Рішення

від 25.01.2023 по справі 910/11577/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2023Справа № 910/11577/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КРИТ"

про стягнення 83255,55 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КРИТ" про стягнення 83255,55 грн, з яких: заборгованість у сумі 61112,86 грн, інфляційні втрати у сумі 12640,41 грн, три проценти річних у сумі 1526,51 грн, пеню у сумі 4920,12 грн, штраф у сумі 3055,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 12 липня 2007 року № 07530/4-10.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11577/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 01025, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 4, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 07.11.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача отримана останнім, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492841923.

Отже, згідно із п.3 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач зазначає, що у період з 01.04.2021 по 31.07.2022 за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 12.07.2007 № 07530/4-10 відповідачу було надано послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 61112,86 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором зі сплати наданих йому послуг з постачання питної води та приймання стічних вод виконувало неналежним чином та у порушення взятих на себе зобов`язань не здійснив оплату наданих позивачем у період з 01.04.2021 по 31.07.2022 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 61112,86 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 12640,41 грн, три проценти річних у сумі 1526,51 грн, пеню у сумі 4920,12 грн та штраф у сумі 3055,65 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ") (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "КРИТ" було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07530/4-10 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації міста Києва, а абонент - здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг.

Згідно з пунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.1.4. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, крім випадків, передбачених правилами користування. Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента. У разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить з водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями лічильників.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати поставленої води та прийнятих стічних вод відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п.2.2.2. договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Згідно з п.2.2.3. договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5 числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п.2.2.4. договору в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважається безпідставною.

За змістом пункту 4.2. договору сторони погодили, що в разі порушення строків виконання зобов`язань по оплаті наданих послуг, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до п.4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків від суми, яку відмовився сплатити.

Цей договір укладено строком на 1 рік та набув чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (пункт 7.1. договору).

На підтвердження надання позивачем у період з 01.04.2021 по 31.07.2022 відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод та заборгованості відповідача з оплати наданих послуг в розмірі 61112,86 грн позивач надав у матеріали справи:

акти обстеження та зняття показань з вузла обліку травень - жовтень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, серпень 2022 року;

розрахунки обсягів спожитих послуг централізованого водопостачання та централізованого відведення на об`єктах споживача;

довідку АТ "Комерційний Індустріальний Банк" (з додатком), яка підтверджує надсилання у період з 07.12.2021 по 31.07.2022 на адресу банківської установи ОСББ "КРИТ" розрахункових документів на оплату послуг.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем у період з 01.04.2021 по 31.07.2022 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод становить 61112,86 грн. Також позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 12640,41 грн, три проценти річних у сумі 1526,51 грн, пеню у сумі 4920,12 грн та штраф у сумі 3055,65 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг та, зокрема послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

Статтею 2 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Стаття 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає, що суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Як передбачено ст.1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання;

водовідведення - діяльність зі збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод;

питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води;

підприємство питного водопостачання - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води;

споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV1 (чинного на момент виникнення між сторонами правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV1 (чинного на момент виникнення між сторонами правовідносин) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV1 (чинного на момент виникнення між сторонами правовідносин) послуги з централізованого постачання холодної та водовідведення за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.

Також згідно зі статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (в редакції, чинній на момент спірних між сторонами у справі правовідносин) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" року № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно із статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

З урахуванням вище наведеного, приймаючи до уваги наявний у матеріалах справи лист ОСББ "КРИТ" №24 від 09.12.2014 Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" є виробником та постачальником послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а ОСББ "КРИТ" - колективним споживачем таких послуг.

Відповідно до чинних на час укладення договору Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, втратили чинність 18.10.2008, у зв`язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, зареєстрованим у Мін`юсті 15.01.2018 за № 56/31508 (далі - Правила приймання № 316) затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення.

Згідно з пунктом 2 Правил приймання № 316 останні поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі).

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів.

З наданих до справи матеріалів вбачається, що у відповідності до договору для обліку наданих відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення позивачем було відкрито відповідачу особовий рахунок та присвоєно абонентський код 10-921-016 (для обліку послуг з водопостачання та водовідведення).

Згідно із матеріалів справи, у період з 01.04.2021 по 31.07.2022 позивачем було надано відповідачу послуги, зокрема, з водопостачання та водовідведення (приймання стічних вод) на суму 61112,86 грн, на підтвердження чого позивачем надані акти обстеження та зняття показань з вузла обліку травень - жовтень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, серпень 2022 року, які місять, зокрема, номери приладів обліку, зазначення місця встановлення, дату знаття показань, обсяги попереднього періоду, попередні та поточні показники.

Також як підтверджено довідкою АТ "Комерційний Індустріальний Банк" (з додатком), у відповідності до п. 2.2.1., п.2.2.2. договору позивачем у період з 07.12.2021 по 31.07.2022 направлялися на адресу банківської установи ОСББ "КРИТ" розрахункові документи на оплату послуг.

Згідно із довідкою АТ "Альфа Банк" №37400 від 22.08.2022 платіжні повідомлення у період з 01.04.2021 по 06.12.2021 не надсилались, у зв`язку з невірним банківськими реквізитами споживача, втім, у відповідно до п.2.2.3. договору в разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5 числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Доказів заперечень відповідача щодо кількості або вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

Окрім того, сторонами у договорі визначено обов`язок звіряння облікових даних абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг у постачальника.

Так, пунктом 2.1.6 договору сторонами погоджено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ними послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з ним звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовного погодженими абонентом.

Також, як зазначалося судом вище, в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважається безпідставною (п.2.2.4. договору).

Однак, доказів направлення відповідачем, у встановленому договором порядку, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення передбаченої п. 2.1.6. та 2.2.4. договору звірки, матеріали справи не містять.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, докази пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, доказів заперечень щодо виставлених позивачем платіжних вимог - доручень, а також заперечення щодо повного та належного виконання умов договору за спірний період у матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по наданню послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Невиконане відповідачем зобов`язання за договором з оплати наданих позивачем у період з 01.04.2021 по 31.07.2022 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод у сумі 61112,86 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості у сумі 61112,86 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 61112,86 грн.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 12640,41 грн, три проценти річних у сумі 1526,51 грн, пеню у сумі 4920,12 грн та штраф у сумі 3055,65 грн.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із розрахунку позивача, останній нараховує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за період з 06.09.2021 по 31.07.2022.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже, у відповідності до ч.1 ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який є спеціальним законом у спірних правовідносинах, нарахування пені не може здійснюватися в розмірі вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, втім позивач здійснює нарахуваня пені у

Проте, позивач нараховує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що не відповідає нормам ч.1 ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Одночасно, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, що набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час.

Як було зазначено вище, позивач є виконавцем, а відповідач - колективним споживачем, що об`єднує споживачів фізичних осіб, які проживають в житловому будинку, а відтак на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за період 06.09.2021 по 31.07.2022 у сумі 4920,12 грн та штрафу у сумі 3055,65 грн є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 4920,12 грн та штрафу у сумі 3055,65 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 12640,41 грн та трьох процентів річних у сумі 1526,51 грн судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Дослідивши встановлені договором строки оплати ( п.2.2.2., п.2.2.3. договору), з огляду на приписи ч. 5 ст. 254, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що правильними періодами нарахування 3% річних та інфляційних втрат є: 06.05.2021 - 31.07.2022 на суму 3705,48 грн; 08.06.2021 - 31.07.2022 на суму 4796,82 грн; 06.07.2021 - 31.07.2022 на суму 7156,90 грн; 06.08.2021 - 31.07.2022 на суму 4949,10 грн; 07.09.2021 - 31.07.2022 на суму 5207,97 грн; 06.10.2021 - 31.07.2022 на суму 9827,13 грн; 06.11.2021 - 31.07.2022 на суму 8556,09 грн; 07.12.2021 - 31.07.2022 на суму 5507,46 грн; 08.02.2022 - 31.07.2022 на суму 3068,64 грн; 25.02.2022 - 31.07.2022 на суму 6319,87 грн; 05.04.2022 - 31.07.2022 на суму 2613,02 грн; 06.05.2022 - 31.07.2022 на суму 1671,12 грн; 24.05.2022 - 31.07.2022 на суму 212,69 грн; 28.06.2022 - 31.07.2022 на суму 1124,21 грн;

За перерахунком суду інфляційні втрати становлять 12475,31 грн та три процентів річних - 1521,26 грн, а тому вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КРИТ", а саме: в частині стягнення заборгованості у сумі 61 112,86 грн, інфляційних втрат у сумі 12475,31 грн та трьох процентів річних у сумі 1521,26 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КРИТ" (01025, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 4, ідентифікаційний номер 21610553) на користь Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (01015, місто Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний номер 03327664) заборгованість у сумі 61 112,86 грн, інфляційні втрати у сумі 12475,31 грн, три проценти річних у сумі 1521,26 грн та судовий збір у сумі 2238,25 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.01.2023.

Суддя С.О. Турчин