Рішення

від 24.01.2023 по справі 922/1815/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1815/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу № 922/1815/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агріі Україна (код ЄДРПОУ 38948033, адреса: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, офіс 513)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Слобожанщини" (код ЄДРПОУ 39345594, адреса: 62470, Харківська область, Харківський район, село Яковлівка, вулиця Зоріна, будинок 65)

про стягнення заборгованості в розмірі 202538,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Агріі Україна звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Житниця Слобожанщини", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 202538,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати товару, поставленого 02.09.2021 на підставі усного договору на загальну суму 202538,29 грн, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість на вказану суму, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Крім того, позивач у прохальній частини позовної заяви просить про нарахування у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України відсотків річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту його виконання за наступною формулою: подвійна облікова ставка НБУ * Кількість днів прострочення / Кількість днів у відповідному році * Суму заборгованості.

Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, та просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1815/22, вирішено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а позивачу - 5-денний строк для подання відповіді на відзив з дня отримання відзиву.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за реєстраційним номером 106774162, та її копії в порядку ч. 4 ст. 120 ГПК України направлено позивачу і відповідачу на їх юридичні адреси (які вказані в позовній заяві та значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день винесення судом даного рішення на адресу суду від учасників справи не надходило.

Позивач - ТОВ Агріі Україна копію ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/1815/22 отримав 28.10.2022, що підтверджується відповідним зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач - ТОВ "Житниця Слобожанщини" своїм правом на захист не скористався, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/1815/22, що була направлена на адресу відповідача (62470, Харківська область, Харківський район, село Яковлівка, вулиця Зоріна, будинок 65), адресату не вручена та повернулась до суду з довідкою працівника оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення: за закінченням терміну зберігання, що у відповідності до ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, в разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: повідомленою суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання цим учасником справи зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

Крім того, як вже зазначалося вище, ухвалу суду про відкриття спрощеного позовного провадження у справі № 922/1815/22 було вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та іншими заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.

На підставі зазначеного, з огляду на положення ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, якими передбачено право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та зважаючи на те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача на позовну заяву за наявними у справі матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ Агріі Україна (постачальником) та відповідачем - ТОВ "Житниця Слобожанщини" (покупцем) 02.09.2021 був укладений усний договір на поставку товару на загальну суму 202538,29 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ТОВ Агріі Україна на підставі усного договору 02.09.2021 поставило ТОВ "Житниця Слобожанщини" товар, а саме: 47 мішків арсеналу насіння озимого ріпаку на загальну суму 202538,29 грн. Втім, як стверджує позивач, у зв`язку з відсутністю на момент поставки особи, яка має право на отримання товару, відповідачем не були підписані документи про отримання товару, керівник відповідача пообіцяв пізніше підписати відповідні документи, а також сплатити за товар, проте станом на момент подання до суду даної позовної заяви документи про отримання товару так і не підписано, заборгованість з оплати за поставлений товар на суму 202538,29 грн не сплачено.

Згідно з наданою позивачем до позовної заяви на підтвердження поставки товару податковою накладною від 02.09.2021 № 283 (аркуш справи 8), яку було виписано відповідачу після поставки товару по договору від 02.09.2021, загальна сума коштів, що підлягає сплаті покупцем - ТОВ "Житниця Слобожанщини" на користь постачальника - ТОВ Агріі Україна за поставлений товар (арсенал насіння озимого ріпаку у кількості 47 мішків), з урахуванням податку на додану вартість, складає 202538,29 грн, з яких: обсяги постачання (база оподаткування) без урахуванням податку на додану вартість 177665,17 грн; сума податку на додану вартість 24873,12 грн. Вказана податкова накладна прийнята (затверджена) відповідачем та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також на підтвердження поставки товару позивачем до позовної заяви надано копію податкової декларації з податку на доданку вартість платника податків - ТОВ "Житниця Слобожанщини" (відповідача) за звітний період вересень 2021 року та копію листа Головного Управління ДПС Харківській області «Про надання інформації» від 29.09.2022 за вих. № 13085/6/20-40-18-04-08, з яких вбачається, що підприємством ТОВ "Житниця Слобожанщини" за звітний період вересень 2021 року задекларовано у складі податкового кредиту суму ПДВ за ставкою 14% у розмірі 24873,12 грн (обсяг постачання 177665,17 грн) по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ Агріі Україна (позивачем), що відображено в Додатку № 1 зазначеної декларації.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга цієї статті).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (чч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Статтею 208 ЦК України визначено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, а саме: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з чч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Чинним законодавством не передбачено обов`язкового укладення у письмовій формі договору поставки товару.

За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару іншій стороні (покупцю), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 (провадження № 12-3гс21).

Як було встановлено судом вище, позивач - ТОВ Агріі Україна (постачальник) на підставі усного договору 02.09.2021 поставив відповідачу - ТОВ "Житниця Слобожанщини" (покупцю) товар, а саме: 47 мішків арсеналу насіння озимого ріпаку на загальну суму 202538,29 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується виписаною позивачем - ТОВ Агріі Україна відповідачу - ТОВ "Житниця Слобожанщини" та зареєстрованою у відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних податковою накладною від 02.09.2021 № 283 (аркуш справи 8), згідно з якою позивачем було поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 202538,29 грн, у тому числі податок на додану вартість 24873,12 грн. Вказана податкова накладна свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору від 02.09.2021 на поставку товару(47 мішків арсеналу насіння озимого ріпаку на загальну суму 202538,29 грн), з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Також, поставка товару відповідачу на загальну суму 202538,29 грн підтверджується податковою декларацією з податку на доданку вартість платника податків - ТОВ "Житниця Слобожанщини" (відповідача) за звітний період вересень 2021 року, поданою 19.10.2021 керівником відповідача Олександром Яковенко (аркуш справи 11-12), та листом Головного Управління ДПС Харківській області «Про надання інформації» від 29.09.2022 за вих. № 13085/6/20-40-18-04-08 (аркуш справи 10), в якому Головним Управлінням ДПС Харківській області підтверджено, що підприємством ТОВ "Житниця Слобожанщини" за звітний період вересень 2021 року задекларовано у складі податкового кредиту суму ПДВ за ставкою 14% у розмірі 24873,12 грн (обсяг постачання 177665,17 грн) по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ Агріі Україна (позивачем), що відображено в Додатку № 1 зазначеної декларації.

Таким чином, задекларувавши суму ПДВ у розмірі 24873,12 грн (обсяг постачання 177665,17 грн) по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ Агріі Україна (позивачем) у податковій декларації з податку на доданку вартість за вересень 2021 року, відповідач підтвердив укладення з позивачем усного договору від 02.09.2021 на поставку товару на загальну суму 202538,29 грн, тобто взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати умови зазначеного договору, в тому числі в частині оплати вартості поставленого товару за цим договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено укладення з позивачем усного договору поставки товару від 02.09.2021 та поставку відповідачу товару на загальну суму 202538,29 грн, в тому числі податок на додану вартість 24873,12 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що сторонами при укладенні договору поставки товару від 02.09.2021 не було узгоджено строк оплати за поставлений товар, позивач 08.09.2022 направив відповідачу цінним листом № 0505097986317 з описом вкладення до зазначеного листа вимогу на суму 202538,29 грн, в якій вимагав сплатити заборгованість з оплати товару, поставленого 02.09.2021 на підставі усного договору на загальну суму 202538,29 грн, протягом 7 календарних днів, з моменту отримання вимоги (аркуш справи 13-14).

Згідно з інформацією з офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» про відстеження поштового відправлення від 08.09.2022 № 0505097986317, відповідачем отримано 28.09.2022 зазначену вимогу, але залишено її без задоволення, у семиденний строк з моменту отримання вимоги поставлений позивачем товар на суму 202538,29 грн не оплатив.

Станом на момент прийняття судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем договору в частині оплати поставленого позивачем товару на суму 202538,29 грн, тому, враховуючи, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено поставку відповідачу товару на загальну суму 202538,29 грн, а відповідачем не спростовано наявність у нього заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 202538,29 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Будь-яких інших вимог, в тому числі про стягнення відсотків або пені за невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, ні в тексті позовної заяві, ні в її прохальній части ні позивач не заявляє.

Водночас, позивач у пункті 4 прохальної частини позовної заяви на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України просить про нарахування в судовому рішенні по даній справі відсотків річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення за наступною формулою: подвійна облікова ставка НБУ * Кількість днів прострочення / Кількість днів у відповідному році * Суму заборгованості.

Як вбачається з положень ст. 238 ГПК України, зазначена стаття визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.

Частиною 10 ст. 238 ГПК України (яку введено в дію з 01 січня 2019 року) встановлено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Тобто, ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачена можливість зазначення судом у рішенні про стягнення боргу та нарахованих на нього відсотків (пені) вказівки щодо нарахування цих відсотків (пені) до моменту виконання рішення суду.

Таким чином, застосування вказаної норми є правом, а не обов`язком суду. При цьому, у відповідності ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд лише використовує своє право на вчинення дій щодо зазначення в тексті судового рішення про нарахування стягнутих у зазначеному рішенні відсотків (пені) також за період прострочення зобов`язання після ухвалення судом рішення до моменту його виконання.

Застосування судом ч. 10 ст. 238 ГПК України сприяє найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу та убезпечує позивача від необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих відсотків або пені за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі відсотків або пеню розрахує і стягне з них виконавець, що також передбачається і ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Як зазначено в чч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Суд зазначає, що вимога позивача про нарахування в рішенні відсотків річних на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту виконання цього рішення, викладена в пункті 4 прохальної частини позовної заяви, є за своєю правовою природою клопотанням позивача, заявленим до суду, про використання останнім ч. 10 ст. 238 ГПК України відповідного права.

Втім, предметом позову в даній справі є стягнення боргу з оплати поставленого товару на підставі усного договору від 02.09.2021 в сумі 202538,29 грн. Будь-яких інших вимог, в тому числі про стягнення відсотків річних за допущене відповідачем прострочення оплати товару, ні в тексті позовної заяви, ні в її прохальній части позивачем не заявлено, доказів досягнення між сторонами домовленості про стягнення відсотків річних за невиконання або неналежне виконання умов договору в матеріалах справи не має, у зв`язку з чим у даній справі положення ч. 10 ст. 238 ГПК України не підлягають застосуванню. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні клопотання позивача про здійснення нарахування відсотків річних до моменту виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем у позовній заяві заявлено 1 вимогу майнового характеру (про стягнення 202538,29 грн), отже за подання до суду зазначеної позовної заяви справляється судовий збір у розмірі 3038,07 грн. Позивачем при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору.

На підставі зазначеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору в сумі 3038,07 грн покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2022 між позивачем - ТОВ Агріі Україна (Клієнтом) та адвокатом Заматовим Романом Валерійовичем (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 07/09, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з поданням Клієнтом позову (заяви) до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з ТОВ "Житниця Слобожанщини" (ЄДРПОУ 39345594).

Згідно з пп. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 07/09 від 07.09.2022, Адвокат представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в судах, в державних та недержавних органах, установах, підприємствах, організаціях; вивчає надані Клієнтом документи (в тому числі первинні, але не виключно), які мають значення для виконання доручення; формує правову позицію Клієнта, погоджує її з Клієнтом та готує відповідні процесуальні документи від імені Клієнта при розгляді будь-яких цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних справ.

Відповідно до пп. 4.1 договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 07/09 від 07.09.2022, юридичну допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування суми, що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ.

Пунктами 4.1.1, 4.2 зазначеного договору сторони узгодили, що ціна за один час роботи складає 2 000 грн. Оплата за даним договором здійснюється протягом 3 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком адвокатських послуг за договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 07/09 від 07.09.2022, загальна вартість наданих адвокатських послуг, з урахуванням загального потраченого часу роботи адвоката, по наданню правової допомоги Клієнту, щодо до подання позову до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з ТОВ "Житниця Слобожанщини" (ЄДРПОУ 39345594) і вартості роботи за годину, загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 6000 грн, в т.ч.: складання і подання позовної заяви (2 години) 4000,00 грн; підготовка додатків до позову (1 година) 2000,00 грн.

10.10.2022 між сторонами підписаний Акт виконаних послуг за договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 07/09 від 07.09.2022, відповідно до якого Адвокат згідно договору № 07/09 від 07.09.2022 щодо позову до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з ТОВ "Житниця Слобожанщини" (ЄДРПОУ 39345594) заборгованості, надав Клієнту адвокатські послуги загальною вартістю 6000 грн, а саме: складання і подання позовної заяви (2 години) 4000,00 грн; підготовка додатків до позову (1 година) 2000,00 грн.

До суду від відповідача не надходило заперечення щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу або клопотання про їх зменшення в порядку п. 6 ст. 126 ГПК України.

На підставі зазначеного, враховуючи характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Слобожанщини" (код ЄДРПОУ 39345594, адреса: 62470, Харківська область, Харківський район, село Яковлівка, вулиця Зоріна, будинок 65) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агріі Україна (код ЄДРПОУ 38948033, адреса: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, офіс 513) заборгованість в сумі 202538,29 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3038,07 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано суддею 24.01.2023.

СуддяН.А. Новікова