Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/12184/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/12184/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром" про стягнення 56 707,88 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром" (далі - Підприємство) договору на виконання робіт від 13 січня 2022 року № 13/01, останнє взяло на себе зобов`язання своєчасно реєструвати податкові накладні. Оскільки відповідач порушив строки реєстрації податкових накладних, передбачені умовами договору та Податковим кодексом України (далі - ПК України), позивач, посилаючись на статтю 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємства 56 707,88 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

16 листопада 2022 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2022 року було відкрито провадження у справі № 910/12184/22 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

5 грудня 2022 року на електронну адресу суду та 6 грудня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшов відзив від 2 грудня 2022 року, в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача, оскільки ним не було порушено строку, встановленого законодавством України для складання та реєстрації податкових накладних. Також, заперечуючи проти позову, Підприємство зазначило, що умови договору, якими визначено строки реєстрації податкових накладних, суперечать положенням статей 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки такий обов`язок за своєю правовою природою не є господарським зобов`язанням, що виключає можливість застосування господарських санкцій за його порушення. Крім того, відповідач на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просив суд закрити провадження в цій справі у зв`язку із зловживанням Товариством своїми процесуальними правами, що полягає в подачі, на думку Підприємства, безпідставного позову.

7 грудня 2022 року через систему "Електронний суд" Товариство подало відповідь на відзив від вказаної дати, у якій позивач навів доводи й аргументи на спростування правової позиції відповідача та зазначив, що вказана у позові частина податкових накладних була зареєстрована Підприємством з порушенням строку, визначеного пунктом 5.6. договору, а інша частина - взагалі не була зареєстрована.

14 грудня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшли заперечення від 9 грудня 2022 року на відповідь на відзив, у яких відповідач вказав, що позивач не надав жодних доказів того, що податкові накладні за вказаним договором не були вчасно зареєстровані. Також Підприємство зазначило, що воно дотрималося термінів реєстрації податкових накладних, визначених чинним законодавством України, зокрема строку, встановленого пунктом 201 ПК України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими. Посилаючись на статтю 43 ГПК України, відповідач просив суд закрити провадження в цій справі в зв`язку із зловживанням Товариством процесуальними правами. Також відповідач вказав, що позивач має заборгованість перед Підприємством за спірним договором у розмірі 1 527 910,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 3 частини 2 статті 43 ГПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Зловживання процесуальними правами - це створення перешкод у вирішенні завдань судочинства внаслідок реалізації учасниками справи своїх прав. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), що зовнішньо відповідають вимогам процесуальних норм, однак здійснених з корисливим або особистим мотивом, що завдають шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам осіб, які приймають участь у справі, або недобросовісна поведінка в інших формах, яка тягне за собою застосування заходів процесуального примусу.

Подача завідомо безпідставного позову не спрямована на реальний захист прав, адже особа зловживає своїм правом на судовий захист, не маючи на меті захисту будь-якого охоронюваного законом інтересу.

Зі змісту пункту 5.6. договору вбачається, що у вказаній угоді сторони погодили можливість застосування позивачем штрафу до відповідача у випадку порушення останнім граничних строків реєстрації податкових накладних.

Отже, можливість застосування спірної штрафної санкції прямо передбачена сторонами у вищезазначеному договорі, а відтак правомірність застосування вказаної неустойки та стягнення коштів має встановлюватися судом під час розгляду справи по суті.

За частиною 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Оскільки відповідач у встановленому законом порядку не довів факт подання Товариством завідомо безпідставного позову, вказане клопотання останнього про закриття провадження у справі є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

Жодних інших заяв або клопотань сторонами подано не було.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання учасниками справи заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2022 року між Товариством та Підприємством було укладено договір на виконання робіт № 13/01, за умовами якого останній зобов`язався виконати роботи на своєму обладнанні з дроблення, просіювання підірваної гірської маси та завантажити в надані позивачем самоскиди або відвантажити вказану продукцію на склад, а позивач - прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно з пунктом 2.2.8. договору виконавець зобов`язався своєчасно виставляти акти виконаних робіт та рахунки на оплату, реєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені ПК України.

Відповідно до пунктів 3.2., 3.6. договору кількість усієї виготовленої продукції за кожну зміну вказується в акті виконаних робіт (додаток № 1), який підписується представниками обох сторін. Акт виконаних робіт підписується наприкінці кожної робочої зміни із зазначенням повного обсягу переробленої продукції окремо за зміну та окремо за весь період робіт на об`єкті.

Згідно з пунктом 8.2. даного правочину цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного та належного виконання.

На виконання умов договору Підприємство виконало роботи, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом із цим, 21 вересня 2022 року Товариство звернулося до Підприємства з вимогою від 20 вересня 2022 року № 277, у якій вказало, що відповідачем у період з 18 січня 2022 року по 24 лютого 2022 року було виконано роботи за договором на загальну суму 3 676 078,51 грн. Починаючи з 18 січня 2022 року, відповідач несвоєчасно зареєстрував податкові накладні на суму 1 012 372,34 грн, а станом на 19 вересня 2022 року незареєстрованими залишаються податкові накладні на суму 2 390 100,70 грн, у зв`язку з чим позивач не може включити до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 398 350,12 грн. Враховуючи викладене, Товариство вимагало сплатити на свою користь 56 707,88 грн штрафу на підставі пункту 5.6. договору протягом 5 днів з моменту вручення цієї вимоги.

Вказана вимога Товариства була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частинами 1, 2 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У пункті 5.6. договору сторони визначили, що Підприємство зобов`язане зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної не пізніше ніж за три доби до настання граничних строків, встановлених ПК України та чинним законодавством України.

У той же час згідно з абзацом 3 пункту 5.6. договору Товариство має право пред`явити вимогу Підприємству щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 10 % від суми ПДВ за несвоєчасно зареєстрованими/заблокованими податковими накладними. Штрафні санкції підлягають сплаті протягом п`яти банківських днів з дати вручення вимоги.

Згідно з положеннями пункту 201.7. статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України, передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Зі змісту вищезазначених статей ГК України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця за укладеним між сторонами правочином є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 ГК України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме цих зобов`язань за договором.

Водночас несвоєчасне здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки такий обов`язок виникає у відповідача виключно на підставі податкового законодавства.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Тому невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, визначених ГК України.

Зобов`язання відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними господарського договору, оскільки за своєю правовою природою є податковими зобов`язаннями, які регулюються нормами ПК України та контролюються податковими органами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 травня 2018 року № 908/3565/16 та від 13 квітня 2018 року в справі № 902/380/17.

Враховуючи викладене, позовна вимога Товариства про стягнення з Підприємства штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23 січня 2023 року

СуддяЄ.В. Павленко