Рішення

від 23.01.2023 по справі 925/1009/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1009/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІКСРЕНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМПЛЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ"

про стягнення 21452,05грн

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

05.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІКСРЕНТ" (ідентифікаційний код 44642103, адреса місцезнаходження: 01035, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 16) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМПЛЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ" (ідентифікаційний код 39732158, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 242/1, офіс 903).

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 21452,05 грн, зокрема 20000,00грн заборгованості за надані послуги екскаватора навантажувача відповідно до договору про надання послуг спецтехнікою, механізмами №01112021/3 від 01.11.2021, 1369,86грн пені та 82,19грн 3% річних за користування грошовими коштами.

У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2481грн та 10000грн витрат на правову допомогу.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання ним договору про надання послуг спецтехнікою, механізмами №01112021/3 від 01.11.2021 та порушення своїх зобов`язань відповідачем. Відповідно до умов договору виконавець (позивач) надає замовнику (відповідачу) послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земельних, будівельно-монтажних робіт, разом з екіпажем на будівельних об`єктах відповідача, а відповідач приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.

10.10.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1009/22, ухвалив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача є: Черкаська область, м. Черкаси, бул.. Шевченка 242/1, оф.903 (а. с. 27).

Ухвалу суду від 10.10.2022 про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом та електронною поштою; представнику позивача - електронною поштою; відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та електронною поштою.

Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, днем вручення відповідачу ухвали суду від 10.10.2022 є 21.10.2022 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження (а. с. 32).

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

12.10.2022 суд з метою забезпечення прав відповідача ТОВ "БУДКОМПЛЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ" бути поінформованим про розгляд справи №925/1009/22 оприлюднив інформацію про розгляд справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 31).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечив, клопотання про розгляд справи з повідомлення сторін не подав.

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 21452,05 грн заборгованості за надані послуги екскаватора навантажувача відповідно до договору про надання послуг спецтехнікою, механізмами №01112021/3 від 01.11.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином своє зобов`язання за договором про надання послуг спецтехнікою, механізмами, в частині оплати за надані позивачем послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 21452,05 грн.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати коштів за надані позивачем послуги; розмір заборгованості; порушення суб`єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

01.11.2021 року позивач та відповідач уклали договір №01112021/3 про надання послуг спецтехнікою, механізмами (а. с. 9-12), відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач надає відповідачу послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земляних, будівельно-монтажних робіт, разом з екіпажем на будівельних об`єктах відповідача, а відповідач приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.

п. 1.3. договору, послуги транспортними засобами та/або механізмами за договором вважаються наданими виконавцем у повному обсязі і прийнятими замовником після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

п. 2.8. договору, розрахунок за послуги здійснюється за фактом надання послуг після підписання акту приймання-передачі наданих послуг у розмірі 100% вартості наданих послуг вказаних у виставленому рахунку-фактурі згідно підписаного акту приймання-передачі наданих послуг, не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Підпункт 3.3.1. договору, замовник зобов`язується вчасно, відповідно до положень даного договору, здійснювати платежі, передбачені цим договором.

п.4.2. договору, у разі прострочення сплати послуг виконавця більш ніж на 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення на умовах чинного законодавства.

15.11.2021 року позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №115 на загальну суму 39600грн (а. с. 13).

11.02.2022 сторони уклали акт надання послуг № 26 на загальну суму 2600грн.(а . с. 14), який відповідачем було сплачено повністю, що підтверджується платіжним дорученням №1041 від 11.02.2022 (а. с. 15).

03.06.2022 сторони склали акт наданих послуг № 45. Вартість наданих послуг 7000 грн. (а.с.16). Вартість наданих послуг сплачена відповідачем повністю, що підтверджується платіжним дорученням №1042 від 03.06.2022 (а. с. 17).

02.08.2022 сторони склали акт наданих послуг № 71. Вартість наданих послуг - 30000 грн. (а. с. 18). Вартість наданих послуг сплачена відповідачем частково у розмірі 10000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1215 від 13.09.2022 (а. с. 19).

07.08.2022 - останній день оплати наданих послуг за актом наданих послуг № 71 від 02.08.2022, відповідно п. 2.8. підписаного сторонами умов договору (а. с. 9-12).

В позовній заяві позивач надав розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 1369,86грн (а. с. 2-3) та розрахунок відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 82,19грн (а. с. 3).

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:

- виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання, на підставі договору №01112021/3 про надання послуг спецтехнікою, механізмами від 01.11.2021р;

- виконання позивачем умов договору про надання послуг, на підставі укладеного договору між сторонами, зокрема позивачем було надані послуги екскаватора навантажувача;

- невиконання відповідачем свого обов`язку за договором про надання послуг в частині оплати за виконані послуги;

- розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 20000,00 грн.

- за порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1369,86 пені; та 82,18 грн 3% річних та підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. (частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору про надання послуг, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором послуг в частині оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідач доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не подав. Доказів на спростування підстав виникнення та розміру заборгованості не подав.

З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, невизнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

Позивач у цій справі прагне захистити своє право отримання плати за надані відповідачу послуги.

Передумовою виникнення спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору про надання послуг.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг позивачу та звернення позивача з вимогою про виконання зобов`язання в натурі.

Позивач належним чином виконав зобов`язання та надав відповідачу послуги екскаватора навантажувача.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною та отримання плати за надані послуги.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок невиконання зобов`язання з оплати за виконані послуги. Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання управленою стороною та оплати за виконані послуги.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача 21452,05грн, зокрема: 20000 грн основного боргу; 1369,86 пені; 82,18 грн 3% річних за користування чужими коштами, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивом застосування вказаних норм цивільного права є висновок суду про порушення відповідачем грошового зобов`язання та правові наслідки такого порушення у вигляді сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми

7.Розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн на підставі платіжного доручення №353 від 26.09.2022 (а. с. 7).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні повністю до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

У позові позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн та просив стягнути витрати з відповідача. Додатком до позовної заяви додав договір про надання правової допомоги від 02.08.2022 №41 (а. с.20-21).

Дослідивши додані докази суд установив обставини укладення та виконання сторонами договору про надання правової допомоги від 02.08.2022 №41.

Відповідно до умов договору адвокат Солдаткін Олександр Сергійович надав ТОВ «Фінсрент» правничу допомогу, а саме послуги по погодинній оплаті послуг адвоката у розмірі 4 год. 00 хв. з розрахунку 2500 грн за 1 годину на суму 10000,00 грн.

На підставі поданих позивачем письмових доказів суд установив виникнення між позивачем та адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем зобов`язальних правовідносин на підставі договору про надання правової допомоги. Виконання зобов`язання адвокатом підтверджено актом наданих послуг, підписаного обома сторонами. Розмір наданих послуг адвокатом, погоджений сторонами, становить 10000 грн.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 10000 грн. та надав докази понесення витрат у розмірі 10000 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав розрахунок судових витрат, акт наданих послуг (детальний опис робіт), рахунок на оплату, платіжну інструкцію.

Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 10000,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з актом про прийняття-передачу наданих послуг від 26.09.2022 №1 (а.с. 22) вартість надання правничої допомоги у підготовці позовної заяви: підготовка позовної заяви, виготовлення копій документів, відправка позову суду та відповідачу (вартість 1 години 2500,00грн) . Всього адвокатом витрачено 04 год. 00 хв.- загальна сума 10000,00грн

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Інститут розподілу судових витрат покликаний компенсувати сторонам господарського процесу понесені судові витрати й зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката. За наслідками розподілу судових витрат суд присуджує стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, понесенні судової витрати. За наслідками розподілу судових витрат суд не присуджує такі витрати адвокату. Відносини між адвокатом та клієнтом є зобов`язальними, підставою їх виникнення є договір надання правової допомоги. Відповідно до змісту принципу свободи договору ціна послуг адвоката (професійної правничої дороги) формується адвокатом із врахуванням витрат адвоката на надання правової допомоги, обов`язкових податків та зборів та встановлюється у договорі між адвокатом та клієнтом.

При визначенні співмірності витрат на правову допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015); Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; (East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014); Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Лавентс проти Латвії від 28.11.2002).

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Заяви про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач не подав.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не присуджує позивачу - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, не розподіляє такі витрати повністю на відповідача, не на користь якого ухвалено рішення, а покладає їх частково на позивача, на користь якого ухвалено рішення.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн слід розподілити між сторонами та покладає 8000 грн на позивача, 2000 грн на відповідача.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на його користь з відповідача становлять 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМПЛЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ" (ідентифікаційний код 39732158, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 242/1, офіс 903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІКСРЕНТ" (ідентифікаційний код 44642103, адреса місцезнаходження: 01035, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 16) 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп) заборгованості за надані послуги екскаватора навантажувача, 1369,86 грн (одна тисяча триста шістдесят дев`ять гривень 86 коп.) пені, 82,19 грн (вісімдесят дві гривні 19 коп.) 3% річних за користування грошовими коштами, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) судового збору у розмірі та 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп) витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун