Рішення

від 25.01.2023 по справі 910/11652/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2023Справа № 910/11652/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ЩОРСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ"

про стягнення 106598,26 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "ЩОРСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" про стягнення 106598,26 грн, з яких: 72635,38 грн - заборгованість, 11723,34 грн - інфляційні втрати, 5% річних - 2172,19 грн, 16435,59 грн - пеня, 3631,76 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №05/10/21-1 від 05.10.2021 в частині оплати за поставлений товар.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11652/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 02002, місто Київ, вул.Андрея Шептицького Митрополита, будинок 4, офіс 13/4, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на зазначену у позові поштову адресу: 03151, місто Київ, вул. Ушинського, буд.40.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 08.11.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача та на зазначену у позові поштову адресу повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №05/10/21-1 від 05.10.2021 позивач поставив відповідачу товару на суму 271812,36 грн, на підтвердження чого надав видаткові накладні: від 13.10.2021 № ЩЗ-0000177, від 21.10.2021 № ЩЗ-0000261, від 04.11.2021 № ЩЗ-0000093, від 11.11.2021 №ЩЗ-0000229, від 18.11.2021 № ЩЗ-0000342, від 23.12.2021 №ЩЗ-0000378, від 05.01.2022 №ЩЗ-0000042, від 20.01.2022 № ЩЗ-0000308, від 27.01.2022 № ЩЗ-0000431, від 03.02.2022 №ЩЗ-0000036, від 10.02.2022 № ЩЗ-0000135 та товарно-транспортні накладні: від 13.10.2021 № 23, від 21.10.2021 № 27, від 04.11.2021 № 17, від 11.11.2021 №29, від 18.11.2021 № 35, від 23.12.2021 № 38, від 05.01.2021 № 1, від 20.01.2022 № 36, від 27.01.2022 № 48, від 03.02.2022 № 3, від 10.02.2022 № 16.

Відповідач у період з 09.11.021 по 21.02.2022 здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 199176,98 грн.

Оскільки, відповідач оплату вартості поставленого товару у строк встановлений договором у повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 72635,38 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання інфляційних втрат у сумі 11723,34 грн, 5% річних у сумі 2172,19 грн, пені у сумі 16435,59 грн та штраф у сумі 3631,76 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05.10.2021 між Приватним акціонерним товариством "ЩОРСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №05/10/21-1 з протоколом розбіжностей (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та своєчасно оплатити продукцію (далі - товар) на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній (п.1.3. договору).

У п.4.1 договору в редакції протоколу розбіжностей від 05.10.2021, сторони погодили наступні умови оплати за товар: відтермінування платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки партії товару.

Відповідно до п.4.2. договору оплата товарів покупцем здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або в іншій формі та спосіб, що не заборонені чинним законодавством України, за умови попереднього погодження форми і способу розрахунків з постачальником.

Оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних та інших супроводжувальних документів (п.6.3. договору).

У пункті 7.2.1. договору в редакції протоколу розбіжностей від 05.10.2021 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь термін прострочення, включаючи день погашення боргу.

У п.7.2.2. договору в редакції протоколу розбіжностей від 05.10.2021 сторонами визначено, що крім пені, передбаченої п.7.2.1. договору, у випадку прострочення оплати товару на термін, що перевищує 20 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, а також додатково 5% річних від простроченої суми.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 271812,36 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 13.10.2021 № ЩЗ-0000177 на суму 28768,90 грн (товарно - транспортна накладна від 13.10.2021 № 23); від 21.10.2021 № ЩЗ-0000261 на суму 20522,00 грн (товарно - транспортна накладна від 21.10.2021 № 27); від 04.11.2021 № ЩЗ-0000093 на суму 19565,56 грн (товарно - транспортна накладна від 04.11.2021 № 17); від 11.11.2021 № ЩЗ-0000229 на суму 24812,00 грн (товарно - транспортна накладна від 11.11.2021 № 29); від 18.11.2021 № ЩЗ-0000342 на суму 15222,00 грн (товарно - транспортна накладна від 18.11.2021 № 35); від 23.12.2021 № ЩЗ-0000378 на суму 30834,30 грн (товарно - транспортна накладна від 23.12.2021 № 38); від 05.01.2022 №ЩЗ-0000042 на суму 35213,00 грн (товарно - транспортна накладна від 05.01.2021 р. № 1); від 20.01.2022 №ЩЗ-0000308 на суму 24239,20 грн (товарно - транспортна накладна від 20.01.2022 № 36); від 27.01.2022 № ЩЗ-0000431 на суму 22421,50 грн (товарно - транспортна накладна від 27.01.2022 № 48); від 03.02.2022 № ЩЗ-0000036 на суму 20633,70 грн (товарно - транспортна накладна від 03.02.2022 № 3); від 10.02.2022 № ЩЗ-0000135 на суму 29580,20 грн (товарно - транспортна накладна від 10.02.2022 № 16).

Відповідач у період з 09.11.2021 по 21.02.2022 здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 199176,98 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача в АТ "Райффайзен Банк" за 09.11.2021, 01.12.2021, 17.12.2021, 22.12.2021 29.12.2021, 19.01.2022, 09.02.2022, 21.02.2022.

За розрахунком позивача несплаченим залишається товар, поставлений відповідачу згідно видаткових накладних: від 27.01.2022 №ЩЗ-0000431; від 03.02.2022 №ЩЗ-0000036; від 10.02.2022 №ЩЗ-0000135. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 72635,38 грн (271812,36 грн - 199176,98 грн).

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за поставлений товар, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 72635,38 грн заборгованості, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання інфляційних втрат у сумі 11723,34 грн, 5% річних у сумі 2172,19 грн, пені у сумі 16435,59 грн та штрафу у сумі 3631,76 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 271812,36 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 13.10.2021 № ЩЗ-0000177, від 21.10.2021 № ЩЗ-0000261, від 04.11.2021 № ЩЗ-0000093, від 11.11.2021 № ЩЗ-0000229, від 18.11.2021 № ЩЗ-0000342, від 23.12.2021 №ЩЗ-0000378, від 05.01.2022 № ЩЗ-0000042, від 20.01.2022 № ЩЗ-0000308, від 27.01.2022 № ЩЗ-0000431, від 03.02.2022 № ЩЗ-0000036, від 10.02.2022 № ЩЗ-0000135 та товарно-транспортними накладними: від 13.10.2021 № 23, від 21.10.2021 № 27, від 04.11.2021 № 17, від 11.11.2021 №29, від 18.11.2021 № 35, від 23.12.2021 № 38, від 05.01.2021 № 1, від 20.01.2022 № 36, від 27.01.2022 № 48, від 03.02.2022 № 3, від 10.02.2022 № 16.

Видаткові накладні підписані представником відповідача на підставі генеральної довіреності б/н, б/д без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.4.1 договору в редакції протоколу розбіжностей від 05.10.2021, сторони погодили наступні умови оплати за товар: відтермінування платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки партії товару.

Відповідач у період з 09.11.021 по 21.02.2022 здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 199176,98 грн, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 72635,38 грн (271812,36 грн - 199176,98 грн).

Наданими позивачем у матеріали справи доказами підтверджено, що несплаченим залишається товар, поставлений відповідачу згідно видаткових накладних: від 27.01.2022 №ЩЗ-0000431; від 03.02.2022 №ЩЗ-0000036; від 10.02.2022 №ЩЗ-0000135 у загальній сумі 72635,38 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Невиконане зобов`язання за договором поставки №05/10/21-1 від 05.10.2021 у сумі 72635,38 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 72635,38 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 72635,38 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 72635,38 грн.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 11723,34 грн, 5% річних у сумі 2172,19 грн, пеню у сумі 16435,59 грн та штраф у сумі 3631,76 грн.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Зі змісту пункту 7.2.1. договору в редакції протоколу розбіжностей від 05.10.2021 сторони погодили інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України та нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їх законодавцем правом врегулювати у договорі правовідносини в частині відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та погодили розмір процентів річних, а саме: 5% річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року в справі №922/3782/17).

З викладеного у позові розрахунку вбачається, що позивачем визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості за видатковою накладною від 27.01.2022 №ЩЗ-0000431 - з 27.02.2022; за видатковою накладною від 03.02.2022 №ЩЗ-0000036 - з 06.03.2022; за видатковою накладною від 10.02.2022 №ЩЗ-0000135 - з 13.03.2022.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому, перебіг часу, за який нараховуються штрафні санкції та проценти річних у відповідності до норм законодавства починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Виходячи із вище викладеного, враховуючи встановлені у договорі строки оплати, прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості за видатковою накладною від 27.01.2022 №ЩЗ-0000431 розпочалося з 01.03.2022; за видатковою накладною від 03.02.2022 №ЩЗ-0000036 - з 08.03.2022; за видатковою накладною від 10.02.2022 №ЩЗ-0000135 - з 15.03.2022.

При цьому, судом встановлено, що загальна сума боргу, на яку позивач здійснює нарахування пені, річних та інфляційних втрат становить 72635,38 грн (на заборгованість за видатковою накладною від 27.01.2022 № ЩЗ-0000431 на суму 22421,50 грн; на заборгованість за видатковою накладною від 03.02.2022 № ЩЗ-0000036 на суму 20633,70 грн; на заборгованість за видатковою накладною від 10.02.2022 № ЩЗ-0000135 на суму 29580,20 грн, у той час як загальна сума боргу становить 72635,38 грн. Отже, позивачем не зараховано часткову оплату у сумі 0,02 грн в рахунок погашення заборгованості за вищевказаними накладними. За таких обставин, враховуючи черговість поставок та настання строків оплати суд вважає, що нарахування штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат за видатковою накладною від 27.01.2022 № ЩЗ-0000431 слід здійснювати на суму 22421,48 грн.

Отже, нарахування пені та 5% річних слід здійснювати у наступному порядку: з 01.03.2022 по 10.10.2022 на суму боргу 22421,48 грн; з 08.03.2022 по 10.10.2022 на суму боргу 20633,70 грн; з 15.03.2022 по 10.10.2022 на суму боргу 29580,20 грн; нарахування інфляційних втрат - з 01.03.2022 по 31.08.2022 на суму боргу 22421,48 грн; з 08.03.2022 по 31.08.2022 на суму боргу 20633,70 грн; з 15.03.2022 по 31.08.2022 на суму боргу 29580,20 грн.

За перерахунком суду сума пені становить 16370,23 грн та 5% річних - 2152,30 грн , а відтак, позовні вимоги у частині стягнення пені та 5% річних є частково обґрунтованими.

Розрахунок штрафу у сумі 3631,76 грн є арифметично правильними, здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги у частині стягнення є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено сума інфляційних втрат становить 11723,91 грн, проте, оскільки, суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволення у сумі 11723,34 грн в межах заявлених вимог.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ЩОРСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ", а саме: в частині стягнення основного боргу у сумі 72635,38 грн, інфляційних втрат у сумі 11723,34 грн, 5% річних у сумі 2152,30 грн, пені у сумі 16370,23 грн та штрафу у сумі 3631,76 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" ( 02002, місто Київ, вул.Андрея Шептицького Митрополита, будинок 4, офіс 13/4, ідентифікаційний номер 19479382) на користь Приватного акціонерного товариства "ЩОРСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ" (15200, Чернігівська обл., Сновський р-н, місто Сновськ, ВУЛИЦЯ 30 РОКІВ ПЕРЕМОГИ, будинок 31-А, ідентифікаційний номер 00381143) основний борг у сумі 72635,38 грн, інфляційні втрати у сумі 11723,34 грн, 5% річних у сумі 2152,30 грн, пеню у сумі 16370,23 грн, штраф у сумі 3631,76 грн та судовий збір у сумі 2479,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.01.2023.

Суддя С.О. Турчин