Рішення

від 16.01.2023 по справі 914/2147/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023 Справа № 914/2147/22

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства Адамантос, м. Львів

про стягнення 68 963, 24 грн неустойки

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.

За участю представників:

від позивача: Чижович І.З. представник;

від відповідача: Тимащук В.А. - представник

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача: Приватного підприємства Адамантос про стягнення 68 963, 24 грн неустойки (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за неповернення орендованого майна та зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 57, 6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 117.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.09.2022 прийнято справу до розгляду, відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2022 закрито провадження у справі № 914/2147/22 в частині позовної вимоги про зобов`язання Приватного підприємства Адамантос повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 57, 6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 117; прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині нарахованої неустойки; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 16.01.2023.

09.01.2023 та 13.01.2023 від відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати 20 000, 00 грн неустойки. Крім того, у зв`язку з виявленими помилками у розрахунку позивача, відповідач подав свій розрахунок заборгованості зі сплати неустойки.

У судовому засіданні 16.01.2023 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача підтримала доводи, викладені у відзиві на позов. Визнала позов в частині заявленої неустойки, крім нарахованої на неї ПДВ.

Аргументи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку з своєчасного повернення спірного приміщення після закінчення строку дії договору оренди, внаслідок чого позивач нарахував неустойку в розмірі подвійної орендної плати.

У відзиві на позов відповідач звернув увагу на правову позицію Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, зокрема, що при розрахунку неустойки згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який би мав сплачуватись орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном. Тому вважає включення ПДВ при розрахунку неустойки безпідставним.

Обставини справи.

26 липня 2018 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (Орендодавець) та Приватне підприємство «Адамантос» (Орендар), уклали договір оренди нерухомого майна № Г-11328-18 (далі - договір), згідно з розділом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування нежитлові приміщення на цокольному поверсі, з індексами приміщень 19-3, 19-4, 19-5, 19-6 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 27.10.2009, інвентарний номер 142, загальною площею 57,6 кв.м, які розташовані в будівлі за адресою м. Львів, вул. Городоцька,117.

Відповідно до пункту 4.1 договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з « 26» липня 2018 року до « 25» липня 2021 року включно.

Орендар подав заяву на продовження договору оренди.

Позивач видав наказ № 244-О від 07.05.2021 щодо продовження договору оренди № Г-11328-18 від 26.07.2018 шляхом проведення аукціону.

Проте у зв`язку із відсутністю зареєстрованих учасників аукціон 18.02.2022 не відбувся.

Оскільки орендар не скористався своїм правом на продовження договору, договір оренди №Г-11328-18 від 26.07.2018 припинив свою дію 25.07.2021.

02 серпня 2021 позивач скерував відповідачу повідомлення №4-2302-25782 про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, необхідність проведення повного розрахунку за договором оренди та звільнення і повернення орендованого приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 9.1 договору повернення об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового припинення чи розірвання.

Відповідно до пункту 9.9 договору якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення об`єкта оренди у порядку і у строки, передбачені частиною 9 цього Договору, Орендодавець нараховує Орендареві неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за весь час прострочення обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

Враховуючи припинення договору та неповернення відповідачем орендованого майна, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 68 963, 24 грн неустойки.

Проте під час розгляду справи відповідач повернув позивачу об`єкт оренди, що підтверджено актом приймання-передачі від 19.10.2022. В цій частині суд закрив провадження у справі ухвалою суду від 13.12.2022.

Також під час розгляду справи відповідач сплатив позивачу 20 000, 00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2797134645.1 від 28.12.2022 на суму 10 000, 00 грн та № 0.0.2811593520.1 від 11.01.2023 на суму 10 000, 00 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Сторонами у справі 26.07.2018 укладено договір оренди № Г-11328-18 зі строком дії до 25.07.2021.

Згідно з пунктом 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №482 від 03.06.2020, орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди, не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Орендар подав заяву на продовження договору оренди на підставі якої прийнято рішення продовжити договір оренди шляхом проведення аукціону.

Однак орендар не скористався своїм правом на продовження договору, не з`явився на аукціон, тому такий не відбувся.

Отже, договір оренди №Г-11328-18 від 26.07.2018 припинив свою дію 25.07.2021.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положення частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлюють, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач 19.10.2022 повернув позивачу об`єкт оренди.

Зазначені вище обставини підтверджено обома сторонами.

Зважаючи на те, що відповідач повернув об`єкт оренди лише 19.10.2022, а договір припинив свою дію 25.07.2021, позивач правомірно звернувся до суду із вимогою про стягнення неустойки.

Проте суд погоджується із запереченнями відповідача щодо безпідставності включення в розрахунок неустойки ПДВ.

У справі № 916/1319/19 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи без змін оскаржувані у справі судові рішення, дійшов висновків про те, що Податковим Кодексом України як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

При цьому Верховний Суд, розглядаючи справу № 916/1319/19, зазначив, що, виходячи з аналізу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість із-за своєї правової природи як міри відповідальності. Тому Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Беручи до уваги зазначені висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виключивши з розрахунку позивача ПДВ.

Слід зазначити, що відповідач погодилась з правильністю нарахованих сум, крім включення ПДВ.

Здійснивши зворотнє відрахування ПДВ із нарахованих позивачем сум, суд встановив, що позивач підставно заявив до стягнення 56 916, 59 грн неустойки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач під час розгляду спору сплатив ще 20 000, 00 грн, провадження у цій частині підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 36 916, 59 грн неустойки. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати.

На підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Закрити провадження у справі в частині заявлених до стягнення 20 000, 00 грн.

2.Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства Адамантос (місцезнаходження: 79016, місто Львів, ВУЛИЦЯ ДЕКАРТА, будинок 17, квартира 2; ідент. код: 30477441) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, місто Львів, ПЛ.ГАЛИЦЬКА, будинок 15; ідент. код: 25558625) 36 916, 59 грн неустойки та 2 047, 61 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.01.2023.

Суддя Галамай О.З.