Рішення

від 18.01.2023 по справі 910/9570/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2023Справа № 910/9570/22

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антіс-Інвест»

про стягнення 560449,41 грн.

Представники сторін:

від позивача: Драчова М.С.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антіс-Інвест» про стягнення 560449,41 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що з 01.12.2017 по 30.06.2020 відповідач здійснював скид стічних вод без Умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, буд. 41, що є порушенням п. 8.1 Правил №1879, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу 5-ти кратний розмір тарифу за послуги з водовідведення на суму 700449,41 грн. Так як відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 140000,00 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 560449,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 відкрито провадження у справі №910/9570/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.10.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання, призначене на 19.10.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 підготовче засідання у справі №910/9570/22 призначено на 23.11.2022.

31.10.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав про безпідставність нарахування ПДВ при визначенні розміру 5-ти кратної вартості тарифу з водовідведення. Крім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

07.11.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

Підготовче засідання, призначене на 23.11.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 підготовче засідання у справі №910/9570/22 призначено на 07.12.2022.

У підготовчому засіданні 07.12.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.01.2023.

17.01.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що представник відповідача має погане самопочуття та присутні ознаки хвороби, що подібні Covid-19.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що він перебуває на лікарняному чи має ознаки хвороби.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 18.01.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2014 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антіс-Інвест» (абонент) укладено Договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №12560/5-06, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого відведення міста Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення, та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему централізованого водовідведення міста Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

У п. 1.5 Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №12560/5-06 від 03.10.2014 зазначено, що споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження Умов на скид стічних вод згідно з вимогами чинного законодавства, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 3.3.11 Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №12560/5-06 від 03.10.2014 абонент зобов`язується своєчасно продовжувати у встановленому порядку Умови на скиду стічних вод, утримувати в належному технічному та санітарному стані мережі та обладнання.

Згідно з п. 4.10 Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №12560/5-06 від 03.10.2014 у разі порушення споживачем п.п. 1.1, 1.5 договору плата за скид стічних вод без чинних Умов (дозволу) нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 7.1 Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №12560/5-06 від 03.10.2014 цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що з 01.12.2017 по 30.06.2020 відповідач здійснював скид стічних вод без Умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, буд. 41, що є порушенням п. 8.1 Правил №1879, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу 5-ти кратний розмір тарифу за послуги з водовідведення на суму 700449,41 грн. Так як відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 140000,00 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 560449,41 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав про безпідставність нарахування ПДВ при визначенні розміру 5-ти кратної вартості тарифу з водовідведення. Крім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які зареєстровано в Головному управлінні юстиції у місті Києві 17.10.2011 за № 44/903, які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Відповідно до п. 1.7 Правил №1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди Абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом технічними умовами (далі - ТУ) на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм, Абонентом одержані Умови на скид та укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 2.4 Правил №1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Відповідно до п. 3.3.1 Правил №1879 абоненти зобов`язані отримати у Водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2.

У п. 3.3.2 Правил №1879 зазначено, що для отримання Умов на скид абонент повинен звернутись до Водоканалу для їх оформлення та надати наступні документи:

- письмовий запит (у разі подовження Умов на скид - за один місяць до закінчення строку дії попередніх);

- генплан Абонента у Масштабі 1:500 з нанесеною каналізаційною мережею, затверджений керівником Абонента та завірений печаткою з у двох примірниках;

- паспорт водного господарства, до якого входять: а) загальні відомості про Абонента; б) пояснювальна записка; в) нормативні розрахунки водоспоживання та водовідведення; г) баланс водоспоживання та водовідведення; д) розшифровка стічних вод; е) акт розмежування балансової належності каналізаційних мереж; є) дані про ЛОС та/або КОС; ж) перелік субабонентів; з) дані про утилізацію осадів КОС, їх зберігання згідно з паспортом місця видалення відходів (МВВ) та їх вивезення; й) інші документи, що пов`язані зі скиданням стічних вод Абонента.

Згідно з п. 3.3.3 Правил №1879 Водоканал в місячний строк з моменту отримання необхідних документів розглядає їх і видає Умови на скид.

Відповідно до п. 3.3.4 Правил №1879 Умови на скид видаються на один рік.

У п. 3.3.5 Правил №1879 зазначено, якщо Абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні Умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до Водоканалу із письмовим запитом про подовження Умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії.

Відповідно до п. 8.1 Правил №1879 абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів вноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі: а) відсутності у Абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії; б) відмови або затримання з боку Абонента укладання з Водоканалом Договору на послуги водопостачання та водовідведення (при відсутності технічної можливості відключення від міської мережі та після письмового попередження Абонента); в) затримки з оформленням перепустки представнику Контролюючих служб на територію Абонента або неможливості відібрати пробу стічних вод у визначеному КК Абонента протягом 30 і більше хвилин з моменту прибуття для виконання службових обов`язків); г) відмови Абонента виділити представника для відбору проби; д) відмови Абонента від виконання п. 8.9 цих Правил.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу лист-попередження від 08.07.2020 про необхідність сплатити у 10-денний термін з дня отримання листа грошових коштів у сумі 700449,41 грн (5-ти кратний розмір тарифу на послуги з водовідведення).

Вказаний лист був одержаний відповідачем 06.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0221708347457.

У відповідь відповідач надіслав позивачу листа вих. №20 від 11.08.2020, в якому зобов`язався виконати пред`явлені йому вимоги та у зв`язку з скрутним фінансовим становищем просив укласти договір реструктуризації заборгованості на суму 700449,41 грн на 24 місяці.

З листа позивача вих. №2041/15 від 21.08.2020 вбачається, що позивач готовий був розглянути можливість укладення з відповідачем графіку реструктуризації заборгованості, у зв`язку з чим надіслав відповідачу проект графіку реструктуризації боргу.

Однак, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами графіку реструктуризації заборгованості (доказів його підписання/погодження).

При цьому, і відповідачем не долучено до матеріалів справи такого графіку, підписаного сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо графіку сплати відповідачем на користь позивача грошових коштів у розмірі 700449,41 грн.

Розрахунок 5-ти кратного розміру тарифу з послуги з водовідведення, виконаний позивачем, визнається судом арифметично обґрунтованим.

При цьому, відповідачем під час розгляду справи не було висловлено заперечень щодо способу та порядку визначення позивачем 5-ти кратного розміру тарифу за послуги з водовідведення та не надано власного її контррозрахунку.

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав про безпідставність включення суми ПДВ при розрахунку суми боргу.

Приписами ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачена відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії у п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Суд зазначає, що вказана відповідальність не є штрафною санкцією (як вказує відповідач), а є оперативно-господарською санкцією.

При цьому, спосіб та методика її нарахування передбачає визначення тарифу на послуги з водовідведення, який містить суму ПДВ, а, отже, визначення 5-ти кратного розміру тарифу з послуги водовідведення також є правомірним з сумою ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач направив відповідачу лист-попередження від 08.07.2020 про необхідність сплатити у 10-денний термін з дня отримання листа грошових коштів у сумі 700449,41 грн (5-ти кратний розмір тарифу на послуги з водовідведення).

Вказаний лист був одержаний відповідачем 06.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0221708347457.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу нараховані грошові кошти у сумі 700449,41 грн протягом 10 днів з дня отримання листа-попередження.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 140000,00 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 560449,41 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Антіс-Інвест» у сумі 560449,41 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антіс-Інвест» грошових коштів у розмірі 560449,41 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування позовної даності, суд зазначає наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).

Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

У ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України вказано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, оскільки позивачем у претензії було встановлено відповідачу строк на добровільне виконання надісланої вимоги про сплату заборгованості у сумі 700449,41 грн, та відповідач повинен був виконати свій обов`язок зі сплати боргу у строк до 17.08.2020, беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (22.09.2022), суд дійшов висновку, що відповідачем не було пропущено трирічний строк позовної давності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антіс-Інвест» (01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 41; ідентифікаційний код: 38606041) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) грошові кошти у розмірі 560449 (п`ятсот шістдесят тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 41 коп. та судовий збір у розмірі 8406 (вісім тисяч чотириста шість) грн 74 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 25.01.2023.

Суддя О.М. Спичак