Рішення

від 18.01.2023 по справі 916/2558/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2558/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Дюльгер С.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Підкова Л.В. на підставі довіреності;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Чорноморська про стягнення 116 496,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія (далі по тексту ТОВ «ООЕК») звернулось до господарського суду із позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Чорноморська (далі по тексту СТОВ „Агрофірма Чорноморська) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 116 496,57 грн., яка складається із заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 113 348,14 грн., 3% у розмірі 178,21 грн., пені у розмірі 2970,22 грн. Крім того, посилаючись на приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, позивач просить суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних, збитків від інфляції та пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

СТОВ „Агрофірма Чорноморська жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилося, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про дату та час розгляду справи, направлялись на адресу відповідача: 091109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 33-а. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про дату та час судових засідань, були повернуті не врученими.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення СТОВ „Агрофірма Чорноморська про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки СТОВ „Агрофірма Чорноморська не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

14.06.2018р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №429 про видачу, зокрема, ТОВ „ООЕК ліцензії з постачання електричної енергії.

26.10.2018р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №1268 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України „Про ринок електричної енергії покладається виконання функцій з універсальної послуги на закріпленій території. При цьому, згідно додатку до вказаної постанови ТОВ „ООЕК є постачальником універсальної послуги на території Одеської області.

29.11.2018р. СТОВ „Агрофірма Чорноморська було підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання ТОВ „ООЕК електричної енергії споживачу, яка є додатком №1 до договору про постачання електричної енергії, який є публічним договором приєднання.

Відповідно до п. 1.1 договору про постачання електричної енергії цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору про постачання електричної енергії за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Умовами п. п. 5.5 договору про постачання електричної енергії визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. п. 2.1, 3 комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії №6-74-ПВЦ, Клієнт здійснює оплату за електроенергію до початку розрахункового періоду, попереднім платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору або вартості очікуваної величини споживання. Обсяги спожитої Клієнтом та розподіленої електричної енергії визначаються Оператором системи розподілу.

Згідно з п. 4 комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії по закінченню розрахункового періоду (місяця) Постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та надає Клієнту рахунок на оплату не пізніше 20 календарного дня з дати завершення розрахункового періоду. Клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку грошовими коштами на рахунок ТОВ ООЕК.

Положеннями п. 6 комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії визначено, що у разі несвоєчасної оплати платежів у строки, визначені даним додатком, Постачальник електричної енергії проводить Клієнту (споживачу) нарахування за весь період прострочення пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що діяла в період за яким здійснюється нарахування пені до повного погашення боргу.

04.05.2022р. ТОВ ООЕК було виставлено відповідачу рахунок №06-74/1 за квітень 2022р. на суму 132 470,41 грн.

06.06.2022р. ТОВ ООЕК було виставлено відповідачу рахунок №06-74/1 за травень 2022р. на суму 144 847,24 грн.

Листом №29/03-10 від 07.06.2022р. АТ ДТЕК Одеські електромережі у відповідь на звернення ТОВ „ООЕК було повідомлено обсяги споживання СТОВ „Агрофірма Чорноморська електричної енергії у лютому-червні 2022р. включно (67 769 кВт*год).

05.07.2022р. ТОВ ООЕК було виставлено відповідачу рахунок №06-74/1 за червень 2022р. на суму 201 088,94 грн.

Листом №590/06-02-865/1 від 31.08.2022р. ТОВ „ООЕК було направлено на адресу відповідача рахунки за спожиту у січні червні 2022р. електричну енергію.

З виписки по банківському рахунку ТОВ „ООЕК вбачається, що 28.09.2022р. СТОВ „Агрофірма Чорноморська було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 87 740,80 грн.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ „ООЕК було наголошено, що сплачена відповідачем сума грошових коштів була зарахована в рахунок погашення боргу за березень 2022р. та частково в рахунок погашення заборгованості за квітень 2022р. Проте, решта суми боргу відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

11.06.2017р. набув чинності Закон України „Про ринок електричної енергії від 13 квітня 2017 року N 2019-VIII (далі по тексту Закон України „Про ринок електричної енергії), пунктом 13 розділу XVII „Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж трьох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання; фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно зі ч. 1,2 ст. 56 Закону України „Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України „Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ТОВ „ООЕК» прийняті на себе за умовами договору про постачання електричної енергії від 29.11.2018р. зобов`язання щодо поставки електричної енергії у березні червні 2022р. включно були виконані належним чином, що підтверджується листом АТ „ДТЕК Одеські електромережі, який виконує функції Оператора системи розподілу на території Одеської області. Проте, відповідачем в порушення прийнятих на себе грошових зобов`язань не було у повному обсязі оплачено вартість спожитої електричної енергії.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „ООЕК позовних вимог шляхом присудження до стягнення із СТОВ „Агрофірма Чорноморська заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 113 348,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано СТОВ „Агрофірма Чорноморська до сплати 3% у розмірі 178,21 грн., які були нараховані з 14.09.2022р. по 29.09.2022р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „ООЕК до СТОВ „Агрофірма Чорноморська шляхом присудження до стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 178,21 грн.

З посиланням на умови договору про постачання електричної енергії, а саме комерційної пропозиції, та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі пені у розмірі 2970,22 грн., яка була нарахована за період з 14.09.2022р. по 29.09.2022р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, що свідчить про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь позивача пені у розмірі 2970,22 грн.

Слід зазначити, що при розрахунку 3% річних та пені позивач керувався положеннями підпункту 6 п. 4.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018р., згідно якого платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Датою отримання платіжного документа вважається третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом).

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно зі ст. з ч. 11-12 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Господарський суд зазначає, що приписами ст.. 238 ГПК України не встановлено право суду на нарахування збитків від інфляції. При цьому, питання про зазначення у рішенні про нарахування відсотків та пені вирішується судом на власний розсуд, оскільки вказана норма ГПК України не встановлює обов`язку суду зазначати про таке нарахування у випадку звернення позивача із відповідним клопотанням.

Слід зазначити, що комерційною пропозицією передбачено право ТОВ „ООЕК здійснювати нарахування пені у випадку порушення строків оплати вартості спожитої електричної енергії. При цьому, суд зазначає, що з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, а також відсутність у комерційній пропозиції умов про нарахування пені у строк, який перевищує шість місяців, визначений законом строк для нарахування пені майже сплинув. Таким чином, вказівка суду в рішенні про нарахування пені до моменту виконання судового рішення відповідачем буде суперечити вимогам чинного законодавства, яким визначено строки нарахування пені.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про правомірність зазначенні у рішенні суду про нарахування лише 3% річних до моменту виконання рішення суду відповідачем. У задоволенні клопотання позивача про зазначення судом у рішенні про нарахуванні збитків від інфляції та пені необхідно відмовити.

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Чорноморська підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 113 348,14 грн., 3% річних у розмірі 178,21 грн., пені у розмірі 2970,22 грн. та зазначення у рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Чорноморська" /09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 33-а; ідентифікаційний код 05528898/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія /65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, ідентифікаційний код 42114410/ заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 113 348,14 грн. /сто тринадцять тисяч триста сорок вісім грн. 14 коп./, 3% річних у розмірі 178,21 грн. /сто сімдесят вісім грн. 21 коп./, пеню у розмірі 2970,22 грн. /дві тисячі дев`ятсот сімдесят грн. 22 коп./, судовий збір у розмірі 2481,00 грн. /дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп./.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою:

Сума 3% річних = С х 3 х Д / КДР / 100, де:

С - сума основного боргу,

Д - кількість днів прострочення,

КДР кількість днів у році.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Чорноморська" суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 січня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна