Рішення

від 24.01.2023 по справі 918/1036/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1036/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши справу

за позовом Рівненського обласного центру зайнятості в особі Рівненської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про стягнення заборгованості в розмірі 65 608,44 грн

Секретар судового засідання Костюкович Ю.С.

Представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рівненський обласний центр зайнятості в особі Рівненської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення заборгованості в розмірі 65 608,44 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.01.2023.

Ухвалою суду від 10.01.2023 розгляд справи по суті відкладено на 24.01.2023.

11.01.2023 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Також, 11.01.2023 через систему "Електронний суд" до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

В судове засідання 24.01.2023 сторони не забезпечили явку уповноважених представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановлений законом строк.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Відтак, з огляду на належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до ст. 202 ГПК, відсутні підстави для відкладення судового засідання, а неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду справи в судовому засіданні.

Крім того, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного розгляду справи та вирішення спору по суті, внаслідок чого вона може бути розглянута за наявними документами.

За приписами ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відтак, у зв`язку з неявкою сторін, в судовому засіданні 24.01.2023 прийнято рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені в позові, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

27 жовтня 2021 року до Рівненської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості із заявою звернулася громадянка ОСОБА_1 для сприяння у працевлаштуванні.

З 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 надано статус безробітної та відповідно до п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено виплату допомоги по безробіттю з 28.10.2021 та розпочато виплату такої допомоги, про що, зокрема свідчать наявні в матеріалах справи копії персональної картки № 171221102800001 від 28.10.2021, рішення, прийняті центром зайнятості/філією центру зайнятості щодо зареєстрованого безробітного (а.с. 14, 16, 17-18).

Згідно персональної картки № 171221102800001 гр. ОСОБА_1 , з 28.10.2021 їй надано статус безробітної.

З наявного в матеріалах справи Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 15 від 22.06.2022 вбачається, що звіркою (перевіркою) достовірності даних, які є підставою для надання особі ОСОБА_1 статусу безробітної та виплат матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою ОСОБА_1 до Рівненської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості встановлено: гр. ОСОБА_1 з 26.02.2021 року призначено пенсію за вислугу років. Неправомірне нарахування та виплата матеріального забезпечення безробітної відбулися з вини органів ПФУ. Відповідно до службової записки № 61 Рівненського обласного центру зайнятості загальна сума, яка підлягає до повернення органами ПФУ становить 65 608,44 грн (а.с. 21).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 460/11863/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, викладену в листі від 16.03.2021 №1700-0304-8/11042.

Також, вказаним рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 26.02.2021 пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, зарахувавши до стажу роботи час роботи в органах прокуратури половини строку навчання в Чернігівському юридичному технікумі з 01.09.1984 до 29.06.1987 та період роботи на посаді інспектора відділу ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому з 21.07.1987 по 04.03.1992.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №460/11863/21 - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказаним рішенням беззаперечно встановлено неправомірні дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Відтак, за період з 28.10.2021 по 22.06.2022 Рівненською районною філією Рівненського обласного центру зайнятості зайво виплачено громадянці ОСОБА_1 матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю в розмірі 65 608,44 грн, чим, на думку позивача, спричинено майнову шкоду (нанесено збитків) на вказану суму.

В подальшому, 29.06.2022 Рівненська районна філія Рівненського обласного центру зайнятості звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з Претензією № 02-462, в якій вказано пропозицію в місячний строк з дня одержання претензії перерахувати суму в розмірі 65 608,44 грн на рахунок Рівненського обласного центру зайнятості (а.с. 22-24).

Проте, вказана Претензія залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до Господарського суду Рівненської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення 65 608,44 грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_1 .

По суті заявлених позовних вимог, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Способи захисту, які можуть використовуватись при захисті прав на чуже майно, можуть бути згруповані у три групи: 1) зобов`язально-правові (способи, які витікають із порушення не самого речового права, а з порушення умов зобов`язання, наприклад, позов про застосування наслідків нікчемного правочину); 2) речово-правові (віндикаційний та негаторний позови, а також позови про визнання права на чуже майно); 3) загальноцивілістичні способи захисту, передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України (припинення правовідношення, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та інші).

За змістом ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), згідно якої під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Застосування цивільно - правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Таким чином, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Предметом доказування у даній справі є встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин, пов`язаних з фактом заподіяння Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області шкоди Рівненському обласному центру зайнятості в особі Рівненського районної філії Рівненського обласного центру зайнятості.

Згідно п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" (у редакції станом на час проведення розслідування позивачем) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (у редакції, чинній станом на час припинення виплат ОСОБА_1 допомоги по безробіттю - 22.06.2022) виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані у встановленому порядку як безробітні особи, мають своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг внаслідок умисного невиконання цією особою своїх обов`язків та зловживань стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З викладеного вбачається, що відповідальність застрахованої особи настає лише у випадку несвоєчасного подання нею інформації про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг або умисного невиконання особою своїх обов`язків та зловживання ними, щодо неповідомлення про існування таких обставин.

З огляду на викладене вище, внаслідок невизнання відповідачем за громадянкою ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років, призначення останньої відбувалося в судовому порядку, на підставі рішення суду від 11.11.2021 (що набрало законної сили 02.05.2022).

Тобто, причиною перебування громадянки ОСОБА_1 на обліку безробітною та отримання нею допомоги по безробіттю стала бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з призначення останній пенсії за вислугу років, неправомірність якої встановлена рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №460/11863/21, залишеним у силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2022 у даній справі.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З вище викладеного вбачається, що обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні громадянці ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, є встановленими рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №460/11863/21, залишеним у силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2022 у даній справі, та не підлягають доведенню.

У відповідності до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Отже виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення" і така виплата відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" та п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася б у випадку своєчасного призначення та виплати відповідачем пенсії за вислугу років громадянці ОСОБА_1 .

Як зазначалось судом вище, на дату звернення позивача до господарського суду кошти в розмірі 65 608,44 грн відповідачем у добровільному порядку позивачу не сплачено, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Стаття 1166 ЦК України в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, підставами для стягнення з відповідача на користь позивача 65 608,44 грн шкоди у вигляді коштів, виплачених як допомога по безробіттю, є:

1) протиправна поведінка, яка не відповідає вимогам закону та полягає у відмові Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні пенсії за вислугу років, протиправність якої визнана рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 460/11863/21, залишеним у силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2022 у даній справі;

2) наявність шкоди, яка оцінюється сумою витрат Рівненського обласного центру зайнятості в особі Рівненської районної філії на виплату допомоги по безробіттю громадянці ОСОБА_1 з 28.10.2021 по 22.06.2022, права на яку остання не отримала би за умови своєчасного призначення пенсійного забезпечення;

3) причинно-наслідковий зв`язок прослідковується в тому, що статус пенсіонера і статус безробітного взаємовиключні за ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення". Тобто, ОСОБА_1 вчасно не набула статусу пенсіонера саме внаслідок протиправної відмови відповідача у призначенні їй пенсії за вислугу років.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 65 608,44 грн завданої шкоди, яка складається з виплаченої суми допомоги по безробіттю громадянці ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони .

Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Рівненського обласного центру зайнятості в особі Рівненської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості - задоволити.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-а, код ЄДРПОУ 05430879) кошти, нараховані та виплачені гр. ОСОБА_1 як допомога по безробіттю в розмірі 65 608,44 (шістдесят п`ять тисяч шістсот вісім грн 44 коп.) грн на рахунок Рівненського обласного центру зайнятості, ЄДРПОУ 05430879, р/р UA378201720355439032700706075 у Держказначейській службі України м. Київ, МФО 820172 - із зазначенням в платіжному дорученні в "Призначенні платежу" - "Повернення виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 (внаслідок призначення пенсії за вислугу років за рішенням суду)".

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-а, код ЄДРПОУ 05430879) судовий збір в розмірі 2 481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) грн на рахунок Рівненського обласного центру зайнятості, ЄДРПОУ 05430879, р/р UA378201720355439032700706075 у Держказначейській службі України м. Київ, МФО 820172 - із зазначенням в платіжному дорученні в "Призначенні платежу" - "Повернення судового збору по гр. ОСОБА_1 ".

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2023

Суддя А. М. Горплюк