Рішення

від 25.01.2023 по справі 910/11786/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2023Справа № 910/11786/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮМАРКЕТ СОЛЮШНЗ"

про стягнення 194526,56 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮМАРКЕТ СОЛЮШНЗ" про стягнення 194526,56 грн, з яких: 129879,63 грн - основний борг, 19481,94 грн - штраф у розмірі 15%, 12741,05 грн - пеня, 3318,40 грн - 3% річних, 29105,54 грн - інфляційне збільшення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті №25/ТР від 15.07.2019, в частині сплати за тимчасове користування з 01.11.2021 по 31.02.2021 місцем, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 129879,63 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач нарахував штраф у сумі 19481,94 грн, пеню у сумі 12741,05 грн, 3% річних у сумі 3318,40 грн та інфляційні втрати у сум і 29105,54 грн.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11786/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 03028, місто Київ, пр.Науки, будинок 42/1, корпус 10, офіс 16, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 08.11.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

У відповідності до договору №25/ТР від 15.07.2019 тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті відповідачу, як рекламорозповсюджувачу, надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті.

Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань у період з 01.11.2021 по 31.12.2021 оплату за користування місцем для розміщення реклами не здійснив, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 129879,63 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивач на підставі п.8.2. та п.8.3. договору нарахував пеню у сумі 12741,05 грн і штраф у сумі 19481,94 грн, а також згідно із ст.625 ЦК України - 3% річних у сумі 3318,40 грн та інфляційні втрати у сумі 29105,54 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.07.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - робочий орган), Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "КИЇВАВТОШЛЯХМІСТ" (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЬЮМАРКЕТ СОЛЮШНЗ" (далі - рекламорозповсюджувач) укладений договір №25/ТР тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті (надалі - договір), згідно із умов якого на підставі відповідного наказу робочого органу про надання погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва рекламорозповсюджувачеві надається у тимчасове платне користування місце для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

У пункті 1.2. договору рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, норм техніки безпеки та вимог щодо експлуатації відповідного виду транспорту, пожежної безпеки, правил щодо благоустрою населених пунктів, підключення до електромереж, умов цього Договору та Порядку погодження розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207 та зареєстрованим в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 №35/2212, своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем , сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі -РЗ), порушення вимог безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 6.2.4 договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем.

Пункт 7.1 договору передбачає, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування місцем, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу відповідно до наданих Рекламорозповсюджувачу Погоджень, вказаних у відповідних адресних переліках.

Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу (п.7.2 договору).

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про надання Погодження, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цей Договір (п.7.3 договору).

Відповідно до п.7.4. договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем то бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплат, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції відповідно до умов договору та законодавств.

За змістом пункту 7.5. договору рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської рані (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання Погодження.

У пункті 7.6. договору визначено, що плата нараховується з дати прийняття рішення про надання погодження.

Згідно із п.7.8. договору у разі розміщення РЗ в/на рухомому складі транспорту розмір плати за тимчасове користування коригується в залежності від кількості календарних днів розміщення РЗ, в які транспортні засоби (рухомий склад) не виходили на лінії більше ніж 10 календарних дні у розрахунковому місяці

Таке коригування здійснюється на підставі акту про невихід рухомого складу (його частин), який складається уповноваженими представниками балансоутримувача та рекламорозповсюджувача, та надається робочому органу не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.7.9. договору плата за право тимчасового користування місцем нараховується до дати закінчення строку дії Погодження.

У разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п. 6.2.8 договору після закінчення строку дії Погодження плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ Робочим органом, балансоутримувачем або КП "Київреклама".

Згідно з п.7.15. договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються розповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві для зарахування до цільового фонду спеціального фонд бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Відповідно до пп. 8.2 договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Пунктом 8.3 договору визначено, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії наданого погодження, а також протягом строку фактичного користування місцем. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення або настання змін правовідносин під час його дії (п.9.1., п.9.4 договору).

Судом встановлено, що на підстав наказів позивача від 29.12.2016 №450, 451 відповідачу надано погодження №ТР-08019-16 (термін дії погодження з 29.12.2016 по 28.12.2021), №ТР-08020-16 (термін дії погодження з 29.12.2016 по 28.12.2021), №ТР-08177-16 (термін дії погодження з 29.12.2016 по 28.12.2021), №ТР-08178-16 (термін дії погодження з 29.12.2016 по 28.12.2021) на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, а саме - конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, заг.пл. 95,65 кв.м., наземний пішохідний перехід через Столичне шосе, біля буд.№90, №58, конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, заг.пл. 95.65 кв.м., наземний пішохідний, Столичне шосе, біля буд.№90, №58 у напрямку виїзду з міста.

Підписаним представниками та скріпленим печатками сторін адресним переліком №1 від 15.07.2021 (додаток №1 до договору), підтверджується передання позивачем відповідачу у тимчасове користування місця, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (тип РЗ: конструкція на естакаді, мості, шляхопроводі, заг.пл. 95,65 кв.м.).

У адресному переліку №1 від 15.07.2021 (додаток №1 до договору) сторонами погоджено, що розмір плати визначається та встановлюється на підставі Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2341, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 20.12.2018 за №294/2142. Розмір плати за місяць становить 17934,38 грн.

У пункті 3 адресного переліку №1 від 15.07.2021 (додаток №1 до договору) сторони визначили, що права та обов`язки, передбачені умовами договору та цим адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, з 01 липня 2019 року, в порядку, передбаченому ч.3 ст.631 ЦК України.

Позивачем до позовної заяви долучено виставлені відповідачу помісячно рахунки на оплату за спірний період (№3100/9 від 17.11.2021, (№3102/9 від 17.11.2021, (№3104/9 від 17.11.2021, (№3122/9 від 02.12.2021) та розрахунки коригування до зазначених рахунків.

За розрахунками позивача, розмір плати за користування місцем, яку відповідач зобов`язаний здійснити на виконання умов договору у період з 01.11.2021 по 31.12.2021 становить 129879,63 грн.

На підставі п.8.2. та п.8.3. договору нарахував і заявив до стягнення пеню у сумі 12741,05 грн та штраф у сумі 19481,94 грн, а також на підставі ст.625 ЦК України - 3% річних у сумі 3318,40 грн та інфляційні втрати у сумі 29105,54 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст договору тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті №25/ТР від 15.07.2019, суд дійшов висновку, що договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно із ст.1 Закону України "Про рекламу" реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про рекламу" розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється.

Згідно із ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України).

У адресному переліку №1 від 15.07.2021 (додаток №1 до договору) сторонами погоджено, що розмір плати за місяць становить 17934,38 грн.

Згідно із рахунків на оплату за спірний період (№3100/9 від 17.11.2021, (№3102/9 від 17.11.2021, (№3104/9 від 17.11.2021, (№3122/9 від 02.12.2021), розрахунків коригування до зазначених рахунків та за розрахунками позивача розмір плати за користування місцем, яку відповідач зобов`язаний здійснити на виконання умов договору у період з 01.11.2021 по 31.12.2021 становить 129879,63 грн.

При цьому, у відповідності до п.7.15. договору факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно із приписів ст.253, 254 Цивільного кодексу України та п.7.15 договору відповідач зобов`язаний був сплачувати позивачу плату за користування місцем протягом спірного періоду у такому порядку: за листопад 2021 року до 22.11.2021 включно (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 20 листопада 2021 року припадало на вихідний день - суботу); за грудень 2021 року до 20.12.2021 включно.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату за користування місцем у період з 01.11.2021 по 31.12.2021 не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 129879,63 грн. Заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку плати за користування місцем за спірний період позивач суду не надав.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Невиконане відповідачем зобов`язання за договором у сумі 129879,63 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товару у сумі 129879,63 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 129879,63 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 129879,63 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені у сумі 12741,05 грн (періоди нарахування: з 20.11.2021 по 19.05.2022 на суму 107606,28 грн, з 20.12.2021 по 19.06.2022 на суму 22273,35 грн); штрафу у сумі 19481,94 грн; 3% річних у сумі 3318,40 грн (періоди нарахування: з 20.11.2021 по 01.10.2022 на суму 107606,28 грн, з 20.12.2021 по 01.10.2022 на суму 22273,35 грн); та інфляційних втрат у сумі 29105,54 грн (нараховані за грудень 2021 року по вересень 2022 року на суму 107606,28 грн, за нараховані за січень 2022 року по вересень 2022 року на суму 22273,35 грн), суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів встановлена в п.8.2. договору.

Позивач здійснює нарахування пені у такому порядку: з 20.11.2021 по 19.05.2022 на суму 107606,28 грн, з 20.12.2021 по 19.06.2022 на суму 22273,35 грн.

Однак, з огляду на встановлені вище строки оплати, нарахування пені слід здійснювати з 23.11.2021 по 19.05.2022 на суму 107606,28 грн, з 21.12.2021 по 19.06.2022 на суму 22273,35 грн.

За перерахунком суду розмір пені становить 12579,71 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання внесення платежів за тимчасове користування більше 1 місяця, позивач обґрунтовано на підставі пункту 8.3. договору здійснив нарахування штрафу у розмірі 15% від простроченої суми, що становить 19481,94 грн, а тому позовні вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок інфляційних втрат у сумі 29105,54 грн є арифметично правильним, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 29105,54 грн суд визнає обґрунтованими.

З огляду на правильні строки оплати, здійснивши перерахунок 3% річних за періоди: з 23.11.2021 по 01.10.2022 на суму 107606,28 грн та з 21.12.2021 по 01.10.2022 на суму 22273,35 грн, судом встановлено, що обґрунтованими є 3% річних у сумі 3290,03 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮМАРКЕТ СОЛЮШНЗ", а саме: в частині стягнення основного боргу у сумі 129879,63 грн, штрафу у сумі 19481,94 грн, пені у сумі 12579,71 грн, 3% річних у сумі 3290,03 грн та інфляційних втрат у сумі 29105,54 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮМАРКЕТ СОЛЮШНЗ" ( 03028, місто Київ, пр.Науки, будинок 42/1, корпус 10, офіс 16, ідентифікаційний номер 36645403) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, ідентифікаційний номер 41348526) основний борг у сумі 129879,63 грн, штраф у сумі 19481,94 грн, пеню у сумі 12579,71 грн, 3% річних у сумі 3290,03 грн, інфляційних втрат у сумі 29105,54 грн та судовий збір у сумі 2915,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.01.2023.

Суддя С.О. Турчин