ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2023 Справа № 914/2077/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Східницької селищної ради, смт. Східниця Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лад Лтд, м. Тернопіль
про розірвання договору оренди землі та зобов`язати відповідача повернути на користь держави земельну ділянку
За участю представників сторін:
від позивача: Остимчук О.О. адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1158570 від 03.09.2022 р.
від відповідача: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Східницької селищної ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лад Лтд про розірвання договору оренди землі та зобов`язати відповідача повернути на користь держави земельну ділянку.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.09.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.10.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 р. підготовче засідання відкладено на 08.11.2022 р.
Протокольною ухвалою суду від 08.11.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2077/22 на тридцять днів у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2022 р. підготовче засідання призначено на 07.12.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 р. підготовче засідання призначено на 21.12.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2077/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.01.2023 р.
23.01.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
23.01.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 12.09.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, буд. 8, тобто за його вказаним вище місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштові конверти, які направлялись на адресу відповідача -46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, буд. 8, повертались на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).
Судом здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що ухвалою суду від 07.12.2022 р. підготовче засідання призначено на 21.12.2022 р. на 12:00 год.
Крім того, судом здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що ухвалою суду від 21.12.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2077/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.01.2023 р. на 11:40 год. (докази містяться в матеріалах справи).
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2077/22.
В судовому засіданні 23.01.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 08 травня 2007 року між Східницькою селищною радою, (надалі також іменується - Позивач та/або Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАД» ЛТД, (надалі також іменується Відповідач та/або Орендар) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 08 травня 2007 р. за №04.07.439.00026, (надалі також іменується - Договір). Строк дії договору оренди 10 років. Згідно з Договором оренди, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку. Земельна ділянка за Договором передана орендарю, про що свідчить акт приймання- передачі земельної ділянки від 08.05.2007. Позивач зазначає, що з часу укладення Договору Відповідач сплачував орендну плату невчасно та не в повному обсязі. Упродовж більш як 30 місяців, тобто впродовж 2019-2022 рр. Орендарем не вносилась орендна плата взагалі, що, на думку позивача, свідчить про факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки орендарем щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання такого договору. У позовній заяві позивач зазначає також про те, що з часу укладення Договору, Відповідач сплачував орендну плату не систематично та не в повному обсязі. Упродовж більш як 30 місяців, тобто впродовж 2019-2022 рр. Орендарем не вносилась орендна плата взагалі, що свідчить про факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки орендарем щодо сплати орендної плати,що є підставою для розірвання такого договору. На підставі наведеного, позивач просить суд розірвати Договір оренди землі від 08 травня 2007 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:05:013:0032, площею 3,0 га, розташованої за адресою: Львівська область, смт. Східниця, зареєстрований у Державному реєстрі земель, за номером: 04.07.439.00026 та зобов`язати відповідача повернути на користь держави в особі Східницької селищної ради Львівської області земельну ділянку. Судові витрати покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 12.09.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, буд. 8, тобто за його вказаним вище місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштові конверти, які направлялись на адресу відповідача - 46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, буд. 8, повертались на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).
Судом здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що ухвалою суду від 07.12.2022 р. підготовче засідання призначено на 21.12.2022 р. на 12:00 год.
Крім того, судом здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що ухвалою суду від 21.12.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2077/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.01.2023 р. на 11:40 год. (докази містяться в матеріалах справи).
Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
08 травня 2007 року між Східницькою селищною радою (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАД» ЛТД (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 08 травня 2007 р. за № 04.07.439.00026 (надалі Договір оренди землі).
Відповідно до п. 1 Договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування готельного комплексу курортного типу (цільове призначення), яка знаходиться у смт. Східниця, курортний комплекс «Бадаринки».
Згідно п. 2 Договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,0 га в курортному комплексі «Бадаринки», на підставі рішення сесії Східницької селищної ради від 20.04.2007 р. № 124.
У пункті 8 Договору оренди землі сторони погодили, що строк дії договору оренди становить 10 років.
Позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі обєкту оренди від 08.05.2007 року, відповідно до якого Східницька селищна рада в особі селищного голови Копчака Романа Миколайовича передає, а ТзОВ «ЛАД» ЛТД приймає земельну ділянку площею 3,0 га в курортному комплексі «Бадаринки». У вказаному акті від 08.05.2007 р. зазначено, що земельна ділянка відповідає вимогам, викладеним в договорі оренди земельної ділянки.
15 травня 2017 року між Східницькою селищною радою та ТОВ «ЛАД» ЛТД було укладено Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (державна реєстрація від 08 травня 2007 року № 04.07.439.00026) та внесення змін і доповнень до нього.
Згідно п. 1 Додаткової угоди від 15 травня 2017 року, предметом цієї додаткової угоди є поновлення Договору оренди землі на 10 років та внесення змін і доповнень до Договору.
У Додатковій угоді від 15.05.2017 р. сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 280 478,52 грн. в рік, 23 372,21 грн. в місяць.
Відповідно до п. 10 Договору оренди землі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Згідно з п.11 Договору оренди землі, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.
У пункті 38 Договору оренди землі передбачено, що його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.
З моменту укладення Договору оренди землі, відповідач сплачував орендну плату невчасно та не в повному обсязі. Матеріалами справи підтверджено, що упродовж 2019-2022 рр. відповідачем не вносилась орендна плата.
Позивачем долучено до матеріалів справи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 р. у справі №500/3688/20 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД" ЛТД про стягнення податкового боргу в сумі 1 047 465,05 грн. з орендної плати, з яких: 682 417,83 грн. податкового зобов`язання, 171 855,90 грн. штрафних санкцій і 193 191,32 грн. пені.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/3688/20 від 08.12.2020 р., яке набрало законної сили 12.01.2021 р., позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області задоволено, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД" ЛТД до бюджету кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого платника у розмірі податкового боргу в сумі 1 047 465,05 грн.
Позивачем також долучено до матеріалів справи лист-відповідь Головного управління ДПС у Львівській області за вих. №5264|5|13-01-13-10 від 27.07.2022, в якому зазначено, що cума заборгованості ТОВ «ЛАД ЛТД» з орендної плати станом на 01.07.2022 р. становить 1 032 700,00 грн.
Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лад Лтд з позовними вимогами про розірвання Договору оренди землі від 08 травня 2007 року та зобов`язати відповідача повернути на користь держави земельну ділянку.
Оцінка суду.
Згідно з ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Нормою ст.172 ЦК України встановлено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відтак, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Воля територіальної громади може виражатись в таких рішеннях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Згідно з ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
У відповідності до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст.13 Закону України Про оренду землі, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Приписами ст.17 Закону України Про оренду землі передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.19 Закону України Про оренду землі, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати (п.п.1, 4 ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі).
Частиною 1 ст.96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.2 ст.773 ЦК України, якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Приписами ч.1 ст.782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно з ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що 08 травня 2007 року між Східницькою селищною радою, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАД» ЛТД укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 08 травня 2007 р. за №04.07.439.00026.
Також, 15 травня 2017 року між Східницькою селищною радою та ТОВ «ЛАД» ЛТД було укладено Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (державна реєстрація 08 травня 2007 року № 04.07.439.00026) та внесення змін і доповнень до нього.
Згідно п. 1 Додаткової угоди від 15 травня 2017 року, предметом цієї додаткової угоди є поновлення Договору оренди землі на 10 років та внесення змін і доповнень до Договору.
Факт передачі земельної ділянки відповідачу підтверджується актом приймання-передачі обєкту оренди від 08.05.2007 року, який підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений такий позивачем до матеріалів справи.
Даний факт матеріалами справи підтверджуються, документально не спростований.
Як встановлено судом, з моменту укладення Договору оренди землі від 08.05.2007 р., відповідач сплачував орендну плату невчасно та не в повному обсязі.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/3688/20 від 08.12.2020 р., яке набрало законної сили 12.01.2021 р., позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області задоволено, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД" ЛТД до бюджету кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податковий борг в сумі 1 047 465,05 грн. У вказаному рішенні судом встановлено, що згідно з довідкою про заборгованість від 16.10.2020 №8272/9/13-01-13-01-12 за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 1 047 465,05 грн. по платежу - орендна плата з юридичних осіб, в тому числі: 682 417,83 грн. податкового зобов`язання; 171855,90 грн. штрафних санкцій; 193191,32 грн пені. Заборгованість з орендної плати з юридичних осіб виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12.02.2020 р. №0001150501, на загальну суму 859 279,50 грн. (з них: 687 423,60 грн. податкових зобов`язань та 171855,90 грн. штрафних санкцій). Зазначене податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки від 23.01.2020 №76/19-00-05-07/21136376, яким встановлено у ТОВ "ЛАД"ЛТД заниження суми орендної плати за земельну ділянку.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи лист-відповідь Головного управління ДПС у Львівській області за вих. №5264|5|13-01-13-10 від 27.07.2022, в якому зазначено, що cума заборгованості ТОВ «ЛАД ЛТД» по орендній платі станом на 01.07.2022 р. становить 1 032 700,00 грн.
Наведене свідчить про систематичне порушення відповідачем умов Договору оренди землі від 08.05.2007 р. з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 15.05.2017 р. в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати та є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно приписів ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.
Аналогічну норму містить ст.31 Закону України Про оренду землі, згідно з якою договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.
У відповідності до ст.32 Закону України Про оренду землі, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з ч.1 ст.34 Закону України Про оренду землі, у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Суд зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Однак, на підставі наявних у справі доказів, судом встановлено порушення пункту 11 договору оренди землі від 08.05.2007 р. у зв`язку з тим, що з 2019 року орендна плата відповідачем не вносилась.
Так, статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд звертає увагу, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 910/4994/19.
Крім того суд звертає увагу на те, що оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.
Про невиконання зобов`язання можна говорити, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов`язання є його неналежне виконання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. Дану позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18.
Підставою до розірвання договору, є систематична несплата орендної плати (два і більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, тобто як невиконання так і неналежне виконання умов договору є підставою до його розірвання. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, а також постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 318/433/18, від 15.01.2020 у справі № 709/591/18, від 30.06.2020 у справі № 484/3514/17, від 22.09.2020 у справі № 327/163/17, від 13.05.2021 у справі № 192/149/17 та від 10.11.2021 у справі № 175/642/19.
З врахуванням наведеного, сам по собі факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несплати орендної плати, є підставою до розірвання договору, незважаючи на те, чи така заборгованість була виплачена в подальшому. Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду в постановах від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 та від 04.12.2019 у справі № 318/433/18.
Беручи до уваги встановлені судом обставини та подані позивачем докази, судом встановлено, що відповідачем допущено несплату орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 08 травня 2007 року упродовж 2019-2022 років, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 032 700,00 грн., що є істотним порушенням умов договору оренди землі з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 15.05.2017 р., що є невід`ємною частиною договору. Доказів протилежного суду не надано.
Враховуючи наведене, суд зазначає про доведеність позивачем обставин істотного порушення відповідачем договору оренди землі від 08.05.2007 р. з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 15.05.2017 р., а відтак, позовні вимоги позивача про розірвання Договору оренди землі від 08 травня 2007 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:05:013:0032, площею 3,0 га, розташованої за адресою: Львівська область, смт. Східниця, зареєстрований у Державному реєстрі земель, за номером: 04.07.439.00026 є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
З урахуванням висновків суду про істотність порушення відповідачем умов укладеного із позивачем Договору оренди землі з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 15.05.2017 р. та наявності підстав до розірвання договору, суд дійшов висновку - зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАД» ЛТД повернути на користь держави в особі Східницької селищної ради Львівської області земельну ділянку, кадастровий номер 4610345400:05:013:0032, площею 3,0 га, розташовану за адресою: Львівська область, смт. Східниця.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі, судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 962,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір оренди землі від 08 травня 2007 року, укладений між Східницькою селищною радою (82391, Львівська область, селище міського типу Східниця, вулиця Золота Баня, будинок 3, код ЄДРПОУ 26359951) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАД» ЛТД (46001, місто Тернопіль, вулиця Січових Стрільців, будинок, 8; код ЄДРПОУ 21136376) щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:05:013:0032, площею 3,0 га, розташованої за адресою: Львівська область, смт. Східниця, зареєстрований у Державному реєстрі земель, за номером: 04.07.439.00026.
3. Зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАД» ЛТД (46001, місто Тернопіль, вулиця Січових Стрільців, будинок,8 код ЄДРПОУ 21136376) повернути на користь держави в особі Східницької селищної ради Львівської області (82391, Львівська область, селище міського типу Східниця, вулиця Золота Баня, будинок 3, код ЄДРПОУ 26359951) земельну ділянку, кадастровий номер 4610345400:05:013:0032, площею 3,0 га, розташовану за адресою: Львівська область, смт. Східниця.
4. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лад Лтд (46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, буд. 8; код ЄДРПОУ № 21136376) на користь позивача: Східницької селищної ради (82391, Львівська область, смт. Східниця, вул. Золота Баня, буд. 3; код ЄДРПОУ №26359951) 4 962,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 25.01.2023 р.
Суддя Долінська О.З.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2023 |
Оприлюднено | 26.01.2023 |
Номер документу | 108580655 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Долінська О.З.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні