Рішення

від 25.01.2023 по справі 922/2170/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2023м. ХарківСправа № 922/2170/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н. А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу без виклику учасників справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна» (код ЄДРПОУ 43783381, юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Маршала Москаленка, 144а, офіційний телефон: НОМЕР_1 , телефон для зв`язку: НОМЕР_2 , офіційна електронна пошта: interelectro_ukraine@ukr.net, електронна пошта для зв`язку: 43783381@mail.gov.ua)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофлагман» (код ЄДРПОУ 39452509, юридична адреса: 61050, м. Харків, вул.. Іскринська, буд. 37, тел. (057)732-12-31, електрнна пошта: jool@i.ua)

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 78.812,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро Україна» (позивач по справі) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Енергофлагман» (відповідач по справі), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 78.812,44 грн. за договором поставки від 20.05.2021 № 721-ТДУ, з яких: 49.008,81 грн. основної заборгованості; 6.494,23 грн. інфляційних втрат; 12.581,17 грн. пені; 926,47 грн. 3% річних; 9.801,76 грн. 20% штрафу та судовий збір в сумі 2.481,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачеві згідно зі ст. 250, 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання до суду та надсилання (надання) позивачу відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; позивачеві згідно зі ст. 251 ГПК України встановлено строк на подання до суду та надсилання (надання) відповідачу відповіді на відзив 5 днів з дня його отримання.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлено копію зазначеної вище ухвали від 21.11.2022.

Ухвалу суду про відкриття провадження відповідач не отримав, копія ухвали суду повернулась на адресу господарського суду із відміткою відділення пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому судом було також надіслано ухвалу суду від 21.11.2022 на адресу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофлагман» ОСОБА_1 , який ухвалу суду також не отримав, поштове відправлення повернулось на адресу господарського суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу приписів статті 242 ГПК України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло. Суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні «Каракуця проти України», заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відтак суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Також суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до приписів статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. За ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Згідно з Рекомендаціями, які прийняті Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Проте відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При здійсненні правосуддя суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Водночас, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Харкові, де розташований господарський суд Харківської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв`язку потребує додаткового часу. Також у місті Харкові періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд при розгляді даної справи був вимушений вийти за межі строку, встановленого ст. 248 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

20 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергофлагман» (відповідач) було укладено договір поставки №721-ТДУ (договір) за допомогою системи електронного документообігу, шляхом проставлення електронних підписів позивача та відповідача в порядку та на умовах Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і вчасно сплатити постачальникові її вартість.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 676.801,41 грн. за період з 20 травня 2021 року по 08 листопада 2022 року.

Як зазначає позивач, станом на дату написання позовної заяви відповідачем було сплачено лише 627.792,60 грн., тобто останнім було порушено своє зобов`язання за договором в частині вчасного та повного розрахунку з позивачем за поставлену ним продукцію.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України).

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Згідно з частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Статтею 14 вищезазначеного закону передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу, а відповідно до статті 17, вирішення спорів між суб`єктами електронного документообігу здійснюється в порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 676.801,41 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 20 травня 2021 року по 08 листопада 2022 року та видатковими накладними, які було підписано у системі електронного документообігу, шляхом проставлення електронних підписів позивача та відповідача, копії яких надані позивачем.

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець сплачує постачальнику вартість партії продукції шляхом внесення передоплати у розмірі 100% на розрахунковий рахунок постачальника, який вказано в рахунку-фактурі. Також, відповідно до пункту 4.5 договору, у разі, якщо постачальник вважатиме можливим відпустити продукцію без передоплати, покупець зобов`язаний сплатити її вартість протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Останню поставку продукції на адресу відповідача було здійснено 24 березня 2022 року. Таким чином на вимогу пункту 4.5 договору відповідач зобов`язаний був оплатити позивачу у повному обсязі вартість отриманої продукції до 29 березня 2022 року, проте станом на дату написання позовної заяви оплату здійснено не було, заборгованість складає 49.008,81 грн.

Вищевказані обставини не були спростовані відповідачем в ході розгляду справи господарським судом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань настають наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розумінні частин 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Вимоги кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починаються щодо кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Пеня та граничний строк у 6 місяців щодо її нарахування у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За змістом статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.2 договору у випадку порушення покупцем термінів розрахунку, постачальник має право стягнути із покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

При цьому відповідно до пункту 5.7 договору сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором не припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції продовжують нараховувати до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором.

Керуючись статтею 232 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, пунктом 5.2 договору, відповідачу нараховано пеню в сумі 12.581,17 грн..

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню за договором пені, суд вважає його обґрунтованим, а вимоги по стягненню пені такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо оплати за договором поставки нараховано: три відсотка річних у розмірі 926,47 грн. та індекс інфляції у розмірі 6.494,23 грн.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних суд констатує, що його здійснено арифметично вірно, а тому в даному випадку є підстави для задоволення позову в зазначеній частині.

Відносно стягнення з відповідача на користь позивача штрафу.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, умовами п. 5.2 укладеного сторонами договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів розрахунку, постачальник має право стягнути із покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати. У разі порушення покупцем термінів сплати більш ніж на десять днів, постачальник вправі вимагати від нього сплату штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

.З огляду на вказані приписи чинного законодавства та з врахуванням домовленості сторін, визначену в укладеному договорі, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 9.801,76 грн. штрафу, оскільки відповідачем порушено свої договірні зобов`язання з позивачем, наслідком такого порушення в силу умов договору є сплата штрафу, розмір якого відповідає визначеному сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача, оскільки спір по справі виник саме з вини відповідача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофлагман» (код ЄДРПОУ 39452509, юридична адреса: 61050, м. Харків, вул. Іскринська, буд. 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна» (код ЄДРПОУ 43783381, юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Маршала Москаленка, 144а) 49.008,81 грн. заборгованості, 6.494,23 грн. інфляційних втрат, 12.581,17 грн. пені, 926,47 грн. 3% річних, 9.801,76 грн. штрафу та 2.481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до приписів статей 256 та 257 Господарського процесуального кодексу України і з врахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2023.

Суддя Новікова Н. А.