Рішення

від 23.12.2022 по справі 910/13188/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2022Справа № 910/13188/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вул. Електрична, буд. 1, м. Кривий Ріг, 50014, код ЄДРПОУ 00130850)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинська фармацевтична компанія" (вул. Парково-Сирецька, буд. 15 А, м. Київ,04112, код ЄДРПОУ 35281642)

про стягнення 72 376,53 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинська фармацевтична компанія" (далі - відповідач) про стягнення 72 376, 53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за умовами Договору купівлі-продажу теплової енергії №1649 від 12.05.2015 року перед позивачем, у зв`язку з чим Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" просить суд стягнути з відповідача 63683, 45 грн - основного боргу, 2388, 42 грн - 3 % річних та 6 304, 66 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13188/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлені строки сторонам для подання заяв по суті спору.

15.11.2021 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечує щодо задоволення позову та зазначає, що ТОВ "Дніпродзержинська фармацевтична компанія" чітко дотримується норм споживання теплової енергії та повністю сплачує її вартість. Доказів про існування причин різкого збільшення об`єму постачання теплової енергії у березні 2020 року в позові відсутні. Єдиний доказ існування заборгованості відповідача перед позивачем за теплову енергію поставлену у березні 2020 року є акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3119 від 31.03.2020, який не підписаний з боку відповідача, що свідчить про неприйняття спірного об`єму теплової енергії.

Окрім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивач не додав до позову інформацію, у відповідній формі, про показники приладів комерційного обліку чи відповідних пояснень, які б могли бути доказом факту споживання відповідачем теплової енергії у кількості 37,13 Гкал протягом березня 2020 року.

Разом із відзивом відповідачем було подано клопотання про поновлення процесуальних строків в якому останній просив суд відновити процесуальний строк для подачі відзиву.

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За таких обставин, з метою об`єктивного та повного розгляду справи, суд вважає за необхідне поновити відповідачу процесуальний строк для надання відзиву.

01.12.2021 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній заперечував щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, та просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", що пов`язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI.

14.05.2018 відбулась державна реєстрація відповідних змін до відомостей про юридичну особу, про що внесено дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12.05.2015 між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії №1649 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого теплопостачальна організація-продавець (позивач) бере на себе зобов`язання постачати споживачеві-покупцю (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах, визначених в Додатку 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною, на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об`єму природного газу).

Споживач-покупець зобов`язується: додержуватись затверджених договірних значень споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору, не допускається їх перевищення. Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, визначені Договором. Узгоджувати з теплопостачальною організацією-продавцем нові підключення та відключення переобладнання тепловикористального обладнання та систем споживання в установленому порядку, які призвели до збільшення або зменшення споживання теплової енергії (п. 3.2.4 -3.2.6 Договору).

Відповідно до підпункту 4.2.5, пункт 4.2 теплопостачальна організація-продавець зобов`язаний виписувати рахунки та акти передачі-прийняття теплової енергії споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти передачі-прийняття теплової енергії, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті споживачеві-покупцю в підписаному, зі своєї сторони, вигляді теплопостачальній організації-продавцю до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2. Договору облік споживання споживачем-покупцем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці.

Згідно п. 5.7 Договору споживач-покупець, що має прилади комерційного обліку, веде журнал обліку споживання теплової енергії у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією" та щомісячно подає до теплопостачальної організації-продавця звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін, передбачені в додатку 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.8 Договору визначено, що у разі відсутності, пошкодження та/або некоректної роботи приладів комерційного обліку оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем відповідно до визначених у Договорі навантажень по опаленню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації-продавця, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання споживача-покупця в розрахунковому періоді.

У розділі 6 Договору сторони передбачили порядок розрахунків за теплову енергію, згідно якого розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.1-6.2 Договору).

Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 (тридцять) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим Договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем-покупцем теплову енергію здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії (п.6.3 Договору).

Згідно з п. 6.4. Договору якщо споживач-покупець розраховується за показаннями приладів комерційного обліку:

- при перевищенні фактичного споживання теплової енергії понад заявлену та сплачену її вартість до початку розрахункового періоду, розрахунки здійснюються за фактично спожиту теплову енергію згідно п. 6.3. Договору;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) зараховується в рахунок оплати заборгованості минулих періодів, а при відсутності такої в рахунок передоплати майбутніх періодів.

Відповідно до пункту 6.5 Договору у випадку, якщо споживач-покупець, не має приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання споживача-покупця у розрахунковому періоді. Розрахунки при цьому здійснюються згідно п.6.3 Договору.

Згідно пункту 6.7 Договору споживач-покупець сплачує теплопостачальній організації-продавцю вартість теплової енергії, спожитої понад обсяги, які передбачені на відповідний період, згідно фактично спожитому обсягу теплової енергії.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, у нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено сторонами у три роки.

Відмова споживача-покупця від підписання акту не звільняє його від оплати за отриману теплову енергію (п.7.4 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту фактичного надання теплопостачальною організацією-продавцем теплової енергії (послуг з теплопостачання) споживачу-покупцю та діє до 31.12.2015, з урахуванням ч. 3 ст. 631 ЦК України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією зі сторін (п.10.1, п.10.3 Договору).

За умовами п. 10.6 Договору невід`ємними його частинами є: Додаток №1 "Обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу-покупцю", Додаток №2 "Умови припинення постачання теплової енергії" та Додаток №3 "Дислокація".

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем у подальшому вносились зміни до Договору та Додатків до нього, шляхом затвердження ряду додаткових угод, а саме:

- Додаткова угода №1 від 10.09.2015, якою було довключено до Договору нежитлове приміщення адреса: М-н. 4-й Зарічний, 11/2 (Q оп. Гкал./год - 0,0046, Q г/в Гкал./год - 0,0038. Максимальні витрати теплоносія не більше G=0,076682/0,171682 тон/годину.

- Додаткова угода №2 від 22.01.2020, згідно звернення споживача №429 від 24.01.19 р. та наданого Робочого проекту розрахунку теплового навантаження, довключити з 01.02.2016 року до Договору №1649 від 12 травня 2015 р. нежитлове приміщення за адресою: вул. Покровська, 26 прим.46. Додаток №3 викласти у новій редакції:

1. 1) нежитлове приміщення, адреса: Покровська, 26 прим.46 (Qоп. (Гкал./год) - 0,0055, Q г/в (Гкал./год) - 0, загальна S, м2 - 61);

2) нежитлове приміщення, адреса: Космонавтів, 27/112 (Qоп. (Гкал./год) - 0,0050, Q г/в (Гкал./год) - 0, загальна S, м2 - 58,2);

3) нежитлове приміщення, адреса: Нез.України, 19/2 (Qоп. (Гкал./год) - 0,0060, Q г/в (Гкал./год) - 0,0003, загальна S, м2 - 87,30);

4) нежитлове приміщення, адреса: М-н. 4-й Зарічний, 11/2 (Qоп.( Гкал./год) - 0,0046, Q г/в (Гкал./год) - 0,0038, загальна S, м2 - 65,30);

5) нежитлове приміщення, адреса: П. Мирного, 10/1 (Qоп. (Гкал./год) - 0,0050, Q г/в (Гкал./год) - 0, загальна S, м2 - 59,1).

2. Пункт 1 додатку 1 до Договору викласти в редакції:

Приєднане (максимальне) теплове навантаження: Qоп.=0,0261Гкал/год; Qг/в=0,0041 Гкал/год.

1.1: максимальні витрати теплоносія по договору не більше: G=0,537587/0,1025 тон/годину.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання договірних відносин були надані послуги постачання теплової енергії за період березень-квітень та листопад-грудень 2020 року та січень - квітень 2021 року на загальну суму 229 103,11 грн, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак відповідач свій обов`язок щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг виконав лише частково, сплативши 165 419,66 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, у зв`язку із чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за період березень 2020 року у розмірі 63 683,45 грн (згідно акту передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3119 від 31.03.2020 року на загальну суму 63 683,45 грн), що і стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення основного боргу у розмірі 63683, 45 грн, 3 % річних у розмірі 2388, 42 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 304, 66 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, розглянувши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як вбачається зі змісту Статуту Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850), затвердженого Загальними зборами товариства 11.04.2019 року (протокол № 1/2019 від 15.04.2019 року), основним видом діяльності останнього є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Положеннями пункту 4 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Отже, в розумінні Закону України "Про теплопостачання" позивач є теплопостачальною організацією як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Відповідно до частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Факт належного виконання AT "Криворізька теплоцентраль" зобов`язання за Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу у спірний період, а саме за березень 2020, підтверджується наявним в матеріалах справи актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3119 від 31.03.2020 року на загальну суму 63 683,45 грн.

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач, у спростування доводів позивача зазначає, що чітко дотримується норм споживання теплової енергії та повністю сплачує вартість спожитої теплової енергії. Доказів про існування причин різкого збільшення об`єму постачання теплової енергії у березні 2020 року в позові відсутні. Єдиний доказ існування заборгованості відповідача перед позивачем за теплову енергію поставлену у березні 2020 року є акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3119 від 31.03.2020, який не підписаний з боку відповідача, що свідчить про неприйняття спірного об`єму теплової енергії.

Суд враховує, що акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3119 від 31.03.2020 року за спірний період не підписаний відповідачем, однак, в укладеному між сторонами Договорі у пункті 7.4 зазначено, що відмова споживача-покупця від підписання акту не звільняє його від оплати за отриману теплову енергію.

В контексті викладеного слід зауважити, що позивачем направлявся на адресу відповідача відповідний рахунок на оплату та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3119 від 31.03.2020, згідно до наявного в матеріалах справи листа №1491/30 від 09.04.2020, який був отриманий 21.04.2020 року, відповідно до наявної копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, як вбачається із матеріалів справи, частина актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) підписані та скріплені печатками товариств без зауважень і були оплачені у повному обсязі відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. У свою чергу, інша частина актів (№3578 від 30.04.2020, №1611 від 28.02.21, №2822 від 31.03.21 та №3960 від 30.04.21) не підписані з боку відповідача, але були ним отримані, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, і оплачені у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 18.03.2021, від 16.04.2021 та від 27.05.2021 року.

Відповідно до п.п. 4.2.5, п.4.2 теплопостачальна організація-продавець зобов`язаний виписувати рахунки та акти передачі-прийняття теплової енергії споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти передачі-прийняття теплової енергії, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті споживачеві-покупцю в підписаному, зі своєї сторони, вигляді теплопостачальній організації-продавцю до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, позивач виконав у повному обсязі свої зобов`язання за Договором, на відмінну від відповідача, а сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-прийняття теплової енергії не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії, матеріали справи не містять, як і не містять доказів мотивованої відмови абонента від підписання цих актів.

Окрім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивач не додав до позову інформацію, у відповідній формі, про показники приладів комерційного обліку чи відповідних пояснень, які б могли бути доказом факту споживання відповідачем теплової енергії у кількості 37,13 Гкал протягом березня 2020 року.

Суд не приймає до уваги дані твердження відповідача з огляду на наступне.

Позивачем було надано відповідь на відзив, у якій позивач заперечує щодо тверджень відповідача, які викладені у відзиві. На підтвердження обсягу споживання відповідачем теплової енергії за спірний період позивач надає копію листа вх.№429 від 24.01.2019 у якому відповідач звертається до позивача та просить довключити в Договір №1649 від 12.05.2015 року приміщення аптеки за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Покровська, 26/46.

У подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 від 22.01.2020 року до Договору, у якій сторони, згідно звернення відповідача вх.№429 від 24.01.2019 та наданого Робочого проекту розрахунку теплового навантаження, вирішили довключити з 01.02.2016 року до Договору №1649 від 12.05.2015 р. нежитлове приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Покровська. 26 прим. 46; пункт 1 додатку 1 до Договору №1649 від 12.05.2015 року викласти в редакції: приєднане (максимальне) теплове навантаження: Qоп. =0.0261 Гкал год.; Qг/в=0,0041 Гкал/год.; 1.1: максимальні витрати теплоносія по договору не більше: 0=0,537587/0,1025 тон/годину; 1.2: теплові втрати на ділянці теплової мережі та в місцевій систем: Споживача з витоком по договору: Gв=0,002019/0,000062 тон/годину.

На підставі вищевикладеного, у березні 2020 року відповідачу було проведено нарахування спожитої теплової енергії по об`єктам відповідно до дислокації до Договору в обсязі 3,97 Гкал.

Крім того, відповідно до умов Договору та укладених Додаткових угод до нього, позивачем було проведено донарахування спожитої теплової енергії на приміщення аптеки за адресою: вул. Покровська 26 прим. 46 за період з лютого 2016 року по лютий 2020 року з перерахунком на діючий тариф в обсязі 33,16 Гкал.

Загальний обсяг спожитої теплової енергії по об`єктам ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» склав 37,13 Гкал, про що разом з рахунком та актами виконавчих робіт була надана розшифрування нарахувань за березень 2020 року (період з 01.02.2016 по 29.02.2020 року) відповідачу.

Як вбачається з наданого позивачем, до відповіді на відзив, листа про нарахування теплової енергії по Договору, опалення за адресою: вул. Покровська 26 прим. 46 здійснювалось не за приладом обліку.

Відповідно до пункту 5.1 та 5.8 Договору облік споживання споживачем-покупцем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом. У разі відсутності, пошкодження та/або некоректної роботи приладів комерційного обліку оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем відповідно до визначених у Договорі навантажень по опаленню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації-продавця, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання споживача-покупця в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 6.5 Договору у випадку, якщо споживач-покупець, не має приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання споживача-покупця у розрахунковому періоді. Розрахунки при цьому здійснюються згідно п.6.3 Договору.

Вказані положення договору узгоджуються з приписами абзацу 2 п. 20 Правил користування теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198.

Згідно п.5.7 Договору споживач-покупець, що має прилади комерційного обліку, веде журнал обліку споживання теплової енергії у відповідності з вимогами «Правил користування тепловою енергією» та щомісячно подає до теплопостачальної організації-продавця звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін, передбачені в додатку 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Однак, відповідач на спростування даної обставини не надав до суду будь-якої інформацію про факт встановлення, безпосередньо на цьому об`єкті, приладу обліку або відомостей щодо показників за лічильником, які б були відмінними від заявлених позивачем, так само і не надав журнал обліку споживання теплової енергії або звіт про фактичне споживання теплової енергії, який визначений у п 5.7 Договору, у підтвердження наявності лічильника та фактично спожитої теплової енергії. Відповідні відомості відсутні й у тексті самого Договору та Додаткової угоди №2 до нього, згідно якої сторони вирішили довключити з 01.02.2016 року до Договору №1649 від 12.05.2015 р. нежитлове приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Покровська. 26 прим. 46.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами існування обставин, про які він зазначає у відзиві.

Згідно до пунктів 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, на відповідача чинним законодавством України покладено обов`язок вчасно проводити розрахунки та оплатити прийняту теплову енергію.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 (тридцять) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим Договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем-покупцем теплову енергію здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії (п.6.3 Договору).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.3 Договору, строк оплати поставленої позивачем відповідачу теплової енергії за березень 2022 року у сумі 63 683,45 грн. є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що за приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відтак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем в порушення умов Договору купівлі-продажу теплової енергії №1649 від 12.05.2015 року не виконано обумовлені договірні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії за березень 2020 року.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження постачання відповідачу у період березня 2020 року теплової енергії доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

В той же час відповідач на спростування факту та/або обсягів постачання АТ "Криворізька теплоцентраль" теплової енергії у визначеному позивачем розмірі, доказів погашення наявної заборгованості за спірний період або контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав, а отже вказана заборгованість не спростована.

Оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати теплової енергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за період березня 2020 року в розмірі 63 683,45 грн.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за спожиту теплову енергію, позивач нараховує інфляційні втрати у розмірі 6 304,66 грн та 3% річних у розмірі 2 388,42 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд встановив, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якого, суд не вправі виходити за межі позовних вимог. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахування вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74-79, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинська фармацевтична компанія" (вул. Парково-Сирецька, буд. 15 А, м. Київ,04112, код ЄДРПОУ 35281642) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вул. Електрична, буд. 1, м. Кривий Ріг, 50014, код ЄДРПОУ 00130850) суму основного боргу у розмірі 63 683 (шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят три) грн 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 304 (шість тисяч триста чотири) грн 66 коп., 3% річних у розмірі 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2023

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА