Рішення

від 25.01.2023 по справі 917/1123/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2023 Справа № 917/1123/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В. після виходу з відпустки, секретар судового засідання Теницька С.В., розглянувши справу

за позовною заявою Комунального підприємство "Третя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради", пров. Рибальський, 10В, м. Полтава, Полтавська область, 36037

до відповідача Полтавського обласного патологоанатомічного бюро, вул. Шевченко, 23-в, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 31290,39 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

16.09.2022 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Комунального підприємство "Третя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради" до Полтавського обласного патологоанатомічного бюро про стягнення 31290,39 грн заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається на нездійснення відповідачем розрахунків за надані послуги по проведенню бактеріологічних досліджень.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору № 23 від 02.01.2020 Договору на проведення бактеріологічних досліджень, укладеного між Позивачем та Відповідачем, копії рахунків; копії актів виконаних робіт; копія Листів до боржника; копія акту перевірки Північно-східним офісом Держаудитслужби.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2022 року справу № 917/1123/22 розподілено судді Ківшик О.В..

Ухвалою від 21.09.2022 року суд залишив позовну заяву Комунального підприємства "3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради" без руху та надав позивачу строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

26.09.2022 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вих № 822 від 26.09.2022, вх № 6879) на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2022 року про залишення позовної заяви без руху.

Суд ухвалою від 03.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1123/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали..

14.10.2022 року представником відповідача було отримано копію ухвали суду від 03.10.2022 року (а.с. 40).

25.10.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7841, вих. № 219 від 21.10.2022 року), де зазначено, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що проведення бактеріологічних досліджень у 2020 році здійснювалось позивачем на підставі укладеного між сторонами Договору на проведення бактеріологічних досліджень № 23 від 02.01.2020, відповідно до п. 1.2 якого узгоджено, що даний договір не зобов`язує сторони до жодних фінансових зобов`язань, а строк дії даного договору закінчився 31.12.2020. Стосовно відшкодування понесених витрат у сумі 8 478,95 грн за період з січня 2021 по серпень 2021 на проведення бактеріологічних досліджень відповідач наголошує, що вищезазначений Договір не продовжувався, інший Договір у будь-який інший спосіб між сторонами не укладався, а тому у відповідача відсутнє зобов`язання перед позивачем.

На підтвердження обґрунтованості заперечень на позов відповідач надав наступні докази : копія Договору на проведення бактеріологічних досліджень, укладеного між Позивачем та Відповідачем 02.01.2020, копії Листів до позивача; копія відповіді на претензію.

27.10.2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 7987, вих. № 939 від 25.10.2022 року), в якій позивач не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Зокрема, Позивач зазначив, що він у паперовому вигляді приймав направлення від відповідача по проведенню бактеріологічних досліджень у вигляді форми № 204/о, на яких позивачем надавалися результати проведених досліджень та поверталися відповідачу (отже вони знаходяться у відповідача). Отже, позивач вважає, що дані направлення були підставою для надання послуг відповідачу і виникнення у останнього зобов`язань перед позивачем з оплати отриманих послуг. Враховуючи викладене, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.01.2020 року між Полтавським обласним патологоанатомічним бюро (далі відповідач, замовник) та Комунальним підприємством « 3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» (далі позивач, виконавець) укладено договір №23 про надання послуг по проведенню бактеріологічних досліджень (далі Договір, а. с. 3).

В укладеному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- в порядку та на умовах, що визначені даним договором, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги медичного характеру (надалі послуги), перелік та опис яких визначений даним договором (п. 1.1 Договору);

- цей Договір не зобов`язує сторони до жодних фінансових зобовязань (п. 1.2 Договору);

- цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2020 року (п. 3.1 Договору).

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору було надано послуги по проведенню бактеріологічних досліджень у 2020 році на загальну суму 22811,44 грн, що підтверджується актом надання послуг № 215 (а.с. 5) та рахунком на оплату №215 (а. с. 4).

Крім того, у 2021 році позивачем було надано відповідачу послуги по проведенню бактеріологічних досліджень на загальну суму 8478,95 грн, що підтверджується актом надання послуг № 215/1 (а.с. 7) та рахунком на оплату №215/1 (а. с. 6).

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на довідку Управління Північно східного офісу держаудитслужби в Полтавській області № 201604-23/137-з від 27.09.2021 року, відповідно до якої фактично на проведення бактеріологічних досліджень поліклінікою використано коштів міського бюджету на придбання реактивів та медичних виробів на загальну суму 26121,17 грн, зокрема КП "Полтавське обласне патологоанатомічне бюро" 31290,39 грн (за 2020 рік 22811,44 грн, за січень серпень 2021 року 8478,95 грн, а. с. 19-22).

Отже, на думку позивача, відповідач мав розрахуватися з ним за вищезазначені медичні послуги та сплатити на його користь 31290,39 грн.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору він звертався до відповідача з листами (вих. № 132 від 04.07.2022 року, вих. № 40 від 17.01.2022 року), відповідно до яких він просив відшкодувати понесені фактичні витрати коштів міського бюджету на проведення бактеріологічних досліджень. Також 12.09.2022 року за вих. № 216 позивачем було направлено відповідачу претензію на суму 31290,39 грн, але відповідач проігнорував усі звернення та вимоги. На зазначених листах та претензії присутні відмітки про їх отримання представником відповідача (а.с. 8 10).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 31290,39 грн основного боргу.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 2 481,00 грн судового збору.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарські зобов`язання у 2020 році виникли між сторонами на підставі укладеного Договору про надання послуг від 02.01.2020 року та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим Договором.

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Отже, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі № 915/905/16 зазначив, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту здійснення господарської операції, сторони не позбавлені можливості доводити вказаний факт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення господарської операції (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

В той же час, на підтвердження надання у 2020 році та 2021 році послуг (проведення бактеріологічних досліджень) позивач надав Акти надання послуг №215 та №215/1 від 2022 року, кожен з яких не містить відомостей про дату складання документу, не містять особистого підпису зі сторони відповідача, а також містять посилання на договори без номеру та дати.

Таким чином, суд відзначає, що наявні в матеріалів справи Акти надання послуг №215 та №215/1 від 2022 року не відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять недоліки, які не дозволяють суду ідентифікувати особу відповідача, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та не містять відомостей про дати складання документів та посилань на договори, на підставі яких вони були складені.

Також, як вбачається з матеріалів справи, суду не надано жодних доказів в підтвердження того, що вказані акти направлялись на адресу відповідача.

Як вже зазначалось судом у описовій частині у п. 1.2 Договору № 23 від 02.01.2020, на який позивач посилається як на підставу для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати отриманих послуг у 2020 році, сторони узгодили, що цей Договір не зобов`язує сторони до жодних фінансових зобов`язань. Даний Договір діяв до 31.12.2020 року (п.3.1 Договору).

Отже, вищезазначений Договір не породжує жодних фінансових зобов`язань відповідача перед позивачем, а тому суд не оцінює доводи позивача в цій частині як обґрунтовані.

Судом встановлено, що сторонами не було обумовлено порядок прийняття послуг та порядок оплати за надані послуги.

У відповіді на відзив позивач посилався на існування форми № 204/о (форму медичної облікової документації), як доказ надання послуг з проведення бактеріологічних досліджень, однак ні оригіналу, ні належним чином завіреної копії даних документів суду не надано, а також не заявлено клопотання про їх витребування судом в порядку ст. 81 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що:

- позивач посилається на Довідку Управління Північно - східного офісу держаудитслужби в Полтавській області № 201604-23/137-з від 27.09.2021 року (відповідно до якого фактично на проведення бактеріологічних досліджень поліклінікою використано коштів міського бюджету на придбання реактивів та медичних виробів на загальну суму 261921,17 грн, зокрема - КП "Полтавське обласне патологоанатомічне бюро" 31 290,39 грн (за 2020 рік 22811,44 грн, за січень серпень 2021 року 8478,95 грн). Проте звіт за результатами аудиторського дослідження може бути підставою для вчинення процесуальних дій, зокрема, пред`явлення позову до суду, однак не позбавляє позивача процесуального обов`язку доводити наявність порушення прав чи законного інтересу, що останнім зроблено не було. При цьому звіт за результатами аудиторського дослідження не має обов`язкового характеру, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких досліджувалася. До того ж, звіт за результатами аудиторського дослідження не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади. Отже, звіт за результатами аудиторського дослідження не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу його витрати;

- докази, надані позивачем до матеріалів справи, містять суперечливу інформацію, а саме : у листах №40 від 17.01.2022 року та № 132 від 04.07.2022 року позивач просить відшкодувати витрати в сумі 22 811,44 грн з посиланням на договір без номеру та дати, тоді як в позовній заяві він зазначає, що дана сума (22811,44 грн) мала бути оплаченою за надані бактеріологічні дослідження лише у 2020 році;

- акт надання послуг №215/1 датується 2022 роком, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у 2020 та 2021 році, при цьому, Договір не передбачає пролонгації. Доказів у спростування вищевикладеного чи доказів на підтвердження того, що між сторонами було укладено Договір у будь-який інший спосіб, позивач суду не надав;

- відносно наданих позивачем до позовної заяви рахунків на оплату №215 від 2022 року та 215/1 без дати, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, надані послуги чи виконані роботи, тобто, носить лише інформаційний характер.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності інших доказів фактичного надання позивачем відповідачу послуг (проведення бактеріологічних досліджень) на загальну суму 31290,39 грн відсутні підстави для виникнення обов`язку з оплати відповідних послуг.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявність заборгованості у відповідача за договором про надання послуг № 23 від 02.01.2020 року на загальну суму 31290,39 грн, а тому підстави для стягнення даної суми заборгованості з відповідача відсутні.

За таких обставин позовні вимоги Комунального підприємства "3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради" задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення складено та підписано 25.01.2023 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик