився в реєстрі);

- в позовні заяві позивач резюмує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський асфальтний завод" зобов`язаний сплатити на користь АТ "Рівнегаз" суму заборгованості за надану послугу з розподілу природного газу 76 754, 62 грн. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський асфальтний завод" (код ЄДРПОУ 40292064) - це окрема юридична особа, яка не має жодних корпоративних зв`язків з відповідачем, має іншу назву і навіть організаційно-правову форму. Разом з тим, така суттєва розбіжність інформації про відповідача у позовній заяві не стала перешкодою для відкриття провадження та винесення рішення по справі;

- враховуючи те, що через помилки суду першої інстанції відповідач вимушений надавати докази на стадії апеляційного розгляду справи, через необхідність вперше їх дослідити в судовому засіданні, просимо розгляд апеляційної скарги провести із викликом сторін.

Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" надіслало до суду письмові пояснення, в який доводить те, що договір розподілу природного газу № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р. є розірваним, спростовує посилання позивача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу та вказує про те, що позивач не надав належних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог. Вважає безпідставними посилання позивача на судову практику, викладену у справах № 906/473/21, 906/571/21, 906/664/21, 922/1703/20, 924/605/21.

Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" надіслало до суду клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі № 918/581/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/1010/21.

Розглянувши клопотання відповідача про долучення додаткових доказів у справі на стадії перегляду справи в суді апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційної господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Відповідач у відповіді на відзив просить суд долучити до матеріалів справи копію листа від 26.12.2019 р. про розірвання договору розподілу природного газу № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р.

Обгрунтовуючи підстави для долучення вказаного доказу, відповідач посилається на те, що відповідач участі в розгляді справи судом першої інстанції не брав, з матеріалами судової справи ознайомився лише після подання апеляційної скарги, копію листа від 26.12.2019 р. мав можливість надати суду лише разом із даною відповіддю. Станом на дату подання апеляційної скарги відповідач обґрунтовано вважав, що вказаний лист наявний в матеріалах справи, оскільки йому надавав оцінку в своєму рішенні суд першої інстанції.

Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи на час розгляду справи в суді першої інстанції був відсутній лист від 26.12.2019 р. про розірвання договору розподілу природного газу № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р.

Разом з тим, в рішенні суду вказано: "Доказів про те, що договір припинено у встановленому законом порядку сторонами не надано, звернення відповідача до позивача із відповідною заявою про припинення (розірвання) укладеного договору відсутня, лист відповідача "Про припинення користування природним газом та розірвання договору розподілу природного газу № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 року", скерований Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", а не Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", відтак такий лист не є належним доказом подання пропозиції про розірвання договору розподілу природного газу".

Тобто, судом першої інстанції фактично надано оцінку листу відповідача "Про припинення користування природним газом та розірвання договору розподілу природного газу №094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 року", який, як встановлено апеляційним судом, відповідач і просить суд долучити до матеріалів справи як додатковий доказ.

Отже, враховуючи те, що суд першої інстанції надавав правову оцінку листу від 26.12.2019 р. про розірвання договору розподілу природного газу № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р., тому суд апеляційної інстанції приймає його до розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги із викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, оскільки у даному випадку існують умови передбачені ч. 6 ст. 252 ГПК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання з причин, наведених апелянтом, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов`язковість розгляду даної справи з викликом сторін.

З огляду на те, що скаржником не наведено виключних обставин справи для розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у заявлені вказаного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 229 цього Кодексу провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Так, відповідні обставини можуть мати місце у випадку, коли господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі обставин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Предметом позову у справі № 918/581/22 є матеріально-правова вимога АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" до ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" про стягнення 76 754, 62 грн заборгованості за надані послуги за договором розподілу природного газу за період жовтень-грудень 2021 р. та січень - липень 2022 р. у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Типовим договором розподілу природного газу шляхом підписання заяви - приєднання № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р.

Разом з тим, предметом позову у справі № 918/1010/21 є вимога АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" до ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" про стягнення 581 882, 01 грн заборгованості за надані послуги за договором розподілу природного газу за період квітень - грудень 2020 р. та січень - вересень 2021 р. на підставі того ж Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви - приєднання №094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р.

Тобто у справі № 918/1010/21 не встановлюватиметься факт наявності (чи відсутності) заборгованості за надані послуги за договором розподілу природного газу за період жовтень-грудень 2021 р. та січень - липень 2022 р., що є предметом позову у справі № 918/581/22.

Суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як на такі, що унеможливлюють розгляд справи № 918/581/22, не є такими обставинами, оскільки незалежно від результату розгляду судом № 918/1010/21, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 918/581/22. Суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями для з`ясування та встановлення обставин, які входять до предмету доказування у справі № 918/581/22.

Відповідачем не обґрунтовано відсутність реальної можливості розглянути справу № 918/581/22 по суті заявлених вимог на підставі наданих учасниками справи доказів та пояснень по суті позовних вимог, а отже наявність правових підстав для зупинення провадження у справі до розгляду справи № 918/1010/21.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність справи № 918/1010/21 не є перешкодою для встановлення, з урахуванням вимог статті 74 ГПК України суттєвих обставин у справі № 918/581/22 під час її розгляду господарським судом.

Окрім того, суд враховує, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призведе до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та ефективний розгляд справ впродовж розумного строку.

Зупинення провадження у даній справі не сприяє виконанню господарським судом завдання стосовно ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 918/581/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/1010/21.

Також, на час розгляду даного клопотання, судом було встановлено, що судове рішення у справі № 918/1010/21 набрало законної сили, оскільки Північно-західним апеляційним господарським судом в судовому засіданні 16.01.2023 р. було оголошено постанову (вступну та резолютивну частини), якою залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.03.2022 р. у справі № 918/1010/21, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття в силу положень ст. 284 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 01.01.2016 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 094205ЕВ5САР016.

Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2498.

У п. 1.1. договору вказано, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з п. п. 12.1., 12.2 договору він укладається на невизначений строк. Якщо в установленому порядку регулятором будуть внесені зміни до редакції типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами.

Пунктами 1.2., 1.3. вказаного договору передбачено, що умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем). Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).

У п. 2.3. договору зазначено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з п. 3.1 договору споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

За умови включення споживача до реєстру споживачів будь-якого постачальника у розрахунковому періоді та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача відбуваються на межі балансової належності об`єкта споживача. Порядок укладання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін визначений Кодексом газорозподільних систем (п. 3.2 договору).

Умовами п. 3.3 договору передбачено, що споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.

Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача (п. 5.2 договору).

У п. п. 5.1., 5.4. договору сторони погодили, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.

Відповідно до п. п. 6.1. - 6.4. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Споживач зобов`язується, зокрема здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4. договору).

Як вбачається із заяви - приєднання № 094205ЕВ5САР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), додатками до договору, які додаються до заяви-приєднання є: додаток № 3 "Інформаційний лист" та додаток № 4 "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача".

Поставка газу здійснюється за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 120 Б.

Відповідно до Кодексу ГРМ, ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний Оператором газорозподільної системи в установленому цим Кодексом порядку. ТОВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" присвоєний персональний ЕІС - код 56XO00005ЕВ5С000.

Починаючи з 01.01.2020 р. розрахунки споживача (відповідача) за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача, який визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Позивачем у період жовтень - грудень 2021 р. та січень - липень 2022 р. відповідачу нараховано за надання послуги розподілу природного газу 76 754, 62 грн, виходячи із величини річної замовленої потужності об`єкта споживача, який визначається оператором ГРМ та з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу: № РВЯ81024594 від 31.10.2021 р. на суму 22 562, 63 грн; № РВЯ81026825 від 30.11.2021 р. на суму 22 562, 63; № РВЯ81029577 від 31.12.2021 р. на суму 22 562, 63 грн; № РВЯ82001529 від 31.01.2022 р. на суму 48, 36 грн; № РВЯ82004253 від 28.02.2022 р. на суму 48,35 грн; № РВЯ82007062 від 31.03.2022 р. на суму 48,36 грн; №РВЯ82008554 від 30.04.2022 р. на суму 48,36 грн; № РВЯ82010407 від 31.05.2022 р. на суму 48, 35 грн; № РВЯ82011436 від 30.06.2022 р. на суму 48, 36 грн; № РВЯ82017188 від 31.07.2022 р. на суму 48, 36 грн.

Матеріалами справи підтверджується те, що позивач направив для відповідача вказані акти наданих послуг листом № 330-Сл-5337-0722 від 26.07.2022 р., однак відповідач відмовився від їх підписання.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення із відповідача 76 754, 62 грн заборгованості за надані послуги за договором розподілу природного газу за період жовтень-грудень 2021 р. та січень - липень 2022 року у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Типовим договором розподілу природного газу (далі - договір розподілу природного газу) шляхом підписання заяви - приєднання № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р.

Спірним є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення із відповідача заборгованості за надані послуги розподілу природного газу за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання заяви - приєднання №094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р., який є типовим, із врахуванням внесених до нього змін постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2080 від 07.10.2019 р.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1379/27824 від 06.11.2015 р., постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 р. "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".

Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ): - договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи;

- доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи;

- оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

- споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ доступ суб`єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах:

- забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цього Кодексу;

- забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах;

- забезпечення суб`єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначених розділами V та VI цього Кодексу, та належних розрахунків за надані послуги.

Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

- присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

- надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

- забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (пункт 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови:

- включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період;

- забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 та п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем підписано заяву-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р. на об`єкт за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 120 Б.

Пунктом 2.1. Типового договору розподілу природного газу визначено, що за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 6.1 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

В п. 6.2 Типового договору розподілу природного газу визначено, що тариф, встановлений згідно із пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Натомість, п. 6.3 Типового договору розподілу природного газу, передбачено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Пунктом 6.4. Типового договору розподілу природного газу, передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6. Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Колегія суддів зазначає, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 р. внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., відповідно до яких з 01.01.2020 р. запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній газовий рік.

Згідно з абзацом 6 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019 р., газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Відповідно до положень глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019 р., розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Отже, починаючи з 01.01.2020 р. розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи наявні акти наданих послуг за період жовтень-грудень 2021 р. та січень-липень 2022 р., згідно яких відповідачу нараховано за надання послуги розподілу природного газу 76 754, 62 грн виходячи із величини річної замовленої потужності об`єкта споживача, який визначається Оператором ГРМ та із фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року із доказами їх направлення позивачем для підписання відповідачем.

Доказів оплати вартості послуг із розподілу природного газу за період жовтень-грудень 2021 р. та січень-липень 2022 р. та/або обґрунтованої відмови відповідача від підписання вказаних актів матеріали справи не містять.

Натомість, суд зазначає, що виходять із того, що не підписуючи акт, замовник тим самим не виконує свого зобов`язання належним чином, а отже, порушує ст. 526 ЦК України, бо обов`язок замовника оплатити послуги за умовами договору, як правило, прямо залежить від конкретної обставини - підписання акта приймання-передачі послуг. Послуги (роботи) вважаються прийнятими за підписаним в односторонньому порядку актом за наявності реального їх надання (виконання) у разі неотримання у встановлений строк обґрунтованої відмови замовника про неприйняття таких послуг (робіт). Саме на замовника покладено обов`язок прийняття робіт або надання заперечень щодо їх прийняття. При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних послуг (робіт) не є визначальним для висновку про невиконання наданих послуг.

Беручи до уваги те, що об`єкт відповідача фактично був підключений (приєднаний) до газорозподільної системи позивача у спірному періоді та наявність чинного укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 76 754, 62 грн заборгованості за надані послуги за договором розподілу природного газу за період жовтень-грудень 2021 р. та січень-липень 2022 р.

Щодо доводів скаржника про те, що договір розподілу природного газу укладений між сторонами даного спору 01.01.2016 є розірваним на підставі листа відповідач від 26.12.2019 р., то суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання вказаного листа позивачу.

Також слід зазначити, що за змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом, пунктом 12.3 типового договору передбачено. що цей договір може бути розірваним за згодою сторін або ініціативою споживача у порядку. визначеному чинним законодавством України.

Однак, як встановив суд, належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Типовим договором розподілу природного газу (далі - договір розподілу природного газу) шляхом підписання заяви - приєднання № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р. відповідно до норм чинного законодавства України та умов самого договору, матеріали справи не містять.

Відповідач не звертався до позивача із заявою про розірвання дії договору відповідно до норм чинного законодавства України, а посилання на лист від 26.12.2019 р. який, за твердженням відповідача, переданий працівнику товариства, не підтверджує офіційного звернення із заявою про припинення дії договору. За загальним правилом, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні. Однак будь-якого підтвердження направлення такої пропозиції відповідач суду не надав.

Суд приймає до уваги те, що при розірванні договору розподілу природного газу проводиться механічне від`єднання об`єктів споживача від газотранспортної системи, про що складається відповідний акт; в матеріалах справи відсутні такі докази.

При цьому суд вказує, що саме лише посилання скаржника на копію листа від 26.12.2019 р. про розірвання договору розподілу природного газу № 094205ЕВ5САР016 від 01.01.2016 р., в якому міститься посилання на те, що відповідно до акту на відключення газопостачання від 26.12.2019 р., який підписаний АТ Рівнегаз" та ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" було припинено споживання газу шляхом встановлення засувки (заглушки) перед ГРП та встановлено пломбу № R 24418518, не свідчить про те, що відбулося механічне від`єднання об`єкта споживача від газотранспортної системи, оскільки у справі відсутній відповідний акт, яким вказане підтверджується.

Також суд, на спростування доводів відповідача вказує, що обставина припинення газопостачання шляхом перекриття та опломбування запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та її опломбування, жодним чином не впливають на наявність у об`єкту відповідача цілодобового доступу до газотранспортної системи, оскільки даний об`єкт зберіг фізичне з`єднання з газорозподільною системою.

Таким чином, право на користування потужністю об`єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах встановлених в договорі розподілу природного газу наявна у відповідача, оскільки його об`єкти забезпечені цілодобовим доступом до газорозподільної системи та відповідно можливістю для подальшого споживання природного газу, що підтверджується наявним фізичним з`єднанням цих об`єктів з газорозподільною системою та діючими між сторонами умовами укладеного договору розподілу природного газу. В даному випадку, споживач, що не є побутовим (відповідач), оплачує замовлену потужність виходячи саме із наявного об`єкту, зазначеного у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

В свою чергу, сам факт припинення (споживання) природного газу споживачем не звільняє останнього від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, які згідно із п. 1.4 договору, крім розподілу (переміщення) природного газу газорозподільною системою, включають в себе також забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, оскільки в даному випадку об`єкт вважається приєднаним навіть, якщо газоспоживаюче обладнання опломбоване на газопроводі - вводі, оскільки для початку фактичного споживання природного газу, окрім зняття пломби немає перешкод.

Отже, оскільки між позивачем та відповідачем укладений договір розподілу природного газу, об`єкт відповідача приєднаний до газорозподільної системи, відсутність заяв на остаточне припинення користування природним газом відповідачем не подавались, що підтверджує правомірність пред`явлення позову про стягнення заборгованості з відповідача.

Щодо доводів скаржника про те, що розгляд справи відбувся без його участі, то суд зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 12.08.2022 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання в засіданні на 15.09.2022 р. на 10:10 год.

Ухвалою суду від 15.09.2022 р. розгляд справи відкладено на 11.10.2022 р. на 10:00 год.

Враховуючи те, що на визначений судом час 11.10.2022 р. для проведення судового засідання у Рівненській області оголошено повітряну тривогу, судове засідання не відбулося. Розгляд даної справи не відбувся з об`єктивних причин, які не залежали від суду.

Ухвалою суду від 11.10.2022 р. розгляд справи відкладено на 25.10.2022 р. на 09:50 год.

В судове засідання 25.10.2022 р. представники позивача та відповідача не з`явилися.

Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.08.2022 р. та про відкладення розгляду справи від 11.10.2022 р. були направлені на юридичну адресу відповідача: м. Рівне, вул. Дворецька, 120 Б, код ЄДРПОУ 05515192 та повернуті до суду з підстав "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 49, 67).

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, адреса відповідача на яку були направлені ухвали судом першої інстанції відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана адреса зазначена відповідачем також в апеляційній скарзі, поданій до суду апеляційної інстанції та відповіді на відзив.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

В свою чергу, до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; в силу чого процесуальна бездіяльність відповідача не повинна ставити під сумнів здійснення судочинства судом першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

З огляду на викладене, судом першої інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, створені належні умови для подання суду відзиву на позовну заяву та надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Також судова колегія звертає увагу, що в апеляційній скарзі, відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідачем зазначена саме та адреса (м. Рівне, вул. Дворецька, 120 Б) на яку направлялися ухвали судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України висновків суду першої інстанції не спростував, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 25.10.2022 р. у справі № 918/581/22 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.10.2022 р. у справі № 918/581/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.