Рішення

від 10.01.2023 по справі 916/3241/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3241/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/3241/21

за позовом Керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська обл., Біляївський район, місто Біляївка, вулиця Костіна, будинок 17)

в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 20029342)

до відповідача: Фермерського господарства «Вельт-Агро» (67602, Одеська обл., місто Біляївка (пн), вулиця Олега Кошевого, будинок 2Б, квартира 4; код ЄДРПОУ 41088867)

про стягнення 114 800,36 грн;

представники сторін:

від прокуратури Врублевська О.О.,

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Біляївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до відповідача - Фермерського господарства Вельт-Агро, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 8150/22 від 17.05.2022) просить стягнути з Фермерського господарства Вельт-Агро на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 100 000,00 грн основного боргу за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству, а також 6090,41 грн пені та 8709,95 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову зазначає про неповернення відповідачем наданої Українським державним фондом підтримки фермерських господарств фінансової допомоги у визначений строк згідно з встановленим графіком платежів.

Ухвалою від 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3241/21, яку ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2022, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

20.06.2022р. з 11 год. 35 хв. до 12 год. 26 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 20.06.2022 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання відкладено на 18.07.2022.

На стадії підготовчого провадження судове засідання відкладалося судом на 08.08.2022, 29.08.2022, 10.10.2022.

Судове засідання, призначене на 10.10.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. у відпустці з 14.09.2022 по 10.10.2022.

Ухвалою від 11.10.2022 2022 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання призначено на 02.11.2022.

Протокольною ухвалою від 02.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.11.2022.

У зв`язку з перебоями електропостачання у м. Одесі, враховуючи відсутність електропостачання у Господарському суді Одеської області, судове засідання, яке було призначено на 16.11.2022, не відбулося.

Ухвалою від 21.11.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відкладено на 07.12.2022.

У зв`язку з перебоями електропостачання у м. Одесі, враховуючи відсутність електропостачання у Господарському суді Одеської області, судове засідання, яке було призначено на 07.12.2022, не відбулося.

Ухвалою від 08.12.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відкладено на 22.12.2022.

Протокольною ухвалою від 22.12.2022 розгляд справи по суті відкладено на 10.01.2023.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Більшість ухвал, в тому числі, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення/виклики (в порядку ст. 120 ГПК України), які надсилалися судом на юридичну адресу відповідача, поверталися до суду неврученими з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

10.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо підстав для представництва прокуратурою інтересів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у даній справі.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, прокурор мав на меті відновити та захистити порушені інтереси держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при використанні та поверненні коштів державного бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В силу ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності, та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Частиною 1 статті 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, є Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 83 від 27.06.1991 з метою забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) господарств та створення фінансових умов для становлення та розвитку приватного фермерського сектору економіки в Україні утворено Український Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 478 Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств перейменовано в Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

З даним позовом керівник Біляївської окружної прокуратури звертається з тієї причини, що уповноваженим органом упродовж тривалого часу не приймаються належні заходи для стягнення з Фермерського господарства «Вельт-Агро» заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 125 ФГ-2017 від 01.12.2017.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи листування між прокуратурою та Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Т. а.с. 61-65, 73-74, 75), Укрдержфондом не здійснювалися заходи, спрямовані на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Вельт-Агро» заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 125 ФГ-2017 від 01.12.2017.

Про підготовку даного позову Укрдержфонд повідомлено в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокуратури та позивача, суд встановив наступне.

01.12.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Вельт-Агро» укладено Договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 125 ФГ-2017 (далі Договір), згідно з яким Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Вельт Агро» в сумі 250 000,00 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором.

Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену Договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі (п/п 3.2.1. п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 23.03.2020 до Договору) фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

до 30 вересня 2018 р. в сумі 50 000,00 грн;

до 30 вересня 2020 р. в сумі 100 000,00 грн;

до 30 вересня 2021 р. в сумі 50 000,00 грн;

до 30 вересня 2022 р. в сумі 50 000,00 грн.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та відповідно до п. п. 4.2., 7.2. діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором.

Згідно з платіжним дорученням № 276 від 07.12.2017 (Т. 1, а.с. 69) Укрдержфонд перерахував на рахунок Фермерського господарства «Вельт-Агро» 250 000,00 грн фінансової підтримки.

З аналізу змісту позовної заяви, умов Договору, Графіку повернення коштів фінансової допомоги та розрахунку заборгованості вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн основної заборгованості, яка згідно Графіку мала бути повернута відповідачем до 30.09.2020р., а також 6090,41 грн пені та 8709,95 грн інфляційних втрат за прострочення повернення коштів фінансової підтримки.

Згідно п. 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (в редакції станом на дату виникнення договірних відносин) (далі Порядок) фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов`язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п`яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам - строком до п`яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, у тому числі для придбання маточного поголів`я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козоматок) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 30 Бюджетного кодексу України одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або Законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач (Укрдержфонд) належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, перерахувавши на рахунок відповідача 250 000,00 грн фінансової допомоги. Водночас у матеріалах справи відсутні докази повернення Фермерським господарством «Вельт-Агро» частини заборгованості у розмірі 100 000,00 грн, яка є предметом позову у даній справі та мала бути повернута відповідачем до 30.09.2020, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо пені та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з п. 5.2. Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на порушення відповідачем строку повернення фінансової допомоги, суд вважає, що Фермерському господарству «Вельт-Агро» правомірно нараховано пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, як передбачено Договором.

Водночас, перевіривши доданий до позову розрахунок пені, суд виявив арифметичні та методологічні помилки, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, який виглядає наступним чином.

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період розрахунку (30/09/2020 - 30/03/2021)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума30.09.2020 - 31.12.2020 : 6,00 (облікова ставка НБУ) 100 000,00 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 366 ) x 93 днів (прострочення) : 100 933 049,18 грн.01.01.2021 - 04.03.2021 : 6,00 (облікова ставка НБУ) 100 000,00 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 365) x 63 днів (прострочення) : 100 632 071,23 грн.05.03.2021 - 30.03.2021 : 6,50 (облікова ставка НБУ) 100 000,00 (Сума боргу) x (2 x 6,50 : 365) x 26 днів (прострочення) : 100 26926,03 грн.Всього штрафних санкцій за період: 6 046,44 грн.

Таким чином, вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають частковому задоволенню на суму 6046,44 грн.

Пунктом п. 5.1. Договору передбачено, що відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення щодо нарахування інфляційних втрат:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок інфляційних нарахувань, суд виявив методологічні помилки, які полягають в наступному.

Так, в запропонованому розрахунку інфляційні нарахування на суму боргу починаються з вересня 2020 р. (і/і 100,5%), що є помилковим, так як час прострочення за вказаний місяць складав всього 1 день.

Крім того, у розрахунку вказано, що сума боргу з урахуванням інфляційних втрат розраховується за період з 30.09.2021 по 17.05.2021. Проте, останнім місяцем, за який враховується індекс інфляції є квітень 2021 р.

Таким чином, суд вважає, що інфляційні нарахування на суму боргу у даній справі слід стягнути з урахуванням індексів інфляції за жовтень 2020 р., листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р., березень 2021 р. та квітень 2021 р.

Розрахунок виглядає наступним чином.

Інфляційні втрати:

Період (01/10/2020 - 30/04/2021) Індекс інфляціїжовтень 2020101,00листопад 2020101,30грудень 2020100,90січень 2021101,30лютий 2021101,00березень 2021101,70квітень 2021100,70

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x = 1.08169103

Інфляційне збільшення:

100 000,00 x 1.08169103 - 100 000,00 = 8 169,10 грн.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги прокурора в частині стягнення інфляційних втрат на суму 8 169,10 грн.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн основного боргу, 6 046,44 грн пені, 8 169,10 грн інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2258,44 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 53, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська обл., Біляївський район, місто Біляївка, вулиця Костіна, будинок 17) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 20029342) до Фермерського господарства «Вельт-Агро» (67602, Одеська обл., місто Біляївка (пн), вулиця Олега Кошевого, будинок 2Б, квартира 4; код ЄДРПОУ 41088867) про стягнення 114 800,36 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Вельт-Агро» (67602, Одеська обл., місто Біляївка (пн), вулиця Олега Кошевого, будинок 2Б, квартира 4; код ЄДРПОУ 41088867) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 20029342) 100 000,00 грн основного боргу, 6 046,44 грн пені, 8 169,10 грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Вельт-Агро» (67602, Одеська обл., місто Біляївка (пн), вулиця Олега Кошевого, будинок 2Б, квартира 4; код ЄДРПОУ 41088867) на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 2258,44 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101, р/р UA808201720343100002000000564.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 10 січня 2023 р. У зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 17 січня 2023 р. до 24 січня 2023 р. повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков